Сутність і значення соціального страхування

Однією з причин швидкого збільшення чисельності пенсіонерів  є прийняття низки законодавчих актів, що встановлюють пільговий вік  виходу на пенсію. На 5-15 років знижено  вік для майже 20 категорій працівників. Як наслідок, стрімко збільшується чисельність пенсіонерів-пільговиків. Отже, існуюча система пенсійного забезпечення в Україні потребує не просто вдосконалення, а суттєвих змін з метою збільшення розміру  пенсій, забезпечення справедливої їх диференціації і тіснішого зв'язку між трудовим внеском і розміром пенсій, запобігання ухилянню від  сплати внесків до Пенсійного фонду  України.

У Латвії, Угорщині та Польщі почали створювати умовні накопичувальні рахунки як перший рівень пенсійної  системи. Другий і третій рівні —  це обов'язкові та добровільні реальні накопичувальні рахунки [10, с.219].

Медичне страхування. Україна на сьогодні перебуває на стадії впровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Відповідні законопроекти за № 1040 від 27 листопада 2007 р., № 1040-1 та № 1040-2 від 25 січня 2008 р. вже розроблені та отримали висновки профільного комітету Верховної Ради України та ГНЕУ Апарату Верховної Ради України.

У Міністерстві охорони здоров'я  зосереджуються всі фінансові звіти  лікарень та складається "Коротке  клінічне резюме" (ККР), зведення по медичних кадрах. Фінансування обов'язкового медичного страхування забезпечується: соціальними внесками - 55%; дотацією держави (для безробітних, пенсіонерів) - 40%; внесками пенсіонерів - 2,55%; оподаткуванням на страхування автотранспорту - 2%. Соціальний внесок утворюється з внесків підприємств і внесків незалежних працівників.

Для працівників підприємств  внесок роботодавця становить 3,80% від  фонду заробітної плати підприємства, внесок працівника - 2,55% від його заробітної плати. Роботодавець вносить весь соціальний внесок в Національне бюро соціального  забезпечення (НБСЗ), куди також поступають дотації від держави. Потім НБСЗ перераховує в НІХІ частину коштів, передбачених для страхування по хворобі і інвалідності.

Для незалежних працівників  внесок становить 3,3% від їх прибутків  за останні 3 роки. Для цієї категорії  людей медичне страхування покриває тільки витрати, пов'язані з госпіталізацією  або проведенням спеціальних  методів обстеження і лікування. Діти автоматично застраховані страховкою одного з батьків.

Така форма фінансування забезпечує доступність медичної допомоги всьому населенню і дотримання принципу солідарності людей з низькими і  високими прибутками, так як і здорових, і хворих, оскільки розмір страхового внеску залежить тільки від рівня  прибутків і не пов'язаний з станом здоров'я того, що страхується.

Для амбулаторних хворих в  залежності від міри їх необхідності, медикаменти розподілені на 4 категорії. Страхове відшкодування для першої категорії становить 100%, для другої - 75%, для третьої - 50% і для четвертої - 40%. Ліки, віднесені до так званої "комфортної" категорії, не підлягають страховому відшкодуванню [12].

Медичне страхування базується  на надзвичайно високому ступені  солідарності між соціальними групами  з різним рівнем доходу та різного  віку. Справді, внески на медичне страхування  сплачують навіть ті, хто майже  ніколи не хворіє, і ці внески їм не повертаються [9, с.236].

Страхування від нещасних випадків на виробництві  і професійних захворювань. Цей вид страхування поряд з виплатами, призначеними на відновлення втраченого заробітку, забезпечує організацію та оплату медичної допомоги та лікування постраждалих на виробництві; широкий спектр послуг щодо медичної, професійної та соціальної реабілітації осіб, які втратили працездатність; систему заходів попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (додаток 1).

Грошові виплати поділяються  на допомоги по тимчасовій втраті працездатності, пенсії по інвалідності, пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Термін виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності визначається так само, як і при загальному захворюванні, проте перелік професійних захворювань затверджується законодавчо. Звичайно, пенсійне забезпечення за цим видом страхування створює вищий рівень відновлення доходу, ніж у пенсійному забезпеченні по інвалідності внаслідок загального захворювання (додаток 2).

На відміну від деяких інших видів страхування внески з цього виду сплачують, як правило, лише роботодавці. Страхові тарифи встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва та окремих галузей економіки та 0,2 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників для бюджетних установ та об'єднань громадян [11].

Працівники й держава  не беруть участі у створенні страхових  фондів. Страхові тарифи не є одноманітними  й фіксованими для всіх галузей  і підприємств. Основний критерій їх розміру — рівень професійного ризику в галузі та на підприємстві, що встановлюється відповідно до емпіричних даних про  кількість нещасних випадків і професійних  захворювань, ступінь втрати працездатності й рівень виробничої безпеки [8, ст.235].

Фонд  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами пов’язаними з народженням та похованням створений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і є правонаступником Фонду соціального страхування України.

Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

• допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);

• допомога у зв'язку вагітністю та пологами;

• допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

• забезпечення оздоровчих заходів.

Для забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється  резерв страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів  матеріального забезпечення. Порядок  розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду  на депозитному рахунку, визначається Кабінетом Міністрів України, а  умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором  між банком і виконавчою дирекцією  Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Даний фонд формується шляхом утримань, які автоматично знімаються з заробітної плати працівників у розмірі 0,5%,  0,25% та 1% від заробітної плати і нарахувань 1,4% 0,7% та 0,5% залежно від працівників та виду підприємства [11].

Страхування на випадок безробіття – система  прав,  обов'язків і гарантій,  яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від  застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального  страхування  України на випадок безробіття [2, ст.2].

Страхування на випадок безробіття має багато спільного з попереднім видом страхування, тому що його кошти  спрямовуються як безпосередньо  на компенсацію втраченого заробітку, так і на заходи запобігання безробіттю. Це програми зайнятості, підготовки й  перепідготовки кадрів, сприяння створенню  нових робочих місць тощо. Проте  на відміну від страхування від  нещасних випадків тариф у страхуванні  на випадок безробіття єдиний для  всіх галузей. Це відповідає природі ринку робочої сили, де відбувається її постійний міжгалузевий рух. Кошти страхування на випадок безробіття формуються з внесків роботодавців, працівників і держави. Участь держави полягає також у відшкодуванні частини або повного обсягу витрат за окремими програмами, наданні субсидій на покриття дефіциту фонду страхування тощо.

Внески на соціальне страхування  на випадок безробіття: утримання 0,6%, а нарахування 0%,  1,6% та 2,2% [11].

Грошові виплати в системі  страхування на випадок безробіття мають не лише відшкодовувати втрачений  заробіток, а й стимулювати до пошуку роботи. Тому вони завжди мають  обмежений термін надання. Якщо безробітний  не працевлаштується протягом цього  терміну, він може сподіватися на допомогу вже з бюджетних коштів, а не з фонду соціального страхування. Розмір допомоги по безробіттю визначається або у відсотках до попереднього заробітку, або у твердій сумі. При цьому іноді враховується сімейний статус безробітного. Запроваджуються  також додаткові обмеження щодо максимального розміру допомоги [8, ст.274].

2.3. Добровільне страхування та механізм його реалізації

Добровільне соціальне страхування – страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та винятково особистій праці, а також інших громадян, які мають свідоцтво на право займатися індивідуальною діяльністю, та їхніх помічників. Вони мають право на всі види забезпечення з державного соціального страхування, встановлені для робітників, службовців і членів кооперативів, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування України. Внески сплачуються з доходів за тарифами, які встановлює Кабінет Міністрів України. Розмір доходу визначається в порядку, передбаченому чинним законодавством. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю за патентом, сплачують внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент. Виплату всіх видів забезпечення з державного соціального страхування вказаним громадянам здійснює орган, в якому громадяни зареєстровані як страхувальники (профспілковий орган або орган Фонду соціального страхування України за місцем проживання). Підставою для виплати є відповідно оформлені документи. Порядок обчислення допомоги, інших видів забезпечення з соціального страхування та розміри їх встановлюються чинним законодавством [11]

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються правилами (умовами) страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими  Уповноваженим органом.

Видами добровільного  страхування можуть бути:

• страхування життя - в Україні поки що доля страхування життя складає приблизно 1 % від всього об'єму ринку. Це невеликий, але вже непоганий показник;
• страхування від нещасних випадків - священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;  особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства; громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.;
• медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); є доповненням до обов'язкового. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичного страхування. страхування здоров'я на випадок хвороби;
• страхування залізничного транспорту - локомотиви, вантажні та пасажирські вагони, моторвагонний рухомий склад, спеціальний рухомий склад. Страховий тариф залежить від ризиків, строку страхування, кількості залізничних транспортних засобів і їх типу, розміру франшизи та території страхування.;
• страхування наземного транспорту (крім залізничного) – (автомобілі, мотоцикли, причепи і т.і.), в т.ч. додаткове обладнання й устаткування, які належать Страхувальнику на правах власності, користування чи розпорядження. Страхова сума встановлюється в межах дійсної ринкової вартості транспортного засобу на момент укладання договору страхування..
• страхування повітряного транспорту вантажів;
• страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
• страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) (Об’єктом є вантаж, перевезення якого зумовлюється економічними взаємовідносинами сторін);
• страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
• страхування майна;
• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• інші види добровільного страхування.

Страховики мають право  займатись тільки тими видами добровільного  страхування, які визначені в  ліцензії [9, ст.55].

У 2007 році українські страховики заробляли в основному на добровільному  майновому страхуванні: авто страхуванні, страхуванні нерухомості, цінностей, ремонту житла За даними ЛСОУ в 2007 році за рахунок цього виду страхування  страховики зібрали премій на 13,6 млрд. грн. Загальний об’єм виплат по добровільному  майновому страхуванні склав 3,4 млрд. грн. Рентабельність майнового страхування  в той період перебільшила 300%.

На основі проведених досліджень у секторі вітчизняного страхового бізнесу у 2008 році, можна спрогнозувати  його подальший розвиток та визначити  напрямки активізації розвитку страхового ринку в державі. Зокрема значно зростуть об’єми майнового страхування: нерухомості, автомобілів, обробки квартири, цінних речей. Також збільшиться об’єми особистого страхування – від нещасного випадку, добровільного медичного страхування, – оскільки населення активно набуває в кредит житло і машини. У перспективі особисте страхування буде високоприбутковим напрямом бізнесу: об’єми ринку мед страхування ростуть, а із зростанням об’ємів премій, як правило, збільшується прибутковість страхової справи.

За прогнозами експертів, низький рівень знань про фінансову  послугу і відсутність стимулів у населення до страхування призведе до того, що страховики цього року отримають  не більш як 15-20% платежів на добровільній основі.

Але попри це на ринку  страхування  яскраво проявились такі тенденції: розвиток «класичного» майнового страхування, що зумовлено  реальними потребами підприємств  та фізичних осіб у захисті своїх  майнових інтересів від наслідків непередбачуваних обставин; розвиток особистих видів страхування внаслідок зростання платоспроможності населення; відновлення довіри до фінансових інституцій та усвідомлення більшою частиною населення необхідності захисту свого життя і здоров’я від наслідків непередбачуваних обставин, а також забезпечення додаткового доходу після виходу на пенсію. Так премії зі страхування життя зросли в 1,7 рази до понад 325млн. гривень [14].

РОЗДІЛ 3. Удосконалення системи соціального страхування

Для зменшення навантаження на фонд оплати праці необхідно розширити  базу нарахування страхових внесків, удосконалити систему збору та обліку страхових внесків та  поетапно  забезпечити паритетну участь працівників  та роботодавців  у сплаті страхових  внесків на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування.