Сутність і функції страхування,витрати страхової компанії

                                   Рис.1. Витрати страховика.

    Витрати на страхові виплати  складають найбільшу частину  витрат страховика та залежать  від багатьох факторів, серед  яких виділяються ймовірність  настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Вказані витрати за відповідними видами страхування у певному діапазоні (види ризиків, страхові об'єкти, територія, вік застрахованої особи тощо) не дуже різняться у страхових компаніях одного регіону, а отже, майже не підлягають коригуванню.

  Витрати на ведення страхової справи включають  витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською  діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж вони постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми зазначених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізації. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу. Так, за рахунок їх оптимізації, економного та ефективного використання коштів, зменшення норм використання тощо можливе зниження вартості страхової послуги. В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні:

    – постійні та змінні (такий  розподіл застосовується в актуарних  розрахунках);

    – залежні та незалежні;

    – загальні та конкретні на  ведення справи страховика.

    Постійні витрати не можуть  бути віднесені на конкретне  страхування, вони є незмінними  в межах релевантного діапазону.  Вони повинні розкладатися на  весь страховий портфель за  укладеними договорами. В своїй  більшості на відносно постійні витрати не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов'язані із значним розширенням чи значним згортанням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.

    Змінні витрати на ведення  страхової справи стосуються  певного виду страхування чи страхового полісу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи.

    Деякі витрати мають характер залежних та незалежних. Їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.

    Встановлюючи страховий тариф,  страховик повинен враховувати  у складі ціни страхової послуги  не тільки страхові суми та  відшкодування, а й витрати на утримання страхової компанії. У зв'язку з цим витрати на ведення страхової справи поділяються на певні види, кожний з яких має свою характеристику (табл.1).

             
 
 
 
 

           Характеристика витрат на ведення страхової справи   

                                                                                                             Таблиця 1.

 

  Отже, витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.

    Витрати на страхові виплати,  на ведення страхової справи, на фінансування превентивних  заходів складають собівартість  страхової послуги.

  Різниця між доходами та витратами створює  фінансовий результат діяльності страхової  компанії.

                                     

                                   3. Задача (Варіант – 42)       

  Ви  працівник страхової компанії «Аска» відділу актуарних розрахунків. Страхова компанія уклала 200 договорів  на гарантійний ремонт пральних машин  та 300 договорів на гарантійний ремонт пилососів.

  На 1000 пральних машин, що випускаються, протягом року виходить з ладу 10 шт., на 1000 пилососів – 20 шт.

  Середня страхова сума на один договір зі страхування  гарантованого ремонту пральних машин склала 2000 грн., пилососів – 500 грн.. Середнє страхове відшкодування на один договір зі страхування гарантійного ремонту пральних машин – 250 грн., пилососів – 150 грн.

  Витрати на ведення страхування склали 20%, прибуток – 30% брутто – ставки.

  Визначити:

1. нетто – ставку на 100 грн. страхової суми;
2. брутто – ставку на 100 грн. страхової суми;
3. розмір страхових платежів за договором.

                                            Рішення:

1. Найдемо ймовірність страхових випадків:

Пральні машини: 100: 1000= 0,1

Пилососи:               20: 1000= 0,02

2. Розрахуємо нетто – ставку на 100 грн. страхової суми:

                              Т_н = (К_в*С_в) / (К_в*С_в) * 100

Якщо  на 1000 пральних машин виходять з  ладу 10 шт., а страхова компанія уклала 200 договорів на ремонт, тоді:

200*10 / 1000= 2;

На  1000 пилососів з ладу виходять 20 шт., а укладено 300 договорів на гарантійний ремонт пилососів:

300*20 /1000= 6.

Пральні машини: Т_н = (2*250) / (200*2000) * 100= 0,125

Пилососи:            Т_н = (6*150) / (300*500) * 100= 0,6

3. Найдемо брутто – ставку на 100 грн. страхової суми:

                              Т_б = 100* Т_н / 100 – Н_о

Пральні машини: Т_б = 100* 0,125 / 100 – 50= 0,25%

Пилососи:             Т_б = 100* 0,6/ 100 – 50= 1,2%

4. Розмір страхових платежів за договором:

                              Т_б*СС / 100%

Пральні машини:  0,25%*2000 / 100% = 5

Пилососи:              1,2%*500 / 100% = 6 
 
 
 
 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          Література 

1. Федорова  Т.А., Янова С.Ю. Социальное страхование: Учебное пособие. - СПб., 1995.
2. Азарова Е.Г., Козлов А.Е. Личность и социальное обеспечение в СССР: Правовое исследование. - М., 1983.
3. Денисов Т. Новое в совершенствовании пенсионной системы // Экономист.- 1997.- №11-12.- С. 80-91.
4. Ивакин Ю. Пенсионный фонд РСФСР. Задачи и проблемы // Социальное обеспечение детей. – 1991.
5. Батыгин К.С., Трофимюк М.А. Социальное страхование и охрана здоровья трудящихся. – М., 1989.
6. Баскакова М. Гендерные аспекты пенсионной реформы в России // Вопросы экономики.- 2000.- №3.- С. 103-109.
7. Бабич А.М., Егоров Е.Н., Жильцов Е.Н. Экономика социального страхования. – М., ТЕИС, 1998.
8. Бутырин Г.Н. Реформирование пенсионной системы как условие формирования устойчивой социальной защиты населения России // ВМУ, сер. 18. Социология и политология.- 1999.- №2.- С. 77-107.
9. Захаров М. Л., Тучкова Э.Г. Пенсионная реформа в России 1990 г. (хорошее начало и печальные результаты) // Государство и право.- 1998.- №3.- С.20-27.
10. Основы страховой деятельности: Учебник / Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. - М.: Издательство БЕК, 2001. - 768 с.
11. Ермасов С.В., Ермасова Н.Б. Страхование: Учеб. Пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 462 с.
12. Абрамов В.Ю. Третьи лица в страховании. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 128 с.
13. Страхування: Підручник/ Керівник авт.кол. і наук. ред. С.С. Осадець, д-р екон. наук, проф.- К.: КНЕУ, 1999.- 529с.