Сутність і функції страхування,витрати страхової компанії

                                                                             Зміст 

   Вступ..................................................................................................................3

   1. Сутність і функції страхування...................................................................4

   1.1. Страхові фонди і форми їх організації................................................4     

        1.2.   Виникнення та розвиток страхування................................................8

        1.3.   Функції страхування...........................................................................14

     2.  Витрати страхової компанії......................................................................16

        2.1.   Характеристика витрат страховика..................................................16

3. Практичні ситуації.....................................................................................20

      Література…………………………………………………………………...21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          1. Сутність і функції страхування

          1.1.  Необхідність страхового захисту. Страхові   фонди           і форми їх організації

  Протягом  усього історичного шляху розвитку суспільне виробництво стикається із суперечностями між природою і  людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки. Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних випадків становить суть ризику.

  Стихійне  лихо — це випадок, спричинений руйнівною дією стихійних сил природи, охоплює здебільшого чималу територію і призводить до значних матеріальних збитків та загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.

  Нещасні випадки — це такі події, через які гинуть чи втрачають здоров'я люди.

  Ризикований характер суспільного  виробництва - головна причина неспокою власників майна та товаровиробників за свій матеріальний добробут. На цьому ґрунті виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом його солідарного розподілу між зацікавленими власниками майна.

  Відносини людей, необхідні для підтримки  досягнутого ними рівня життя, становлять сутність економічної категорії  страхового захисту суспільного  виробництва.

  Ця  економічна категорія має такі ознаки:

  - випадковий характер настання  події, яка наносить збиток;

  - надзвичайність події та нанесеного  збитку, що характеризується натуральними  та грошовими вимірниками;

  - об'єктивна необхідність попередження  та подолання вказаної події  та покриття матеріального збитку.

  Економічна  категорія страхового захисту суспільного  виробництва знаходить матеріальне  втілення в страховому фонді.

       Основними формами організації фондів страхового захисту є такі:

      1) загальнодержавні страхові резервні фонди, які утворюються в централізованому порядку  за  рахунок  загальнодержавних ресурсів;

      2) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок нагромадження коштів в окремих господарствах та підприємствах;

      3) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок коштів, що сплачуються у вигляді страхових   внесків страхувальниками.

  Суть  страхового захисту полягає в  нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів щодо попередження, подолання  або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними витрат. Для того, щоб система страхового захисту була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства.

  Існування різних форм організації страхових  фондів призводить до наявності певних методів їх формування:

  1) метод формування страхового  фонду за рахунок державних  коштів;

  2) метод самострахування, тобто  створення децентралізованих страхових  фондів безпосередньо на підприємствах  та в організаціях;

  3) метод страхування за рахунок внесків окремих господарств і населення.

  До  фонду страхового захисту належать централізовані натуральні та грошові  резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбаченими подіями,— самострахування), а також фонди, створювані методом страхування.

  Розмір  і структура фондів, що використовуються з метою страхового захисту юридичних  і фізичних осіб, залежать від багатьох чинників, серед яких слід, відзначити: теоретичні концепції формування фонду; стан розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населення, міжнародні відносини тощо.

  В нашій країні страховому захисту  значною мірою сприяв державний позичковий фонд (характерним це було для сільського господарства та інших довгострокових та ризигових по виконанню галузей виробництва), кредит якого, як правило, не повертався.

  Такий режим використання позик частково заміщав потреби у страхуванні.

  А покладання на кредит невластивих йому функцій призвело до ігнорування  основних принципів кредиту: цільового  призначення; матеріального забезпечення, терміновості і платності за користування. І таким чином кредит втратив  свої стимулюючі властивості. Також майже кожне міністерство чи відомство на випадок непередбачених обставин мало у своєму розпорядженні фонди фінансової підтримки підлеглих їм державних установ. Такі фонди створювалися шляхом відрахувань від прибутків підприємств. З таких фондів надавалась тимчасова фінансова допомога на поповнення нестачі оборотних засобів, і, як правило,—на безповоротних засадах, покриваючи безгосподарність та помилки керівництва.

  Отже, оскільки у плановій централізованій  економіці переважала державна форма  власності, то й специфічні форми та методи її захисту відсували страхування на другий план. Тепер значно меншою мірою, ніж у минулі часи, використовуються централізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом (фінансові труднощі держави за значного дефіциту бюджету).

  Більше  щороку зростаюче навантаження припадає на фонди, створювані методом страхування. Якщо взяти до уваги також переорієнтацію програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково — освіта) на страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою, то перспектива посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.

  Розглянувши форми організації страхових  фондів та методи їх формування доцільно перейти до виділення суб'єктів страхування до яких належать страхувальник, страховик.

  Страхувальник- юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір страхування, сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

  Страховик- організація, яка за певну плату приймає на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

             1. 2. Виникнення та розвиток страхування

    У своєму розвитку страхування  пройшло такі етапи:

    I етап — античне страхування яке, виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції, Єгипті, Древньому Римі, Індії.

    IIетап — середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування (X — XIV ст.).

    III етап - страхування в епоху капіталізму (XIV ст. - до нашого часу).

  Основними формами організації античного  страхування: були взаємне страхування та страхування на основі регулярних платежів.

    При взаємному страхуванні ставилася  мета забезпечити відшкодування  збитків від стихійних лих  кожного учасника торгового або  шляхового колективу за рахунок  всіх його членів. Ця форма  страхування була характерною  для торгівлі чумаків на Україні, а також в Древній Греції в галузі мореплавства.

    Страхування на основі регулярних  платежів набуло широкого розповсюдження  в Древньому Римі в професійних  союзах та колегіях. Основною  їх метою було забезпечення  своїм членам пристойного поховання,  а також надання матеріальної допомоги у випадках хвороби, каліцтва.

    Середньовічне страхування набуло  широкого розповсюдження в Англії

    ( X - XI ст.), Німеччині ( XI - XII ст.), Данії (XII ст.) в купецьких гільдіях та ремісничих цехах.

    Середньовічне страхування порівняно з античним відрізнялось ширшим страховим забезпеченням. Перелік страхових випадків, які сформувалися в результаті конкретизації страхової взаємодопомоги, охоплював майже всі їх види, властиві сучасному майновому та особовому страхуванню.

    Для гільдійсько-цехового страхування пізнього періоду було характерним виділення із загального фонду спеціальних фондів (сирітських, вдовиних), а також страхових кас, до участі в яких залучалися і сторонні особи. Таким чином, в процесі розвитку суспільних відносин гільдійськоцехове страхування втрачало обмежений, корпоративний характер, переростаючи межі організації, яка призначалась для надання взаємодопомоги виключно своїм членам.

    Страхування в епоху капіталізму  набуває комерційного характеру.

    Специфічною ознакою буржуазного страхування є його цілеспрямування на отримання прибутку. Страхування перетворюється в звичайне комерційне підприємство.

    Періодизація буржуазного страхування  ґрунтується на періодизації  етапів розвитку капіталістичного  способу виробництва. Перший етап ( XIV - XVII ст.) відповідає періоду первісного нагромадження капіталу; другий (XVII — XIX ст.) — періоду вільного підприємництва і третій (XX - XXI ст.) — періоду монополістичного капіталізму.

    Стосовно страхування вказані  періоди відрізняються за двома ознаками: за організаційними формами страхування та за розвитком операцій і видів страхування.

    На початковому етапі буржуазне  страхування проводилось одноосібними  страховиками. На другому етапі  з'являються і розвиваються страхові  товариства: акціонерні та взаємні. Особливе місце в цьому процесі займала Англія. Перші страхові товариства тут виникли в 80-і роки XVII ст. в галузі вогневого страхування. У той же час виникають страхові товариства в галузі морського страхування у Франції.

    В XIX ст. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелів та концернів.

    В зв'язку із зростанням ролі  страхових товариств у капіталістичному  господарстві був встановлений  урядовий контроль над їх діяльністю.

    Історіографія страхування.

    Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: вже у стародавні часи різні народи добре усвідомлювали необхідність спорудження спеціальних громадських приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки.

    Випадки страхування у грошовій  формі також простежуються дуже  давно. Так, у шумерів — однієї  із ранніх цивілізацій — вже  в третьому тисячолітті до  нашої ери торговцям видавали  суми грошей у формі позики  або створювали «спільні каси» для захисту їхніх інтересів на випадок втрати вантажу під час перевезення.