Соціальне страхування в сучасній економічній системі України

З цією метою у законопроекті передбачено з 1 січня 2011 року :

     – консолідацію в одному органі (Пенсійному фонді України) подібних для всіх фондів соціального страхування функцій, а саме: постановки на облік платників, формування та ведення Державного реєстру соціального страхування (що включатиме інформаційну систему відомостей про платників єдиного соціального внеску та про застрахованих осіб), забезпечення єдиної звітності, здійснення контролю за повнотою та своєчасністю справляння єдиного соціального внеску, а також стягнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску;

     – запровадження в Україні сплати єдиного соціального внеску на загально-обов’язкове державне соціальне страхування одним платіжним дорученням;

     – перерахування єдиного соціального внеску Державним казначейством України на централізовані рахунки фондів соціального страхування;

     – забезпечення використання фондами соціального страхування даних Державного реєстру соціального страхування для призначення страхових виплат та соціальних послуг, цільового використання коштів [7].

Механізм обчислення, нарахування і сплати єдиного соціально внеску функціонуватиме за тим же принципом, за яким здійснюється сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції  його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок для платників-роботодавців встановлюється у відсотках до суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності (1 клас – 36,76%, 67 клас – 49,7%) [7]. Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.

Суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов’язкового  державного соціального страхування  пропорційно сумі єдиного внеску (у відсотках):

1 клас професійного ризику виробництва:  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування (до солідарної системи)  – 90,3156 %; загальнообов’язкове державне  соціальне страхування на випадок  безробіття – 4,0805%; загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 3,8085%; загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання – 1,7954%.

67. клас професійного ризику виробництва: загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) – 66,8008%; загально-обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 3,0181%; загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 2,8169%; загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання – 27,3642% [7].

Особливої уваги заслуговує обґрунтування розміру єдиного соціального внеску для фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів їх сімей і осіб, які забезпечують себе роботою самостійно. Не можна погодитися з пропозицією щодо включення до числа платників єдиного соціального внеску всіх осіб, які обрали спрощену систему оподаткування. Реалізація такої пропозиції призведе до порушення конституційних прав цих громадян щодо рівності їх перед законом. Платники, що обрали спрощену систему оподаткування та які не мають найманих осіб, повинні брати добровільну участь у загальнообов’язковому соціальному страхуванні.

Недоречною  є пропозиція про необхідність затверджувати  Кабінетом Міністрів України  переліку видів виплат, на які не нараховується єдиний соціальний внесок, за наявності вичерпного переліку видів виплат, на які нараховується єдиний соціальний внесок, визначеного проектом Закону.

Викликає також  сумнів, особливо в умовах фінансово-економічної  кризи, виваженість законодавчої пропозиції щодо включення до бази нарахування єдиного соціального внеску оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця. У даному випадку варто враховувати, що протягом останніх років роботодавці вже сплачують за рахунок власних коштів страхові виплати за перші п’ять днів хвороби своїх працівників.

У разі виявлення своєчасно не нарахованих  або не сплачених страхувальниками страхових внесків застосовуються такий інструмент діяльності позабюджетних  соціальних фондів, як фінансові санкції. В такому випадку платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки. Суми фінансових санкцій розподіляються в пропорціях, визначених для розподілу єдиного внеску.

Запровадження запропонованого  законопроектом порядку формування доходної частини бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування  потребує внесення відповідних змін до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, законів з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, інших законів з метою приведення їх у відповідність до норм законопроекту про єдиний соціальний внесок.

Прийняття акта дозволить:

– більш раціонально  використовувати кошти, що спрямовуються  на утримання адміністративного  апарату фондів соціального страхування, відповідального за збір, облік та контроль за сплатою страхових внесків;

– значно спростити взаємодію платників із фондами соціального страхування, скоротити адміністративні витрати роботодавців на оформлення платежів, підготовку та подання звітності, зменшити кількість перевірок щодо сплати внесків до страхових фондів;

– забезпечити призначення всіх страхових виплат за даними персоніфікованого обліку;

– переорієнтувати функції  та структури фондів соціального  страхування переважно на роботу із застрахованими особами;

– надати можливість застрахованим  особам в будь-який час отримувати інформацію які страхові внески та в які фонди робить за них роботодавець.

У сукупності зазначені  вище чинники позитивно позначаться на ефективності управління у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування України в цілому.

За розрахунками Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення загальна економія у роботодавців у зв’язку з новим порядком адміністрування страхових внесків (зокрема, при наданні звітності та здійсненні контрольних функцій одним органом) становитиме більш ніж 2 млрд. грн. на рік.

Скорочення адміністративних видатків фондів соціального страхування за рахунок скорочення видатків на програмне та інформаційне забезпечення з контролю за сплатою страхових внесків становитиме понад 60 млн. грн. на рік по трьох фондах соціального страхування [18].

     Основними завданнями на наступний рік є :

• законодавче визначення розмірів єдиного внеску на 2012 рік за результатами проведених консультацій сторін соціального діалогу відповідно до пункту 4.2 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями;
• подальше удосконалення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.

            Урядом прийнято Програму економічних реформ на 2010 – 2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада”. Програма визначає чіткі орієнтири щодо реформування економіки України, зокрема реформування системи пенсійного страхування. Реалізовувати визначені Програмою кроки передбачається протягом 2010 – 2013 років у три етапи.