Соціальне страхування розвинутих країн світу: досвід для України

     В системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу.

     Cьогодні  якісна медична допомога обходиться  досить дорого для гаманців  більшості українських громадян. Норма статті 49 Конституції України,  відповідно до якої держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, не виконується. Тому запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є невідкладною потребою для наших громадян.

     Медичне страхування є одним із п’яти  видів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Це закріплено статтею 25 Основ законодавства України  про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

     У Міністерстві праці та соціальної політики України розроблено проект Закону України „Про загальнообов’язкове державне медичне соціальне страхування”. Прийняття законопроекту дозволить підвищити якість надання медичних послуг, забезпечити гарантований обсяг медичної допомоги для застрахованих осіб.

     Законопроектом  передбачено об’єднати два види загальнообов'язкового державного соціального  страхування: у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та медичне страхування. Тобто замість  п'яти видів соціального страхування, передбачених Основами, пропонується функціонування чотирьох видів страхування.

     У зв'язку з цим передбачено перетворити  Фонд соціального страхування з  тимчасової втрати працездатності у  Фонд загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування України. Планується, що всі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, які зараз надаються застрахованим особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, буде представлено в складі медичного страхування.

     Така  пропозиція ґрунтується на тому, що створення окремої структури  об'єктивно призведе до значного збільшення витрат. Крім того, потреба в медичному  обслуговуванні та наданні допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів для працюючих осіб здебільшого виникає при настанні одного й того ж страхового випадку. Раціональна та ефективна організація справи, за наявності розширення існуючої у Фонді матеріальної бази та спеціалістів, дозволить зменшити витрати на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, завдяки чому можна буде збільшити обсяги медичних послуг, які надаються застрахованим особам за рахунок страхових коштів.

     Про актуальність зазначеної проблеми свідчить внесення на розгляд парламенту інших законопроектів про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

     Запровадити медичне страхування пропонується з 1 січня 2012 року, одночасно із накопичувальною пенсійною системою. При запровадженні накопичувальної пенсійної системи має відбутися перерозподіл страхових внесків між роботодавцями та застрахованими особами, оскільки до накопичувальної пенсійної системи страхові внески сплачуватимуть лише застраховані особи. Страхові внески роботодавців, які вивільнятимуться при запровадженні накопичувальної пенсійної системи, пропонується спрямувати на медичне страхування.

     Отже, виходячи з вищенаведеного огляду, можна зробити лише один висновок, що альтернативи медичному страхуванню  немає. Медичне страхування - це єдиний шлях виходу охорони здоров'я України з глибокої економічної й соціальної кризи.

     Водночас  розвиток добровільного медичного  страхування вимагає також значного удосконалення нормативно-методичної бази, зміни податкової політики, підвищення фінансової надійності страхових компаній а також підвищення страхової культури населення, зокрема й медичних працівників.

     Така  система заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволення  потреб населення в одержанні  доступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицини в системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.

  
Висновки

     У процесі функціонування соціальних позабюджетних фондів виявляються як переваги, так і недоліки. У цілому система позабюджетних фондів соціального спрямування охоплює основні напрями соціального захисту населення згідно з практикою країн з розвинутою ринковою економікою. Однак використання іноземного досвіду при вирішенні проблем соціального захисту населення не завжди є виправданим. В Україні є "тіньова економіка", що призводить до ненадходження значної частини валового внутрішнього продукту через офіційні канали перерозподілу в позабюджетні фонди. Демографічна ситуація, стан економіки, фінансові, бюджетні, політичні проблеми, менталітет громадян вносять корективи у формування доходів та використання коштів соціальних фондів. Тому позабюджетні фонди мають базувати свою діяльність на національному досвіді та особливостях відповідного етапу розвитку нашої країни із застосуванням окремих переваг із системи соціального захисту населення іноземних держав.

     Важливими є повноцінне законодавче та нормативне регулювання діяльності органів соціальних позабюджетних фондів. На сьогодні вже прийняті базові закони, що регламентують відносини всіх учасників страхового захисту, однак часто приймаються зміни і доповнення до них, що створює нестабільність. Дії законодавчої і виконавчої влади бувають некоординованими й непослідовними, їхні рішення можуть стосуватися забезпечення соціальних гарантій без визначення достатніх джерел фінансування запланованих програм. Мають місце випереджаючі темпи зростання видатків перед доходами, що збільшує дефіцит бюджету фонду. Отже, виникає потреба у забезпеченні стабільності законодавства та його науковому обґрунтуванні.

     Ще  одна проблема функціонування соціальних позабюджетних фондів пов'язана  з тим, що органи управління їхніми доходами і видатками належать до спеціальних органів державної виконавчої влади. Згідно з чинним законодавством такі органи фінансуються з державного бюджету. Можливості здійснювати діяльність будь-якого позабюджетного фонду залежать від обсягу фінансових ресурсів, якими вони розпоряджаються. З метою збільшення коштів доцільно посилити державний вплив на виплату заробітної плати у "конвертах", поступово збільшувати розмір оплати праці громадян, змінювати співвідношення обов'язкових внесків роботодавців і застрахованих осіб до 50 : 50, встановити науково обґрунтовані тарифи страхових внесків у всі фонди, виключити з дохідної частини таке джерело, як дотації бюджету. Формування достатньої фінансової бази дасть змогу позабюджетним фондам вчасно та якісно виконувати свої повноваження.

     Розміри соціальних виплат не мають бути меншими  від прожиткового мінімуму, однак  не можуть перевищувати суми, понад  яку будуть втрачатися стимули до активної трудової діяльності.

     У системі соціальних позабюджетних  фондів потрібно запровадити більш досконалі, науково обґрунтовані методи планування доходів і видатків, створити єдину інформаційну базу про матеріальний стан і доходи громадян, впорядкувати облік і звітність, посилити результативність контролю за рухом фінансових ресурсів. 
 

     Список  використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР
2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»: За станом на 25 липня 2004 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид.. - К.: Парлам. вид-во, 2004.
3. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 51. – С. 1600-1622.
4. Закон України «Про пенсійне забезпечення». - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 3, ст. 10.
5. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47/48
6. Базилюк А. Соціальне партнерство як засіб вирішування соціально-економічних проблем// Україна: аспекти праці. – 2007. - №1. – С. 22-26
7. Воробйова Т. Договір добровільного страхування медичних витрат як новий інструмент страхового ринку / Т. Воробйова // Підприємництво, господарство і право. - 2007. -№ 3.-С. 48-51.
8. Мних М. В. Медичне страхування та необхідність його запровадження в Україні / М. В. Мних // Економіка та держава. - 2007. -№ 2. - С. 40-41.
9. Лібан К. Соціальне страхування у Франції: Функціонування системи // Профспілки України. - 2005. - № 5. - С.69-70.
10. Пенсійна система України: Навч. посіб./ За заг. ред. Грушка В.І. – К.: Кондор, 2006.
11. Щербіна В. К. Розвиток системи державного соціального страхування в Україні // Економіка. - Х., 2005. - Вип.5. - С.105–107.
12. Юрій С.І, Шаварина М.П., Шаманська Н. Соціальне страхування: Підручник для студ. вищих навч.закладів. - К. : Кондор, 2004. - 464с
13. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 2002.
14. http://www.fse.gov.ua - Офіційний сайт Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
15. http://www.pfu.gov.ua – Офіційний сайт Пенсійний фонд України
16. http://www.social.org.ua/ - Офіційний сайт Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України