Соціальне страхування розвинутих країн світу: досвід для України

   Умови надання допомоги

   Право на допомогу в рамках соціального  страхування по безробіттю надається  за наявності ряду умов:

• причиною безробіття не повинно бути звільнення за власним бажанням;
• для отримання допомоги безробітний має бути зареєстрований на біржі праці, де він підписує так званий «план сприяння для повернення до зайнятості», в якому визначаються як права і обов'язки самого безробітного, так і обов'язки служби зайнятості;
• обов'язковим документом є спеціальний проект особистих дій, в якому визначаються дії безробітного з пошуку роботи;
• передумови працездатності, активного пошуку роботи, а також наявності необхідного страхового стажу протягом як мінімум 4 місяців за останні 18 місяців, які передували закінченню трудового контракту.

     Отже  французька система соціального  страхування включає допомоги по безробіттю, пенсії по старості та інвалідності, різні сімейні допомоги, компенсацію  витрат на лікування та ін. Вона базується  на принципі перерозподілу доходів (виплати суб’єктам соціального страхування здійснюються шляхом відрахувань зі сторони економічно активної частини населення). В результаті французьке суспільство залишається одним із найбільш однорідних та найменш несправедливих.

2. Організація соціального страхування в Україні

     Соціальне страхування — фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства.

     Відповідно  до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

     Загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту (що включає матеріальне забезпечення громадян у визначених законом випадках) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

     В Україні існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

• на випадок безробіття;
• соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням;
• від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
• пенсійне страхування.
• медичне страхування

     Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою - важливою складовою системи соціального захисту населення. Вітчизняним законодавством передбачено впровадження трирівневої пенсійної системи, що розширить можливості для підвищення добробуту громадян і економічного зростання в Україні.

     Перший  рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Ця система ґрунтується на принципах солідарності й субсидування - виплати пенсій та надання соціальних послуг здійснюються за рахунок коштів Держави. У реформованій солідарній системі розмір пенсій залежить від розміру заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, і страхового стажу. 

     Другий  рівень (введення планується з 2012 року) – накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

     Ця  система ґрунтується на принципах  накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді. Облік коштів здійснюватиметься на індивідуальних пенсійних рахунках громадян, на користь яких ці перерахування зроблені. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу й захисту від інфляційних процесів.

     Накопичувальні  кошти є власністю громадян. Виплати з Накопичувального фонду здійснюватимуться додатково до загальнообов’язкових пенсійних виплат. 

     Третій  рівень – система недержавного пенсійного забезпечення.

     Ця  система ґрунтується на принципах  добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень для отримання громадянами додаткових пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи. 

     Недержавне  пенсійне забезпечення здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями і банківськими установами. 

     Розмір  пенсійних виплат у цій системі залежить від розміру пенсійних внесків, терміну, впродовж якого ці внески накопичувалися, і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. 

     Пенсійні  виплати в системі недержавного пенсійного забезпечення здійснюються незалежно від отримання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.  

     Одночасне функціонування всіх трьох рівнів забезпечує стабільність пенсійної системи, оскільки вирівнює ймовірні на кожному рівні  демографічні й фінансові ризики.

     Система соціального страхування  на випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрах. осіб обставин та надання їм соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового держ. соціального страхування України. Регулюється Основами зак-ва України про загальнообов'язкове держ. соціальне страхування (1998), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (2000) та ін. нормат. актами, а також міжнар. договорами України. С. с. на в. б. здійснюється за такими принципами: надання держ. гарантій застрах. особам у реалізації своїх прав; обов'язковість страхування всіх працівників на випадок безробіття за умовами трудового договору (контракту) та на ін. підставах, передбачених зак-вом про працю; цільове використання страх, коштів; солідарність і субсидування; паритетність д-ви, представників застрах. осіб, роботодавців та ін. в управлінні страхуванням. Суб'єктами С. с. на в. б. є застрах. особи, а у випадках, передбачених законом, — також члени їхніх сімей та ін. особи, страхувальники і страховики. Застрах. особи — наймані працівники, а у випадках, передбачених законом, — також ін. особи (гр-ни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно живуть в Україні, якщо інше не передбачено міжнар. договорами України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття. Не підлягають страхуванню працюючі пенсіонери, особи, в яких за зак-вом України виникло право на пенсію, та деякі ін. Застрах. особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги. Закон надає таке право і незастрах. особам — військовослужбовцям ЗС України, Держ. при-корд. служби України, внутр. військ, військ цив. оборони, СБУ та органів внутр. справ України, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та гр-нам, які вперше шукають роботу, ін. незастрах. особам у разі їх реєстрації у встановленому порядку як безробітних. Гр-ни, які забезпечують себе роботою самостійно, фіз. особи — суб'єкти підприєм. діяльності, особи, що виконують роботи (послуги) згідно з цив.-прав. угодами, мають право на забезпечення з коштів соціального страхування за умови сплати страховику страх, внесків. Страхувальниками є роботодавці та самі застрах. особи, які згідно із законом сплачують страх, внески. Страховиком виступає Фонд загальнообов'язк. держ. соціального страхування України на випадок безробіття. Об'єктом страхування є страховий випадок — подія, внаслідок якої застрах. особи втратили зарплату або ін. передбачені зак-вом України доходи з причин втрати роботи за незалежних від них обставин і зареєстровані в установленому порядку як безробітні, що готові та здатні приступити до підходящої роботи і справді шукають роботу. Крім того, страх, випадком також вважається обставина, за якою застрах. особи стали частково безробітними. Зак-вом передбачені такі види грош. забезпечення за соціальним страхуванням на випадок безробіття: допомога по безробіттю, у т. ч. одноразова — для організації безробітним підприєм. діяльності; допомога по частк. безробіттю; матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, однораз. матеріальна допомога безробітному та непрацездат. особам, які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, що перебувала на його утриманні. Безробітним також надаються соціальні послуги: профес. підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації і профорієнтація; пошук підходящої роботи і сприяння у працевлаштуванні, в т. ч. шляхом надання роботодавцю дотації на створення дод. роб. місць для працевлаштування безробітних і фінансування організації оплачуваних громад, робіт для безробітних; інформ. і консульт. послуги тощо. Застрах. особи, визнані безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали за умовами повного або неповного роб. дня (тижня) не менше 26 календ. тижнів та спла чували страх, внески, мають право на допомогу по безробіттю з урахуванням страх, стажу. Для певного кола осіб допомога призначається незалежно вщ тривалості страх, стажу. Допомога по безробіттю виплачується на 8-й день після реєстрації застрах. особи в державній службі зайнятості. Заг. тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календ. днів протягом двох років, а для осіб передпенс. віку (за 2 роки до настання права на пенсію) — 720 календ. днів. Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до серед, зарплати (доходу) особи, залежно від страх, стажу і від тривалості безробіття. Застрах. особи мають право: брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття; на суд. захист своїх прав. Держ. нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснює М-во праці та соціальної політики України.

     Фонд  соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань — цільовий централізований страховий фонд, некомерційна самоврядна організація. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

     Основним  завданням Фонду є:

     — проведення профілактичних заходів, спрямованих  на усунення шкідливих і небезпечних  виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним  захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

     — відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

     — відшкодування матеріальної та моральної  шкоди застрахованим і членам їх сімей.

     Доходи  бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві формуються за рахунок таких джерел:

     — внесків роботодавців: для підприємств  — а віднесенням на валові витрати  виробництва, для бюджетних установ  та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

     — капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

     — доходу, отриманого від тимчасово  вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

     — коштів, отриманих від стягнення  відповідно до законодавства штрафів  і пені з підприємства, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

     — добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

     Працівники  не несуть ніяких витрат на страхування  від нещасного випадку. Розміри страхових внесків страхувальників обчислюють:

     — для роботодавців — у відсотках  до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають  витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні  і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

     — для добровільно застрахованих  осіб — у відсотках до мінімальної  заробітної плати.

     Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

     Страхові  тарифи для роботодавців диференційовані  за галузями економіки і видами робіт за професійним ризиком виробництва та становлять від 0,66 до 13,6%.

     Для підприємств і організацій, створених  громадськими організаціями інвалідів, де чисельність інвалідів серед  працівників становить не менше 50 %, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 %, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 % страхових тарифів, передбачених законодавством.

     За  рахунок коштів бюджету Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві у  разі настання страхового випадку здійснюються такі види виплат застрахованим особам:

     — пенсії по інвалідності внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання;

     — пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку  на виробництві або професійного захворювання;

     — допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала внаслідок  нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання, до відновлення працездатності або  встановлення інвалідності;

     — одноразова допомога у разі стійкої  втрати професійної працездатності потерпілого;

     — щомісячна грошова виплата у  разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину  втраченого заробітку потерпілого;

     — грошова виплата за моральну шкоду  за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому;

     — виплата потерпілому в розмірі  його середньомісячного заробітку  за тимчасового переведення його на легшу роботу;

     — виплата потерпілому під час  його професійної реабілітації;

     — одноразова допомога у разі смерті потерпілого;

     — щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого;

     — надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.