Розвиток страхових посл в Україні

 

Основними елементами системи  колективної безпеки, що складається, в міжнародній практиці є:

­ об'єднання зусиль всіх страхових компаній в боротьбі з  шахрайством;

­ захист корпоративних капіталів; 

­ дослідження засобів  для створення коаліції і центрального банку 

даних;

­ створення ефекту "вагону" (всі слідують виробленим і прийнятим 

нормам поведінки).

Що ж стосується України, то сьогодні одними з головних чинників існування страхового шахрайства є відсутність кваліфікованих фахівців, які можуть вести ефективну боротьбу з наслідками шахрайських дій і не знання зарубіжного досвіду відносно прикладів боротьби з ними.

На сьогоднішній день, серйозні дослідження проблеми страхового шахрайства в Україні доки не проводилися, але  багато фахівців провідних страхових  компаній легко можуть назвати найбільш «популярні» види шахрайства. Левова частка шахрайств (70-75%) здійснюється при  страхуванні майна, автомобілів  і цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Істотну  роль відіграють протиправні дії  в сфері страхування фінансових ризиків і медичного страхування.

Найбільш розповсюджені  методи шахрайства в Україні в  сфері авто страхування є: інсценування ДТП, угону автомобіля, умисна зміна  або приховування інформації про  реальні обставини ДТП або  про стан водія, кий управляв автомобілем у момент аварії, страхування вже розбитого авто (при цьому, як правило, є провина страхового агента, який страхує машину «не дивлячись» або вступає в змову з шахраями). В сфері медичного страхування: домовленість з медичними працівниками про надання неправдивих лікарняних висновків.¹¹

ЛСОУ, усвідомлюючи масштаб  втрат страхового ринку від шахрайських  операцій, уже давно дійшла висновку про необхідність створення єдиної інформаційної бази страхового ринку, в якій будуть накопичуватися відомості  про страхові випадки і відшкодування  збитків. Практика такої роботи на сьогодні вже є  – це, передусім, створення  загальних баз даних з автострахування  та страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

На сьогодні в Кримінальному  кодексі України (ККУ) немає такого терміну, як «страхове шахрайство», відповідно, відсутні й норми, які  ставили би цьому злочину жорсткі правові бар’єри. По статті 190 ККУ всі неправомірні діяння  в сфері страхування  можна кваліфікувати як шахрайство. Воно тягне мінімум на штраф в 850 грн., також можуть застосовуватися суспільні роботи строком до 240 годин, виправні роботи до двох років або навіть обмеження свободи до трьох років. Якщо ж шахрайство скоєне в крупних розмірах  — більше 4250 грн., зловмисникові може загрожувати вирок строком від трьох до восьми років. Якщо на гарячому буде спіймана група аферистів і доведені випадки шахрайства у особливо великих розмірах (більше 10,2 тис. грн.), то свободи можна позбутися на 5-12 років з конфіскацією майна. Правда, всі ці норми украй рідко застосовуються на практиці, і саме безкарністю фахівці пояснюють нинішній шахрайський бум.

Для ефективної боротьби зі страховою злочинністю потрібні добра воля, бажання страхових  компаній обмінюватися інформацією  і формування масивів даних про  об'єкти і суб'єктів підвищеного  ризику.

Тим більше що передумови для  цього є. В Україні на комерційній  основі запрацювало перше спеціалізоване бюро страхових історій – представництво російської компанії «Бюро страхових  історій», яка надає свої послуги  на нашому ринку через консалтингову  групу «Бізнес-гарант». У бюро беруть часть 33 російських і 32 українських  страховика.  Спеціалізоване бюро викликало  у учасників ринку інтерес. Проте  не факт, що він трансформується  в реальну співпрацю. Адже конкуренція  вимушує страховиків обережно відноситися  до розкриття інформації про своїх  клієнтів.

Виявлення підроблених документів

Оскільки чинні Правила страхування  всіх без винятку страховиків  передбачають надання різних підтверджувальних  документів, при спробах шахрайства часто використовуються різні способи  виготовлення документів. Тому завжди переважніше працювати з оригіналами  документів.

Дописка – внесення в початковий текст нових слів, букв або їх елементів з метою змінити  зміст документа. Основні ознаки: неприродне положення дописаних  знаків, інший почерк, відмінності  в кольорі чорнила або фарби. Підчищення – механічне видалення  елементів тексту або інших позначень  для зміни змісту документа. Ознаки: порушення структури поверхневого шару паперу, залишки барвника тощо.¹²

Переклеювання міток – найчастіше на рентгенограмах або томограмах з  метою викривлення приналежності  знімку або зміни дати. Зараз дедалі частіше ці дані є невід’ємною  частиною сканування плівкового зображення, але усе ще існує багато лабораторій, де маркування наносять хімічним олівцем  або приклеюють паперову мітку.

На закінчення хочу відзначити, що тотально викорінити шахрайство в суспільстві  навряд чи удасться, але систематичні заходи щодо його запобігання дадуть вагомий результат. Якщо налагодити: а) обмін конкретною інформацією  з підозрілих справ із фахівцями  різних компаній; б) професійну та якісну взаємодію з медичними установами, то потік шахрайських атак значно зменшиться.

Призупинити потік шахрайства допоможе «популяризація» законослухняної  поведінки страхових компаній. PR-департаменти на своїх зовнішніх сайтах повинні  періодично публікувати матеріали  на цю тему, та й представники засобів  масової інформації, сподіваюся, також  підтримають страховиків у цій  роботі. 

Поширення різних форм взаємодії  страхового сектора і банківської  сфери позитивно впливає на рівень економічного добробуту країни,  сприяєподальшому розвитку фінансової сфери держави, стимулює конкуренцію  на фінансовому ринку. Однак така взаємодія несе в собі ряд загроз для всіх суб’єктів фінансових відносин, що виникають при неплатоспроможності  її учасників. При цьому страхове шахрайство є одним з джерел виникнення загроз співробітництва страхових  компаній і банків.

На мою думку,  загрозою взаємодії страховика і банку  слід вважати потенційну чи реальну  ймовірність негативного впливу процесів, явищ, чинників або умов на взаємодію зазначених фінансових установ  за різного рівня інтеграції,  що може призвести до негативного  ефекту від такого співробітництва  для самих організацій,  їхніх  клієнтів,  фінансового ринку  в цілому.

На практиці майже неможливо  обчислити точний розмір грошових потоків  від страхового шахрайства.  На відміну  від таких злочинів,  як крадіжка або вбивство, махінації у сфері  страхування досить важко виміряти і відстежити. З цієї причини для  визначення впливу страхового шахрайства на взаємодію страхового сектора  і банківської сфери необхідною є оцінка втрат страховиків від  даного злочину.  Так,  за підрахунками Об’єднання страховиків проти страхового шахрайства (США), обсяги збитків страхових організацій за рахунок страхового шахрайства у 2007 р. перевищили 404 млрд. грн. ¹³

За інформацією Інституту  інформації в галузі страхування (США),  страхове шахрайство нараховує приблизно 10 %,  або 150 млрд.  грн. від розміру страхових відшкодувань в галузі майнового страхування США.

У Великій Британії,  за оцінками Бюро проти страхового шахрайства,  втрати страхових організацій від даних махінацій у 2007  р. становили 15  млрд.  грн.

За розрахунками Страхового бюро Канади,  страхове шахрайство у алузі страхування від нещасних випадків щорічно коштує страховикам більше 2,5 млрд. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином, можна стверджувати, що страхове шахрайство на страховому ринку відіграє суттєву роль, спричиняючи  значних втрат як у конкретних страхувальників, так і в державі  в цілому. Виплати по випадках, які  мають ознаки шахрайських складають  до 10-15 % загальних розмірів страхових  відшкодувань.

При цьому, не дивлячись на розроблені за кордоном механізми боротьби, вони не завжди є дійсними в конкретному  випадку.  Більше того, розвинені  країни світу мають значний досвід в цій сфері, але, тим не менш, суттєво  зменшити обсяги протиправних дій не вдається.

У вітчизняному законодавстві  відсутнє окреме виділення поняття "страхове шахрайство" і всі  неправомірні дії в цій сфері  можуть бути класифіковані як шахрайські. Сама ж українська практика свідчить про відсутність дієвих заходів, які б давали  можливість уникати  випадків страхового шахрайства, що обумовлено слабким розвитком самого ринку, недостатністю інформації з боку самих страховиків, непідготовленість  органів правопорядку для розгляду подібних справ. ¹⁴

Отже, для ефективної боротьби зі страховою злочинністю потрібні добра воля, бажання страхових  компаній обмінюватися інформацією  і формування масивів даних про  об'єкти і суб'єктів підвищеного  ризику. Також неможливо не приділити уваги ролі держави в даному процесі.

Адже, страхування  – це одна з  найбільш важливих частин ринку  фінансових послуг країни. Стан розвитку інституту страхування поряд  з розвитком банківської системи  і фондового ринку обумовлює  розвиток фінансової системи країни в цілому. І держава зобов’язана охороняти один з важелів, який формує економіку країни, а саме: вдосконалювати законодавство в аспектах боротьби з шахрайством в страхуванні.

Насамкінець зауважимо, що злочинність, а тим більше її організовані прояви, неможливо остаточно перемогти, проте з нею можна та слід боротись.

Також на мою думку,  надзвичайно  важливо в умовах сучасного страхового ринку України запровадити практику виявлення фактів страхового шахрайства з боку самих страховиків. Але  зрозуміло, що без відповідного законодавчого  поля, без неможливості притягнення  винуватців до відповідальності,  в  майбутньому неможливо буде говорити про стабільність вітчизняного ринку  страхових послуг.  Особливої  актуальності дана проблема набуває  у зв’язку із вступом України  до Світової організації торгівлі,  а також подальшої інтеграції у світові ринки фінансових послуг.¹⁵ 

Збільшення конкурентної боротьби на страховому ринку із появою філій іноземних страхових організацій  із багаторічним досвідом роботи,  розширення асортименту страхових продуктів,  подальший розвиток страхування  життя можуть призвести до масових  випадків страхового шахрайства в Україні.

Саме тому надзвичайно  важливо внести відповідні зміни  до чинної законодавчої бази, що регулює  страхову діяльність,  зокрема до Закону України “Про страхування”,  Кримінального кодексу України.  На нашу думку,  обов’язково необхідно  відокремити страхове шахрайство від  загального визначення і подати його у такому формулюванні: страхове шахрайство –  це спроба чи факт заволодіння  майном страховика, страхувальника,  вигодонабувача чи третьої особи,  визначених у страховому договорі, придбання права на майно зазначених суб’єктів страхових відносин шляхом обману чи зловживання довірою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. [Текст]. - К.: Атіка, 2001. – 160 с.
2. Андрущенко, Л. В. Страхове шахрайство при здійсненні експортно-імпортних операцій [Текст] / Л. В. Андрущенко // Боротьба зорганізованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – №16.– С. 251–257.
3. Алгазин, А. И. Страховое мошенничество и методы борьбы с ним [Текст] : учеб.-практ. пособие / А. И. Алгазин, Н. Ф. Галагуза, В. Д. Ларичев / Институт государства и праваРАН ; Московская гос. юридическая академия ; Ассоциация российских банков. – М. : Дело, 2003. – 512 с. – Серия “Банковское и финансовое право”.
4. Барановський, О. І. «Відмивання грошей»:сутність та шляхи запобігання[Текст] / О.І. Барановський. – Харків: Форт, 2003. – 472 с.Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 254: В 6 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – С. 477-488.13
5. Внукова, Н. М. Страхування: теорія та практика [Текст]: навчально-методичний посібник / Н. М. Внукова, В. І. Успаленко, Л. В. Временко. - Х. : Бурун Книга, 2004. - 376 с.
6. Жабинець, О. О. Боротьба з шахрайством у страховій діяльності: стан, досвід, перспективи  [Текст] / О.О. Жабинець //  Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи:  Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів, 2005. – С. 112-113.
7. Жилкина, М. С. Страховое мошенничество: Правовая оценка, практика выявления и методы пресечения [Текст] / М. С. Жилкина. – М.:  Волтерс Клувер, 2005. – 192 с.
8. Письменная, Т. И. Мошенничество в страховании: СК стали выручкой для неплатежеспособных заемщиков [Електронний ресурс] / Т.И. Письменная. Режим доступу: http://www.tristar.com.ua.
9. Первушкин, А.А., Копылов Е.С. Страховые мошенничества  [Текст] А.А. Первушкин, Е.С. Копылов // Директор-Инфо. – 2004. – № 37. – С. 15-22.
10. Страхування [Текст]: підручник / Мін-во освіти і науки України, КНЕУ, Укр. фінансово-банківська школа ; ред. С. С. Осадець. - 2-е вид., перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2002. - 599 с.
11. Страхування [Текст]: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича.  – К.: Знання- Прес, 2008. – 1019 с.
12. National Insurance Crime Bureau [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nicb.com.
13. Coalition Against Insurance Fraud [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.insurancefraud.org.
14. Бюро Страхових Историй  [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.antiobman.ru.
15. . Bolton, R. J. Statistical Fraud Detection: A review [Теxt] / Richard J. Bolton and J. Hand