Розвиток страхових посл в Україні

Кожен, чиї права порушені у наслідок не правомірних дій (бездіяльності) страховиків, може звернутись за захистом із відповідною заявою до Органу фінансових послуг в Україні. Вирішення питання  страхового відшкодування через  Уповноважений орган набагато швидше, тай гарантії більші ніж у судовому порядку.

 

 

 

2. Аналіз страхового шахрайства в Україні

...Сьогодні українські  страховики не мають у своєму  розпорядженні достовірну статистику  по шахрайству. Однак, з мого  погляду, ця проблема в Україні  поки коштує не так гостро, як в країнах Західної Європи  чи США. За попередніми оцінками, на випадки, повв'язані із шахрайством,  у нас припадає 5% виплат. Однак,  на українському ринку вже  спостерігається тенденція зростання  як кількості шахрайських страхових  випадків, так і сум претензій...”

Злочини у сфері страхування  володіють підвищеною суспільною небезпекою, оскільки ускладнюють або блокують виконання його основних завдань, пов'язаних з формуванням за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування  можливого збитку, вирівнювання втрат в родинних доходах  у зв'язку з наслідками страхових випадків, що сталися. Криміналізація страхового ринку перешкоджає також виконанню страхуванням таких важливих функцій, як підвищення стабільності діяльності суб’єктів господарювання, обмеження економічних ризиків, стимулювання підприємницької ініціативи тощо.

Страхове шахрайство є  однією з найбільш проблемних ланок  розвитку страхового ринку, але суттєвих розробок в цьому напрямі не здійснено. Більше того, будь-які дослідження  в цій сфері не носять системного характеру і, як правило, спираються лише на розгляд гучних справ та випадків. Це значно обмежує можливості аналізу обсягів страхового шахрайства. Інформація, яка поширюється страховими компаніями, нажаль, не заслуговує особливої  довіри, адже найбільш відомі страховики прагнуть дещо знизити кількісні  показники втрат від шахрайства щоб не завдати шкоди іміджу, в  той час як дрібні компанії навпаки  можуть невиправдано завищувати свої збитки від шахраїв з метою  уникнення фінансових зобов’язань  перед державою. Тим не менш, окремі дослідники намагались вирішити частину  проблемних питань цієї сфери, серед  яких слід відзначити праці  В. Базилевича, О. Барановського,  Н. Внукової,  С. Осадця.⁷

Найбільш дискурсивними  питаннями  залишаються засоби боротьби із страховим шахрайством і, особливо, їх попередження. Це пов’язано із зростанням кількості випадків, коли шахраями є не поодинокі особи, а цілі групи  осіб, серед яких є і страхувальники, і представники страховиків та органів  правопорядку. Тому постає необхідність у систематизації джерел страхового шахрайства поряд із аналізом закордонного досвіду розв’язання подібних проблем.

Страхове шахрайство можна  визначити як протиправну поведінку  суб'єктів договору страхування  внаслідок чого суб'єкти договору страхування  отримують можливість незаконно  і безоплатно обертати капітал на свою користь. З одного боку вона спрямована на здобуття страхувальником страхового відшкодування шляхом обману або  зловживання довірою, або внесення меншої чим необхідно, при нормальній оцінці ризиків, страхової премії, а  також приховування важливої інформації при висновку або в  період дії  договору страхування. З іншого боку це  відмова страховика від виплати  страхового відшкодування без належних, зазначених в законодавстві, правилах страхування причин.

Протягом довгого часу страхове шахрайство не було проблемою  страхового ринку України. Це було пов'язано  з тим, що він лише розвивався і  потенційні шахраї ще не розуміли, як на цьому можна заробляти. Що стосується страхових компаній, то у них не було достатньо інформації і статистичних даних відносно збитків від шахрайських  дій, які вони могли б надавати один одному. Свою роль грав і низький  рівень інформованості з даної проблеми в державних та правоохоронних органів.

 

 

 

3. Заходи боротьби зі страховими шахраями

...Важко сказати, коли в Україні  на регулярній основі будуть  проходити судові процеси, у  яких страхові компанії будуть  притягати шахраїв до відповідальності. На даному етапі це навряд  чи можливо, зокрема тому, що, відмовляючись  виплачувати відшкодування і  збуджуючи справу проти клієнта,  страховик ризикує завдати шкоди  своєму іміджу і "віджахнути" інших клієнтів. Страхові компанії  намагаються убезпечити себе  від шахраїв проводячи ретельні  експертизи страхових випадків, забезпечуючи максимальну участь  своїх співробітників при розслідуванні  подій, що можуть завдати значної шкоди. Однак, найчастіше, страховики змушені дивитися "крізь пальці" на випадки шахрайства, оскільки адміністративні витрати на проведення розслідування і збір доказів нерідко можуть перевищити суму виплати.

Тому, до таких заходів страхові компанії прибігають тільки тоді, коли зіштовхуються з явним шахрайством  чи коли сума збитку дуже значна. З мого погляду, досить актуальним на даному етапі є питання про створення  єдиної бази даних і системи обміну інформацією про підозрілих клієнтів і страхові випадки, особливо в галузі автострахування. Однак, я думаю, що для Українського ринку такий  крок є передчасним: у нас шахрайство ще не досягло тих критичних обсягів, при яких би страховики погодилися розкривати інформацію про своїх  клієнтів...

З розвитком ринку страхування, збільшенням попиту на страхові послуги  і зростанням числа клієнтів, страховий  бізнес став привабливіший для різного роду авантюристів і шахраїв.⁸

В залежності від стадії розвитку страхового ринку страхове шахрайство і напрями протидії йому має такі прояви.

На першому етапі кількість  страхових випадків є невеликою  і  суттєво не зростає. Для усунення наслідків страхової злочинності  страховики часто йдуть шляхом підвищення страхових тарифів, особливо в  ризиковому страхуванні.

Водночас у злочинних  структурах зростає зацікавленість страхуванням. Другий етап характеризується тим, що кількість страхових випадків зростає, стає помітною і відчутною. Страхові компанії вдаються до певних захисних дій, але страхові злочинці в основному залишаються безкарними, оскільки кримінальні справи практично не порушуються. Повноцінної інформації про страхові злочини дуже мало, але вона з'являється частіше.

Третій етап характеризується зростанням кількості страхових  злочинів. Шахрайством у страхуванні  займається все більше осіб. Починають  формуватися організовані злочинні групи, що спеціалізуються на цих  злочинах.

У зв'язку із цим страховики починають взаємне співробітництво, обмінюються інформацією, ведуть спільні  реєстри і бази даних. На цьому  етапі починають створюватися групи  для  дослідження і класифікації страхових злочинів і боротьби з  ними.

На останньому етапі злочини  в страховій сфері суттєво  впливають на фінансовий стан страховиків. Злочинці виходять за межі однієї держави  і часто діють у складі транснаціональних  груп. Посилюється корупція в середовищі працівників страхових компаній, поліцейських, медпрацівників, митників.

Україна знаходиться на перехідному  етапі між другим і третім. Це пов’язано з тим, що кількість  страхових шахрайств зростає, але  в більшості випадків шахраї залишаються  безкарними. 

Злочини у сфері страхування  можуть бути класифіковані за різними  ознаками (табл. 1), які мають суттєве  значення при ідентифікації можливих загроз для суб’єктів страхових  відносин.

Таблиця 1 – Класифікація страхового шахрайства

Суб’єкти, на користь яких здійснено злочин	Страхові компанії	Працівники страхових компаній та інших пов’язаних з нею організацій	Страхувальники
Суб'єкти, на чиї права здійснюється посягання	страхувальники, 3-ті особи (що зазначені  в договорі страхування)	страхові компанії, страхувальники	страхові компанії
Цілі здійснення злочинних дій	незаконне привласнення страхових внесків за відсутності наміру виконати свої зобов'язання по виплаті страхового  відшкодування	здобуття економічної  вигоди за допомогою  спричинення майнового збитку страховикам і  страхувальникам	незаконне здобуття страхового  відшкодування або  забезпечення
Шахрайські дії	– здійснення страхової  діяльності  організаціями, які не пройшли процедуру  реєстрації та/або  ліцензування; – видача  фіктивних страхових полісів і  нанесення страхувальникам збитку у вигляді позбавлення  можливості отримання страхової виплати; – розробка страховиком  правил і умов страхування, які дають  можливість не здійснювати страхові виплати  і перекласти відповідальність на страхувальника.	– повне або часткове привласнення  страхових внесків  страхувальників; – розкрадання  страхових внесків  страхувальників,  не реєструючи страхові договори; – складання фіктивних  страхових полісів; – домовленість зі страхувальником щодо страхового випадку; – переоцінка об’єкта  страхування; – подання до страхової  компанії неправдивих  даних про страховий  випадок.	– оголошення страхової суми, яка вище дійсної вартості об'єкту страхування; – одночасне  страхування об'єкту страхування  в кількох  страхових компаніях; – неповідомлення всіх обставин, що мають  значення для  визначення  страхового ризику; – фальсифікація факту  настання страхової  події, – навмисне пошкодження застрахованого об’єкта та навмисні дії, що сприяють настанню страхового випадку.
Сфери страхування, в яких найбільш розповсюджене шахрайство	– страхування автокаско; – страхування майна і  відповідальності осіб	– медичне  страхування; – страхування автокаско; – страхування від  крадіжки;	– страхування автокаско; – морське  страхування; – страхування від  пожежі від крадіжки; – медичне  страхування; – страхування життя.

 

Таким чином, серед найбільш популярних мотивів здійснення страхового

шахрайства найчастіше зустрічаються  наступні:

­ бажання скористатися випадком для здобуття максимуму компенсації; 

­ бажання повернути гроші, витрачені на страхові внески; 

­ жалість до самого собі, коли здобуття відшкодування, є своєрідною

формою моральної компенсації  за життєві невдачі; 

­ користь, коли здобуття відшкодування  є єдиним джерелом заробітку;

­ можливість не здійснювати  страхових виплат і перекласти

відповідальність на страхувальника;

­ повне або часткове привласнення страхових внесків страхувальників  з 

метою додаткової наживи (з  боку працівників страхових компаній).⁹

Відповідно до вказаних мотивів  можна виокремити певні групи  шахраїв з характерними психологічними рисами. Всіх їх, як правило, ділять на 4 категорії (табл. 2).

Таблиця 2 – Характерні риси страхових шахраїв

Тип шахраїв	Соціально- економічна приналежність	Навички	Психологічні риси
Шахраї-дилетанти, які здійснюють обман страхової компанії вперше через ситуацію, що склалася.	молоді люди, студенти, дрібні комерсанти, підприємці, а також особи, що мають порівняно невеликий заробіток або не мають постійного заробітку.	Слабо орієнтуються в страхуванні і правових питаннях.	Нереалізовані можливості, схильність до спотворення інформації для власної вигоди, моральне самовиправдання, синдром утриманця, бажання вирішити проблеми за чужий рахунок, страх перед відповідальністю.
Особи, які  здійснюють страхові шахрайства для  компенсації витрат на бізнес і  комерційну  діяльність.	Підприємці, комерсанти, які  неодноразово є  жертвами як реальних, так і  вигаданих страхових  випадків, що відбуваються через  специфіку їх діяльності.	Непогано обізнані в  питаннях  страхування, володіють зв'язками в страхових  компаніях, медичних установах, комерційних структурах.	Упевненість в собі, комунікабельність, нахабство, жадібність, кримінальна мораль, упевненість у власній  безкарності.
Особи, які через свої посадові обов'язки реєструють або  розслідують обставини страхової  події, а також  видають документи, підтверджуючі розмір шкоди і  збитку від страхового випадку.	Співробітники органів дізнання і наслідку ДАЇ і прокуратури, судді, співробітники ДПС, медичні працівники, нотаріуси, адвокати, керівники комерційних і  державних організацій, нечесні  працівники  страхових компаній.	Прекрасно орієнтуються в  професійних питаннях, знають процес документообігу, володіють зв'язками в правоохоронних органах, органах  влади і управління.	Незадоволення матеріальним  заохоченням на робочому місці, самовиправдання, упевненість у власній  безкарності, жадність.
Професійні шахраї  – особи, які  професійно і  систематично  займаються  реалізацією шахрайських схем.	Злочинні групи з  числа осіб об'єднаних  загальними  кримінально- професійними  інтересами, що проживають поруч, проводять разом  велику кількість  часу.	Планують  кримінальну діяльність шляхом визначенням функцій  і розподілом повноважень між  членами групи,  залученням фахівців в області медицини, страхування, юриспруденції, підробка документів, конспірація і  використання  методів оперативно- розшукової  діяльності, розробка сценаріїв шахрайства.	Упевненість в собі, комунікабельність, упевненість у власній  безкарності, жадність, кримінальна мораль.

 

За даними зарубіжної статистики 90% всіх випадків шахрайства здійснюється шахраями-одинаками і лише 10% –  злочинними угрупуваннями.

Страхове шахрайство за кордоном має свої особливості. Наприклад, у  США та Канаді шахрайство переважає  у сфері медичного страхування  та страхування життя, в той час як в країнах Західної Європи протиправні дії частіше спостерігаються у майновому страхування, в тому числі більшість випадків присутня в автострахуванні.

Що стосується загальних  обсягів збитків, яких завдають страхові шахраї, то вони є доволі суттєвими. При цьому в Західній Європі до 10-15 % всіх страхових виплат отримують страхові шахраї. Наприклад, у Німеччині щорік реєструється від 9 до 11,5 тисяч випадків страхового шахрайства, на які доводиться близько 7-9 % всіх страхових виплат. В результаті страховики щороку втрачають від 3,5 до 5  млрд. євро. Ще більше випадків шахрайства зустрічаються в Швеції, а ринок страхування в Канаді щорік втрачає близько 1,8 млрд. дол. США.

За даними  Служби фінансового  контролю (Великобританія) на  шахраїв  припадає близько 10% обсягу виплат при  страхуванні особистих автомобілів  і до 15% при страхуванні особистого майна. Страхова компанія «Norwich Union» провела дослідження на базі звітів про масштаби шахрайства у Великобританії.

За розрахунками компанії у 2004 році втрати економіки країни від  дій страхових шахраїв склали 15,8 млрд. фунтів стерлінгів. У Франції збитки, заподіяні недобросовісними клієнтами страхових компаній, оцінюються в суму близько 3 млрд. дол. США. За офіційними даними, лише розкриті випадки шахрайства складають в цілому 10% від виплаченого страхового відшкодування. Не дивлячись на це, існує загальне переконання, що Франція лідирує в Європі по ефективності організації боротьби із страховою злочинністю. У Нідерландах виплати шахраям складають близько 5% від всіх страхових виплат, досягаючи приблизно  300 млн. дол. США. А найбільш вражаючими є втрати страховиків США – щорічно вони оцінюються в 100 млрд. дол. США.

Із страховим шахрайством  в країнах Заходу борються самі страховики, їх союзи і об'єднання, а також  держструктури. Практично у всіх розвинених країнах існують спеціалізовані організації, що протистоять страховому шахрайству (див. табл. 3). У Європі розуміння  загрози зростання злочинності  в страховому секторі досягло  такого рівня, що викликало вирішення загальних зборів Європейського комітету із страхування про створення програми протидії страховим махінаціям, прийняте 1993 року. ¹⁰

Таблиця 3 – Суспільні  організації по боротьбі зі страховим  шахрайством в різних країнах

Країна	Організація
США	Об’єднання проти страхового шахрайства (Coalition Against Insurance Fraud), Національне страхове криміналістичне  бюро (National Insurance Crime Bureau).
Канада	Страхове бюро Канади (Insurance Bureau of Canada)
Німеччина	Німецький союз страховиків (Gesamtverband der Deutschen Versicherungswirtschaft)
Великобританія	Асоціація британських страховиків (ABI), Motor Insurers Anti-Fraud and Theft Register