Особисте страхування

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ

1. 1. Сутність та необхідність особистого страхування.

1.2. Страхування життя.

1.3. Страхування від нещасних випадків.

1.4. Медичне страхування.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Динаміка розвитку  і загальний аналіз особистого страхування в Україні

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми  особистого страхування в Україні та шляхи їх вирішення.

ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
 

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ

1.1.Сутність та необхідність особистого страхування.

Особисте страхування регламентується ЗУ „Про страхування”.

Особисте страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

Особисте страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об'єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В особистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному - кошти підприємств, установ, організацій.

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.

Особисте страхування об’єднує короткострокові і довгострокові договори страхування.

За довгостроковими договорами у страховика виникає відповідальність у разі смерті або дожиття до закінчення строку страхування чи визначеної договором строку дії.

За короткостроковими договорами відповідальність страховика виникає у разі:

                       смерті внаслідок нещасного випадку;

                       втрати тимчасової постійної непрацездатності;

                       захворювання;

                       звернення до медичного закладу.

Особисте страхування може здійснюватися в добровільній і обов’язковій формі. Зосередимо увагу на добровільному особистому страхуванні.

Необхідність особистого добровільного страхування зумовлюються як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв’язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів.

Особисте страхування включає:

                       страхування від нещасних випадків;

                       страхування життя;

                       добровільне медичне страхування;

                       страхування додаткової пенсії;

Здійснення особистого страхування пов'язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування, об'єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування - ризиковані.

1.2. Страхування життя.

Згідно ст.6 ЗУ „Про страхування”, страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страхування життя – підгалузь особистого страхування, в якому об’єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству Україні, пов’язані з життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільного укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Договори страхування життя – це довгострокові договори, які передбачають страховий захист страхувальників у разі настання несприятливої події для їх життя та здоров’я. Особливостями договорів страхування життя є:

1)                      встановлення страхової суми;

2)                      накопичення страхової суми.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію в разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя дає змогу полегшувати передання майна, створювати грошові фонди для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).

Окрім того, значне поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни. Довгострокове страхування життя, договори за, якими можуть бути укладені і на 10, і на 20, і на 40 років, дає можливість накопичувати досить великі страхові фонди, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави.

Відповідальність страхової компанії настає у разі:

1)                      смерті під час дії договору страхування;

2)                      дожиття страхувальника або застрахованої особи до певного строку, який обумовлений договором страхування.

Оцінка ризику страхування життя здійснюється у відповідності до таблиці смертності, які базуються на матеріалах статистичного обліку населення або матеріалах страхових компаній, що показується смертність осіб із року в рік, враховуючи вік. Крім таблиць смертності страхова компанія може враховувати фактори, які впливають на смертність населення, а саме:

1)                      вік;

2)                      професія;

3)                      стать;

4)                      місце проживання.

Чим точніше визначені показники таблиці смертності тим достовірніше буде розраховано страхова премія.

За договорами страхування життя, ризиком для страховика вважається дострокове припинення дії договору страхування. Плата за страхування за довгостроковими договорами страхування вноситься щомісячно, щоквартально, щорічно.

Договори страхування укладаються у відповідності до правил страхування, які мають єдині особливості з врахуванням характеристик об’єкта страхування, страхових методик розрахунку тарифів, врахування особливостей формування страхових резервів.

Світова практика виділяє наступні види страхування:

1)                      змішане страхування;

2)                      страхування дітей;

3)                      страхування до вступу в шлюб;

4)                      довічне страхування;

5)                      страхування додаткової пенсії.

Змішане страхування життя – вид страхування, який об’єднує в одному договорі кілька самостійних договорів страхування, зокрема:

1)                      дожиття до закінчення строку страхування;

2)                      смерть застрахованого;

3)                      втрата здоров’я від нещасних випадків.

Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи. Страхова сума виплачується у разі закінчення дії договору страхування, смерті, нещасного випадку.

Страхування дітей. Страхувальниками вважаються батьки і родичі дитини, які сплачують страхові внески. Договір страхування життя дітей може бути укладений, якщо вік дитини до 15 років, стан здоров’я дитини не має значення. Максимальний строк дії договору встановлюються, як правило, 18 років. Страхова сума виплачується у разі смерті, втрати дитиною здоров’я від нещасного випадку під час дії договору страхування.

Страхування до вступу в шлюб. Страхувальниками можуть бути батьки, родичі, опікуни. На страхування приймаються діти до 15 років. Страхова сума виплачується у разі закінчення дії договору страхування, вступу в шлюб, досягнення застрахованою дитиною 21 рік.

Довічне страхування – договір укладається з особами у віці від 18 до 70 років, не страхуються інваліди 1 групи. Повна страхова сума сплачується у разі смерті застрахованої особи, особам які зазначені в договорі, за винятком смерті що є наслідком :

1)                      самогубства застрахованого;

2)                      захворювання на СНІД

3)                      алкогольного, токсичного, наркотичного сп’яніння.

Страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття. Договір укладаються індивідуально, а також з групою осіб. Страхові виплати здійснюються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування.

1.3.Страхування від нещасних випадків

1.      Поняття страхування від нещасних випадків.

2.      Види страхування від нещасних випадків.

3.      Обов’язкові види страхування від нещасних випадків.

4.      Добровільне страхування від нещасних випадків.

1.Страхування від нещасних випадків об’єднує короткострокові договори страхування, відповідальність за якими у страховика виникає уразі тимчасової втрати працездатності, постійної втрати працездатності, уразі смерті внаслідок нещасного випадку.

Під нещасними випадками розуміються такі події:

      травмування;

      укуси тварин, комах, зміїв;

      переохолодження, обмороження;

      отруєння хімічними речовинами;

      утоплення;

Страхування від нещасних випадків є як обов’язкове, так і необов’язкове.

Страхуватися можуть як фізичні так і юридичні особи.

Договора страхування від нещасних випадків укладаються на підставі заяви страхувальника, але це стосується тільки добровільних видів страхування.

За обов’язковими видами страхування особа вважається автоматично застрахованою.

2. Страхування від нещасних випадків поділяється:

      колективне страхування

      індивідуальне страхування

Колективне страхування здійснюється за рахунок коштів підприємств.

Індивідуальне страхування за рахунок коштів застрахованої особи.

До колективного страхування відноситься:

      Страхування туристів

      Страхування роботодавцями працівників

Індивідуальне страхування:

      Від нещасного випадку на транспорті

      Страхування дітей

      Особисте страхування

3. Обов’язкове страхування від нещасних випадків визначено законом про страхування:

      страхування від нещасних випадків на транспорті;

      страхування спортсменів вищих категорій;

      страхування працівників медичних закладів на випадок захворювання СНІДом  при виконанні службових обов’язків;

      страхування пожежників;

      страхування життя та здоров’я спеціалістів ветеринарної служби;

За обов’язковим страхуванням від нещасних випадків вважаються застрахованими:

1)         пасажири наземного, морського, залізничного, повітряного транспорту за виключенням муніципального транспорту.

2)         Водій будь-якої організаційної форми власності підприємства.

Плата за страхування здійснюється в момент придбання проїзного квитка.

Плата за водіїв здійснюється за рахунок коштів підприємств.

Страхування для страхувальників починає діяти з моменту оголошення посадки і закінчується після прибуття до місця призначення.

Для водіїв страхування розповсюджується тільки на час поїздки.