Оцінка фінансового стану страховика

Законодавством України передбачено  формування таких технічних резервів за видами страхування:

• Резерв незароблених премій - , який включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
• Резерв збитків – це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування відповідно до правил формування та розміщення страхових  резервів.

Відповідно до ЗУ “Про страхування” страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій – метод плаваючих кварталів, а саме: сума надходження страхових платежів в першому кварталі множиться на одну четверту, в другому – на одну другу, в останньому кварталі розрахункового періоду – на три четвертих, одержані добутки додаються.

В Україні законодавством також  дозволено страховикам приймати рішення про запровадження з  початку календарного року згідно з  встановленою методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виявлені але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.

2. Резерв з страхування життя поділяють на:

• Резерв довгострокових зобов”язань (математичні резерви);

• Резерв належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов”язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою  формування резервів зі страхування  життя, передбаченою ЗУ “Про страхування”. Коти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна, тобто обліковуватись на окремому балансі.

Чинним законодавством може визначатись окремий перелік  резервів по медичному страхуванню, страхуванню цивільної відповідальності оператора за ядерну шкоду, а також порядок їх формування.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових  резервів та порядок їх розрахунку.

Розміщення страхових резервів страховик проводить з урахуванням  безпечності, прибутковості, ліквідності і диверсифікованості, що відповідають вимозі управління активами.

 

 

 

4. Оцінка фінансового  стану страховика

З розвитком страхового ринку посилюється  визначення ступеня надійності та платоспроможності  страхових компаній, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного вибору страхової компанії необхідно знати  такі 4 головні речі:

1. умови страхування (правила та договір страхування);
2. розмір страхового тарифу;
3. порядок виплат страхових виплат;
4. реальний фінансовий стан страховика;

ЗУ “Про страхування” встановив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядком розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядковував види обов”язкового страхування та рекомендований перелік добровільних видів страхування. Важливе місце у вирішення цих завдань займає фінансовий аналіз, який спрямований на дослідження фінансової надійності страховика та його стійкості.

Дослідження стійкості та надійності страхової  компанії зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто фінансового стану страховика.

Фінансова стійкість страховика характеризується з позицій таких характеристик  фінансового стану:

1. високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розрахуватися за своїми зобов”язаннями;
2. високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття залучених пасивів активами;
3. високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яка забезпечує необхідний розвиток компанії.

На сьогодні у вітчизняній науці  і практиці не існує єдиного підходу  до системи показників фінансової стійкості  саме страхових компаній. У більшості  методиках пропонується оцінювати  фінансову стійкість страхових  організацій на основі системи показників фінансової стійкості будь-якого суб”єкта господарювання з адаптацією їх до галузевих особливостей даної сфери. Найбільш адаптованою методикою можна вважати методику, яка передбачає оцінку фінансової стійкості за 2 напрямами:

1. оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат джерелами коштів:

ЗЗ< (СС+ ДЗ) – ЩС;

де, ОС основні засоби і необоротні активи, тис. грн.;

ЗЗ  – запаси і витрати (підсумок другого  розділу активу балансу);

СС  – джерела власних коштів, тис. грн.;

ДЗ  – довгострокові кредити і позикові кошти, тис. грн.

2. оцінка фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів:

ОС < (СС + ДЗ) - ЗЗ

Саме виходячи з цих передумов  виділяють 4 типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фнансовий стан.

Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості  страховика доцільно також використовувати  узагальнюючий показник фінансової стійкості (Фст. заг.), а саме:

ФСТ. заг. = ;

де, ФСТ. заг. – показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді;

Кд₀  та Кд₁ – коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

Зсос₀ та Зсос₁ – коефіцєнти покриття запасів власними оборотними коштами відповідно у базовому та звітному періодах;

Кзс₀ та Кзс₁ – коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

Kna₀ та Kna ₁ – коефіцієнти постійних активів відповідно у базовому та звітному періодах;

Аналіз  рентабельності (збитковості) страхової  діяльності доцільно здійснювати на основі розрахунку системи показників ефективності страхової діяльності:

1. рівня співвідношення доходів і витрат страхової компанії;
2. маржі прибутку страхової компанії;
3. рівня прибутковості витрат страхової компанії.

На основі визначених показників ефективності проводиться аналіз їх динаміки, а  також оцінюєтся вплив результатів  діяльності з окремих видів страхування на середні результати всієї страхової діяльності.

Важливим  етапом аналізу страхової діяльності є оцінка страхового портфеля компанії. Поняття “страховий портфель” вживається для встановлення фактичної кількості  застрахованих об”єктів або діючих договорів страхування на певній території. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті питомої ваги діючих договорів і новоукладених, договорів з мінімальним і максимальним страховими сумами, групового страхування та індивідуального. При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, які знову укладаються.

Кінцевим  етапом фінансового аналізу повинна  бути оцінка ринкового профілю страхової  компанії, яка може включати:

1. оцінку ризику страхового ринку;
2. оцінку конкурентної позиції страхової компанії на ринку;
3. аналіз ризику страхової діяльності та його диверсифікації.

Отже, аналіз різних підходів до побудови системи оціночних показників фінансової стійкості страхової організації приводить до висновку, що успішне вирішення цієї проблеми можливе за умов:

1. вдосконалення інформаційного забезпечення системи оцінки фінансової стійкості та впровадження адекватних страховому бізнесу форм фінансової звітності;
2. адаптації передового зарубіжного досвіду оцінки фінансової стійкості організації до вітчизняних умов;
3. вдосконалення рейтингової системи оцінки страхових організацій України;
4. створення можливостей для прогнозування та управління фінансової стійкістю страховика;
5. створення в організаціній структурі компанії відповідних відділів фінансового аналізу, спеціалісти яких займалися б оцінкою фінансового стану страховика та надавали відповідні рекомендації щодо його покращення.

Тільки за умов забезпечення стійкості  фінансового стану страхові компанії зможуть реалізувати свої потенційні можливості щодо інвестування.

В окремих методиках для того, щоб  правильно обрати страхову компанію, а також щоб відстежити фінансовий стан страховика, пропонується визначення та оцінка таких показників:

1. розмір і якість активів (основний індекатор рівня і ліквідності страховика);
2. страуктура страхового портфеля страховика (перевага одного типу страхових ризиків у страховому портфелі значно підвищує імовірність здійснення значних страхових виплат, в підсумку – веде до фінансової нестійкості такого страховика);
3. розмір статутного фонду і власного капіталу страховика та перспективи їхнього росту;
4. прибутковість діяльності страховика, що дає можливість оцінити ефективність його роботи;
5. поточні балансові показники страхової компанії та темпи їхнього росту;
6. спвввідношення страхових платежів, що надійшли в компанію, і страхових виплат;
7. фінансові показники страховика, що істотно впливають на його діяльність (досвід роботи на ринку, основні корпоративні клієнти, власники страховика, кадрова політика, регіональна мережа, основні перестраховики, аудитор, участь у державних і муніципальних програмах та ін.).

Більшість із названих показників наведена у фінансовій звітності, зокрема, балансі (форма №1), звіті про фінансові  результати (форма №2) та примітка до фінансової звітності.

Найбільш  важливими показниками для оцінки діяльності страховика є:

1. показник “Актив”, який характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Джерела цих коштів – статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку тв інші пасиви.

Співвідношення суми коштів у вигляді  інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів повинно бути якнайближче до коефіцієнту 1.

Співвідношення  суми коштів у вигляді інвестиційних  вкладень і нових коштів до розміру  страхових резервів визначає ступінь  розміщення коштів, за рахунок яких покриваються страхові зобов”язання страховика. Показник співвідношення повинний дорівнювати або бути більший 1.

2. показник “Основні засоби” характеризує розмір залишкової вартості (різиця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу) власних та отриманих на умоавх фінансового лізингу об”єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів за відповідними положеннями (стандартами).
3. Показник “Довгострокові фінансові інвестиції” характеризує розмір фінансових інвестицій на період більше 1 року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а також включають фінансові інвестиції, які за відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.
4. Показник “Поточні фінансові інвестиції” характеризує розмір фінансових інвестицій  на строк, що не перевищує 1 рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).
5. Показник “Грошові кошти та їх еквіваленти” характеризує розмір коштів в касі, на поточних та інших рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.
6. Показник “Власний капітал”  - це сума капіталу, вільного від зобов”язань страховика і виконання, що є додатковою гарантією при відхиленні їхнього розміру від розрахункових величин. До складу власного капіталу входять статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений прибуток, резервний фонд та інший капітал за вийнятком несплаченого і вилученого капіталу.

Значне перевищення власного капіталу над статутним фондом говорить про прибуткову діяльність страховика у т. ч.  можливість виплат дивідендів, а також проведення реінвестування капіталу.

Перевищення статутного фонду над власним  капіталом говорить про збитковість  у діяльності страховика і вилучення частини статутного фонду або про наявність значної заборгованості засновників щодо сплати статутного фонду.