Оцінка фінансового стану страховика

Лекція 12

Тема: Оцінка фінансового стану  страховика

План

1. Поняття фінансової надійності страховика
2. Умови забезпечення платоспроможності страховика
3. Страхові резерви та порядок їх формування
4. Оцінка фінансового стану страховика

 

Література:

1. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. - Львів: “Новий Світ”, 2005.- 480с.
2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001.// Україна-бізнес.- 2001.- №35
3. Про внесення змін до Закону України “Про страхування”. Закон України від 4 жовтня 2001 р. №44// Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада.
4. Галасюк В.В. Розрахунок показників платоспроможності за новим балансом// Фондовий ринок. – 2000. - №5.
5. Фурсевич П. Деякі питання аналізу фінансового стану діяльності страхової компанії та окремих його елементів//Финансовие услуги. – 1999. - №1-2.

 

1. Поняття фінансової надійності страховика

 

Особливість діяльності страховика визначає своєрідність страхового процесу, на вході  і виході якого перебувають гроші, які лише тимчасово затримуються у страховика і які сплачуються страхувальником наперед.

Зазначена особливість  потребує певних гарантій щодо здатності  страховика відповідати за свої зобов’язання перед страхувальниками.

Однією з гарантій є фінансова надійність страховика, яка пов”язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною і перестрахувальною політикою.

Фінансова надійність характеризує здатність  страховика виконувати прийняті страхові зобов’язання за договорами страхування  і перестрахування.

Ознаками фінансової надійності страхових компаній є наявність фінансових ресурсів для розвитку як суб’єкта ринку (фінансова надійність) і платоспроможність.

 Фінансова надійність  страхових компаній забезпечується такими чинниками:

1. розмір власних коштів;
2. збалансований страховий портфель;
3. страхові тарифні ставки;
4. величина страхових резервів, адекватна сумі взятих на себе зобов’язань;
5. розміщення страхових резервів;
6. перестрахування.

Платоспроможність страховика – це здатність страховика виконати свої зобов’язання. Зобов’язання страховика складаються з 2 груп:

1. зовнішні зобов’язання, тобто зобов’язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестрахувальниками, бюджетом;
2. внутрішні зобов’язання – це зобов’язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

Основна складова зовнішніх зобов’язань – страхові зобов’язання, які забезпечуються за рахунок двох основних джерел – страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням, і власних вільних коштів. Досвід закордонних страховиків показує, що страховика можна вважати платоспроможним у тому випадку, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов’язання. До власних коштів страховика належать: статутний капітал, вільні резерви, які формуються за рахунок прибутку, резерви, які не пов’язані із зобов’язаннями, а також нерозподілений прибуток. Власні кошти страховика  складаються із  залучених коштів, страхових резервів, власних коштів (статутний капітал, спеціальні та резервні фонди, вільні резерви, нерозподілений прибуток). Власні кошти страховика утворюють запас платоспроможності.

Значний вплив на фінансову  надійність має правильний розрахунок тарифних ставок та збалансованість  страхового портфеля, які відображають реальну ціну ризику з урахуванням  збитковості страхової суми на підставі сформованого страхового портфеля та статистичних даних про настання страхових подій за декілька років.

Страховий портфель характеризується:

1. характером прийнятих на страхування ризиків та очікуваною ймовірністю їх настання;
2. розміром сукупної страхової суми;
3. кількістю укладених договорів страхування;
4. кількістю діючих договорів страхування;
5. числом застрахованих об’єктів;
6. строком дії договорів;
7. розміром страхових сум.

З метою забезпечення платоспроможності  страхова компанія повинна прагнути до створення стабільного страхового портфеля шляхом укладення якомога більшої кількості договорів з найбільшою відповідальністю  за кожним ризиком.

Достатність страхових  резервів враховує вид страхування, термін дії договору, рівномірність  розподілу ризику.

Розміщення страхових  резервів та тимчасово вільних коштів враховує характер розподілу ризику, термін страхування, обсяг акумульованих коштів, необхідність в інвестиційному доході.

Перестрахування враховує вартість об’єкту  страхування, незбалансованість страхового портфеля, коливання результатів  діяльності страховика з метою передачі частки ризику партнеру та власного утримання зобов’язань. Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, характеру ризику, імовірності та можливого максимального розміру збитку, ступеня схильності до ризику, розміру власних коштів а також від періоду та території покриття ризику.

Додержання страховиком перелічених  чинників, які мають вплив на його фінансову надійність, є певною гарантією  для страхувальників, які в обмін  на сплачені кошти отримують від  страховика запевнення щодо забезпечення страхового захисту.

Додатковими чинниками, які гарантують фінансову стійкість страховиків  і захищають інтереси страхувальників  виступають:

1. страхові пули – об’єднують фінансові можливості щодо прийняття ризиків на страхування багатьох страховиків – членів пулу;
2. спеціальні гарантійні фонди – створюються вольовим рішенням органів державного управління з метою забезпечення безумовності страхових виплат постраждалим. Їх мета – підвищити надійність страхового ринку.
3. ЗУ “Про страхування” (ст. 32) передбачено, що з метою додаткового забезпечення страхових зобов’язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду і порядок використання коштів цього фонду встановлюється страховиками, які беруть у ньому участь. КМУ може приймати рішення про створення фондів страхових гарантій з напрямами страхування.

 

2. Умови забезпечення  платоспроможності страховика

Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками зобов’язані дотримуватись певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до чинного законодавства умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:

1. Наявність сплаченого статутного фонду;
2. Наявність гарантійного фонду страховика;
3. Перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;
4. Створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов’язань, які бере на себе перестраховик, тобто системи перестрахування.

Чинним законодавством встановлено мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя  в сумі еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя – 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі за їх номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище 25% загального розміру статутного фонду. Для формування статутного фонду забороняється використовувати векселі, кошти страхових резервів, кошти одержані в кредит, позику під заставу, і вносити нематеріальні активи.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого  прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого  прибутку можуть створювати вільні резерви (це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності).

ЗУ “Про страхування” зобов’язує страховика відповідно до обсягів страхової  діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

На будь-яку дату фактичний запас  платоспроможності страховика повинен  перевищувати розрахунковий нормативний  запас платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності  страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, в тому числі страхових. Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов’язаний формувати у порядку, передбаченому ЗУ “Про страхування”. Такий розрахунок проводиться на основі балансу страховика.

Нормативний запас платоспроможності  страховика, які здійснює види страхування  інші, ніж страхування життя дорівнює більшість з двох величин, які  визначаються:

1. Перша визначається множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18.. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам.
2. Друга визначається множенням суми  страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50% страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Перший результат відрізняється  від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов’язаннями, які прийняті, а на підставі страхових виплат – на основі зобов’язань, що виконані.

Нормативний запас платоспроможності  страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань, який визначається по кожному договору страхування життя, на 0,05.

Чинне законодавство зобов’язує страховика укладати договори перестрахування у випадку, якщо страхова сума за окремим об’єктом страхуання перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.

Система перестрахування організовується  також у випадках, передбачених окремими положеннями про обов’язкове страхування та відповідно до укладених міжнародних договорів та угод.

КМУ може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності.

 

3. Страхові резерви та порядок їх формування

Страхові резерви – це грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Це пов’язується з  тим, що проведення страхування зумовлює зворотність страхового циклу, оскільки потребує спочатку внесення страхової премії, а потім, через деякий час, надання страхової послуги у вигляді виплати страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути достатнім для виконання страхових умов договору страхування.

Методика розрахунку страхових  резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування. Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями.

Страхові резерви поділяються  відповідно до чинного законодавства України на такі види:

1. Технічні резерви – це показник, який виражає грошову оцінку обов”зків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно – сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальником з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Вони дозволяють бачити страховику загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування.