Напрямки впливу страхового ринку на макроекономічну систему

 

3.2 Шляхи розвитку страхування  в Україні

 

Протягом усього історичного  шляху розвитку суспільного виробництва  розвиваються і суперечності між  природою і людиною, а також між  окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюються події як природного, так і антрогенного характеру (стихійні явища, нещасні випадки). Такі відносини мають об'єктивний характер та формують зміст категорії «страховий захист», якому притаманні такі ознаки:

- випадковість характеру  настання надзвичайних подій;

- нерівномірність настання  збитку;

- необхідність попередження  наслідків подій;

- відшкодування завданих  збитків.

«Страховому захисту» підлягають централізовані, натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбаченими подіями — самострахування), а також фонди, створені методом страхування.

У період децентралізації сфери виробництва та виникнення приватної власності все більше навантаження припадає на фонди, які створюються методом страхування. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, освіта) на страхові засади, то посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.

Страхування виконує  такі функції: ризикову, створення і  використання страхових фондів (резервів), превенцію страхових подій, інвестування, заощадження коштів, проводить компенсаційні виплати по відшкодуванню збитків чи виплати страхових сум по подіях, які обумовлені у договорі страхування чи чинним законодавством.

Зазначені функції страхування  є специфічними. Проте діяльними  виявляються й інші функції страхування, а саме: наприклад, контрольна, вартісна (ціна при формуванні страхових тарифів) і т. інше, притаманне фінансам у цілому.

Головні напрями прояву позитивного впливу страхування  у формуванні ринкової економіки  такі:

- дає змогу оптимізувати  ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки;

- забезпечує раціональне  формування й використання коштів, «створюючи значні резерви грошових  ресурсів, які стають джерелом  зростання інвестицій в економіку.

Отже, страхування має  величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувати проблеми кожного асоціаційного чи індивідуального власника.

Ризик у страхуванні  це:

- певна подія, на  випадок якої проводиться страхування  і яка має ознаки ймовірності  та випадковості настання;

- конкретне явище або  сукупність явищ (подій), при настанні  яких здійснюються виплати із  створеного страхового фонду;

- конкретний об'єкт  страхування (наприклад, автомобіль, судно, будівля, громадянин, тощо);

- ступінь небезпеки  виникнення тієї чи іншої події.

Необхідні компоненти загальної  оцінки страхових ризиків це частота  настання події щодо місця та часу та величина збитку. Страховими ризиками є тільки «чисті» ризики, які мають  наслідки: відсутність збитків, чи збитки.

Світовий досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, із розподілом ризику у часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Крім коштів страхових  резервів, страховик має у своєму розпорядженні і свої власні кошти  у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які  сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку.

Страховики по праву  займають одне з перших місць як інвестори в країнах світу, але  під час інвестування таких коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку, мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги. В цілому активи страхової компанії мають бути розміщені (інвестовані) з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

Якщо обсяги страхових  резервів, сформованих в іноземних  валютах, перевищують 10% від загальної  суми активів страховика, для забезпечення ліквідності та безпечності розміщення резервів не менш як 60% їх мають бути представлені у цих самих валютах активами таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку в іноземній, валюті; банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.

Прибуток страхової компанії це фінансовий результат всіх видів її діяльності за певний звітний період, тобто - вартісна оцінка підсумків господарювання страховика.

Прибуток страховика може бути отриманий за рахунок зниження собівартості страхових послуг, зниження збитковості здійснення компанією видів страхування, від неосновної діяльності, а також отримання непередбаченого прибутку.

Отже, напрями використання валового прибутку такі: відрахування на власний капітал ( резерви, непередбачені  зарахування минулих збитків); відрахування у спеціальні страхові фонди для управління позитивними і негативними змінами в ризиковому капіталі та інших коливаннях у зв'язку із специфічними ризиками; виплати застрахованим частини прибутку, винагороди управляючим, заробітна плата, дивіденди акціонерам, податки на прибуток тощо.

Фінансова надійність страховика — це здатність виконувати прийняті страхові зобов'язання за договорами страхування.

Досвід багатьох країн  світу показує, що добре налагоджена  страхова справа активно сприяє розвитку бізнесу і вирішенню соціальних проблем в країні, а саме:

- страхування надає  впевненості в розвитку бізнесу  (завдяки переданню за окрему  порівняно невелику плату відповідальності  за наслідки ризикових подій  страховикам), оскільки підприємець  стає більш упевненим, що в разі настання стихійного лиха або інших страхових випадків завдані збитки будуть відшкодовані;

- страхування дає змогу  оптимізувати ресурси які спрямуються  на організацію економічної безпеки  (зростання кількості страхувальників  у свою чергу підвищує фінансовий потенціал страховиків);

- страхування забезпечує  раціональне формування й використання  коштів, призначених для здійснення  соціальних програм (створення  можливостей нагромадити кошти  для виплат майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання і т. п., що зменшує навантаження на державний бюджет, при цьому контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат);

У страхуванні створюються  значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку (акумульовані у страхових компаніях ресурси.

Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної  держави обумовлює створення  та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов'язання визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в Україні, особливо його частини - страхового ринку.

Передумовами розвитку страхового ринку України є:

- розвиток відносин  власності;

- побудова та створення  ринкових умов господарювання, розвиток  конкуренції;

- ліквідації державної монополії у страхуванні;

- необхідність забезпечення безперервного відтворювального процесу за допомогою відшкодування збитків у разі настання страхової події, тобто створення фактору стабілізації економіки;

- можливість акумулювання значних фінансових ресурсів та необхідність їх інвестування в економіку держави тощо.

Останнім часом страховий  ринок України стрімко розвивається, зростає імідж страхування, попит на страхові послуги серед суб'єктів господарювання та населення. Щорічно страховий ринок України дає приріст за валовими показниками більше, ніж 80%.

Страхові платежі в  загальному обсязі ринку страхування щорічно зростають приблизно у 1,5-2 рази.

Існує багато сегментів  ринку, які поки що слабо розвинені, наприклад страхування підприємницьких  ризиків. До того ж позитивним можна  назвати суттєве підвищення професіоналізму  учасників страхового ринку, а також розвиток споживчої культури страхування.

На жаль, за останні  роки в страховій сфері практично  було згорнуто страхування життя, страхування  ризиків сільськогосподарських  підприємств. Серед інших негативних тенденцій можна підкреслити  монополізацію сегментів страхового ринку відомчими страховими компаніями. Негативним фактом є й те, що сьогодні страхова галузь України забезпечує перерозподіл лише 0,9% ВВП, тоді як в розвинутих країнах зазначений показник складає 8-12%. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,05%, при тому, що Україна становить 7% населення Європи. А це свідчить про потенційні можливості цієї галузі економіки.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку України  справляють:

відсутність економічної  стабільності, сталого зростання  виробництва, низька платоспроможність  населення та дефіцит фінансових ресурсів;

накопичення неплатежів та збитковість багатьох підприємств;

неповна й фрагментарна законодавча база, відсутність,  державних преференцій на страховому ринку;

прояв монополізму та неефективний державний контроль;

- слабкий розвиток  фінансового ринку, що стримує  ефективне розміщення страхових  резервів за допомогою цінних  паперів та інвестицій;

- відсутність вторинного ринку страхових послуг;

- неналежний рівень інформаційного забезпечення;

- відсутність єдиної  комплексної інформаційної бази.

Зростання попиту на страхові послуги, можлива активна державна підтримка страхування, розвиток його інфраструктури призведе до підвищення інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення страхових резервів та розширення напрямків їх вкладання.

 

3.3 Досвід зарубіжних  країн в страхуванні

 

Розглянемо розвиток стразових ринків декількох зарубіжних країн. Страховому ринку цих країн характерна висока частка страхових платежів (премій) у валовому національному продукті. Так, у США, Великобританії і Японії вона складає більше 8, у Швейцарії — 7,5, у ФРН і Нідерландах — біля 6% ВНП. Аналіз стану і тенденцій розвитку страхового ринку США і країн Європейського Співтовариства (ЄС) дозволяє відзначити процеси активної концентрації страхового капіталу й інтернаціоналізації страхової справи. Процес інтернаціоналізації особливо широко охопив європейський страховий ринок.

Країни, що входять у ЄС, поетапно усувають розходження в законодавстві своїх країн, що регулює страхову і фінансову діяльність страхових компаній, гарантії і пільги страхувальників. Зокрема, директивами ЄС рекомендовано країнам, що входять у Співтовариство, створити національні бюро автостраховиків і застосовувати погоджені норми при відшкодуванні збитків при ДТП.

Більшість видів страхування  проводиться в добровільній формі. Обов'язковим у всіх країнах (США, ЄС) є страхування цивільної відповідальності власників (водіїв) автотранспортних засобів, а в деяких країнах, наприклад у Німеччині, — страхування екологічних ризиків. До інших видів обов'язкового страхування відносять цивільну відповідальність наймачів при будівництві будинків, професійну цивільну відповідальність у фармацевтиці, ядерній енергетиці й ін. Особлива увага у всіх промислове розвинутих країнах приділяється рівню платоспроможності і надійності страхових компаній, обумовленому перевищенням їхніх активів над прийнятими зобов'язаннями. Порядок оцінки і вимоги до рівня платоспроможності страхової компанії встановлюються окремо по загальних і довгострокових видах страхування. У поняття надійності компанії входить не тільки можливість виконати узяті нею зобов'язання, але і готовність їх виконати.

Розвинене страхове законодавство — основа захисту інтересів клієнта (та й страховика); найважливішу частину його складає система атестації страховика наглядовими органами (за прийнятою в Україні термінологією — система ліцензування).

У США законодавче  регулювання страхування віднесено до сфери компетенції штатів, а законодавчі норми, наприклад по обов'язковому страхуванню, що діють на всій території країни, дуже обмежені і носять в основному рекомендаційний характер. Загальні норми страхування в США і Великобританії визначаються головним чином із судових прецедентів і страхових традицій.

У законодавчих актах  Великобританії, Німеччини, Італії, Франції  й інших країн ЄС, що регламентують  страхову діяльність, ще є деякі  відмінності, але відповідно до директив ради ЄС, ці країни зобов'язані адаптувати національне законодавство до загальних положень єдиного страхового союзу в рамках ЄС. Зокрема, це стосується страхування цивільної відповідальності власників (водіїв) автотранспортних засобів.