Моделі формування поведінки споживачів страхових послуг

    Примітка: "-" - дані відсутні 

    Ринок ризикових видів страхування неконцентрований (значення індексу у 2004 р. становило 315,9 проти 169,1 у 2007 р.), проте рівень конкуренції можна охарактеризувати як середній. Протилежна ситуація на ринку страхування життя, значення індексу Герфіндаля-Гіршмана на якому має тенденцію до зменшення (з 1465,9 у 2006 р. до 1234,0 у 2007 р.), проте і надалі свідчить про помірну монополізацію даного сегменту ринку та низький рівень конкуренції. А це, своєю чергою, не збільшує рівня довіри населення до страхування життя та інших видів страхування.

    на думку експертів, серед основних причин високого рівня конкуренції на ринку страхових послуг варто виділити високу частку нереального страхування, кептивність значної частини страхових компаній, які знаходяться у підпорядкуванні окремих міністерств, фінансово-промислових груп, місцевих адміністрацій, низький відсоток застрахованих ризиків. Обґрунтовано, що оптимальна для сучасного періоду розвитку ринку кількість страховиків, яка не перевищує 100 [200, с. 5, 6]. Варто додати, що реально на вітчизняному ринку працюють не більше 50 страхових компаній, і саме вони активно впроваджують концепцію маркетингу у свою діяльність.

    утворенню страхових груп на ринку сприяли нові вимоги до капіталізації страховиків. Першою такою групою була страхова група "Гарант" у 2000 р. [168, с. 4]. З цього періоду і до поточного на українському ринку спостерігається ріст кількості страхових (Додаток Е, табл. Е.1) та фінансових груп, до складу останніх, як правило, входять банківські установи.

    Залучення іноземних інвестицій на український  страховий ринок, зумовлене ліберальними умовами вітчизняного страхового законодавства щодо входження іноземного капіталу, позначилося на збільшенні кількості страхових компаній з іноземним капіталом з 20 у 2001 р. до 78 у 2007 р. (Додаток Е, рис. Е.2). За оцінками експертів, одна з основних причин продажу провідних українських страхових компаній іноземним інвесторам полягає у слабкому розвитку національного страхового бізнесу [53, с. 71-72]. На сучасному етапі українських ринок страхових послуг зі страхування життя майже повністю контролює іноземний капітал, його частка на ринку ризикових видів страхування у 2006 р. склала 18%. Якщо проаналізувати структуру страхових компаній, які за останні роки прийшли на український ринок (табл. 2.3), то можна помітити, що найбільша кількість іноземних інвесторів представлена російськими та австрійськими компаніями.

    Таблиця 2.3

Перелік основних страхових компаній за участю іноземного капіталу

 на  українському ринку страхових  послуг станом на 01.01.2008 року^*

    Проте, за даними Рейтингового Центру "Insurance Top", купівля української страхової  компанії іноземним інвестором не завжди супроводжується активним ростом вітчизняного страховика [129, с. 44]. Прихід на український ринок іноземних інвесторів характеризується певною сукупністю ознак, серед яких можна виокремити як переваги, так і недоліки (Додаток Ж). підсумовуючи, варто зазначити, що загалом рівень злиттів та поглинань (M&A)^* на українському ринку страхових послуг у порівнянні з іншими секторами незначний та складає близько 3% [129, с. 44]. В подальшому на вітчизняному ринку і надалі збережеться тенденція до злиття і поглинання українських страхових компаній провідними іноземними страховими та фінансовими групами, цьому сприятимуть і внесені до страхового законодавства поправки [77], які санкціонують відкриття філій іноземними страховими компаніями через 5 років після вступу України до СОТ.

    У зв’язку з цим вітчизняним страховикам необхідно нарощувати власний капітал та обсяги страхових премій, а також впроваджувати маркетинг в усі процеси управління компанією, що ефективно відобразиться на розробці страхових послуг відповідно до потреб споживачів, формуванні платоспроможного попиту на страхові послуги, їх проштовхуванні та інших елементах маркетингу з урахуванням розвитку технологій і комунікацій.

    Збалансування попиту і пропозиції характеризується також рівнем покриття ризиків, який в Україні, за різними джерелами, становить від 1% до 30% [140, с. 17; 200, с. 6; 203, с. 20], на відміну від страхових ринків промислово розвинених країн, де він становить не менше 90-95% [167, с. 8]. Рівень покриття ризиків безпосередньо пов'язаний також з фінансовою безпекою ринку страхових послуг, зокрема, з розмірами статутних фондів, страхових резервів страхових компаній, а також з обсягами їхніх активів та власного капіталу. Більшість аналітиків, під фінансовою безпекою ринку страхових послуг, розуміють такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який сприяє їх ефективному функціонуванні, а при потребі відшкодування всіх прийнятих на себе ризиків [21, с. 1; 84, с. 79; 120, с. 89; 197, с. 111].

    Обсяг статутних фондів страхових компаній України на 31.12.2007 р. склав 10633,6 млн. грн., що на 26,7% більше у порівнянні з попереднім періодом (Додаток З, рис. З.1). Найбільший темп росту статутних фондів спостерігався у 2004 р. (на 127,3%) і був зумовлений вимогами чинного законодавства збільшити обсяги капіталізації страховиків у термін до листопада 2004 р. Загалом, статутні фонди виступають гарантом фінансової стійкості страхової компанії та страхового ринку в цілому, а також способом контролю платоспроможності страховиків державними органами нагляду за страховою діяльністю. На кінець 2006 р. частка іноземного капіталу в статутних фондах українських страхових компаній склала 13%, станом на 16.06.2007 р. таких вітчизняних страховиків зафіксовано 79 [129, с. 41].

    аналіз капіталізації вітчизняних страховиків свідчить про постійне зростання розміру активів та власного капіталу. Так, за 6 останніх років (з 2000 до 2005 рр.) власний капітал страхових компаній зріс у 11,4 рази, активи – у 7,8 разів [128, с. 56] (Додаток З, рис. З.2). В структурі активів страховиків, приріст яких у 2007 р. склав 34,3% (Додаток З, рис. З.3), збільшилась частка банківських вкладів, частка нерухомого майна, частка акцій та зменшилась частка прав вимог до перестраховиків, частка грошових коштів на поточних рахунках і в касі. За чинним законодавством, страхові компанії мають право розміщувати кошти страхових резервів у вигляді капітальних (придбання нерухомості) і фінансових (придбання цінних паперів) інвестицій. Величина та розміщення страхових резервів страховика свідчать про його фінансову надійність та платоспроможність, а також про можливість фінансових інвестицій. Страхові резерви вітчизняних страховиків у 2005 р. зменшились у порівнянні з попереднім періодом на 39%, що свідчило про негативні тенденції інвестиційних можливостей страхового ринку (Додаток З, рис. З.4, рис. З.5), проте у 2007 р. цей показник зріс на 40,1%. В основному це пов’язано зі збільшенням частки іноземного капіталу та розміщенням страхових резервів у високоліквідній формі.

    Одним із основних показників, який характеризує збалансування попиту та пропозиції на ринку страхових послуг, виступає обсяг валових страхових премій, які, окрім доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, є основними (первинними) доходами страхових компаній. До 2004 року в Україні спостерігалося постійне збільшення обсягів страхових надходжень (Додаток И, рис. И.1). У 2005 р. цей показник зменшився на 33,9% у порівнянні з попереднім періодом, а станом на 31.12.2007 р. зріс на 30,2% (рис. 2.2). Серед причин, які зумовили зростання обсягу ринку страхових послуг України у поточному періоді, можна назвати зниження рівня псевдострахування, в тому числі за оптимізаційними схемами, та рівня псевдоперестрахування, наслідком якого був відтік капіталу за кордон та збільшення обсягу валових страхових премій, до складу яких включено обсяг валових премій з перестрахування.

    Рис. 2.2. Динаміка основних показників розвитку українського ринку 

    страхових послуг у 1995-2007 рр., %^*

    Аналізуючи  структуру страхових премій за видами страхування (Додаток И, рис. И.2), було виявлено, що найбільшу частку у загальному обсязі страхових надходжень у 2007 р. займало добровільне страхування майна (57,5%) та страхування фінансових ризиків (21,1%). Незначними залишаються частки обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (5,4%) та страхування життя (4,4%), проте за останні три роки спостерігається зростання часток цих видів страхування порівняно з попередніми періодами. У порівнянні з минулим періодом збільшились у загальному обсязі страхових премій частки таких видів страхування як добровільне особисте страхування (з 5,2% у 2006 р. до 5,7% у 2007 р.) та недержавне обов’язкове страхування (з 6,9% у 2006 р. до 7,9% у 2007 р.).

    Дослідження структури обсягу валових страхових  премій за категоріями споживачів виявило причини коливання цього показника. У 2007 р. сприятливо вплинуло на стан кон’юнктуру ринку страхових послуг збільшення обсягу страхових надходжень від населення (фізичних осіб) на 75,5% порівняно з попереднім роком (табл. 2.4).

    Вырезано.

    Для заказа доставки полной версии работы

    воспользуйтесь  поиском на сайте www.mydisser.com.

    Наведені  результати потребували доповнення в розрізі оцінювання страховиками маркетингового впливу комунікаційних засобів на поведінку споживачів страхових послуг. Для цього було проведено опитування експертів, якими стали керівники, менеджери вищої та середньої ланок відділів маркетингу, відділів розвитку страхування та відділів продажу (збуту) страхових компаній (в опитуванні взяли участь працівники страхових компаній "Інвестсервіс", "Дженералі Гарант", "Універсальна", "Гарантія", "Оранта", "Еталон", "Галактика", "Інго-Україна", "PZU-Україна" і "Провідна"). Їм пропонувалося визначити вагомість певних показників, які характеризують засоби маркетингової політики комунікацій. До основних показників віднесено вплив засобу комунікації на поведінку споживачів страхових послуг, обсяг витрат на одну особу, охоплення цільової аудиторії, обсяг залучених людських ресурсів та ефективність засобу комунікації. Для повноти вимірювання даних показників застосовано п’ятибальну шкалу семантичного диференціалу.

    Аналіз  класифікацій комунікаційних засобів, поданих у літературі з маркетингу, дозволив виділити такі їх групи: основні, синтетичні та неформальні вербальні комунікації [36; 45; 48; 152]. Серед основних виділено рекламу, стимулювання збуту, паблік рілейшнз, прямий маркетинг та персональний продаж. До синтетичних засобів комунікацій віднесено брендинг, спонсорство, виставки і ярмарки, інтегровані комунікації у місцях продажу. Окремою складовою маркетингової політики комунікацій визнано неформальні вербальні комунікації. таким чином, результати проведеного експертного опитування засвідчили, що серед основних комунікаційних засобів найбільший вплив на поведінку споживачів страхових послуг, на думку експертів, мають персональний продаж і паблік рілейшнз (табл. 2.9).

    Таблиця 2.9