Контрольная работа по "Страхованию"

Пакет «Б»

Обов’язкові завдання:

Обов’язкові завдання

Завдання 1

Назвати податки та інші обов’язкові платежі, що їх сплачують  страхові компанії. Указати оподатковувану базу, ставки оподаткування, строки платежів, а також за рахунок якого джерела і до якого бюджету (фонду) сплачуються відповідні платежі.

В умовах розбудови ринкової економіки поступова трансформація  економічних та соціальних відносин зумовлює безліч проблем у фінансово-господарській діяльності страховиків. Особлива група фінансових проблем виникає у взаємовідносинах страховика з державою, оскільки на їх основі, через систему податків та інших платежів, здійснюється регулювання кінцевих результатів проведення процесу страхування. Таким чином, оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання фінансових потоків страхових компаній.

Проте ряд питань податкового  регулювання діяльності страхових  компаній залишаються дискусійними, недостатньо вивченими вітчизняними фахівцями, недоведеними до рівня практичного використання, тому теоретичні засади і практика оподаткування суб'єктів страхової сфери потребують подальших досліджень та наукових розробок, адекватних сучасному рівню знань і результатам новітніх наукових досягнень. Це стосується, зокрема, чіткого визначення впливу особливостей страхової діяльності на форми оподаткування як страховиків, так і страхувальників, впровадження сучасних способів та методів податкового регулювання, які б гармонізували інтереси держави та суб'єктів страхової сфери. Отже, практична значущість та недостатня теоретична розробленість проблем, пов'язаних з удосконаленням податкового регулювання ринку страхових послуг, визначили вибір теми дослідження та її актуальність [4].

Система оподаткування  страховиків істотно відрізняється  від системи прийнятої для  типового господарського товариства, що пов'язано з її особливим статусом. Через таку особливість страховий  ринок несе податкове навантаження, яке не можна співвіднести з навантаженням інших галузей економіки. Так, страхові організації для цілей оподаткування страхової діяльності визначають оподатковуваний дохід, під яки розуміється сума валових внесків, який оподатковується за ставкою 3 відсотка, а при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення – за ставкою 0 відсотків. Причиною застосування особливого порядку оподаткування податком на прибуток доходів від страхової діяльності вочевидь є ряд технічних складностей, що виникають при обрахування валових доходів та валових витрат страхової організації, оскільки її доходи та видатки суттєво рознесені в часі та припадають на різні звітні періоди [1].

Існування різних підходів оподаткування реального сектору економіки та зазначених видів страхової діяльності стимулює переведення доходів із секторів з вищим податковим навантаженням до сектору страхування, де він є значно нижчим. Саме різний рівень оподаткування є передумовою для запровадження фінансових схем за участю страхових організацій з метою мінімізації податків.

За даними Держфінпослуг, дві третини страхового ринку  України задіяно у «сірих»  страхових операціях відмивання брудних грошей. У 2009 році 264 страхові компанії (57%) декларували від'ємний фінансовий результат по операціям з цінними паперами (загальна сума збитків – 8136,9 млн.грн.) [7].

Заслуговує на увагу  той факт, що існуюче оподаткування  в страхові галузі має багато протиріч. Наприклад, основна операційна діяльність включає надходження та витрати, які оподатковуються за різними ставками й мають різний об'єкт оподаткування. Повернуті суми зі страхових резервів, відраховані в попередні періоди, були вже враховані в попередньому періоді при оподаткуванні валових страхових платежів, крім переданих у перестрахування резиденту. Після повернення зі страхових резервів у новому періоді держава знову оподатковує ці кошти за ставкою 25%, враховуючи ці грошові надходження у складі валового доходу страховика. Однак, очевидно, що цей дохід було отримано за основною операційною діяльністю. Отже, це призводить до подвійного податкового навантаження на страховиків, хоча за логікою відсутності подвійного оподаткування цього не повинно бути [5].

Іншим прикладом подвійного оподаткування є перестрахова діяльність резидента у страховика – нерезидента. Перший раз здійснюється оподаткування валових страхових платежів, оскільки зменшується сума таких платежів лише в разі перестрахування у резидента. Тому якщо страховик-резидент спрямує кошти до перестраховика – нерезидента, держава знову оподатковує такі кошти залежно від рейтингу фінансової надійності нерезидента. Повторне оподаткування становитиме 12% від суми перестрахування, якщо рейтинг нерезидента є меншим, ніж той що був обумовлений рішенням Держфінпослуг України [2]. Водночас така умова дає змогу зменшити відплив коштів за кордон.

У чинному законодавстві  можна виділити два найпроблемніші елементи, по-перше, це норма, яка дозволяє страховим компаніям списувати  обсяги пере страхових виплат, а подруге – власне рівень ставки податку та база, до якої вона застосовується. Усунути ці схеми можна двома способами - перевівши страхові компанії на загальну систему оподаткування або в межах існуючої системи, усунути можливість зменшення об'єкта оподаткування на перестрахування.

Більшість учасників  класичного страхового ринку України  індиферентно ставляться до вибору системи  оподаткування. Для побудови системи  управління страховими податковими  ризиками у страховій галузі важливо, щоб це була єдина ставка, а також було передбачено перехідний період як мінімум на два роки. Але підхід до питання оподаткування страхової діяльності повинен бути збалансованим, бо зростання ставки оподаткування може призвести до подорожчання страхових послуг та збільшить собівартість страхового поліса до невиправданих сум [6].

Ідеальний спосіб оподаткування  страхового бізнесу полягає у  стягненні податку безпосередньо  з корпоративного прибутку страхової  компанії [3]. Така система ставила  би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно кропіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах. Враховуючи це, запровадження податку на прибуток в Україні є опцією, на яку варто орієнтуватися вже в короткостроковій перспективі.

Оскільки об’єктом оподаткування  страхової діяльності був валовий  дохід, а з прийняттям Податкового кодексу України став прибуток, то можна констатувати, що саме страхові компанії зазнали найбільш суттєвих змін в оподаткуванні своєї діяльності.

Важливо звернути увагу  на те, що законодавча база стосовно оподаткування прибутку суб’єктів господарювання в Україні неодноразово змінювалась [1-2]. В сфері страхування здійснювався інтенсивний пошук оптимального механізму оподаткування страхових компаній [3]. Зокрема, у 1991 р. страховики оподаткувалися на загальних засадах. Об’єктом оподаткування був визначений балансовий прибуток за ставкою оподаткування 35%. У 1992 р. об’єкт оподаткування і ставка були змінені. Об’єктом оподаткування було визнано валовий дохід за ставкою оподаткування на рівні 55%.

Протягом 1993-1994 рр. база і  ставка оподаткування в страхуванні  змінювались неодноразово. Починаючи з 1995 р. було прийняте рішення щодо оподаткування страхових компаній за балансовим прибутком за ставкою оподаткування 30%. Однак при цьому були внесені зміни у визначенні об’єкту оподаткування. Законом України «Про страхування» (1996 р.) був визначений новий порядок формування прибутку від страхової діяльності, який значно відрізнявся від загального Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1995 р.). наявність суперечностей в законодавчій базі щодо оподаткування прибутку страхових компаній була частково ліквідована Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. (ст. 72 «Оподаткування страхової діяльності»). Було, зокрема, виділено та віднесено страхові операції до особливого виду, які підлягають під спеціальний порядок оподаткування. Від тоді і до прийняття Податкового Кодексу України діяльність страхових компаній оподатковувались особливим чином, відмінним від оподаткування іншої підприємницької діяльності. Об’єктом прямого оподаткування слугував не прибуток, як у інших суб’єктів господарювання, а валовий дохід, який визначався як сума страхових платежів, одержаних страховиком протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування, зменшену на суму страхових платежів переданих перестраховикам.

Ставка оподаткування не залежала від результатів фінансової діяльності страховика і включалась в ціну страхового платежу. Фактично це був непрямий податок. Ця особливість аргументувалась тим, що страхові операції мають відмінне від отримання прибутку цільове спрямування, їх метою є страховий захист страхувальників.

Податковий Кодекс України  вносить такі зміни в оподаткування  страхових компаній:

− об’єктом оподаткування  страховика стає прибуток від впровадження його діяльності;

− основна ставка податку  становить 16 відсотків з введенням наступних перехідних положень в часі;

− з 1 квітня 2011 року по 31 грудня включно – 23%;

− з 1 січня 2012 року по 31 грудня включно – 21%;

− з 1 січня 2013 року по 31 грудня включно – 19%;

− з січня 2014 року – 16%.

Внесена також низка  змін щодо умов оподаткування різних видів страхової діяльності. Так прибуток від страхової діяльності з довгострокового страхування життя (як і до прийняття Податкового кодексу України) згідно нових правил не оподатковуються. Однак змінені умови, що передбачають віднесення страхування життя до категорії довгострокове. Якщо до прийняття Податкового кодексу під довгостроковим терміном вважався період 10 і більше років, то після його прийняття від був скорочений удвічі. Тобто до довгострокового страхування життя відносяться всі договори заключні зі страховиком на п’ять і більше років.

За новими правилами  зняті обмеження з підприємств  та інших юридичних осіб щодо віднесення на власні валові витрати страхові платежі на страхування своєї господарської діяльності.

У новому Податковому кодексу, зокрема, вказано, що до складу витрат (собівартості товарів та послуг) включається будь-які витрати із страхування майна, відповідальності за екологічну та ядерну шкоду, фінансових кредитних та інших ризиків пов'язаних із впровадженням підприємством господарської діяльність, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування. Тобто планку не більше 5% валових витрат за звітний податковий період, яка була встановлена раніше вже знято. По крайній мірі про неї ніде; не вказано. Єдине в чому є обмеження – це в страхуванні ризиків, пов'язана із виробництвом національних фільмів. Тут страхові платежі можна відносити на витрати у розмірі не більше 10% вартості виробництва національного фільму.

Згідно нових правил не оподатковуються договори з обов'язкових видів страхування у межах міжнародної системи «Зелена карта», а також страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Порівняно із старим законодавством добавилась ще міжнародні угоди «Зелена картка». Як і раніше договори з перестраховиками - нерезидентами, рейтинг фінансової надійності яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, не оподатковуються.

В інших випадках, тобто  з перестраховиками, які не мають  відповідного рейтингу, оподаткування здійснюється за ставкою 12% суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення їх перерахування.

Введено новий пункт, згідно якого страхування ризиків за межами України, які здійснюються на користь нерезидентів (крім полісів «Зелена картка») оподатковується за ставкою 4% від суми, що перестраховується, за власний рахунок страховика.

Важливо звернути увагу  на те, що введений дванадцяти процентний бар'єр при перестрахуванні ризиків у перестраховиків нерезидентів, які не мають відповідного рейтингу, лишився без змін. Справа в тому, що проблема відмивання «брудних грошей» і вивозу капіталу за кордон через операції перестрахування з нерезидентами все ще не вирішена.

Як відомо, будь-яка  страхова компанія в Україні може перестрахувати свої ризики в солідних перестрахувальних компаніях з високим рейтингом на страхових ринках Великобританії, Німеччини, Швейцарії і т.д. або у сумнівних компаніях, які не мають високих рейтингів на страхових ринках країн Прибалтики, на Кіпрі, в офшорних зонах [5].

Що стосується оподаткування  доходів страхувальників фізичних осіб то по суті нічого не змінилося. Базою оподаткування які і раніше є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також на суму податкової знижки звітного року.

Ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, які не перевищують 10-кратний розмір мінімальної зарплати встановленої на січня податкового року. Для сум доходів, які перевищують зазначену межу - 17%. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку такі витрати:

− Сума внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду НПФ, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та на банківський пенсійний рахунок, але в розмірі який не перевищує податкової соціальної пільги (місячний прожитковий мінімум для працездатної особи × 1,4).

При страхуванні члена  сім'ї платника податку першого  ступеня споріднення 50% податкової соціальної пільги, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.