Контрольна робота з "Страхові послуги"

                        Контрольна робота № 1

з дисципліни « Страхові послуги» для студентів заочної

форми навчання гр. 512 -513, напряму підготовки

                         « Фінанси та кредит»

 

 

                                   5 варіант

 

Теоретичні питання:

1. Сутність страхування від нещасного випадку . Поняття нещасного випадку та його наслідки.
2. Порядок укладання договорів обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тестові завдання

 Висновок

 Використана література

 

 

 

 

 

1. Сутність страхування від нещасного випадку. Поняття  нещасного випадку та його наслідки.

 

 

У світовій практиці найчастіше застосовуються такі два  основних типи систем страхування від  нещасних випадків: 
 
—системи страхування, що використовують єдиний фонд страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань; 
 
—системи страхування, які використовують різні форми приватного страхування, що регулюються законодавчими нормами. 
У деяких країнах законодавчо не передбачене обов'язкове страхування працівників від виробничого травматизму й професійних захворювань. Обов'язок відшкодувати шкоду працівникам у разі виробничого травматизму покладається на підприємців. Працівники при цьому мають право на добровільній основі страхувати себе на випадок втрати здоров'я від нещасних випадків на виробництві. 
Страхування від нещасних випадків здійснюється з метою забезпечення страхувальникам (застрахованим) страхового захисту на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. 
Об'єктом страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованого, пов'язані зі зниженням доходу і (або) додатковими витратами у зв'язку з втратою працездатності, а також його смертю внаслідок нещасного випадку. Під час страхування від нещасних випадків до страхових випадків, які сталися під час дії договору страхування, відносять такі: 
 
—тимчасова втрата загальної працездатності; 
 
—постійна втрата загальної працездатності (інвалідність); 
 
—смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.  
Цей перелік може бути розширений страховиком. 
Під час проведення страхування від нещасних випадків для страховика важливо мати точне уявлення про те, що треба розуміти під терміном «нещасний випадок». В економічній літературі є різні дефініції цього поняття. Так, К. В. Воблий1 визначає нещасний випадок як зовнішню, раптову подію, що примусовим чином і поза волею постраждалого завдає йому тілесного пошкодження, яке іноді призводить до передчасної смерті, частіше за все позбавляє його тимчасово або назавжди працездатності (інвалідність). З цього визначення випливає три характерні ознаки нещасного випадку: 
 
по-перше, він викликається зовнішньою подією; 
 
по-друге, він виникає поза волею застрахованої особи; 
 
по-третє, ця подія завдає шкоду здоров'ю або життю. 
С. Ю. Янова вказує, що під нещасним випадком звичайно розуміють раптовий, не передбачений зовнішній вплив на організм людини, внаслідок якого відбувається тимчасовий або постійний розлад здоров'я, а також смерть застрахованого. 
А. А. Александров вважає, що під нещасним випадком розуміється така раптова короткострокова подія, яка призвела до травматичного пошкодження або іншого розладу здоров'я застрахованого. 
Таким чином, у наведених вище визначеннях поняття «нещасний випадок» є спільні його ознаки, а саме: зовнішня, раптова подія, подія, яка завдає шкоди життю або здоров'ю. Крім цього, А. А. Александров вказує й на те, що подія є короткостроковою й випадки втрати здоров'я, які пов'язані з тривалою роботою на шкідливому виробництві, з професійними захворюваннями або із захворюваннями, які тривалий час не хвилювали застрахованого, але раптово для нього виявились в різкому погіршенні стану здоров'я, відносно даного договору, страховими не вважаються. Ця ознака нещасного випадку (короткостроковість події) є важливою для його характеристики й повинна враховуватися при його визначенні як страхової події. 
Головною технічною основою для страхування від нещасних випадків є статистика нещасних випадків, яка вказує на те, як по-різному нещасні випадки поширюються на окремі органи застрахованої особи та як розподіляються за видами занять (діяльності). 
Як зазначалося, залежно від умов страхування кожної страхової компанії, перелік послуг, які надаються страхувальникам під час укладання договору страхування від нещасних випадків може бути розширений. У нього можуть бути включені, наприклад, виплати пенсій з інвалідності, втрати годувальника, сплата витрат на протезування й косметичні операції, необхідність яких пов'язана із завданням шкоди здоров'ю від нещасного випадку, оплата витрат на санаторно-курортне лікування, необхідне для відновлення здоров'я після отриманих унаслідок нещасного випадку травм, а також виплата компенсацій у разі втрати професійної працездатності через нещасний випадок. 
Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування від нещасних випадків, а також вартість страхової послуги страховик ураховує наявність існуючих щодо страхувальника ризиків (суб'єктивний ризик, професія, вік тощо). Так, страховики не схильні укладати договори з особами, які хочуть їх укласти на дуже великі страхові суми або вже є клієнтами цієї ж страхової компанії, унаслідок чого загальна страхова сума з укладених договорів страхування буде дуже висока; за короткий час кілька разів зверталися до страховика за виплатами, пов'язаними з наслідками нещасного випадку. 
Для визначення ступеня ризику важливе значення має також урахування особливостей професійної діяльності страхувальника (застрахованого), позаяк деякі професії пов'язані з надзвичайним ризиком, наприклад, артистів балету, цирку, водолазів. 
Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування страхова компанія обов'язково враховує стан здоров'я страхувальника (застрахованого). У зв'язку з цим, умовами договору страхування може бути передбачений попередній медичний огляд страхувальника, якщо страховик має щодо нього сумніви (наявність захворювань або фізичних дефектів, які можуть підвищувати вірогідність настання нещасного випадку, подовжити період одужання, збільшити витрати на лікування). 
Важливе значення для визначення ступеня ризику має врахування віку страхувальника (застрахованого). Вважається, що ризик настання нещасного випадку зі страхувальником (застрахованим) збільшується із збільшенням його віку, що пов'язане з фізичними змінами в організмі. При цьому також зростає й період реабілітації після настання нещасного випадку. Але при цьому страховики зважають на те, що з віком людина стає більш обережною, що також має бути враховано під час визначення ступеня ризику. З огляду на це, страховики вважають за доцільне приймати на страхування ризики щодо осіб у віці не більш як 65 років. Щодо постійних страхувальників, то страховики вважають за можливе продовження страхування до 70—75 років. 
Укладаючи договір страхування, страхувальник повинен знати, що він не завжди може розраховувати на виплату від страховика. Зокрема, це стосується випадків скоєння страхувальником (застрахованим) навмисного злочину, який призвів до настання страхового випадку; здійснення вигодонабувачем навмисного злочину, який зумовив настання смерті страхувальника (застрахованого); управління страхувальником (застрахованим) транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи передача управління транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані; навмисне завдання страхувальником (застрахованим) собі тілесних ушкоджень тощо. 
Договір страхування від нещасних випадків може бути короткостроковим (укладений на строк до 1 року, на час певних робіт або змагань), або довгостроковим (укладений на 1 рік і більше). Договір іноді може бути укладений і довічно (найбільш популярний за кордоном). 
Договором страхування може бути передбачено, що він діє під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, включаючи час, необхідний на шлях від дому до місця виконання службових обов'язків і на зворотний шлях або поширюється лише на побутові ризики або охоплює й одне, й друге. Що більший проміжок часу покривається страхуванням, то дорожче воно коштує страхувальнику. 
Під час дії договору страхування він може бути припинений за обґрунтованою заявою однієї із сторін. 
Щодо виплат, які мають бути здійснені за умовами договору страхування, необхідно знати, що вони проводяться, якщо нещасний випадок мав місце впродовж обумовленого строку дії договору, а також зазвичай, якщо наслідки нещасного випадку (втрата працездатності або смерть застрахованого) настали не пізніше встановленого договором строку (зазвичай не більше 1 року від дня закінчення строку договору), але в зв'язку з нещасним випадком, який мав місце в період його дії. 
У разі настання страхового випадку, наслідком якого є смерть страхувальника (застрахованого), страховик повинен виплатити вигодонабувачу страхову суму. У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на таке: страховики визначають мінімальний проміжок часу між датою нещасного випадку й смертю застрахованого. У разі перевищення цього строку смерть уже не вважається страховим випадком. Якщо під час дії договору страхування застрахованому була здійснена виплата, пов'язана із цим же страховим випадком (повна або часткова інвалідність), то вона враховується у разі виплат на випадок смерті. Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований отримує інвалідність, то страховик виплачує йому повну страхову суму або її частку (залежно від ступеня втрати працездатності й встановленої групи інвалідності). Ступінь втрати працездатності може бути встановлений на основі розроблених страховиком таблиць, які є невід'ємною частиною умов страхування. 
Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований тимчасово втратив працездатність, йому може бути здійснена страхова виплата у вигляді щоденної допомоги на весь період лікування у відсотках до страхової суми в день або в конкретному грошовому розмірі (але загальна сума страхових виплат не може перевищувати розміру страхової суми, встановленої для цього ризику). 
Після настання страхового випадку страхувальник (застрахований, вигодонабувач) зобов'язаний негайно звернутися до лікаря й повідомити страховика про нещасний випадок. 
Після того, як страховик отримає всі необхідні, передбачені договором страхування документи від страхувальника (застрахованого, вигодонабувача), у підтвердження нещасного випадку, а також після завершення обслідування, необхідного для визначення ступеня втрати працездатності, страховик зобов'язаний упродовж 1 місяця або в інші строки, встановлені договором, скласти страховий акт і здійснити виплату. 
Страхування здоров'я громадян може проводитись в обов'язковій і добровільній формах. 
З 1 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, на фізичних осіб, та осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, й громадян — суб'єктів підприємницької діяльності. Єдиним страховиком з цього виду страхування було визначено Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Таким чином, страховики не мають можливості брати участь у такому страхуванні. Разом з тим, Закон України «Про страхування» покладає проведення цілого ряду видів страхування від нещасних випадків в обов'язковій формі саме на страховиків (страхування життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування спортсменів вищих категорій тощо). 
Важливе значення в забезпеченні страхового захисту громадян від нещасних випадків має добровільна форма страхування, яка достатньо широко представлена на українському страховому ринку. 
На страховому ринку України страхуванням від нещасних випадків займаюється багато компаній. Серед них помітну роль відіграють HACK «Оранта», ЗАТ СК «ІНГО-Україна», ЗАТ «УАСК «АСКА», «Міжрегіональна СК «Надра», ВАТ «Українська пожежно-страхова компанія». 

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на належні, здорові та безпечні умови праці. Для забезпечення цього права у 2001 році було створено ще один вид соціального страхування – страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Правові засади і механізм дії такого страхування визначено Законом № 1105.

Відповідно до Закону № 1105 застрахованим особам при настанні страхового випадку провадиться страхова виплата. Страховим випадком згідно зі ст. 13 цього Закону є нещасний випадок або професійне захворювання, що завдало застрахованій особі професіонально зумовленої або фізичної чи психічної травми за певних обставин. При настанні таких випадків застрахована особа (або особи, які перебувають на її утриманні) має право на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Зверніть увагу, що відповідно до ст. 21 Закону № 1105 навіть якщо підприємство, на якому стався нещасний випадок, не зареєстроване в органах Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або якщо це спричинило втрату працездатності (далі – Фонд), потерпілий має право на отримання будь-яких соцвиплат. Отже, працівник, потерпілий у результаті нещасного випадку, не несе відповідальності за свого роботодавця.

До речі, якщо потерпілим було порушено правила охорони праці, це не звільняє підприємство-роботодавця від виконання своїх зобов'язань перед ним.

Що ж таке нещасний випадок? Відповідно до ст. 14 Закону № 1105 нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора або середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, у результаті яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Чинне законодавство встановлює певну класифікацію страхових випадків (див. схему «Класифікація страхових випадків»).

Класифікація страхових  випадків

Від того, до якого типу належить той  чи інший випадок, залежатимуть порядок  його документального оформлення та проведення розслідування, розмір страхової виплати, а також сама можливість її отримання потерпілим.

Смерть потерпілого від нещасного  випадку або внаслідок професійного захворювання також належить до страхового випадку.

Крім цього, якщо внаслідок травмування  на виробництві або профзахворювання жінки під час її вагітності було заподіяно шкоду плоду або дитина народилася інвалідом, такий випадок згідно зі ст. 9 Закону № 1105 прирівнюється до нещасного випадку, що стався із застрахованим. Ця дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, і до 16 років або до закінчення навчання (але не більше ніж до досягнення 23 років) їй надається допомога Фонду. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний проводити розслідування і вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" регламентує таку процедуру

За наслідками розслідування нещасного  випадку складається акт розслідування  На облік беруться нещасні випадки, які трапились:

- під час виконання трудових обов'язків;

- на робочому місці на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу;

- під час проїзду на роботу або з роботи;

-під час аварій, а також під час їх ліквідації;

- під час надання підприємствам шефської допомоги Розслідуванню і обліку підлягають нещасні випадки:

- травми гострі отруєння, які виникли внаслідок шкідливих і небезпечних чинників;

- травми через нанесення тілесних пошкоджень іншою особою;

- ураження блискавкою;

- пошкодження внаслідок контакту представниками фауни і флори;

- інші пошкодження здоров'я при аваріях і стихійних лихах .

Нещасний випадок, який стався під час навчально-виховного процесу і викликав в студента втрату працездатності (здоров'я) не менше одного дня відповідно до медичного висновку, оформляється актом форми Н-Н

Адміністрація закладу зобов'язана  видати потерпілому або особі, яка  представляє його інтереси копію  акта форми Н-Н про нещасний випадок, оформленого державною мовою  не пізніше трьох днів після закінчення розслідування по ньому Акт форми Н-Н підлягає зберіганню в архіві органу управління освітою, навчально-виховного закладу протягом 45 років .

Відповідальність за правильне  і своєчасне розслідування і  облік нещасних випадків, складання акта форми Н-Н, розроблення і виконання заходів щодо усунення причин нещасного випадку несе керівник закладу (рис . 3 . 21) .

Винні у порушенні Положення  про охорону праці та порядок  розслідування нещасних випадків у  навчально-виховних закладах приховуванні нещасного випадку, що трапився, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством

За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають одиночні та групові  Наслідком нещасного випадку може бути: переведення потерпілого на легшу роботу; одужання потерпілого; встановлення потерпілому інвалідності; смерть потерпілого.

 

2. Порядок  укладання  договорів обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

 

 

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  — один із найпоширеніших і няйпопулярніших  видів страхування відповідальності в усьому світі. Таке страхування виникло ще в кінці 20-х років XIX ст. у Данії. Воно забезпечує виплату потерпілому грошового відшкодування в розмірі суми, яка була б стягнута з власника транспортного засобу за цивільним позовом на користь третьої особи за шкоду життю та здоров'ю, а також за пошкодження або загибель належного їй майна, які виникли внаслідок аварії або іншої дорожно-транспортної пригоди (ДТП) з вини страхувальника.

Об'єктом цього виду страхування є цивільна відповідальність власників наземних транспортних засобів, яку вони несуть перед законом як власники джерела підвищеної небезпеки для оточуючих, тобто третіх осіб. При цьому до моменту настання страхового випадку, коли вона набуває цілком конкретний матеріальний зміст, ця відповідальність для власника транспортного засобу виступає в абстрактній формі.

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів  є обов'язковим на території всіх країн Європи. Відсутність у власника транспортного засобу страхового поліса такої відповідальності вважається серйозним правопорушенням, яке карається штрафом або навіть тюремним ув'язненням.

В Україні цей вид страхування  став обов'язковим згідно із Законом  України "Про страхування" (1996 р.) та Положенням "Про порядок  і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" № 1175 від 28 вересня 1996 p., затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України. Однак через низку причин на практиці ці нормативно-правові документи не виконувалися. У зв'язку з цим 1 липня 2004 р. було прийнято Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який набрав чинності 1 січня 2005 p., а окремі пункти ст. 21 і ст. 41 цього закону — 1 квітня 2005 р.

Суть обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) полягає у захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, які сталися з вини страхувальників.

Суб'єктами ОСЦПВВНТЗ є:

 Страхувальники — власники наземних транспортних засобів, якими, відповідно до Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Дія Положення поширюється на нерезидентів та резидентів — власників транспортних засобів (автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок), котрі експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, із чиїми уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Страховики — юридичні особи, які отримали в Держфінпослуг України відповідну ліцензію на проведення цього виду страхування. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про страхування", страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо вказаного виду страхування, утворюють Моторне (транспортне) страхове бюро України (М(Т)СБУ), яке є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків. Членство в цьому бюро є обов'язковою умовою отримання ліцензії зі страхування цього виду. Страховики можуть входити до складу бюро як асоційовані або як повні його члени. Кожна страхова компанія, яка входить до складу М(Т)СБУ, на підтвердження членства в М(Т)СБУ отримує відповідне свідоцтво. М(Т)СБУ виступає фінансовим гарантом при здійсненні такого виду страхування. Воно відповідає за збитки, які заподіяні вітчизняними власниками транспортних засобів за межами України, а також за збитки за тими страховими полісами, за якими не визначено страховика, й у випадках, коли водій, що скоїв ДТП, зник з місця пригоди. Детальніше інформація про діяльність М(Т)СБУ наведена в темі 5, п. 5.3.

 Треті особи (потерпілі) — юридичні та фізичні особи, яким заподіяно шкоду транспортним засобом унаслідок дорожньо-транспортної пригоди і цивільно-правова відповідальність яких застрахована.

Об'єктом такого страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Законодавство передбачає укладення  двох видів договорів страхування:

1. Внутрішній договір — укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для користування. Він діє виключно на території України.

2. Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності — укладається у випадку користування транспортними засобами за межами України. У разі виїзду за межі України страхувальник-резидент зобов'язаний укласти міжнародний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на умовах, установлених М(Т)СВУ, якщо згідно з укладеними угодами користування транспортним засобом за межами України потребує обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах країн відвідання.

Уведення цього виду страхування, що забезпечує соціальний захист потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, стало однією з передумов вступу України до міжнародної системи автотранспортного (моторного) страхування "Зелена картка" (назва визначена за кольором страхового поліса). В європейських країнах ця система діє з 1 січня 1953 р.