Економічне призначення та джерела формування різних страхових фондів

     На  сьогодні в державі запроваджено всі види загальнообов’язкового державного соціального страхування, за винятком медичного.

     Основним  джерелом формування коштів фондів загальнообов’язкового  державного соціального страхування  визначені страхові внески страхувальників-роботодавців та застрахованих осіб (крім Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, до якого внески сплачують лише роботодавці), асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження.

     Бюджет  є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Кошти бюджету  знеособлені і забезпечують реалізацію його функцій. Однак у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і тому повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.

     Цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні фонди, створення яких пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв’язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення цих видатків. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.

     У різних країнах формуються різні цільові фонди, які відображають специфічні риси фінансових систем цих країн. В Україні на даний час створюються такі основні цільові фонди:

     А. У сфері соціального страхування:

     —     Пенсійний фонд;

     —     Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

     —     Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

     —     Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

     Б. Тимчасові:

     —     Фонд соціального захисту інвалідів;

     —     Фонд охорони навколишнього природного середовища.

     Соціальне страхування — це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і  використання колективних страхових  фондів, призначених для виплати  відшкодування при постійній  чи тимчасовій втраті працездатності або місця роботи.

     У системі державного соціального  страхування роль страховика виконує  держава, яка бере на себе зобов’язання щодо створення колективних страхових  фондів і виплати страхового відшкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими — працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни.

     Систему державного соціального страхування  становлять чотири цільові фонди. При  цьому між ними чітко розмежовані  сфери функціонування.

     Пенсійний фонд відображає страхування на випадок  постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії.

     Фонди соціального страхування передбачають страхування на випадок: тимчасової непрацездатності у зв’язку з  хворобою,

• вагітністю і пологами;
• тимчасової чи постійної втрати працездатності внаслідок нещасних випадків;
• втрати джерела отримання доходів унаслідок безробіття. Формами страхового відшкодування є пенсії і різного роду допомоги та виплати. До цієї групи можна віднести також Фонд соціального захисту інвалідів, хоча він відображає відносини фінансової допомоги, а не страхування.

     Кожен фонд має закріплені доходи та видатки і відповідну систему управління.

     Пенсійний фонд формується і використовується за такою схемою яка наведена на рис. 2.1 

      Рис. 2.1 Формування Пенсійного фонду 

     Управління фондом здійснює спеціальний орган — Пенсійний фонд України. Касове виконання забезпечує поштово-пенсійний банк «Аваль».

     Формування  і використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюється за схемою яка наведена рис. 2.2.

Рис. Формування і використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

     Управління  коштами здійснює Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що є некомерційною самоврядною організацією. Гарантом його діяльності є держава.

     Фонд  соціального страхування на випадок  безробіття є важливим атрибутом ринкової економіки. Його формування і використання характеризується такими джерелами доходів і напрямами видатків (рис. 2.3):  

Рис. 2.3. Формування і використання Фонду соціального страхування на випадок безробіття 

     Управління  коштами здійснює Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — некомерційна самоврядна організація.

     Фонд  соціального страхування від  нещасних випадків створюється з метою проведення профілактичних доходів з охорони праці, відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та моральної шкоди. Функціонування фонду здійснюється за такою схемою, що наведена на рис. 2.4.   

Рис. 2.4. Формування Фонду соціального страхування від нещасних випадків 

     Управління  коштами здійснює некомерційна самоврядна організація — Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який діє під контролем держави, представників застрахованих осіб і роботодавців.

     Склад тимчасових фондів цільового призначення  досить мобільний. У різні роки до їх складу в Україні належали фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу, фонд розвитку промисловості, фонд конверсії, фонд охорони праці, державний інноваційний фонд, фонд соціального захисту інвалідів та ін.

     Особливе  місце в системі фондів цільового  призначення займав Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. З одного боку, Фонд Чорнобиля можна розглядати як тимчасовий, оскільки він був призначений для ліквідації наслідків аварії. З іншого боку, цей процес триватиме досить довго, внаслідок чого ці видатки мають ознаки постійних. Вони спрямовувались на підтримання безпеки на Чорнобильській АЕС та в зоні відчуження, на переселення жителів із забруднених регіонів, на допомогу та лікування ліквідаторів і осіб, що постраждали внаслідок аварії. З 1999 р. формування Фонду скасовано, а його видатки передано до бюджету. 

      3. Комерційні страхові організації 

     Комерційні  страхові організації — самостійні суб'єкти підприємницької діяльності і тому повною мірою відповідальні  за виконання зобов'язань перед  страхувальниками, гарантуючи страхові виплати всім майном, що є у них. Ці підстави істотно змінюють поняття страхового фонду страхової організації. Дійсно, незалежно від того, чи досить коштів у вигляді страхової премії (страхових внесків) отримано страховою організацією від страхувальників, що уклали договори страхування, зобов'язання по страхових виплатах мають бути виконані в повному об'ємі і в терміни, встановлені договорами страхування. При неможливості виконання зобов'язань страхова організація буде оголошена банкротом. З врахуванням найважливішої соціальної і економічної ролі страхових організацій в забезпеченні безперервності суспільного відтворення держава встановлює обов'язок для засновників страхових організацій інвестувати значний за розміром первинний капітал, який повинен служити забезпеченням страхових виплат застрахованим. Більш того, держава пов'язує можливість проведення страхової діяльності з необхідністю наділу страхової організації значними грошовими коштами, здійснюючи контроль за достатністю наявних засобів при ліцензуванні страхових організацій.

     Розмір  первинного страхового капіталу залежить від міри ризику страхових операцій, на проведення яких страхова організація отримує державний дозвіл у вигляді спеціальної ліцензії.

     У країнах Європейського Союзу  мінімальний розмір гарантійного фонду, яким повинна володіти страхова організація, встановлений директивами по страхуванню і складає для видів страхування іншого, чим страхування життя: не менше 300,0 тис. екю при страхуванні від нещасних випадків або страхуванні засобів автотранспорту, не менше 400,0 тис. при страхуванні кредиту або різних видів цивільної відповідальності, не менше 200,0 тис. при страхуванні юридичних витрат. Схожі вимоги встановлені і відносно первинного мінімального капіталу страхових організацій при ліцензуванні операцій по проведенню різних видів страхування життя. Стан платоспроможності страхових організацій в умовах зростання вартості рисок, зрощення страхових, банківських і фінансових операцій шляхом створення розгалужених фінансових компаній і інші чинники заставляють органи страхового нагляду збільшувати вимоги до розміру мінімального статутного, або гарантійного, капіталу страховиків. Підготовлювані в даний час директиви ЄС передбачають збільшення вимоги до розміру мінімального капіталу до 1,5 млн. євро.

     Таким чином, розвиток сучасної страхової економіки вносить істотні зміни до теорії страхового фонду, і тому форма організації страхових стосунків впливає на вміст поняття «Страховий фонд» залежно від вигляду суб'єкта, що забезпечує виконання суспільної функції управління ризиками.

     Утворення страхового фонду лише для виконання  зобов'язань страховою організацією перед страхувальником є реалізацією  основного інтересу лише однієї сторони  страхового відношення – страхувальника. Мета останнього зрозуміла: за певну плату він отримує гарантію компенсації збитку, умови надання якої встановлені договором страхування. Тому страхувальник і бере участь в утворенні страхового фонду – в гарантіях страховика його основний інтерес.

     Частина страхувальників отримає значно більше коштів у вигляді страхової виплати, чим складуть розміри їх внесків; інша частина страхувальників отримає значно менше, ніж розмір їх оплати страхування; третя частина страхувальників може взагалі нічого не отримати, якщо їх об'єкти страхування не піддавалися ризикам, що наводять до настання страхових випадків. Проте для останніх зовсім не означає, що вони потерпіли збитки від страхування на тій підставі, що небезпеки їх минули. Під час страхового періоду вони мали (мають) упевненість, що при настанні страхової події вони можуть розраховувати на задоволення відповідних вимог страховиком.

     Для страховика здійснення страхової діяльності, призначення якої полягає в прийнятті  ризику багаточисельних суб'єктів страхових стосунків і оплаті страхових виплат, є формою підприємництва. Спочатку страховиками ставали люди, які навчилися розуміти ризик, вимірювати його і оцінювати наслідки; вони тим самим перетворили діяльність в умовах ризику в один з найважливіших прискорювачів прогресу сучасного суспільства. Їх досягнення змінили відношення до ризику і направили пристрасть людини до гри і збагачення в русло економічного зростання, підйому добробуту і науково-технічного прогресу.

     Як  правило, люди прагнуть уникнути ризику, настання якої може принести їм збиток. Усвідомлення скільки-небудь серйозної вірогідності зіткнутися із збитками посуває людину до страхування. «Страх перед збитком має бути пропорційний не лише величині збитку, але і вірогідності його нанесення». Іншими словами, громадянин, як і суб'єкт господарської діяльності, приймаючи ділові, соціальні і особисті рішення, враховує як вірогідність несприятливої події, так і його можливі наслідки.