Тенденції розвитку підприємництва в Україні

Проблема

Рекомендований  механізм її врегулювання

1. Проблема недостатності  в державних службовців та  посадових осіб місцевого самоврядування  навичок у проведенні аналізу  регуляторного впливу та відстеження  ефективності прийнятих регуляторних  актів, відсутності навичок сучасного  адміністративного менеджменту,  глибокого знання визначених  типів неспроможностей ринку,  які є підставою для втручання  в ринкове середовище, а також  знання видів і ситуацій неспроможності  влади, що є основою методології  державного управління в умовах  ринку.

Створити Національний науково-дослідний  центр удосконалення державного управління у сфері підприємництва з метою цілеспрямованого формування науково-методичного середовища розробки державної політики у сфері підприємництва.З  метою розподілу функцій між  розробкою і впровадженням політики створити Агентство з розробки, аналізу  й моніторингу державної політики, як інституцію, що виконуватиме функції  єднальної ланки між управлінською  практикою, теорією, громадськими ініціативами, позитивним досвідом і т.д.

Сформувати методичні  основи викладання окремої дисципліни – економіки державного управління, аналізу державної політики, розробивши відповідні освітні, навчальні й  методичні матеріали.

Започаткувати практику розміщення державних замовлень  на спеціалізовану підготовку фахівців у галузі аналізу та розробки державної  політики, впровадження державної регуляторної політики у вищих учбових закладах України.

2. Проблема недостатності  або відсутності певних статистичних  параметрів, даних, достатніх обсягів  інформаційно-аналітичної інформації, які необхідні органам влади  та управління для більш глибокого  аналізу і структурування проблем,  оцінки потенційних об’єктів  управління, аналізу їх внутрішньої  природи і структури та розробки  адекватних методів і засобів  їх врегулювання.

Переглянути та модернізувати  інструментарій державної статистичної служби, розробити методики застосування статистичних даних в управлінській  практиці, запровадити механізми  економічного прогнозування і стратегічного  планування в системі управління, сформувати більш розгалужену систему  збору і оцінки даних про стан і тенденції розвитку соціально-економічних  процесів та динаміки факторів, що складатиме в своїй сукупності базову основу й середовище розробки і прийняття  ефективних управлінських рішень. При  цьому, таке вдосконалення має передбачати  такі принципи :•  перелік статистичних спостережень і оцінок повинен формуватися в залежності від функціональних потреб державних органів як перед прийняттям рішень, так і для проведення відстеження ефективності вже прийнятих рішень;

•  пріоритет повинен бути наданий методам статистичних спостережень, які не передбачають заповнення суб’єктами підприємництва форм статистичної звітності , що дасть змогу уникнути ефектів Годорна, за якими суб’єкти, знаючи, що за ними спостерігають дають викривлену інформацію або поводяться не так, як у звичайних умовах;

•  необхідно створити єдину достовірну базу статистичних, інформаційно-аналітичних, теоретично-методичних даних у сфері розробки, оцінки, аналізу та впровадження державної політики, а також забезпечити відкритий доступ до неї органів влади та громадськості.

3. Ускладнений доступ  підприємців до інформації про  регуляторні вимоги та наявні  ресурси, які можна залучити  для розвитку бізнесу, інформації  про наявні земельні ділянки,  приміщення та обладнання, про  проведення конкурсів, не дає  можливості залучати ресурси,  необхідні для розвитку бізнесу,  започатковувати нові напрямки  діяльності.

Запровадити принцип обов’язкового  розміщення на офіційних інтернет-сторінках  та порталах, спеціалізованих інформаційно-довідкових стендах, буклетах, опублікування в  офіційних ЗМІ органів державної  влади (як центрального, так і місцевого  рівнів) та органів місцевого самоврядування:•  довідкової інформації про нормативні вимоги щодо здійснення підприємницької діяльності (наприклад, інформація про те, які дозвільні документи необхідно одержати підприємцю, які дії треба зробити підприємцю для одержання цих документів, в який строк видаються дозвільні документи та скільки треба сплатити за їх отримання);

•  інформації про земельні ділянки та об’єкти комунальної власності (будинки, приміщення тощо), які місцева влада планує продати або надати в оренду, а також інформацію про тендери на закупівлю товарів, робіт, послуг за бюджетні і муніципальні кошти;

•  створити публічні карти соціально-економічного розвитку регіонів і населених пунктів для висвітлення тактичних і стратегічних планів влади у сфері місцевої політики, більш ефективного і підконтрольного використання ресурсів, залучення потенціалу суб’єктів господарювання і територіальних громад.

4. Відсутність регуляторних  функцій в процедурі стягнення  збору за видачу дозволів на  розміщення об’єктів торгівлі. Збір  за розміщення об’єкта торгівлі  сьогодні перетворився на довготривалу  та затратну процедуру для  підприємців, став плідним підґрунтям  для корупції та зловживань, перешкодою  для започаткування торгівельної  діяльності.Аналіз процедур і  регуляторних ефектів від видачі  дозволу на розміщення об’єктів  торгівлі свідчить про те, що  цей дозвіл фактично є безпідставною  і безглуздою ліцензією на  торгівлю, яка видається щорічно  і за отримання якої треба  щорічно сплачувати чималі кошти  та витрачати багато часу на  отримання значної кількості  необхідних документів. Для отримання  дозволу на розміщення об’єкта  торгівлі сьогодні в багатьох  містах необхідно зібрати від  5 до 20 документів різних дозвільних  служб (від пожежників – до  органів держнаглядохоронпраці), витратити  один-два або більше місяців  часу, а також сплатити чималу  суму за нав’язані, недоцільні  й зайві в управлінському відношенні  «послуги» дозвільно-розпорядчих  органів. При цьому, дуже в  багатьох випадках заплутані,  суперечливі й незрозумілі процедури  отримання цього дозволу створюють  плідне підґрунтя для корупції.

1. В становити одноразо  раовий принцип сплати збору  за розміщення об’єкта торгівлі. Такий збір має відповідати  своїй назві і сплачуватися  лише один раз , до початку  роботи новоствореного об’єкт  а торгівлі та сфери послуг. На сьогодні в багатьох міст  ах цей по своїй сутності  одноразовий збір перетвор ено  у щорічний, а інколи і в  щомісячний податок .2. М аксимально  спростити адміністрування цього  збору, для чого встановити  принцип , за яким збір повинен  стягуватися лише за розміщення  об’єкт а торгівлі , а не за  видачу – адміністративного папірця  з гербовою печаткою – дозв  ільного документу . Завдяки такому  підходу буде усунена тривала  і витратна процедура отримання  дозволу на початку діяльності  торгових об’єктів.

5. Необхідність для суб’єктів  підприємництва – орендарів при  отриманні в оренду нерухомого  майна, що перебуває у комунальній  власності, нести витрати на  проведення незалежної оцінки  вартості цього майна.(Згідно  з пунктом 19 Методики оцінки  об’єктів оренди, затвердженої Постановою  Кабінету Міністрів України від  10 серпня 1995 р. № 629, у разі оренди  нерухомого майна комунальної  форми власності здійснюється  його незалежна оцінка) .

Внести зміни до Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженої Постановою КМ України від 10 серпня 1995 р. №629: скасувати обов’язковість проведення незалежної (експертної) оцінки майна при наданні в оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що перебуває у комунальній власності.

6. Відсутність конкурсних  засад для відбору найкращого  оцінювача під час проведення  незалежної оцінки державного майна та приміщень для їх надання в оренду, що негативно позначається на об’єктивності результатів оцінки, вартості майна та розмірі орендної плати для суб’єктів підприємництва.Сьогодні законодавством передбачено порядок конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності лише при проведені таких операцій з державних майном, як приватизаці я , продаж і застав а (Наказ Фонду державного майна України від 12.02.97 № 152 «Про затвердження Положення про конкурсний відбір експертів”).

Поширити процедури конкурсного  відбору суб’єктів оціночної  діяльності та проведення незалежної оцінки майна на всі без винятку операції з управління державним і комунальним майном, зокрема, також і на операції з надання в оренду суб’єктам підприємництва та громадянам для започаткування власної справи.

7. Незбалансованість інтересів  у відносинах між підприємцями, які здійснюють торгівлю на  ринках, та адміністраціями цих  ринків.

Розробити і затвердити Типовий  договір про надання в користування торговельного місця та інших  послуг ринку, який обов’язково повинен  укладатися між суб’єктом підприємницької  діяльності, що торгує або хоче торгувати  на ринку, та адміністрацією цього ринку. Передбачити у формі такого Т ипового договору такі питання :паритет ність прав та обов’язків підприємця та адміністрації ринку;

можливість розірвання договірних відносин лише за згодою сторін або, у разі відсутності такої  загоди, у судовому порядку;

чіткий перелік  послуг адміністрації ринку, які  обов’язково безкоштовно надаються  підприємцеві і входять у структуру  ринкового збору, та перелік додаткових, сервісних послуг, які можуть надаватися адміністрацією у разі замовлення підприємця на основі додаткової плати;

процедури надання  та оплати послуг адміністрацій ринків;закріплення  принципу добровільності отримання  підприємцем послуг адміністрацій  ринків.

8. Відсутність визначеної процедури обліку торговельних місць на ринках.

Внаслідок неврегульованості  питання чіткого обліку торговельних місць адміністрації ринків приховують частину ринкового збору, зібраного  з підприємців, не перераховуючи  його до місцевих бюджетів (саме адміністрації  ринків є відповідальними за справляння та перерахування ринкового збору). Як наслідок цього, частина діючих торговельних місць на ринках сьогодні фактично перебуває в «тіні», водночас органи місцевого самоврядування через  недоотримання надходжень від ринкового  збору часто збільшують його розміри.

Запровадити принцип і  процедури обов’язкової паспортизації  ринків, заборонити адміністраціям ринків власноруч створювати та розподіляти  торговельні місця, не внесені до паспорта ринку або проектної  документації ринку.

9. Відсутність доступу  громадян та підприємців до  вичерпної інформації про умови  та процедури отримання дозволів, погоджень, висновків, інших документів  дозвільного характеру.

Створити при веб-порталі  Кабінету Міністрів України централізований  інформаційно-довідковий сервер з питань надання дозвільно-розпорядчих послуг органами влади, до якого всі міністерства, відомства, інші організації повинні  надавати вичерпну інформацію про дозволи, погодження, висновки, інші документи  дозвільного характеру, які в  обов’язковому порядку повинні  отримувати від них громадяни  і суб’єкти підприємницької діяльності (з посиланням на норми законодавства, на підставі яких такі документи повинні  видаватися, описом строків, процедур і вимог щодо їх надання).Створити службу інформаційного нагляду та моніторингу  за діяльністю дозвільно-розпорядчих  органів та звернень громадян про  порушення їхніх прав.

10. Неадекватність і необґрунтован  і ст ь вимог до функціонування  ринків, встановлених ветеринарними,  санітарними, протипожежними та  будівельними нормами та правилами  .

Переглянути ветеринарно-санітарні  правила для ринків, затверджені  наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.96 № 23, а також Правила пожежної безпеки на ринках, затверджені наказом  Міністерства внутрішніх справ України  від 19.11.2002 № 1194, будівельні та санітарні  правила і норми, які стосуються функціонування ринків, проаналізувати ефективність застосування їхніх норм, їх регуляторні наслідки та скасувати  ті норми, які не досягають кінцевого  результату, призводять до корупції, мають  неефективну дію.