Тенденції розвитку підприємництва в Україні

 

Міністерство освіти і  науки,молоді та спорту України

Національний технічний  університет України

„Київський політехнічний  інститут”

Факультет менеджменту і  маркетингу

Кафедра менеджменту

 

 

Реферат

з дисципліни «Управління  інноваціями»

на тему:

«Тенденції розвитку підприємництва в Україні»

 

 

 

 

Виконала:        студент 4-го курсу

ФММ гр. УВ-91

Далібук Т.С.

 

Перевірила:       Руссу Л. М.

 

 

Київ – 2012

 

Зміст

 

Вступ 3

1. Загальні тенденції розвитку підприємництва 4

2. Динаміка  розвитку підприємництва України 7

3. Розвиток підприємництва в Україні – запорука розвитку національної економіки 10

4. Інформаційні  матеріали щодо розвитку підприємницької  діяльності в Україні 17

5. Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні та рекомендовані механізми їх врегулювання 23

Висновки 28

Список використаних джерел 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Не викликає сумніву, що головною рушійною силою на шляху до цивілізованих  ринкових відносин є розвиток підприємництва. Ставши на шлях реформ, перед Україною постало питання необхідності створення умов для активізації усіх форм підприємницької діяльності. Кожен із секторів підприємництва (суб'єкти малого бізнесу, середні підприємства та великий бізнес) має свої особливості, свої переваги,своє значення, а найголовніше, значний потенціал для відродження економіки країни і її продуктивних сил.

Найважливішими об’єктивними умовами розвитку підприємництва в  Україні є наявність ринкових відносин і різноманітних форм власності, економічна свобода та самостійність  товаровиробників і дієздатність товарно-грошового  механізму; розвиненість фінансово-кредитної  системи; послідовність і стабільність економічної та соціальної політики держави; наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва, сформованість  економічної культури та позитивний соціальний фон підприємницької  діяльності.

Стає очевидним, що саме державі  належить провідна роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва та малого бізнесу. Завдяки  підтримці та особистому контролю з  боку Президента України питанням дерегулювання  та розвитку підприємництва сьогодні приділяється значна увага. Внесені  значні позитивні зміни у Закон  України «Про підприємництво», які  були ухвалені Верховною Радою України у грудні 1997 р.

 

 

 

 

 

 

1.Загальні тенденції розвитку  підприємництва.

Головним напрямком політики ринкової трансформації економіки України  є створення умов становлення  та розвитку національного підприємства, у першу чергу малого і середнього бізнесу. Його місце і роль у структурі  ринкової економіки визначаються тим, що цей бізнес становить основу дрібного виробництва. Він відіграє важливу  роль у процесі формування ринкової конкуренції рівноваги цін, забезпеченні зайнятості населення, заповнює ринкові "ніші" які, неефективні для  великих підприємств. Незважаючи на те, що малі і середні приватні підприємства постійно стикаються з проблемою  захисту своєї економічної незалежності, як дрібні суб'єкти ринку мають досить нетривалий термін існування. Світовий досвід і практика господарювання доводять, що саме існування і взаємодія  великих, середніх і малих підприємств, їх природно регульоване оптимальне співвідношення становлять характерну рису ринкової економіки. Як особливий  сектор ринкової економіки мале і  середнє підприємництво здійснює швидку окупність витрат, широку свободу  ринкового вибору, забезпечує насичення  ринку товарами, послугами та додатковими  робочими місцями, сприяє послабленню  монополізму в економіці тощо.

Особливе значення малого і середнього бізнесу виявляється під час  перехідного періоду до ринкової економіки в стимулюванні структурної  перебудови економіки, формуванні нового соціального прошарку підприємців-власників  як соціальної бази ринкової трансформації  економіки, які забезпечують стабільність суспільства і гарантії незворотності  руху до ринку. Проблема становлення  і розвитку національного підприємництва набуває неабиякого значення, тому перебільшення або недооцінка ролі і місця підприємництва в народному  господарстві України, ігнорування  його економічного потенціалу і завищення  реальних можливостей, можуть призвести  до стратегічних прорахувань у здійсненні політики ринкової трансформації української  економіки. [6]

На розвиток нових форм організації  та управління підприємством значною  мірою вплинули такі тенденції розвитку сучасних ринків, як їх глобалізація, зростання  значення рівня якості товару, його ціни і ступеня задоволення споживачів, підвищення важливості стійких відносин зі споживачами, а також посилення  впливу нових інформаційних і  комунікаційних технологій.

За таких умов підприємство має  ефективно протистояти змінам зовнішнього  середовища, вдаючись до випереджувальних або інших заходів, щоб зберігати  свою життєздатність і досягати поставлених  цілей. Сьогодні підприємства для виживання  на ринку і збереження конкурентоспроможності повинні час від часу вносити  зміни у свою господарську діяльність. Традиційні ієрархічні й бюрократичні форми організації та управління здебільшого не відповідають новим  вимогам до сучасних підприємств  щодо їхньої здатності до швидких  змін, навчання і модернізації. Тому підприємства все частіше експериментують  у сфері розвитку своїх структур і процесів. Особлива увага приділяється створенню мережоподібних внутрішньофірмових структур.

У перехідний період підприємства знаходяться  в ситуації, що постійно змінюється, у дуже нестабільних інституційних  умовах. Можливості виживання того чи іншого підприємства часто не ясні.

Принципово важливе питання  полягає в тому, як підприємство зможе протистояти змінам зовнішнього  середовища. Підприємство має постійно відстежувати основні компоненти навколишньої системи і робити висновки стосовно своїх потреб у змінах. Як правило, серед цих компонентів виокремлюють: економічні, технологічні, політико-правові, соціально-культурні, фізико-екологічні

Як правило, поштовхом до змін є  кризові ситуації. Зміни в стратегії, виробничих процесах, структурі і  культурі можуть здійснюватися поступово, у вигляді дрібних кроків або  ж радикально, у вигляді великих  стрибків. Відповідно може йтися про  «еволюційну» та «революційну» моделі змін.

Незважаючи на ту велику роль, яка  відводиться малому і середньому бізнесу, розвиток підприємництва як в  Україні в цілому, так і в  нашому регіоні не відповідає вимогам  часу.

Як стверджують самі підприємці,найхарактернішими  факторами, які гальмують цей  розвиток є наступні:

- організаційно-правові труднощі  започаткування бізнесу, особливо  на стадії переходу від реєстрації  до початку діяльності;

- недоступність кредитних ресурсів  як для започаткування, так і  для ведення бізнесу чи його  відновлення, недостатні зв'язки  міжнародними фінансовими організаціями  по залученню інвестицій і  грантів;

- переважно деклеративний характер  державної підтримки підприємства, неоднозначність та суперечливість  чинної нормативно-правової бази;

- територіальні диспропорції, тобто  концентрація малих підприємств  довкола промислових центрів  і майже відсутність їх у  віддалених районах і селах;

- несприятлива (тобто фіскальна)  податкова політика, непомірний  тягар оподаткування (особливо  в питаннях начислення на заробітну  плату, що призводить до значної  тінізації в малому бізнесі) ;

- доволі громіздка система бухгалтерського  обліку та звітності;

- обмежені можливості для захисту  від протиправних посягань;

- криза неплатежів та проблеми  з формуванням нових взаємозв'язків,  каналів збуту;

- слабкість інфраструктури малого  підприємництва;

- недостатність професійних знань  та досвіду тих, хто займається  малим та середнім бізнесом ;

Виходячи з вище наведеного, можна  сказати,що підприємство в Україні  має великі резерви і великі перспективи, адже нема іншого способу становлення  і зміцнення держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка грунтується  насамперед на приватному бізнесі, особистій  ініціативі, що й дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження.[1]

2. Динаміка розвитку підприємництва України.

Підприємництво – це провідний  сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює  новий «прошарок-підприємець-власник». Воно базується на самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, наданні  послуг і зайняттю торгівлею та має  на меті отримання прибутку.

Сьогодні саме з малим  підприємництвом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з  економічної кризи та створення  умов для розширення впровадження ринкових реформ.

Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні  питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в  цілому, так і в нашому регіоні  зокрема. Адже в той час, коли йде  процес скорочення робочих місць  на великих підприємствах, малі фірми  не тільки зберігають, але й створюють  нові робочі місця.

Динаміка загальних темпів приросту суб’єктів підприємництва країни свідчить про те, що починаючи з 1991 року, цей сектор економіки кількісно виріс майже у 12 разів.

Проте, незважаючи на стійку тенденцію до його зростання, абсолютні  значення темпів приросту в залежності від періодів є неоднозначними. Так, найбільші темпи приросту загальної  кількості суб’єктів підприємництва припадають на 1991 – 1999 роки і дорівнюють в середньому  148% - 191% щорічно.  В період з 1999 по 2006 рік включно показники зростання майже однакові: щорічно 114% - 117%. Починаючи з 2007 року, відбуваються стрибкоподібні зміни темпів приросту суб’єктів підприємництва: з 4,7% до 8,4% (2006-2007р.р.) та від 3% у 2009 році до 11% у 2010.

На початок 2011 року загальна кількість суб’єктів підприємництва в Україні дорівнювала понад 2,6 млн. одиниць.

Становлення і розвиток малого підприємництва України (приватні підприємства, господарські товариства) проходило  досить швидко для малих підприємств  в 1991-1995 рр., фермерських господарств в 1995-2000 рр., громадян-підприємців у 2000-2005 рр., а кількість кооперативів за цей період скоротилася.

У 1996 р. нараховувалося 93 091 мале підприємство (з них у промисловості 12753, сільському господарстві – 690, транспорті та зв’язку – 1892, будівництві – 10316, торгівлі та громадському харчуванні – 47273, інших галузях – 20167). Кількість  діючих кооперативів становила – 3170, а фермерських господарств – 35353.

На кінець 2010 р. в Україні налічувалось близько 200 тис. малих підприємств (діючих близько половини, з них 2 підприємства на 1 тис. населення). Майже 1 млн. підприємців без створення юридичної особи, 40 тис. фермерських господарств. Всього в малому підприємництві зайнято близько 2,7 млн. чол., що становить 9% працездатного населення країни, які виробляли 11% загального виробництва продукції.

Узагальнюючи позитивні  і негативні сторони розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, можна зазначити, що за кількісними  оцінками розвиток цього сектору  економіки практично відповідає європейським показникам. Це підтверджує  показник кількості суб’єктів малого та середнього підприємництва на тисячу населення, який у 2010 році досяг 56,6 одиниць (у Великій Британії - 59, Німеччині - 43, Франції - 42, Португалії - 66, Італії - 72).

Разом з тим, за якісними показниками вітчизняне підприємництво значно відстає від європейського  стандарту. І не лише за показником якості самої продукції, але й  за його внеском у розвиток економіки, за рівнем продуктивності праці, наявністю  економічно доцільних створюваних  робочих місць і соціальних гарантій тощо. У 2010 році за темпами зростання продуктивності праці малі підприємства значно відставали від середніх та великих. Великі підприємства збільшили рівень продуктивності на 9,3%, середні – на 4,1%, а малі – лише на 0,6%. В окремих видах економічної  діяльності, таких як сільське господарство, транспорт та охорона здоров'я, випереджаючі темпи росту продуктивності праці забезпечували середні підприємства. 

Аналіз стану малого  підприємництва показує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризується високим ступенем неефективності. За теперішньої ситуації розвиток малого бізнесу в Україні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів: цей напрямок потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату.

Виходячи з вище наведеного, можна сказати, що розвиток економіки  малих та середніх підприємств в  Україні має великі резерви і  великі перспективи, адже нема іншого способу становлення і зміцнення  держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка ґрунтується насамперед на приватному бізнесі, особистій ініціативі, що й  дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження.