Інноваційна діяльність підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Декабря 2011 в 19:17, курсовая работа

Описание работы

Актуальність теми. Основною темою є провадження нової техніки на підприємства та ефективне її використання. Впровадження нової техніки для підприємства є підґрунтя підвищення продуктивності праці підприємства. Також дає можливість покращити якість ремонту доріг та раціонально використовувати сировині ресурси підприємства.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є наукове обґрунтування і розробка методичних положень та практичних рекомендацій щодо організаційно-економічних засад виробничої діяльності меблевого підприємства.

Работа содержит 1 файл

Копия (2) Інноваційна діяльність підприємства.doc

— 444.50 Кб (Скачать)

      Сьогодні  інноваційна діяльність в Україні  регламентується Законами України  «Про інноваційну діяльність» (2002 р.);  «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (2003 р.); рядом постанов Верховної Ради і Кабінету Міністерств України. Нормативні Акти України про інноваційну діяльність, наведені в додатку А.

      Інновації є складним економічним та організаційним процесом, який спирається на використання двох видів потенціалів – наукового, новітніх технологій і техніки, з одного боку, та інтелектуального, пов’язаного із здатністю менеджменту впроваджувати інновації на всіх стадіях виробничої та комерційної діяльності, з другого. Важливим елементом цього процесу є його інвестиційне забезпечення – знаходження та раціональне використання значних фінансових коштів [7, 66-72с.].

      Розвиток  економіки успішним є тільки тоді коли держава, з свого боку бере на себе активну підтримку і стимулювання інноваційної діяльності наукового потенціалу [26, c.52-55].

      Країни  «середнього світу», до якого за рівнем розвитку, територією і чисельністю населення належить Україна, перебувають не у найвигіднішому становищі. Для них проблема інноваційного розвитку пов’язана з одного боку, з відсутністю достатніх коштів для фінансування широкомасштабних і численних науково-технічних досліджень, а з іншого – неможливістю здійснювати «вузьку спеціалізацію» в інноваційній діяльності, як це роблять малі держави, оскільки цього недостатньо для забезпечення належних темпів розвитку економіки і добробуту країни [27, c.20-26].

      Тому  наша держава може обрати як головну  – стратегію спеціалізації на обмеженій кількості технологічних  напрямів. Ці напрями визначаються кон’юнктурою ринку і можливостями вітчизняного науково-технічного потенціалу.

      За  даними Держкомстату України, в 2003 р. інноваційною діяльністю займалися 15,1% загальної  кількості промислових підприємств  України, а в 2005 р. – до 11,9%. Протягом 2003-2005 рр. відбулося зменшення числа  промислових підприємств, що впроваджували інновації на 27,7% і їх кількість на кінець 2005 р. становила 810 одиниць. Однак, в 2005 р. відбулися позитивні зрушення. Основними напрямками інноваційної діяльності в промисловості України в 2005 р. були: освоєння нових видів продукції (47,9% від загальної кількості підприємств), комплексна механізація та автоматизація виробництва (23,8%), впровадження нових технологічних процесів (28,3%). Відповідно загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості протягом 2003-2005 рр. зріс у 1,9 рази і становив на кінець 2005 р. 5751,6 млн. грн. В більшості галузей частка реалізованої інноваційної продукції в загальному її обсязі була надзвичайно низькою – лише 6,5%, або 24995,4 млн. грн. Наведені показники  ( див. додаток Б) [22, c.338-245].

      Серед найбільш вагомих факторів, які перешкоджають Українським підприємствам здійснювати інноваційну діяльність є: нестача власних коштів підприємств (саме вони в останні роки є основним джерелом фінансування інновацій); недостатня фінансова підтримка держави (див. табл.1 [12, c.247]).

    Таблиця 1

    Розподіл  обсягу фінансування наукових та науково-технічних  робіт за джерелами фінансування

  1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009
Усього 2769,6 6975,4 15174,2 18258,9 25404,1 27789,6 34491,7
у тому числі за рахунок держбюджету  
 
1694,4
 
 
2256,4
 
 
7132,6
 
 
10449,4
 
 
12634,9
 
 
16428,8
 
 
17194,2
власних коштів  
 
46,8
 
 
130,3
 
 
1306,2
 
 
1534,9
 
 
3587,0
 
 
1984,9
 
 
2058,4
коштів  замовників вітчизняних  
 
517,0
 
 
3134,0
 
 
3354,2
 
 
2009,5
 
 
3452,8
 
 
3601,8
 
 
4436,8
іноземних держав  
346,6
 
1226,1
 
1405,4
 
3061,9
 
5553,4
 
5492,1
 
10671,5
інших джерел 164,8 228,6 1975,8 1203,2 176,0 282,0 130,8
 

      Серед факторів, які впливають на інноваційну  діяльність також можна виділити: істотне перевищення імпорту над експортом та неплатоспроможність населення, виїзд кваліфікованої робочої сили, дивися в додатки В [23, c.300-3002].

      В цих умовах потрібна державна підтримка інноваційного процесу. Вона повинна здійснюватися за всіма напрямками: це створення відповідного інституційного середовища; надання податкових пільг, а також безпосередня участь держави у інноваційних проектах. Для залучення додаткових коштів важливе значення має створення сприятливого інвестиційного клімату. Але не тільки держава повинна докладати зусилля для стимулювання інноваційної діяльності. Не менш важливим є підвищення мотивації робітників окремих підприємств щодо впровадження інновацій.

       Лише  поєднання зусиль усіх суб’єктів  інноваційної діяльності дозволить  активізувати інноваційні процеси  і на цій основі підвищити конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародному рівні та забезпечити їх стійкий економічний розвиток [25, c.2-8]. 

      1.3 Економічний аналіз інноваційної діяльності підприємства 

      Економічний аналіз інноваційної діяльності підприємства – це метод дослідження результативності інноваційної діяльності за даними обліку, звітності та іншої техніко-економічної інформації.

      Тому  економічний аналіз інноваційної діяльності підприємства повинен охоплювати усі  сторони роботи підприємства, порівнюючи результати після впровадження інновацій з показниками до їх впровадження. Також необхідно визначити ефективність від впроваджених інновацій.

      Незалежно від того, на вдосконалення яких процесів чи виду діяльності була спрямована інновація, у всіх випадках повинна зростати ефективність діяльності й підприємство повинно отримати кошти на покриття витрат, пов’язаних з інновацією.

     Ефективність  інвестицій, вкладених в інновації, визначається за формулою:

     Еінв =

р/
інв.                        (1.1)
 

        Термін окупності визначається – за наступною формулою:

     Ток.=

інв/
,                           (1.2)

де Еінв – коефіцієнт ефективності інвестицій, вкладених в інновації;

Ток – термін окупності;

інв – сума вкладених інвестицій;

р – приріст прибутку від упровадження у виробництво відповідного нововведення (інновації).

     Показники ефективності інноваційних проектів:

        Чиста дисконтована (теперішня) вартість (ЧДВ):

      ЧДВ = -К +

, грн.,      ( 1.3)

де  ГП1, ГП2… ГПт – очікувані грошові потоки в кожний із років періоду реалізації проекту, грн.

     Грошовий  потік – це сума чистого доходу підприємства та амортизаційних відрахувань.

     Ставка дисконту (R) – це процентна ставка, що характеризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвестор.

     Рішення про прийнятність інвестиційного проекту  може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ>0.

      Індекс  дохідності (IД): 

     IД =

,                  (1.4)

      Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.

     капіталовіддача:

      Кв=

,                    (1.5)

де  Q - обсяг виготовленої за рік продукції на підприємстві;

         Sсер – середньорічна вартість основного капіталу;

      Частка  економії (%) від запроваджених технічних  та організаційних новин у загальних  витратах на виробництво продукції: 

                   

         (1.6)

       

Де  - середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

- загальна сума прибутку самому тому ж році (періоді);

- кількість вивільнених працівників  за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

- обсяг виробленої продукції, тис. грн. [16].

       Всі вище показники є важливими для  розрахунків нововведень, але більшість  із них неможливо використати  для підприємств «міськШЕП» це зумовлено  відсутністю вкладених інвестицій. Тому для веденої техніки на «міськШЕП» ми будемо використовувати розрахунки експлуатаційних витрат.

      Амортизаційні витрати визначаються за формулою, грн.: 

     

,       (1.7) 

де: Цод. – ціна за одиницю обладнання, грн.;

На – норма амортизації, % ;

Кобл – кількість обладнання, од.

      Вартість  на утримання обладнання визначається за формулою, грн.: 

     Вутр = Вутр 1 ум. од *Кс *Кобл,     (1.8) 

де: Вутр 1 ум. од – витрати на утримання 1 умовної одиниці, грн.;

Кс – коефіцієнт ремонтної складності, ум.од;

Кобл. – кількість встановленого обладнання, од.  
 
 

      Річна програма випуску, од.:

     Рпрв.= М * Кзм * Кп * Дроб,     (1.9) 

де: М –норма виробітку за зміну, м2.;

Дроб. – кількість робочих днів на рік 

      Загальні  витрати на одиницю виробу, грн..: 

     

,      (1.10) 

де: Пріч – річна потужність потоку,од. 

     Розрахунок  витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу

      Чисельність робітників, чол.:

     

Кгод,        (1.11)

де: Ст – погодинна тарифна ставка, грн..;

Чр. – кількість робітників;

Кгод. – кількість нормованих годин.

     Річний  фонд оплати праці вираховується  згідно формули: 

     Фрічн . = Нр * Ст * Фріч,      (1.12) 

де.: Нр – чисельність робочих відповідно розряду;

Ст –  погодинна тарифна ставка, грн..;

Фріч. –  річний фонд робочого часу. 

     Розрахунок  витрат на заробітну плату разом  з нарахуванням на заробітну плату, грн.: 

        

,           (1.13)

     Загальні  витрати на оплату праці складають:

Информация о работе Інноваційна діяльність підприємства