Інноваційна діяльність на підприємстві, проблеми на Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, Молоді та спорту україни  УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана»

 

Кафедра економіки підприємств

 

 

 

 

 

Міждисциплінарна КУРСОВА РОБОТА

на тему: "ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ, ПРОБЛЕМИ НА УКРАЇНІ"

 

 

 

 

 

Студент 4 курсу ФЕтаУ

заочної форми навчання

спеціальності 6504 2 групи

Перець О.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

ЗМІСТ

 

 

 

 

Вступ

 

Успішне функціонування вітчизняних  промислових підприємств на сучасному  рівні розвитку економіки України  безпосередньо залежить від активної інноваційної діяльності, яка максимально  використовує умови, створені зовнішнім  середовищем, та можливості, що існують у внутрішньому середовищі підприємства. Особливого значення для створення сприятливих умов розвитку інноваційної економіки в Україні набуває врахування впливу однієї з найвагоміших складових зовнішнього середовища підприємства ― економічних циклів. Вирішення цього завдання потребує розробки науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності, яке враховує циклічний розвиток середовища.

Теоретичні та практичні дослідження  інноваційної діяльності підприємства висвітлені в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених: В. Александрової, Л. Антонюка, Ю. Бажала, П. Бубенка, А. Гриньова, В. Гриньової, С. Ілляшенка, Т. Лепейко, Н. Маренкова, Н. Мешко, Ю. Морозова, А. Пилипенка, А. Поручника, В. Савчука, В. Семиноженка та ін.

Однак певні теоретичні та науково-практичні проблеми, пов’язані з визначенням складових взаємного впливу інноваційної діяльності підприємства та його середовища для умов вітчизняної практики господарювання розроблені ще недосить повно. Вимагає уточнення визначення взаємозв’язку інноваційної діяльності окремого підприємства з циклічністю розвитку економіки в цілому. Недостатньо обґрунтований взаємозв’язок між інноваційною діяльністю підприємства та основними факторами зовнішнього середовища, домінуючий уклад на підприємстві та в господарській системі. Потребує уточнення методичне забезпечення оцінки впливу середовища підприємства на його інноваційну діяльність. Наукова і практична актуальність зазначених питань зумовили вибір теми курсової роботи й визначили мету та завдання.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розроблення методичних та практичних рекомендацій щодо забезпечення інноваційної діяльності підприємства з урахуванням специфіки розвитку вітчизняної економіки.

 Для досягнення мети дослідження  було поставлено такі завдання:

• обґрунтувати теоретичні основи здійснення інноваційних процесів та впровадження інновацій, як підґрунтя інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств;
• проаналізувати економічний стан та розвиток інноваційної діяльності підприємства;
• запропоноувати шляхи поліпшення здійснення інноваційної діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження - механізм управління інноваційною діяльністю підприємства в умовах динаміки ринкових змін вітчизняної економіки.

Предмет дослідження є теоретичні, методичні, практичні підходи та інструменти щодо механізму управління інноваційною діяльністю підприємства.

Методологічною основою дослідження  стали роботи сучасних вітчизняних  і закордонних учених в галузі економічної теорії, регіональної економіки, загальної теорії менеджменту, стратегічного та інноваційного менеджменту, економічного аналізу, програмно-цільового планування і управління та інші.

Для досягнення поставленої в роботі мети використано  наступні загальнонаукові методи та прийоми дослідження: логічне узагальнення, порівняння, системний підхід - для розкриття сутності й змісту понять “інновація”, “інноваційна діяльність», класифікації - для обґрунтування класифікації інноваційних процесів; статистичного й техніко-економічного аналізу - для дослідження стану інноваційної діяльності вітчизняних підприємств та їх інвестиційно-інноваційного потенціалу; графічний - для наочного зображення і схематичного подання теоретичного матеріалу роботи.

Інформаційною базою  дослідження стали нормативно-правові  акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України й органів статистики, фінансова та бухгалтерська звітність обраного підприємства.

1. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ РИНКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

Поняття «інноваційна діяльність»  досить швидко ввійшло до сучасного вітчизняного економічного лексикону. Воно означає «самостійний вид діяльності підприємства, пов’язаний з управлінням процесами відновлення всіх об’єктів господарювання в ринковій економіці».

Інноваційна діяльність, за С. Покропивним, – це процес, спрямований на розроблення й реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи вдосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи вдосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв’язані з цим додаткові наукові дослідження й розробки [26, с.24].

У працях Р. Фатхутдінова інноваційна діяльність розуміється як діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення й відновлення номенклатури та поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалювання технології їхнього виготовлення з наступним упровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому й закордонному ринках (це стосується також інноваційно-інвестиційної діяльності) [32].

Під терміном «Інноваційна діяльність» ряд учених вбачає діяльність, спрямовану на пошук можливостей інтенсифікації виробництва та задоволення суспільних потреб у конкурентоспроможних товарах і послугах завдяки використанню науково-технічного та інтелектуального потенціалу [4, с. 258 – 260].

Інноваційна діяльність – процес, спрямований на реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, який реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження. Розглядаючи наведене визначення поняття «інноваційна діяльність», необхідно вказати на відсутність в ньому процесу розробки інновації. Хоча потрібно зазначити, що інноваційна діяльність означає весь інноваційний процес, який розпочинається розробкою ідеї й закінчується реалізацією готової продукції.

Повніше суть інноваційної діяльності розкриває таке визначення: інноваційна діяльність – це процес, спрямований на розробку інновацій, реалізацію результатів завершених наукових досліджень або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Інноваційна діяльність – це комплекс робіт, спрямованих на розробку та впровадження технологічно нових або значно технологічно вдосконалених продуктів (продуктові інновації) і виробничих процесів (процесові інновації).

Під інноваційною діяльністю розуміють усі наукові, технологічні, організаційні, фінансові й комерційні дії, що реально сприяють здійсненню інновацій або задумані з цією метою. До інноваційної діяльності входять дослідження й розробки, не пов’язані безпосередньо з підготовкою конкретної інновації.

Так, у Законі України «Про інноваційну діяльність» знаходимо таке визначення поняття «інноваційна діяльність» – діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та ноздатних товарів і послуг [2, с.10].

У деяких зарубіжних джерелах можемо знайти таке визначення поняття «Інноваційна діяльність». «Innovation activities are all scientific, technological, organisational, financial and commercial steps which actually, or are intended to, lead to the implementation of innovations. Some innovation activities are themselves innovative, others are not novel activities but are necessary for the implementation of innovations. Innovation activities also include R&D that is not directly related to the development of a specific innovation» [29].

Інноваційна діяльність у сфері  господарювання – діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень  науково-технічного прогресу у виробництво  й соціальну сферу, що включає:

• випуск і поширення принципово нових видів техніки й технології;
• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
• розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища.

Результати вивчення досвіду стимулювання інноваційної діяльності свідчать, що значення інноваційної складової в розвитку економіки кожної держави постійно посилюється, а активізація інноваційної діяльності ними всебічно підтримується. Державна підтримка інноваційної діяльності в розвинених країнах світу здійснюється через систему економічних механізмів, зокрема податкового й патентного регулювання.

До основних елементів державної податкової підтримки інноваційної діяльності в зарубіжних країнах належить відстрочення податкових платежів у випадку виникнення додаткових витрат на інноваційні цілі; зменшення податку на суму приросту витрат на інноваційні цілі; звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інноваційних проектів протягом декількох років; пільгове оподаткування дивідендів, отриманих по акціях фірм, які здійснюють інноваційну діяльність; зниження ставок податку на прибуток з метою спрямовування резервних коштів на замовлені державою та спільні науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки; надання пільг за проектами, що виконуються за пріоритетними програмами; зменшення прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суму вартості приладів й устаткування, переданих вищим навчальним закладам, НДІ та іншим інноваційним організаціям; вирахування з прибутку до оподаткування внесків до благодійних фондів, діяльність яких пов’язана з фінансуванням інновацій; зарахування частини податку з прибутку інноваційної організації на спеціальні рахунки з подальшим використанням на інноваційні цілі.

Переваги інноваційного фактора  в забезпеченні конкурентоспроможності підприємств сьогодні є очевидними, а його вплив на виробництво – радикальним і комплексним. Підприємства, що самостійно займаються інноваційною діяльністю, мають перевагу, оскільки вони не залежать від провідних фірм, які під гаслом експорту нових технологій насправді передають морально застарілі розробки. До речі, необхідно чітко усвідомлювати, що інновації, а значить, і наука, що їх продукує, нині менш доступні, ніж найцінніші природні ресурси.

Причиною цього є те, що ними володіють лише високорозвинуті  країни, яким немає потреби поспішати з їх продажем, адже це дає змогу утримувати монопольне становище й таким чином привласнювати надприбуток.

Варто наголосити, що володіння інноваціями, які є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу в  конкурентній боротьбі. Інноваційні проблеми набувають специфічного характеру в період ринкової трансформації. Очевидним є те, що вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств – головна запорука забезпечення успіху ринкових реформ. Крім цього, світовий досвід показує, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності. Для більшості підприємств інновації стають головним фактором розвитку [27, с. 326].

Зважаючи на світовий досвід, необхідно  зазначити, що в науковій думці високо розвинутих країн акцент роблять не на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов’язаних з поліпшенням усього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Вітчизняні науковці також намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети, знайти дієві механізми залучення та ефективного використання інновацій.

Підсумовуючи сказане, можна зробити  висновок, що головним каталізатором активізації інноваційної діяльності, тобто ключовим фактором прогресу, на сьогодні є активний процес інтелектуалізації економіки. На відмінну від обмежених природних ресурсів, ресурси, які створені людиною, техніка, технологія, знання – є невичерпним джерелом постійного та динамічного розвитку та засобом виходу із стану економічної депресії.

Що стосується проблеми розвитку інноваційної діяльності на підприємствавах в Україні, то варто відзначити те, що інновації дуже важливі для розвитку підприємства, оскільки ведуть до підвищення його потенціалу. Проте сьогодні спостерігаються суттєві проблеми в реалізації інновацій на вітчизняних підприємствах.

В Україні до сьогодні не вирішено такі прблеми: [3]

• не задіяні механізми підтримки інноваційної діяльності, ефективність яких підтверджена досвідом багатьох країн;
• відсутня відповідна фінансово-кредитна, податкова і амортизаційна політика;
• не створені і умови, які б сприяли широкому залученню в інноваційну сферу позабюджетних інвестицій, перш за все з боку вітчизняних комерційних структур і банків;
• не врегульована митна політика;