Лекции по “Економіка і організація інноваційної діяльності”

    Оновлення продукції і створення нової продукції.

    Оновлення продукції лежить в основі інноваційної діяльності підприємства. Створення  нового продукту – це суто творча діяльність, і фінансові ресурси в ній не завжди відіграють вирішальну роль. Тут, крім достатніх ресурсів, потрібні засоби ефективного маркетингового забезпечення та підтримки інноваційної діяльності, що поєднує в собі мистецтво маркетингу з науковим пошуком.

    Оновлення продукції і оцінювання ринкових і виробничих результатів базується  на детальному вивченні найбільш стійкого елементу ринку  потреб. З'ясовується, хто готовий платити гроші для задоволення визначеної потреби, які головні чинники сегментування майбутнього ринку; по-друге, аналізуються перспективні потреби в даному товарі та альтернативи його задоволення; по-третє, вивчається наявність чи відсутність в ідеї майбутнього товару соціально негативних чинників котрі можуть зашкодити його збуту, а також готовність ринку де сприйняття даного товару, створеного на засадах нової ідеї.

    Необхідно відмітити, що ефективність відбору ідеї буде тим більшою, чим більше цей відбір спиратиметься на об'єктивні закони технічного розвитку.

    Згідно  з оцінкою всі ідеї нових товарів  поділяють на безперспективні, віддаленої перспективи і перспективні. Перспективні включають в окрему групу, і вони є об'єктом додаткових досліджень.

    Узгодження  всіх чинників, що впливають на комерційні перспективи інноваційного продукту, досягається за допомогою ситуаційного маркетингового аналізу, що здійснюється за такими напрямками:

    -    можлива прибутковість у перші  три роки продажу;

    -    наявні конкуренти;

    -    можливі конкуренти;

    -    місткість ринку;

    -    рівень необхідних капіталовкладень  у виробництво;

    -    патентний захист;

    -    ступінь ризику стосовно комерційної  ефективності експорту. А також за окремими характеристиками: ринку і виробництва.

    Виробнича характеристика:

    -  можливість серійного випуску  нового товару під час обґрунтування такого висновку;

    - можливі труднощі, які можуть виникнути під час організації виробництва нового товару;

    -  доступність придбання всіх матеріальних  ресурсів, необхідних для виробництва нового товару;

    -   наявність інженерно-технічних працівників  і робітників відповідної кваліфікації;

    - можливість організувати виробництво конкурентоспроможної продукції за якістю і цінами;

    -    зовнішній вигляд товару. 
 

    Лекція 6. Система управління інноваційними процесами.

    Основи  управління інноваціними процесами. Основні  методи організації  інноваційного процесу.  

    Інноваційний процес – процес розробки, виготовлення і просування інновації на ринку.

    Функціональна схема інноваційного циклу полягає в наступному: П – генерація ідей інновації; ВІ – добір ідей, прийнятних для даного підприємства; РЗТ – розробка задуму товару та його перевірка; РСМ – розробка стратегії маркетингу з просування інновації на ринок; ОМП – оцінка можливості досягнення підприємством показників, намічених у стратегії маркетингу; РІ – розробка конструкторської й технологічної документації інновації, виготовлення дослідних зразків та їх випробування; ВРУ – випробування інновації в ринкових умовах; РКВ – розгортання комерційного виробництва інновації в обсягах, намічених у маркетинговій програмі.

    Основними джерелами ідей інновацій є:

    • результати аналізу потреб споживачів;

    •  торговий персонал і дилери підприємства;

    • результати аналізу розробок у галузі науки і техніки (патенти, наукові  публікації, звіти про НДР і  ДКР тощо);

    • розробки науково-технічних працівників  самого підприємства (винаходи і раціоналізаторські пропозиції);

    • результати аналізу діяльності конкурентів, у тому числі аналізу їхніх перспективних розробок;

    • результати ситуаційного й імітаційного моделювання поведінки споживачів у сьогоденні й майбутньому;

    • результати аналізу тенденцій розвитку науково-технічного прогресу, а також змін технологічної, економічної, соціальної, політичної, культурної, правової, екологічної, демографічної й інших складових середовища господарювання.

    Методи генерації ідей нововведень (інтуїтивних і упорядкованих): «мізкова атака» (генерування групою осіб ідей щодо вирішення поставленої проблеми, при забороні на критику ідей, з наступною їхньою оцінкою), синектика (орієнтація спонтанної діяльності інтелекту групи фахівців, за допомогою різного роду аналогій, на дослідження і вирішення поставленої проблеми), ліквідація ситуацій «глухого кута» (пошук нових напрямів рішень, якщо традиційні не дали результатів), морфологічні карти (розширення області пошуку рішення поставленої проблеми).

    Відбір  ідей інновацій. На даному етапі з усього розмаїття запропонованих ідей відбирають ідеї, прийнятні для конкретного підприємства. Перевіряється перспективність реалізації ідей інновацій, спрямованих на розвиток існуючих ринкових можливостей інноваційного розвитку. Перевірка може бути виконана на основі:

    • оцінки відповідності ідей інновацій  вимогам, що були визнані адекватними  в аналогічних ситуаціях;

    • оцінки відповідності ідей інновацій  заздалегідь обговореним вимогам;

    • порівняння ідей інновацій за встановленим переліком критеріїв та їхніх  показників і вибору оптимальних.

    Розробка  маркетингової стратегії  просування інновації  на ринок. Передбачає проведення серйозних ринкових досліджень і завершується розробкою стратегії маркетингу з просування інновації на ринок. Основним інструментом такого аналізу є сегментація ринку.

    Оцінка  з метою відбору найбільш прийнятних з ряду альтернативних інновацій виконується за наступними групами критеріїв:

    •  місткість ринку;

    •  потенційна тривалість життєвого циклу  нової продукції;

    • конкуренція фактична і потенційна.

    Програма  маркетингу складається з: переліку контрольних показників; аналізу поточної маркетингової ситуації на ринку та перспектив її розвитку; аналізу ринкових можливостей і загроз, а також сильних і слабких сторін діяльності підприємства; формулювання цілей і завдань; стратегії маркетингу, з визначенням цільових ринків, конкретних заходів комплексу маркетингу та витрат на їхню реалізацію; бюджету маркетингу (аналіз доходів та витрат, оцінка ефективності); порядку контролю виконання, коригування та перегляду заходів маркетингової програми.

    Оцінка  можливості й економічної  доцільності досягнення підприємством цілей, намічених у маркетинговій  програмі. На даному етапі оцінюється достатність виробничо-збутового потенціалу підприємства для реалізації цілей, намічених у маркетинговій стратегії, а також визначається економічна ефективність її реалізації.

    Оцінка  виконується за такими критеріями:

    • інтелектуальна і науково-технічна можливість втілення інновації в новому продукті, що відповідає потребам і попиту споживачів;

    • виробнича можливість доведення  ідеї інновації до комерційного продукту;

    • маркетингові можливості просування інновації  на ринку і доведення її до споживачів;

    • ресурсна забезпеченість інноваційного  проекту: інформаційна, сировинна, фінансова та ін.;

    •  джерела інвестицій;

    • ступінь ризику і можливість запобігання  йому, його зниження чи компенсації;

    • обсяг витрат для розробки, виготовлення і просування інновації на ринку;

    • прибутковість.

    Розробка  конструкторської і  технологічної документації інновації, виготовлення дослідних зразків та їхнє випробування. Вихідною інформацією для розробки інновації (нової продукції) є технічне завдання (ТЗ), або офіційна угода, заявка, протокол тощо. Відповідно до стандартів ISO 9000 обов'язковою є наявність звіту з маркетингових досліджень.

    Проектна  документація, що розробляється на їхній основі, складається з:

    • технічної пропозиції (містить розширені  вимоги до майбутнього виробу, що розробляються на основі ТЗ);

    • ескізного проекту (містить схемні рішення майбутнього виробу, що дають загальні уявлення про його конструкцію та принципи дії);

    • технічного проекту (містить розробки остаточних технічних і технологічних  рішень, які дають повне уявлення про виріб та його дію, може включати кілька альтернативних варіантів виробу);

    • робочого проекту, який містить: конструкторську документацію (креслення окремих деталей, вузлів і виробу у цілому, специфікації до виробу і вузлів), технологічну документацію (маршрутні й операційні технологічні карти, карти наладок, операційні ескізи), експлуатаційну документацію (регламентує порядок монтажу, експлуатації та технічного обслуговування виробу), ремонтну документацію (регламентує порядок ремонту).

    Випробування  інновації в ринкових умовах. Його проводять методом пробного маркетингу. Мета – змоделювати на окремих ділянках ринку процеси виведення й просування товару на ринок, отримані результати згодом будуть використані в масштабах усього цільового ринку. На основі отриманих результатів уточнюються складові маркетингової програми з виведення і просування продукції на ринок і, рідше, конструкції виробу. 

    Лекція 7. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій.

    Організаційні форми інноваційних підприємств. Типи організаційних структур інноваційних підприємств. Організації виконання і впровадження наукових інновацій.   

      У здійсненні інноваційного процесу  велику роль відіграє економіко-управлінська і соціально-культурна, наукова і  проектна діяльність. І через впровадження інновації в їх сфери діяльності можливе швидше втілення інноваційних процесів у виробничу сферу.

      Закордонний і вітчизняний досвід роботи наукових та інноваційних організацій дає можливість класифікувати їх в залежності від характеру сфери діяльності на:

      -   державне управління (міністерства, відомства, місцеві органи влади і самоуправління, не комерційні, які фінансуються і контролюються урядом і займаються дослідницькою діяльністю соціальних і адміністративних функцій держави);

      - підприємницька сфера діяльності  – організації, підприємства, фірми, діяльність яких пов'язана з виробництвом продукції і наданням послуг з метою продажу (в тому числі підприємства державної власності);

      -  вища освіта і наука – всі вузи незалежно від джерел фінансування або правового статусу; науково-дослідні, експериментальні станції і клініки, які асоційовані з вузами або ними управляються; організації, що обслуговують вузи, які входять до вищої і середньої освіти;

      - приватна некомерційна (безприбуткова)  сфера діяльності – професіональні спілки і товариства, асоціації, громадські і благодійні організації, фонди; приватні індивідуальні організації. Виходячи із наведених сфер випливають особливості організаційних форм інноваційної діяльності: одні фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, інші – за рахунок коштів окремих підприємств – результатів їх підприємницької діяльності.

    Венчурний бізнес і нові форми інтеграції науки і виробництва.