Трансакційні витрати та їх роль у мікроекономічному аналізі

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

Трансакційні витрати та їх роль у мікроекономічному аналізі

 

 

 

 

\

 

 

 

Виконав:

студент  1 курсу 2 групи

спеціальності “Економіка підприємства”

Пархомчук Максим Володимирович

 

Науковий  керівник:

К.Е.Н., доц. Отрошко Олександр Володимирович

 

 

 

 

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Сутність та класифікація трансакційних витрат 5

1.1. Поняття трансакцій  та  трансакційних витрат 5

1.2. Види трансакційних  витрат 9

Розділ 2. Значення трансакційних  витрат у мікроекономічних процесах 14

2.1. Вплив трансакційних  витрат на економічну ефективність 14

2.2. Ринкова рівновага  в інституційній економіці 21

2.3. Зовнішні ефекти та  трансакційні витрати. Теорема  Коуза 23

Розділ 3. Управління трансакційними витратами 28

3.1. Проблема обліку трансакційних  витрат 28

3.2. Механізм управління  трансакційними витратами 31

Висновки 36

Список використаної літератури 39

 

 

 

Вступ

Актуальність роботи. У сучасних умовах, за переходу економічних систем на вищий рівень розвитку, прискорення науково-технологічного прогресу, спеціалізації та глобалізації економічного простору, активніше виявляється тенденція до зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко сягає половини вартості кінцевої продукції. Трансакційні витрати мають вирішальне значення для розміщення ресурсів і структури економічної організації. Різноманітність трансакційних витрат обумовлюється різноманітністю контрактних відносин, форм власності, типів фірм. Проблема трансакційних витрат на сучасному етапі розвитку України залишається дуже актуальним багатоаспектним питанням і вимагає всебічного дослідження. Подальше становлення ринкових інститутів, світове визнання країни з ринковою економікою, приватизаційні процеси, проблема реприватизації, специфікації і захисту прав власності, не відпрацьований механізм взаємодії між державними органами і суб'єктами підприємництва робить проблеми прав власності та трансакційних витрат вкрай важливими та актуальними для сучасної української економіки. Разом з тим деякі аспекти теорії трансакційних витрат ще недостатньо досліджені. Досі існує певна невизначеність походження цих витрат, не створено діючої системи обліку та регулювання трансакційних втрат, немає жодних вдалих спроб побудувати загальну модель трансакційної поведінки що обмежує прикладне значення теорії лише порівняльним аналізом економічних організацій.

Проблема трансакційних витрат вперше була поставлена Р. Коузом у 30-х р.р. ХХ ст. У подальшому розробкою питань, пов’язаних з проблемою трансакційних витрат займалися К. Ерроу, Д. Норт, Г. Саймон, О. Вільямсон, М. Чампі. Цій темі приділяють увагу також російські і українські економісти – А. Задоя, С. Малахов, С. Меньшиков, Ю. Петруня, В. Шастістко, С.І. Архієреєв, Н.Ю. Іванова, В.П. Кузьменко, В.І. Милошик.

Метою роботи є дослідження значення трансакційних витрат на мікрорівні економіки.

Завданнями роботи є уточнення поняття та класифікації трансакційних витрат, виявлення їх практичного значення та впливу на мікроекономічні процеси, дослідження проблеми обліку та оптимального розміру трансакційних витрат, а також виявлення чинників їх скорочення у сучасній економіці.

Об’єктом дослідження є трансакційні витрати, які виникають внаслідок подолання економічними суб’єктами непрозорості інформаційного простору.

Предметом дослідження виступає значення трансакційних витрат в мікроекономічному аналізі.

Методологія дослідження грунтується на загальнонаукових методах пізнання. Зокрема, природа трансакційних витрат визначена за допомогою методів аналізу і синтезу. За  допомогою  абстрактно-логічного методу  визначено механізм  управління  витратами.

Робота складається з вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Робота розміщена на 42 сторінках. Список використаних джерел містить 36 найменувань. Робота має 2 додатки на 2 сторінках,  містить 2 рисунки.

 

Розділ 1. Сутність та класифікація трансакційних витрат

1.1. Поняття трансакцій та трансакційних витрат

Донедавна основний економічний аналіз було спрямовано на вивчення економіки у межах  інституціональної структури, що приймалася як дана. Зусилля на пояснення цієї структури вважалися непотрібними або марними. Наприклад, існування  організацій на зразок тих, які ми називаємо фірмами, сприймалося  майже само собою зрозумілим. Зміни  форм контрактів в економічній сфері  також розглядалися як заданий факт, а юридичні закони і положення  — як привнесене ззовні правило  для економічної діяльності. [27, 13]

Теорія трансакційних витрат є складовою частиною нового напряму в сучасному інституціоналізмі. Ії розробка в першу чергу пов'язана з ім’ям Р.Коуза. Рональд Коуз (1910р. нар.) - американський економіст англійського походження. 1991 p. він одержав Нобелівську премію за праці з проблем трансакційних витрат - «Природа фірми» (1937), «Проблеми соціальних витрат» (1960). Тоді ці публікації мало кому були відомі. А згодом про них заговорили як про епохальні праці, зокрема статтю «Проблеми соціальних витрат» визнано чи не найбільшим досягненням економічної думки після другої світової війни. [13]

У своїй Нобелівській лекції Р. Коуз ставить у докір традиційній теорії її відірваність від життя: «Те, що вивчається, є системою, яка живе в уяві економістів, а не в дійсності. Я назвав цей результат «економічною теорією класної дошки». Свою ж заслугу Р. Коуз вбачає у «доведенні важливості для роботи економічної системи того, що може бути названо інституційною структурою виробництва».[32]

У своїй статті "Природа фірми" (1937) Р. Коуз ввів поняття трансакційних витрат і визначив їх як витрати функціонування ринку. Воно було використано для пояснення існування таких протилежних ринку ієрархічних структур, як фірма. Він дає пояснення суті трансакційних витрат так: “ Щоб здійснити ринкову трансакцію, необхідно визначити, з ким бажано укласти угоду, сповістити тих, з ким хочуть укласти угоду та на яких умовах, провести попередні переговори, підготувати контракт, зібрати відомості, для того, щоб переконатися у тому, що умови контракту виконуються і так далі...” [6, С.57].

Пізніше це поняття стало позначати  будь-які види витрат, що супроводжують  взаємодію економічних агентів  незалежно від того, де вона відбувається, — на ринку або усередині організацій, оскільки ділова співпраця в рамках ієрархічних структур (таких як фірми) також може привести до втрат. У рамках сучасної економічної теорії трансакційні витрати отримали безліч трактувань, іноді діаметрально протилежних. [9, C.38]

Так К. Ерроу визначає як витрати експлуатації економічної системи [10, С.56]. Ерроу порівнював дію трансакційних витрат в економіці з дією тертя у фізиці. На підставі таких припущень робляться висновки про те, що чим ближче економіка до моделі загальної рівноваги Вальраса, тим нижче в ній рівень трансакційних витрат, і навпаки.

За визначенням К. Далмау, трансакційні витрати включають витрати збору і переробки інформації, проведення переговорів і ухвалення рішень, контролю за дотриманням контрактів і примушення до їх виконання.

У трактуванні Д. Норта Трансакційні витрати «складаються з витрат оцінки корисних властивостей об'єкта обміну і витрат забезпечення прав і примушення до їх дотримання». [26, С.45] Ці витрати слугують джерелом соціальних, політичних і економічних інститутів.

В теоріях деяких економістів транзакційні витрати існують не тільки в ринковій економіці (Коуз, Ерроу, Норт), але і в альтернативні способи економічної організації і зокрема в плановій економіці (С. Чанг, А. Алчіан, Демсец). Так, згідно Чангу, максимальні трансакційні витрати спостерігаються у плановій економіці, що в кінцевому рахунку визначає її неефективність.

Класичним прикладом економіки, яка  не знає трансакційних витрат, а знає лише трансформаційні, є ідеальне натуральне господарство Робінзона (Robinson Crusoe Economy). Трансформаційні витрати Робінзона можуть включати в себе не лише витрати на зорювання поля, будівництво житла, тобто на певні фізичні дії, але і витрати на деякі дії з планування, передбачення (отже, на основі досвіду минулого року Робінзон буде визначати, коли йому краще сіяти тощо). [4, C.509]

Але функціонування економіки без трансакційних витрат неможливе. І не випадково американський економіст Дж. Стіглер писав, що світ з нульовими трансакційними витратами такий же страшний, як природний світ без тертя. [13, C.366]

Отже, трансакційні витрати - це витрати у сфері обміну, в основі якого лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правами власності, пучками правочинностей перш за все. Трансакційні витрати виникають як до процесу обміну, так і після нього. Поглиблення розподілу праці і розвиток спеціалізації сприяє зростанню трансакційних витрат.

Базовою одиницею аналізу  в теорії трансакційних витрат визнається акт економічної взаємодії, угода, трансакція. Трансакція є добровільною ринковою операцією, спільною економічною дією незалежних господарюючих суб'єктів з обміну повними або частковими правами власності на ресурси і результати певної діяльності або іншими правами. Категорія трансакції розуміється гранично широко і використовується для позначення обміну як товарами, так і юридичними зобов'язаннями, угод як короткострокового, так і довготривалого характеру, що вимагають як детального документального оформлення, так і передбачає просте взаєморозуміння сторін. [30, C. 210]

Поняття трансакції було вперше введено в науковий обіг Дж. Коммонсом. Трансакція - це не обмін товарами, а відчуження і присвоєння прав власності і свобод, створених суспільством. Таке визначення має сенс у силу того, що інститути забезпечують поширення волі окремої людини за межі області, в рамках якої він може впливати на навколишнє середовище безпосередньо своїми діями, тобто за рамки фізичного контролю, і отже, виявляються трансакціями в відміну від індивідуальної поведінки як такого або обміну товарами. Коммонс розрізняв три основні види трансакцій:

1) Трансакція угоди - служить  для здійснення фактичного відчуження  і присвоєння прав власності  і свобод, і при її здійсненні  необхідно обопільна згода сторін, засноване на економічний інтерес  кожної з них. 

2) Трансакція управління - у ній  ключовим є ставлення управління  підпорядкування, яке припускає  таку взаємодію між людьми, коли  право приймати рішення належить  тільки одній стороні. 

3) Трансакція раціонування - при  ній зберігається асиметричність  правового становища сторін, але  місце керуючої сторони займає  колективний орган, який виконує  функцію специфікації прав. До  трансакціям раціонування можна  віднести: складання бюджету компанії  радою директорів, федерального  бюджету урядом і затвердження-гом органом представницької влади, рішення арбітражного суду з приводу спору, що виникає між діючими суб'єктами, за допомогою якого розподіляється багатство. У трансакції раціонування відсутнє управління.[36]

Через таку трансакцію здійснюється наділення багатством того чи іншого економічного агента.

Наявність трансакційних витрат робить ті чи інші види трансакцій більш-менш економічними залежно від обставин часу і місця. Тому одні й ті ж операції можуть бути опосередковані різними типами трансакцій в залежності від правил, які вони впорядковують.

 

 

1.2. Види трансакційних витрат

Розвиваючи аналіз Коуза, прихильники трансакційного підходу запропонували різні класифікації трансакційних витрат. Відповідно до однієї з них виділяються:

1. Витрати пошуку інформації. Перед  тим, як буде здійснена операція, потрібно мати інформацію про  те, де можна знайти потенційних  покупців або продавців споживчих  благ або виробничих факторів  і які склалися на даний  момент ціни. Неповнота наявної інформації призводить до додаткових витрат, пов'язаних з покупкою товарів за цінами вище рівноважних (або продажем нижче рівноважних), з втратами, які пов'язані з покупками товарів-субінститутів. Витрати такого роду складаються з витрат часу і ресурсів, необхідних для ведення пошуку, а також із втрат, пов'язаних з неповнотою і недосконалістю одержуваної інформації. В Україні отримання інформації про майбутню фірму-контрагента частіше за все пов'язано з дачею хабара, і достовірність цієї інформації залишається сумнівною. У нашій державі відсутній законодавчо створений механізм вільного доступу до ділової інформації про репутацію та діяльність фірм.

2. Витрати ведення переговорів. Ринок вимагає відволікання значних коштів на проведення переговорів про умови обміну, на укладення та оформлення контрактів. Чим більше учасників угоди і чим складніше її предмет, тим вище ці витрати. Втрати через невдало укладені, погано оформлені та ненадійно захищені угоди, є потужним джерелом цих витрат. Витрати ведення переговорів і висновку контрактів також вимагають витрат часу і ресурсів. Витрати, пов'язані з переговорами про умови продажу, юридичним оформленням операції, нерідко значно збільшують ціну речі, що продається [28, С.117].

На сьогоднішній день в Україні  діє надзвичайно складне та нечітке  законодавство, норми якого постійно змінюються. Тому на вивчення, правове  обґрунтування та укладання контрактів, які б задовольняли обидві сторони  і мали один варіант тлумачення як з економічної так і з правової точки зору, українським підприємствам потрібно затратити багато часу і ресурсів.

3. Витрати вимірювання. Будь-який  продукт або послуга - це комплекс  характеристик. При обміні неминуче  враховуються лише деякі з  них, причому точність їх оцінки  буває надзвичайно приблизною. Витрати вимірювання пов'язані не тільки з прямими витратами на вимірювальну техніку, але і з помилками, які неминуче виникають в цьому процесі. В цьому випадку певну економію обумовлює стандартизація продукції, що випускається, а також гарантії, що надаються фірмою (безкоштовний гарантійний ремонт, право обміну неякісної продукції на якісну). Проте повністю ліквідувати витрати вимірювання ці заходи не можуть [16, С.17-18].