Таблиці, та їх створення у текстовому процесорі WORD

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

ДИПЛОМ - ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 

 

На тему: “Таблиці, та їх створення у текстовому процесорі WORD”

 

 

Професія: “Оператор комп’ютерного набору,

обліковець (реєстрація бухгалтерських даних)”

 

 

 

 

 

 

 

        учениці групи 304

        Макаренко Анастасії Олегівни

 

        викладач спецтехнології

        Кисиленко Владислав Вікторович

 

 

 

м. Київ 2009 р.

Завдання

на виконання диплома-презентації

учениці групи № 304

Макаренко Анастасії Олегівни

Професія: “Оператор комп’ютерного набору, обліковець (реєстрація бухгалтерських даних)”.

Тема завдання: “ Таблиці, та їх створення в текстовому процесорі WORD”.

План завдання

1.Вступ. 

2.Техніка безпеки  та обладнання робочого місця оператора ПК.

2.1. Техніка безпеки при роботі  з ПК.

2. Вимоги до обладнання робочого місця оператора ПК

3. Таблиці

3.1 Створення таблиць

3.2 Переміщення по таблиці

3.3 Робота з рядками та стовбцями  таблиці.

3.3.1 Вставка рядків в таблицю

3.3.2 Вставка стовбців в таблицю

3.3.3 Вставка таблиці в таблицю

3.3.4 Зміна ширини стовбців.

3.3.5 Зміна висоти рядків

3.4 Робота з чарунками

3.4.1 Об’єднання чарунок

3.4.2 Розбиття чарунок

3.4.3 Вставка чарунок

3.5 Сортування даних в таблиці

3.6 Обрамлення таблиць 

3.7 Розрахунки в таблицях

 

4. Фактори,  що впливають на організацію  бухгалтерського обліку. Способи організації облікового процесу на підприємствах Украйни

5. Практична робота з  бухгалтерського обліку.

6. Висновок.

7.Перелік  використаної літератури.

Дата видачі завдання:

Дата виконання:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасним комп’ютерам  передували механічні і електромеханічні пристрої. В 1642 р. Французький математик  і філософ Блез Паскаль у віці 18 років сконструював машину, що сумує; машина Паскаля  складалася з шістьох дисків, що рухалися і могла підсумовувати  числа до шести знаків. Для своєї  машини Паскаль використав десятинну систему числення.

В 1694 р. німецький математик і філософ Готрфрид Вільгельм Лейбниць, використовуючи креслення і малюнки Паскаля удосконалив його машину, додавши можливість перемножувати числа.  Однак широке розповсюдження обчислювальні апарати отримали лише в 1820 р., коли француз Чарльз Кальмар винайшов машину, яка могла здійснювати всі чотири основні арифметичні дії. Машину назвали “арифмометр”. Завдяки своїй універсальності арифмометри використовувалися досить довго і певний час існували паралельно з електронними калькуляторами і персональними комп’ютерами.

В першій половині ХIХ ст. англійський математик Чарльз Беббідж спробував побудувати універсальний обчислювальний прилад – Аналітичну машину, яка повинна була виконувати обчислення без участі людини. Для цього вона повинна була вміти виконувати програми, що вводилися за допомогою перфокарт (карт з щільного паперу з інформацією, яка наносилася за допомогою отворів) і мати “склад” для запам’ятовуванн даних і проміжних підсумків (за сучасною термінологією – пам’ять). Беббідж не зміг довести до кінця роботу над створенням Аналітичної машини – вона виявилася занадто складною для рівня техніки того часу, однак він розробив її основні ідеї, і в 1943 р. американець Говард Ейкен за допомогою робіт Беббіджа на основі техніки ХХ ст. – електромеханічних реле – зміг побудувати на одному з підприємств фірми ІВМ таку машину під назвою – “Марк I”. Ще раніше ідеї Беббіджа були перевідкриті німецьким інженером Конрадом Цузе, котрий в 1941 р. побудував аналогічну машину.

До того часу потреба в автоматизації обчислень стала досить великою, над створенням обчислювальних машин працювало одразу кілька груп дослідників. Починаючи з 1943 р. група спеціалістів під керівництвом Дж. Мочлі і Преспера Екерта в США стала конструювати подібну машину вже на основі електронних ламп, а не реле. Їх машина, названа ENIAC працювала в тисячу разів швидше, ніж Марк-1, але для введення в неї програми доводилося на протязі декількох годин, чи навіть днів під’єднувати потрібним чином проводи. Щоб спростити процес введення програми Мочлі і Екерт стали конструювати нову машину, котра могла б зберігати програму у своїй пам’яті. В 1945 р. до роботи був залучений відомий математик Джон фон Непман котрий підготував доповідь про таку машину. Доповідь була надіслана багатьом вченим і отримала широкий розголос, оскільки фон Непман просто і ясно сформулював загальні принципи функціонування універсальних обчислювальних пристроїв, тобто комп’ютерів. З тих пір комп’ютери стали набагато більш потужними, але більшість з них зроблена у відповідності з принципами фон Неймана.

Комп’ютери 40-х і 50-х років  були дуже великими пристроями, величезні  зали були заставлені шафами з електронним обладнанням. Все це коштувало дуже дорого, тому комп’ютери були прерогативою лише великих компаній. Однак в боротьбі за покупця фірми-виробники комп’ютерів прагнули зробити їх якомога компактнішими і в цьому були досягнуті значні успіхи.

Перший крок до зменшення  комп’ютерів був зроблений у 1948 р. з винаходом транзисторів –  мініатюрних електронних приборів, які змогли замінити електронні лампи. В середині 50-х років були знайдені дуже дешеві способи виробництва транзисторів і у другій половині 50-х рр. з’явилися комп’ютери повністю засновані на транзисторах. Розвиток транзисторної індустрії призвів до появи на їх основі інтегральних мікросхем, а потім і мікропроцесорів – основи сучасних комп’ютерів.

 

В 1974 р. декілька фірм оголосили про створення  на основі процесора Intel-8008 комп’ютера, який міг би виконувати такі ж функції, що і велика ЕОМ. На початку 1975 р. з’явився перший комерційно розповсюджуваний комп’ютер на основі цього процесору – Альтаїр-8800. Розповсюдження персональних комп’ютерів наприкінці 70-х років призвело до деякого зниження попиту на великі ЕОМ, що викликало занепокоєння їхнього основного виробника – фірми ІВМ (International Business Machines Corporation) — провідної компанії з виробництва великих комп'ютерів, і в 1979 р. фірма IBM вирішила спробувати свої сили на ринку персональних комп'ютерів. Однак керівництво фірми недооцінило майбутню важливість цього ринку і розглядало створення персонального комп'ютера усього лише як дрібний експеримент — щось на зразок однієї з десятків робіт, що проводилися у фірмі, із створення нового обладнання. Щоб не витрачати на цей експеримент занадто багато грошей, керівництво фірми надало підрозділу, відповідальному за цей проект, небачену свободу. Зокрема, йому було дозволено не конструювати персональний комп'ютер «із нуля», а використовувати блоки, виготовлені іншими фірмами. І цей підрозділ сповна використав наданий шанс.

Як основний мікропроцесор комп'ютера був  обраний новітній тоді 16-розрядний  мікропроцесор. Його використання дозволило  значно збільшити потенційні можливості комп'ютера, тому що новий мікропроцесор  дозволяв працювати з 1 мегабайтом пам'яті, а всі комп'ютери, які тоді існували, були обмежені 64 кілобайтами.

 

 

У серпні 1981 р. новий  комп'ютер під назвою IBM PC був офіційно представлений публіці, і незабаром  після цього він набув великої  популярності у користувачів. Через  пару років комп'ютер IBM PC зайняв провідне місце на ринку, витіснивши моделі 8-бітових комп'ютерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Техніка  безпеки та обладнання робочого  місця оператора персонального  комп’ютера

 

1. Техніка безпеки при роботі з персональним комп’ютером

Приступаючи до роботи з  ПК, необхідно завжди пам’ятати, що це дуже складна і дорога апаратура, яка потребує акуратного й обережного ставлення до неї, високої самодисципліни на всіх етапах роботи з комп’ютером.

Напруга живлення ПК (220 В) є небезпечною для життя людини. Через це – в конструкції блоків комп’ютера, між блочних з’єднувальних кабелів передбачена достатньо надійна ізоляція від струмопровідних ділянок. Користувач практично має справу лише з декількома вимикачами живлення і, здавалось би, застрахований від ураження електричним струмом. Однак в практичній роботі можуть зустрічатись непередбачені ситуації, і щоб вони не стали небезпечними для користувача, необхідно знати та чітко виконувати ряд правил техніки безпеки. Це допоможе не тільки уникнути нещасних випадків і зберегти здоров’я, але і гарантує збереження апаратури.

Особливо уважним треба бути при роботі з дисплеєм, електронно-променева  трубка якого використовує високу напругу  і є джерелом електромагнітного  випромінювання. Неправильне поводження з дисплеєм та іншою електронною апаратурою може призвести до тяжких уражень електричним струмом, спричинити загорання апаратури.

 

 

 

Через це сурово ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

• торкатися до екрана і тильного боку дисплея, проводів живлення і пристроїв заземлення, з’єднувальних кабелів;
• порушувати порядок ввімкнення й вимкнення апаратурних блоків, намагатись самостійно уникнути виявлену несправність в роботі апаратури;
• класти на апаратуру сторонні предмети;
• працювати на комп’ютері у вологій одежі і з вологими руками;

В разі появи запаху горілого, незвичайних звуків або самовільного вимкнення апаратури треба негайно  вимкнути комп’ютер і повідомити про це вчителя.

Робота на комп’ютері потребує постійної уваги, чітких дій  і самоконтролю. Через це на комп’ютері не можна працювати при недостатньому  освітленні, високому рівні шуму.

 

Під час роботи на комп’ютері НЕОБХІДНО: 

      - суворо  дотримуватись положень інструкції з експлуатації апаратури;

       - уважно   слідкувати  за   справністю    основних  блоків  і  пристроїв;

       - працювати   на  клавіатурі  чистими  сухими    руками,  не натискувати  на  ті чи  інші клавіші  без   потреби  або  навмання;

       - працювати   з     дискетами,    оберігати   їх      від   ударів,  укручення,    дії    магнітного    поля    або  тепла,   не    торкатись  дискети,  яка виступає з конверта, вставляти  дискету  в   дисковод тільки  після його  ввімкнення,   переконавшись  в    правильному  орієнтуванні  дискети  відносно  щілини  дисковода;

        - під час перерви в роботі  вимикати комп’ютер лише в  тому разі,  коли    обробка    поточної    інформації   закінчена   і   вміст   оперативної  пам’яті  занесено  на  магнітні  диски (в противному випадку неминуча втрата інформації).

Під час роботи комп’ютера електронно-променева трубка дисплея  є джерелом електромагнітного випромінювання, яке при роботі близько від  екрана руйнівно діє на зір, викликає втому і знижує працездатність. Через це потрібно працювати на відстані 60-70 см від екрана, дотримуватись правильної постави, не сутулячись і не нахиляючись. Перенапруження зору, через це тривалість безперервної роботи для дітей не повинна перевищувати 25 хв.

 

 

 

 
2.2 Вимоги до обладнання робочого місця оператора персонального комп’ютера

1. При визначенні площі приміщення виходять з розрахунку не менше  6 кв. м на одне робоче місце.
2. Приміщення з робочими місцями ЕОМ повинні бути достатньо освітлені. Природне освітлення має бути розсіяним і не давати блисків від прямих сонячних променів. Система освітлення повинна задовольняти такі вимоги:
• освітлення на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи (300-500 лк);
• необхідно забезпечити достатньо рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні дисплею, а також в межах оточуючого простору;
• на робочій поверхні повинні бути відсутні різкі тіні;
• джерело освітлення не повинно попадати в поле зору;
• величина освітленості повинна бути постійною в часі;
• при переважній роботі з документами (рукописні, друковані тексти тощо) рекомендовано застосування системи комбінованого освітлення додатково до загального освітлення встановлено світильники місцевого освітлення.
3. Неприпустиме розташування робочих місць, при якому працюючий звернений обличчя або спиною до джерела освітлення.
4. В приміщеннях повинна підтримуватись температура +22 - +24 С, вологість від 40 до 60 %, швидкість руху повітря не вище 0,1 м/с.
5. У випадку розміщення декількох робочих місць з ЕОМ в одному приміщенні відео дисплейні термінали повинні бути розташовані на відстані не менше 102 м одне від одного (відстань вимірюється між бічними стінками ВДТ). Відстань від тильної поверхні одного ВДТ, до екрана іншого ВДТ-не менша 2,5 м.
6. При розміщенні елементів робочого місця необхідно врахувати можливість введення записів, розміщення документації та додаткових матеріалів.
7. Екран візуального дисплейного терміналу має розташуватись на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600-700 мм.
8. Стіл, на якому обладнане місце, обов’язково повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм.
9. Підключення ЕОМ до мережі електроживлення має передбачати обов’язково заземлення.
10. Відповідність робочого місця користувача ПЕОМ вимогам засвідчується відділом ПЗМА та службою охорони праці НРКУ.
11. За порушення або не виконання вимог даної інструкції працюючий несе відповідальність згідно з чинним законодавством.