Інтернет

      До 1995 р. більш популярним був термін email, далі по частоті вживання йшли e-mail, E-mail та Email. Потім не без участі традиційних  ЗМІ (в основному періодичних  видань суспільно-політичної спрямованості) він прийняв форму e-mail. Однією з причин такого вибору було проходження правилам словотвору англійської мови, а також збереження коректного вимови (при email зовсім не очевидно, що вимовляти треба саме «імейл»). Це той рідкісний випадок, коли американці вирішили бути куди більш консервативним самих англійців.

      З короткого оповідання про історію  появи електронної пошти та вивчення перших ARPANET-документів, де використовувалося  переважно слово mail (пошта), можна  зробити висновок, що домінуючі еквіваленти  терміна electronic mail розвивалися за схемою: mail -> ARPANET mail -> network mail -> email -> E-mail -> e-mail -> email.

      Одним з перших підвести риску під боротьбою email проти e-mail вирішив знаменитий професор Стенфордського університету, автор безсмертної праці «Мистецтво комп'ютерного програмування» Дональд Кнут. На своїй персональній веб-сторінці він розмістив невелику замітку, де написав, що утворення складних слів в англійській мові зазвичай супроводжується використанням дефіса, наприклад: non-zero, soft-ware (від себе додамо, що сюди ж відноситься і слово mail -box). Як тільки слово утвердиться в мові, то нормою стає видалення дефіса: nonzero, software, mailbox. Дональд Кнут закликає: «Настав час припинити використовувати архаїчну форму e-mail <...> Форма email протягом останніх років закріпилася в Англії, і я вражений тим, наскільки консервативні американці в цьому відношенні». 

2.2. Технологія передачі  даних

     Електронна  пошта вимагає централізованого мережного адміністрування для  локального сервера (поштової відділення й поштових скриньок) і шлюзу, а також можливо локального адміністрування клієнтського програмного забезпечення. Адміністрування є важливим для кінцевого користувача сервісом і, отже, істотною проблемою, що вимагає рішення. Протокол Х.400 є стандартом, що, як багато хто пророкували, повинен був стати домінуючим "гравцем" у сфері електронної пошти.

     Оригінальна версія містить базові функції, а  оновлена - захищену передачу повідомлень  і взаємодія зі службою каталогів  Х.500, Незважаючи на те, що цей протокол включає більше можливостей, чим стандарт SMTP, сьогодні протокол Х.400 майже не використовується, тому що протокол SMTP простіше в застосуванні й добре зарекомендував себе за довгий час роботи, а користувачі добре з ним знайомі. TCP/IP не підтримує протокол Х.400, тому що TCP/IP не є протоколом OSI.

     "SMTP (Simple Mail Transfer Protocol, простий протокол  електронної пошти) є популярним  протоколом передачі повідомлень,  що широко використовується у  всіх приєднані до мережі Інтернет  системах для пересилання повідомлень.  Міністерство оборони розробило протокол SMTP, як частина дослідницького проекту ARPANet, і це популяризовало електронну пошту. Для транспортування повідомлень протокол SMTP покладається на TCP/IP.

     Крім  протоколу SMTP для обробки простих  текстових повідомлень електронної пошти мережі Інтернет були також визначені інші функції й протоколи. Була описана відповідність між системою обробки повідомлень (MHS, Message Handling System) ITU-T Х.400 і SMTP. Так само були визначені кілька розширень для протоколу SMTP, включаючи MIME (Multipurpose Internet Mail Extensions, багатоцільові розширення електронної пошти в мережі Інтернет).

     Протокол SMTP визначає обмін поштовими повідомленнями між серверами електронної пошти. Однак він не забезпечує багатьох функцій у частині інтерфейсу користувача - він не надає користувачам очевидного механізму для здійснення доступу до їхньої електронної пошти й керування нею. Наприклад, протокол SMTP не надає команд, що дозволяють користувачеві відповісти на повідомлення, переслати повідомлення тому користувачеві, відправити копії повідомлення або виконати інші базові функції роботи з електронною поштою.

     Щоб заповнити цей пролом, був розроблений  протокол POP (Post Office Protocol, поштовий протокол). Він надає простий інтерфейс користувача до протоколу SMTP. Протокол POP пересилає повідомлення електрон ний пошти від поштового сервера на комп'ютер користувача. Крім того, він також підтримує додаткові можливості, такі як фільтрація повідомлень по розмірі або висновок на екран повідомлень, відсортованих відповідно до їх відправника.

     Сервер  протоколу POP обслуговує поштові скриньки користувачів, а в системі кожного користувача встановлене програмне забезпечення POP-Клієнта, що забезпечує елементарний інтерфейс, за допомогою якого користувачі можуть одержати доступ до своєї пошти й управляти нею.

     Служби  каталогів: Рекомендація ITU-T X.500 описує протокол прикладного рівня, що забезпечує розподілену службу каталогів. У своїй найбільш загальній формі Х.500 дозволяє користувачам електронної пошти в одній мережі переглядати імена й адреси електронної пошти користувачів іншої мережі, з якого є з'єднання.

     По  суті рекомендація Х.500 формує еквівалент електронних "білих сторінок" для користувачів сервісів протоколу  Х.400. Рекомендація Х.500 є глобальною по області дії, а також включає можливості баз даних, що дозволяє робити такі запити, як "Покажи мені імена й адреси всіх виробників устаткування для статистичного націлити в Німеччині".  

     Можливості  каталогів Х.50 минулого розширені, щоб  мати можливість включати інші типи інформації. Ці розширення зробили рекомендацію Х.500 підходящої для майже будь-яких видів каталогів. Функція "жовтих сторінок" може підтримуватися без дублювання записів за рахунок використання псевдонімів і покажчиків для розміщення одного джерела даних у безлічі лістингів.

     Бази  дані рекомендації Х.500 часто використовуються в сполученні із серверами аутентификации, авторизації й облікових записів  у системах що комутирується вилученого доступу й VPN. На початку 1990-х в  університеті штату Мічиган почалася розробка протоколу LDAP (Lightweight Directory Access Protocol, полегшений протокол служби каталогів). Подібно всім основним університетам і багатьом організаціям, університет мав велику кількість величезних каталогів з постійно мінливими користувачами (студентами).

     Загальносистемні  технологічні характеристики електронної  пошти.

     Електронна  пошта, за допомогою якої велика кількість  користувачів взаємодіє між собою, до складу Web не входить. Але саме електронна пошта E-mail є найбільш поширеною формою швидкої та простої системи отримання інформації в мережі Internеt. Однією з переваг електронної пошти є те, що вона використовує коди звичайного тексту ASCII (American Standart Code for Information Interchange – американський стандартний код обміну інформацією), стандарт для передачі даних, який підтримується фактично всіма програмами та комп’ютерними платформами мережі Internet. В ASCII семибітовим кодам відповідають 128 різних елементів кодування. Завдяки цьому за допомогою E-mail можна легко та просто передавати дані по будь-яких частинах Internet.

     Останні, найсучасніші на сьогодні, броузери Web можуть відправляти повідомлення, але роблять це не за допомогою всесвітнього павутиння Web. Їхні броузери взаємодіють з яким-небудь сервером E-mail, використовуючи при цьому два протоколи: SMTP i POP.

     Перший  з них використовується для відправки  повідомлень, а другий – для отримання. Основна відмінність між ними полягає в тому, що при використанні протоколу POP потрібен пароль, а протокол SMTP обходиться без паролів.

     На  сьогодні майже всі броузери Web мають  вмонтовані можливості підтримки електронної  пошти. Але так було не завжди. До кінця 1994 року функції E-mail не користувалися  успіхом у розробників броузерів.

     Вмонтовані  функції електронної пошти різноманітні для різних броузерів. Інколи команда “Mail” (електронна пошта) розміщується прямо в меню File. В деяких броузерах, таких як Netscape, вона має назву “Mail Document” (Документ електронної пошти). Перед тим як використовувати вмонтовану функцію електронної пошти, необхідно задати параметри підключення E-mail в меню Preferences (Віддати перевагу).

     Сьогодні  більшість броузерів Web використовують вмонтовані функції стандартних  форм. За допомогою форм можна відправляти  повідомлення, не вказуючи при цьому, хто в подальшому буде їх передавати. Кожна з форм має кнопку, після натиснення якої повідомлення буде відправлено. 

2.3. Робота з електронною  поштою

     Поштова адреса складається з таких елементів  як:

• назва поштової скриньки, яку переважно називають іменем користувача;
• @ (знак "комерційного at", "вухо" або "собачка");
• ім'я вузла.

     Справа  від символа @ записується іР-адреса комп'ютера, на якому розміщується поштове  відділення абонента, і ця адреса формується так, як довільне доменне ім'я в Iнтернеті. Зліва від символа "@" записується ім'я абонента. Наприклад, narkov@pu.if.mail - зразок типової адреси, де narkov - ім'я поштової скриньки, pu.if.mail - ім'я вузла.

     Адреси  поштових скриньок можуть містити наступні символи: букви, цифри, деякі інші знаки(крапка, символ підкреслення). Як правило, регістр букв(великі чи маленькі) в адресах електронної пошти не має значення. Наприклад, NaRkOv@Pu.iF.mAiL i narkov@pu.if.mail - це та сама адреса.

     Електронний лист складається із заголовка і власне повідомлення. Заголовок знаходиться у верхній частині кожного листа, причому він відділяється від основного тексту порожнім рядком. Лист може містити в заголовку такі рядки:

     subject: тема повідомлення (необов'язковий, але бажаний);

     to: перелік отримувачів повідомлення (вказується хоча б один);

     cc: перелік одержувачів копії повідомлення (необов'язковий);

     Bcc: додатковий список одержувачів копії повідомлення; імена цих одержувачів не пересилаються разом з повідомленням (необов'язковий);

     From: адреса автора повідомлення (формується автоматично, обов'язковий);

     Reply-To: зворотна адреса, на яку потрібно відправити відповідь, якщо ця адреса відрізняється від рядка From (необов'язковий);

     Date: час і дата відправлення повідомлення (формується автоматично, обов'язковий);

     Expires: дата, після якої повідомлення втрачає актуальність (необов'язковий);

     Message-ID: унікальний ідентифікатор для повідомлення(генерується машиною автоматично);

     Lines: кількість текстових рядків в повідомленні.

     Зауважимо, що основний текст листа може містити  додатки у вигляді окремих  файлів із графічними зображеннями, звуковими  фрагментами, мелодіями, програмами. Ці додатки разом із основним текстом  кодуються як текстові повідомлення незалежно від формату і передаються далі згідно вказаної адреси.

     Опишемо алгоритм створення та відправлення електронного листа за допомогою  програми Internet Mail.

• Клацніть на кнопці Создать сообщение(New Message) на панелі інструментів Internet Mail. З'явиться вікно Создание сообщения(New Message). Аналогічно, як при відправленні звичайного листа ми адресуємо конверт, так і для електронного листа необхідно вказати деяку інформацію про адресата. Зверніть увагу, що текстовий курсор вже знаходиться в полі Кому(То).
• Введіть в полі Кому(То) електронну адресу одержувача.
• Для відправлення листа зразу кільком адресатам використовується поле вводу Копия(СС). Виберіть за допомогою миші це поле і наберіть, для прикладу, на клавіатурі свою адресу електронної пошти, щоб відправити копію даного повідомлення самому собі.
• Виберіть за допомогою миші поле Тема сообщения(Subject) і введіть коротку анотацію даного листа.
• В правому верхньому куті листа розміщена "марка", яка дозволяє вказати на важливість повідомлення. Клацніть мишкою на символі, що зображує марку. З'явиться допоміжне меню для вибору позначки важливості листа. На цьому заповнення "конверта" листа завершено. Для вводу тексту листа призначається поле під конвертом.
• Клацніть мишею на цьому полі і наберіть текст: Привіт! Я вчуся використовувати e-mail.
• Після того, як лист написано, натисніть першу зліва на панелі інструментів кнопку Отправить сообщение(Send message), щоб відправити створене повідомлення. З'явиться попередження Отправка почты(Send mail).
• Клацніть на кнопці ОК, щоб закрити діалогове вікно Отправка почты(Send Mail) i вікно Создание сообщения(New Message).
• Відкрийте список папок для листів і клацніть мишею на папці Исходящие(Outbox). На екрані з'явиться вміст цієї папки, де знаходиться щойно створений вами лист. Те, що лист виділено курсивом(похилим шрифтом) означає, що повідомлення ще не відправлене.
• Клацніть на кнопці Доставить почту(Send and Recieve). З'явиться діалог Подключение к...(Connect to...)
• Клацніть на кнопці ОК, щоб почати процес під'єднання до вузла провайдера Iнтернета.