Інтернет

     Таким чином, у середньому швидкість пересилання  даних для користувача (особливо якщо відбувається зв’язок з іншим  континентом) при наявності прямого  підключення складає близько 10 Кбт/с.

     Наприкінці 1996 р. уряд США виступив з пропозицією  про створення “Інтернету” нового покоління – Next Generation Internet (NGI). Науковою основою цього проекту послужили дослідницькі роботи, що ведуться федеральними агентствами США. [6].

     При створенні “Інтернету” нового покоління  передбачається повторити, а скоріше  навіть перевершити успіх проекту ARPAnet, що тривав порядку чверті століття і привів до появи глобальної інформаційної  мережі “Інтернет”.

     Основними задачами NGI є:

• створення високошвидкісної мережі;
• одержання розвинутих технологій мережного сервісу;
• розробка прикладних програм нового покоління.

     У даний момент NGI, так само як і ARPAnet, фінансується з федеральних засобів  уряду США. Однак засобів для  повного фінансування такого грандіозного проекту не вистачить у жодного уряду світу, тому робоча група NGI розробляє способи залучення до цих досліджень приватного капіталу.

     Передбачається, що на початкових стадіях мережа NGI включить у себе не менш ста вузлів (університети і федеральні дослідницькі інститути) Мінімальна наскрізна швидкість каналів повинна бути від 100 Мбт/с до 1 Гбт/с. [6].

     Використання  швидкісних каналів зажадає розробки нових технологій мережного сервісу. До них можна віднести нові протоколи  передачі даних, що відповідають вимогам ефективності роботи, засобу забезпечення безпеки передачі даних, засобу для адміністрування і керування мережею.

     Однак саме по собі збільшення продуктивності каналів зв’язку не є основною метою. Немаловажне і створення  прикладних програм нового рівня, що використовують повною мірою всі можливості нових швидкісних з’єднань. Прикладами можуть служити вже згадувані відеоконференції, програми для дистанційного керування фізичними експериментами, програми моніторингу навколишнього середовища, охорони здоров’я, телемедицина.

     У 1999 р. було створено основну частину  мережі NGI і проведене її тестування. При успішному ході роботи над проектом його розроблювачі сподіваються здійснити в 2001-2003 р. перехід на використання “Інтернету” нового покоління в масштабах США. На їхню думку, NGI послужить основою для появи наступного покоління “Інтернету” у світовому масштабі, точно так само як і мережа АRРАnet послужила основою для появи “Інтернет”. [6].

     Перехід на нові швидкісні канали передачі даних зажадає створення нових протоколів маршрутизації, оскільки використання нинішніх протоколів буде сильно зменшувати їх реальну пропускну здатність.

     Уже зараз зрозуміло, що адреси, обумовлені протоколом ІР, от-от “закінчаться”, тому що всього може існувати близько 4 млрд. чотирьохбайтових ІР-адресів (деякі комбінації цифр не є реальними адресами і служать для спеціальних цілей). Оскільки зараз окремі ІР-адреси вимагаються не тільки комп’ютерам, але і різним пристроям, таким, як принтери, засоби безперебійного живлення UPS, Х-термінали, то така цифра зовсім не здається занадто великою.

     Зараз уже розроблена нова версія протоколу IР, названа IРv6 (IР version 6). Крім інших змін цей протокол припускає і збільшення кількості цифр в IР-адресі. [6].

     Основним  засобом для створення www- сторінок у даний час є гіпертекстова мова НТМ. Успіх же мови НТМ- як інструмента для створення гіпертекстових сторінок визначила його простота.

     У даний момент можливості НТМ -  практично  вичерпані. Досить лише згадати, що для  верстки www-сторінок фактичним стандартом стало використання таблиць, призначених, узагалі ж, зовсім для інших цілей.

     Розширення  стандарту НТМ -  окремими компаніями привело до появи великої кількості  сторінок, перегляд яких можливий тільки в одному цілком визначеному браузері, і ні в якому іншому. Таке ж положення існує з елементами мультимедіа, для яких узагалі не існує єдиного стандарту.

     Для рішення цього питання була організована спеціальна група для розробки нового стандарту гіпертекстової мови ХМ. До складу цієї групи ввійшли провідні компанії, що займаються мережними технологіями. Досить назвати Microsoft, IBM, Hewlett Packard, NCSA, Sun Microsystems.

     Новий стандарт повинний визначити гіпертекстову  мову, відкриту для розширення (ХМ – Extensible Markup Language). Основними її властивостями будуть:

• розширення набору тегів, що описують структуру документа;
• створення структур будь-якої вкладеності;
• можливість внутрішньої перевірки правильності документа з урахуванням уведень нових тегів. [6].

     Найбільше важко оцінити і виразити в кількісній формі вплив “Інтернету” на соціальний розвиток суспільства.

     “Інтернет”  є не стільки транснаціональним, скільки мережею, що знаходиться  “над” різними націями, існує  незалежно від них. Існування  єдиної світової мережі може призвести до появи нової світової культури, де головним буде не нація в цілому, а окремий індивід.

     Передумовою для цього є легкість публікації інформації за допомогою “Інтернету”.

     Винахід друкувального верстата викликав інформаційну революцію, що зробила опубліковану інформацію доступною кожній людині. Не меншу революцію зробить і “Інтернет”, що дає кожній людині можливість публікувати свою інформацію в мережі з мінімальними витратами. Але цьому процесу природно будуть перешкоджати владні структури, що прагнуть зберегти контроль за поширенням інформації.

     Можна згадати сумно відому спробу ввести “Акт про благопристойність комунікації” у США, що передбачає введення цензури  в мережі, заборона на використання будь-якого шифрування документів без  урядової ліцензії у Франції, Іраку і Росії. Аналогічні спроби робляться й у Китаї, де намагаються створити власну китайську комп’ютерну мережу, підключену до “Інтернету” за допомогою спеціальних комп’ютерів, що будуть здійснювати повну цензуру вхідної і вихідної інформації. [11].

     Поки  мережа чудово обходить усі спроби ввести в ній цензуру слова, але  що відбудеться в майбутньому - невідомо. Єдине, у чому не можна сумніватися, - це в тому, що суспільство не залишиться таким, яке воно є зараз, і в  тому, що воно буде змінюватися під  впливом нових інформаційних технологій.

     І на кінець, хотілося б пригадати  слова Вінтона Кірфа, що у своїй  статтіписав: “Ризиковано пророкувати  майбутнє чого-небудь настільки ж  динамічного, як Інтернет”. [14]. У цій статті він відзначив основні напрямки розвитку “Інтернету”:

      - продовження розширення нових служб;

      - поява нових послуг по пакетному відео, відеоконференціям, передачі голосу (пакетному телефону);

      - пропозиція засобів забезпечення безпеки виконання операцій у “Інтернеті”;

      - збільшення зв’язку “Інтернету” з бізнесом.

     “Інтернет” дійсно є глобальною інфраструктурою для 21 сторіччя і, у той же час, є одним з найбільш могутніх факторів волі.  

     Висновки  до першого розділу

     Отже, Інтернет — Міжмережжя, система об'єднаних комп'ютерних мереж глобального загальнолюдського суспільства, яка в наш час покриває практично всю поверхню земної кулі.

     Мережа  побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе  значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних. Часто згадується як всесвітня або глобальна мережа. У побуті іноді говорять Нет, Інет, Тенета, Міжмережжя, Інтернетрі або Нетрі.

     Сьогодні  при вживанні слова «Інтернет» найчастіше мається на увазі саме веб і доступна через нього інформація, а не сама фізична мережа, що призводить до різноманітних юридичних колізій та правових наслідків. 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕКТРОННА ПОШТА  ЯК СУЧАСНИЙ ЗАСІБ  ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ 

      2.1. Історія створення  електронної пошти

      Електронна  пошта як засіб комунікації виникла  не в 1971 р., як про це нерідко можна  прочитати в популярних виданнях, а дещо раніше. За однією з версій, це відбулося влітку 1965 р., коли Ноель Морріс і Том ван Влек написали в Массачусетському технологічному інституті (MIT) програму MAIL для операційної системи Compatible Time-Sharing System (CTSS), встановленої на комп'ютері IBM 7090/7094. Ідея включення MAIL в CTSS була закріплена в документі Programming Staff Note 49 (грудень 1964 - січень 1965 р.). Сама команда MAIL, вбудована в операційну систему, дозволяла користувачам CTSS передавати один одному текстові повідомлення в рамках одного комп'ютера. Вона мала формат:

MAIL <код  проблеми> <код програміста> (Приклад: MAIL M1416 2962), тобто призначалася для вирішення конкретних проблем користувачів та призначення завдань програмістам. При виконанні команди MAIL в каталозі адресата повідомлення створювався (або модифікувався) файл MAIL BOX. Це прообраз сучасних поштових скриньок. Як згадує ван Влек, вони з Ноелем передбачали можливість масової поштової розсилки, що підпадає під сучасне поняття спаму, і включили в програму відповідний код за її запобігання, іншими словами, створили перший антиспамовий механізм.

      Однак то була не єдина реалізація. До осені 1965 р. подібний механізм міжкористувацького асинхронного спілкування був включений до складу операційної системи для комп'ютера Q32, побудованого корпорацією IBM у військових цілях і розміщеного в System Development Corporation (SDC), підрозділі компанії Rand Corp. Він називався DIAL. Як згадує Том Уотсон, в середині 1960-х років комп'ютер SDS-940 компанії Scientific Data Systems також мав подібний засіб. Роботи в США зі створення AUTODIN - військової системи передачі повідомлень, подібних email-повідомленнями, почалися ще в 1962 р., але розгортання готової системи відбулося лише в 1966 р. Звернемо увагу, що в контексті роботи з комп'ютерами електронна пошта називалася просто поштою: уточнювати її особливий характер не було потреби. Хоча в тому ж 1965 р. в компанії BBN (Bolt, Beranek and Newman, Inc.), згодом поглиненої GTE, а потім і Verizon Communications, реалізовувався проект Project Mercury для NASA, де і фігурував термін electronic mail.

      Як  згадує ван Влек, про завдання реалізації міжкомпьютерної електронної пошти в усній бесіді в 1968 р. йому сказав Джозеф Ліклайдер, директор проекту Project MAC, куди входили також ідеологи штучного інтелекту Джон Маккарті і Марвін Мінскі. Цей проект дав згодом життя лабораторії комп'ютерних наук при MIT (MIT Laboratory for Computer Science). Ліклайдер говорив про задум створення мережі комп'ютерів, підтримуваних ARPA (Advanced Research Projects Agency) - Агентством перспективних досліджень при Міністерстві оборони США, яке було створено в 1958 р. за вказівкою Д. Ейзенхауера у відповідь на запуск Радянським Союзом першого штучного супутника Землі. У 1972 р. воно було перейменоване в DARPA. Проект, згаданий Ліклайдером у бесіді з ван Влеком, передбачав створення мережі ARPANET (ARPA Network), прообразу сучасного Інтернету).

      У 1969 р. Ларрі Робертс написав макрокоманду для текстового редактора TECO (Text Editor and Corrector, розроблений Деном Мерфі  для комп'ютера PDP-1 в 1962-1963 рр.), яка дозволяла передавати повідомлення по Telnet-каналу. Саме її як прототип електронної пошти і згадує Вінтон Серф, батько-засновник Інтернету, що запропонував у 1974 р. спільно з Робертом Каном назву Internet. Він згадує: «Я думаю, перші реальні обміни email-повідомленнями відбулися на початку 1970 р.». Першим документом, який закріпив формат обміну електронною поштою всередині ARPANET, був RFC # 733.

      У березні 1972 Рей Томлінсон з компанії BBN (в ті роки вона була головним підрядником  Міністерства оборони США щодо проекту створення ARPANET) написав у рамках операційної системи TENEX (згодом відомої як TOPS-20) для комп'ютера DEC PDP-10 прості поштові програми SNDMSG (надіслати повідомлення) і READMAIL (подивитися пошту), виділивши відповідний програмний блок реалізації з протоколу CPYNET. Попередні експерименти з відправкою тестових повідомлень він проводив у 1971 р. Завдяки популярності ARPANET, а також тому, що Томлінсон вперше ввів у формат email-адреси знаменитий тепер значок @, багато хто і стали вважати його винахідником електронної пошти.

      Ще  одна рання реалізація електронної  пошти (NLS Journal System) була виконана в серпні 1970 р. винахідником комп'ютерної миші і віконного інтерфейсу, знаменитим ученим і інженером Дугласом Енгельбартом в рамках створеної ним системи NLS (On-Line System). «Наскільки мені відомо, - згадує Енгельбарт, - це була перша універсальна поштова система, схожа з тими, які є зараз. <...> Можна було змішувати текст і графіку. Ви могли передавати весь документ як частина поштового відправлення; я міг посилати вам весь документ настільки ж просто, як однорядкове повідомлення »[6]. У BBN-реалізації Томлінсона таких можливостей просто не було. Це ще одна ремарка стосовно того, наскільки коректно приписувати авторство створення електронної пошти Рею Томлінсону.