ЗМІСТ 

    Розділ I.

    Вступ

    World Wide Web

    Internet, як ми вже знаємо, - це найбільша  світова комп'ютерна мережа. Тепер Internet має приблизно 150 мільйонів користувачів більш ніж в 50 країнах. WWW доступний в основному через Internet; але кажучи WWW і Internet ми маємо не одне і те ж. WWW можна віднести до внутрішнього змісту, тобто це якийсь абстрактний мир знань, в той час як Internet є зовнішньою стороною глобальної мережі у вигляді величезної кількості кабелів і комп'ютерів. 

    Малюнок 1. Країни, позначені чорним кольором, мають зв'язок по Internet. Кількість людей, що мають такий доступ, в цих країнах стає все більше і більше. Країни, позначені білим кольором можуть працювати по e-mail, в локальних мережах або не мають нічого подібного взагалі. 

    1.1. Трохи історії

    Історія WWW - Світової Інформаційної Павутини почалася в Березні 1989, коли Tim Berners-Lee з Європейської Лабораторії Фізики Елементарних Часток (відомої як CERN), де працював колектив дослідників-фізиків, запропонував новий спосіб обміну результатами досліджень і ідеями між організаціями. Такий обмін був дуже необхідний, тому що члени цієї організації працювали в різних країнах.

    Пропонувалося використати просто систему гіпертекста  для передачі документів і встановлення зв'язку між членами суспільства фізиків - ядерників. Тоді ще не було планів застосування звуку або відео, і не розглядалася можливість передачі зображення.

    До  кінця 1990, уперше програмне забезпечення WWW було встановлене на ЕОМ NeXT. Тепер  можна було переглядати і передавати документи гіпертекста іншим людям через Internet, а також з'явилася можливість редагувати документи гіпертекста прямо на екрані комп'ютера. Програма спочатку демонструвалася перед членами суспільства і на семінарах в CERN'е, а потім була показана на конференції «Гіпертекст'91».

    До 1992 Tim продовжував виступати зі своїм проектом, доти, поки не з'явилися бажаючі продовжити роботу над цією проблемою.

    Сотні людей з всього світу взяли участь в розробці цього проекту, одні писали програми і документи для WWW, інші просто розказували людям про WWW. Група піонерів-проектувальників WWW навіть не могла передбачати тоді, що почата ними справа досягне таких масштабів. Тільки за перших чотири місяці 1994 об WWW говорили і писали CNN, «Wall Street Journal», «Economist», «Fortune», «New York Times» та інші видання. 

    1.2. Що таке WWW?

    Так що ж таке World Wide Web,  або, як кажуть в просторіччі, WWW, the Web,  або ще простіше - 3W? WWW - це розподілена інформаційна система мультимедіа, заснована  на гіпертексті. Давайте розберемо  це визначення по порядку.

    Розподілена інформаційна система: інформація зберігається на величезній безлічі так званих WWW-серверів (servers). Тобто комп'ютерів, на яких встановлене спеціальне програмне забезпечення і які об'єднані в мережу Internet. Користувачі, що мають доступ до мережі, отримують цю інформацію за допомогою програм-клієнтів, програм перегляду WWW-документів. При цьому програма перегляду посилає по комп'ютерній мережі запит серверу, що зберігає файл з необхідним документом. У відповідь на запит сервер висилає програмі перегляду цей необхідний файл або повідомлення про відмову, якщо файл по тих або інших причинах недоступний. Взаємодія клієнт-сервер відбувається за певними правилами, або, як кажуть інакше, протоколу. Протокол, прийнятий в WWW, називається HyperText Transfer Protocol,  скорочено - HTTP.

    Мультимедіа: інформація включає в себе не тільки текст, але і двох- і трьохмірну графіку, відео і звук.

    Гіпертекст: інформація в WWW представляється у вигляді документів, кожний з яких може містити як внутрішні перехресні посилання, так і посилання на інші документи, що зберігаються на тому ж самому або на будь-якому іншому сервері.

    Такі  посилання називають гіперпосиланнями або гіперзв'язками. На екрані комп'ютера  у вікні програми перегляду посилання виглядають як виділені яким-небудь чином (наприклад, іншим кольором і/або підкресленням) дільниці тексту або графіки. Вибираючи гіперпосилання, користувач програми перегляду може швидко переміщатися від однієї частини документа до іншої, або ж від одного документа до іншого. При необхідності програма перегляду автоматично зв'язується з відповідним сервером в мережі і запитує документ, на який зроблене посилання. До речі, ідея гіпертекстового представлення інформації повинна вже бути добре знайома користувачам різних версій системи Microsoft Windows. Саме за цим принципом побудована в Windows система підказок (Help), з тією лише різницею, що гіпертекстова система підказок Windows не є розподіленою.

    Отже, WWW-документ може містити стилізований і форматований текст, графіку і гіперзв'язки з різними ресурсами Internet. Щоб реалізувати всі ці можливості, була розроблена спеціальна мова, названа HyperText Markup Language (HTML), тобто, Мова Розмітки Гіпертекста. Документ, написаний на HTML, являє собою текстовий файл, що містить власне текст, несучий інформацію читачеві, і прапори розмітки. Останні являють собою певні послідовності символів, що є інструкціями для програми перегляду; згідно з цими інструкціями програма розташовує текст на екрані, включає в нього малюнки, що зберігаються в окремих графічних файлах, і формує гіперзв'язки з іншими документами або ресурсами Internet. Таким чином, файл на мові HTML набуває вигляд WWW-доку-мента тільки тоді, коли він інтерпретується програмою перегляду. Про мову HTML буде детально розказано у відповідному розділі, оскільки без знання основ цієї мови неможливо створити сторінку (тут і далі в тексті мається на увазі WWW-сторінка) для публікації в WWW. 

    1.3. Як в WWW задається місцезнаходження  документа?

    Віртуальний світ WWW населений мільйонами документів, що мешкають на сотнях тисяч серверів. Задача WWW-мандрівника - знайти серед них той, який містить необхідну інформацію, і прочитати його за допомогою програми перегляду, - а для цього програма перегляду повинна знати точне місцезнаходження даного документа. Воно однозначно визначається адресою сервера, номером порту, ім'ям директорії і ім'ям файла з цим документом. Для успішного завантаження необхідного документа сервера програмі перегляду також треба указати протокол, що використовується цим сервером. Це пов'язано з тим, що крім WWW-серверів, програми перегляду можуть звертатися до серверів пересилки файлів (так званим FTP-серверам), серверів телеконференцій, серверів електронної пошти і деяких інших типів серверів. Комбінація протоколу, адреси сервера, номера порту, імені директорії і імені файла отримала назву Uniform Resource Locator,  або скорочено URL. Синтаксис URL показаний нижче:

    протокол://адреса_сервера:номер_порта/ім'я_директорії/ім'я_файла

    Протокол, як вже було сказано вище, це сукупність правил, по яких відбувається взаємодія клієнт-сервер. Ми вже знаємо, що «рідний» протокол WWW називається http. Крім http, WWW-клієнти можуть спілкуватися з серверами, підтримуючими протоколи ftp, gopher і деякими іншими, на яких я тут зупинятися не буду, а розкажу про них далі.

    Назва протоколу відділяється від іншої частини URL двокрапкою. У назві протоколу великі латинські букви і відповідні ним малі букви еквівалентні.

    Початок адреси відмічається двома косими // Він складається з декількох частин - так званих піддоменів. Піддомени, що являють собою поєднання букв і цифр, розділяються точками, причому, «уточнення координат адресата» від більш великих до більш дрібних піддоменів відбувається з права на ліво. Так само як і в назві протоколу, в адресі сервера великі латинські букви і відповідні ним малі букви еквівалентні.

    Номер порту виражається цілим позитивним числом і відділяється від адреси двокрапкою. Порт - це неначе «двері», через які можна зайти в сервер. Сервер може мати декілька доступних портів; якщо номер порту WWW-сервера рівний 80, то в URL його можна не вказувати.

    Файли з документами, що публікуються в WWW, часто мають суфікси. html або. htm. Ці суфікси є абревіатурою від назви  мови, на якій пишуть WWW-документи, HyperText Markup Language,  про яке буде детально розказано далі.

    Якщо ім'я директорії починається з символа ~ (тильда), це означає, що це - так звана домашня директорія (home directory) користувача даної комп'ютерної системи. Наприклад, на комп'ютерах з операційною системою UNIX кожному користувачеві привласнюється ім'я користувача, під яким він реєструється в системі, і виділяється власна «домашня» директорія, призначена для зберігання файлів, що належать йому. Ім'я домашньої директорії співпадає з ім'ям користувача. Замість абсолютного імені домашньої директорії з вказівкою всіх її піддиректорія можна використати ім'я користувача, якому передує символ ~ (тильда).

    Треба звернути увагу на наступні особливості завдання імен директорій і файлів в URL:

    Директорія, вказана в URL, як правило, не співпадає з істинною директорією в файловій системі на тому сервері, де знаходиться необхідний файл. Перетворення директорій, заданих в URL, в істинні директорії в файловій системі здійснюється WWW-сервером згідно з правилами, заданими при його установці і настройці.

    Якщо в URL вказане тільки ім'я директорії, а ім'я файла не задане, то сервер на такий запит вишле файл з певним ім'ям, що залежить від настройки сервера. Якщо ж такого файла в заданій директорії немає, то більшість серверів автоматично вишлють вам список всіх файлів в даній директорії. 

    1.4. Програми перегляду

    Ми  вже знаємо, що, програма, з якою безпосередньо  спілкується користувач при роботі з ресурсами WWW, називається програмою перегляду WWW-документів. Нагадуємо, що робота такої програми полягає в посилці запиту до заданого сервера, інтерпретації отриманої інформації і представлення її користувачеві. Крім того, вона виконує ряд допоміжних задач, наприклад, підтримує список прочитаних документів, щоб користувач міг до них повернутися надалі.

    У цей час набули поширення більш  десяти програм перегляду WWW-документів. З графічних програм перегляду найбільшої уваги, на наш погляд, заслуговують NCSA Mosaic,  Netscape Navigator і Microsoft Internet Explorer.

    Програма NCSA Mosaic була створена в Національному Центрі Суперкомп'ютерних Додатків Університету штату Іллінойс в Урбана-Шампейн на початку 1993 року групою програмістів, очолюваних студентом на ім'я Марк Андреєссен. У той час Mosaic була єдиною програмою перегляду, написаною на професійному рівні, дружньою по відношенню до користувача і працюючою на багатьох типах комп'ютерів. Не викликає сумнівів, що саме Mosaic відкрила World Wide Web для більшості користувачів. У цей час в NCSA група розробників (в основному, студентів старших курсів) продовжує трудитися над новими версіями Mosaic, незважаючи на те, що по своїх можливостях ця програма вже істотно поступається більш новим програмам. Mosaic є некомерційним програмним продуктом, доступним для користувачів безкоштовно. Початковий код програми Mosaic відкритий і активно використовується розробниками багатьох інших програм перегляду.

    Netscape Navigator (скорочено - Netscape) - це в даний  момент, мабуть, найбільш популярна  програма перегляду, яка працює  на тих же типах комп'ютерів, що і Mosaic. Netscape - програма компанії Netscape Communications Corporation,  заснованої на початку 1994 року Джимом Кларком,  який в свій час заснував велику компанію Silicon Graphics,  знамениту своїми графічними станціями. Джиму Кларку вдалося переманити в Netscape Communications Corporation первинних розробників програми Mosaic з Іллінойса, в тому числі і самого Марка Андреєссена. Netscape - це комерційний продукт, за користування яким треба платити. Однак, для користувачів в університетах Netscape доступна безкоштовно. Крім версій, робота над якими завершена, компанія періодично випускає відлагоджувальні версії Netscape (так звані бета-версії), якими можна користуватися безкоштовно до настання певної дати, після якої програма перестає функціонувати.