Характеристика спеціальних інформаційних операцій

– регіонального радіомовлення  із Єгипту та Туреччини, яке мало за мету зміцнення зв’язків між США та їх партнерами по коаліції і в той самий час надавати противнику поточну фактичну інформацію про хід війни;

– стратегічної кампанії з  розповсюдження листівок на Багдад, бази ВПС Іраку у віддалених районах країни і на частини Республіканської гвардії у Північному Кувейті та Південному Іраку з метою показу зусиль коаліції, хибності політичної позиції Саддама Хусейна та того, що протистояння коаліційним військам призведе до загибелі.

       Командування БНС з допомогою кочівників та авіації розповсюдило серед іракських військовослужбовців та населення близько 150 тис. дешевих транзисторних радіоприймачів із фіксованими частотами. Згідно із опитуванням, 4 із 5 військовополонених слухали радіопередачі противника. З початком операції “Буря в пустелі” радіопропаганда проводилася у тісній взаємодії із підрозділами радіоелектронної боротьби (РЕБ), на які було покладено завдання щодо подавлення “Радіо Багдада”. Передачі державних радіостанцій ретранслювалися через військові пересувні та стаціонарні ретранслятори. Поєднання могутніх ударів із повітря із веденням друкованої та усної пропаганди створило особливу психологічну обстановку, за якої ще до початку наземної операції став реальністю потік перебіжчиків, дезертирів та військовополонених, включаючи капітуляцію цілих підрозділів. Оперативна група ПсО приділила значну увагу роботі із військовополоненими. Спеціалісти ПсО на ТВД готували до використання військовополонених у двох розгорнутих центральним командуванням СВ США таборах. Мета програми щодо використання військовополонених полягала в отриманні спеціальних відомостей від іракців та обробці цієї інформації для застосування у радіо- і звукомовних передачах на іракських військовослужбовців, які продовжували бойові дії. Робота із військовополоненими була окремим напрямком діяльності підрозділів психологічних операцій. Пізніше із повідомлень у  пресі ставало відомо, що частина іракських військовослужбовців після визволення влилась у ряди учасників народних антисаддамівських виступів. З початком наземної операції і в ході бойових дій широко використовувалося усне мовлення через мобільні звукомовні станції (ЗС), які встановлювалися на автомобілі із високою прохідністю або на вертольоти. З метою надання тактичної підтримки та схиляння іракських солдат до здачі у полон в інтересах командирів частин і підрозділів коаліційних сил на усьому фронті діяло 66 груп звукомовлення.На початку наземної операції повністю припинилося розповсюдження офіційної інформації із району бойових дій. Командування ввело 48-годинний мораторій на повідомлення ЗМІ та особливо жорсткі обмеження на будь-яку інформацію, що стосувалася змісту оперативних планів та місцезнаходження угруповань військ.

Координацію діяльності 8-ї оперативної групи ПсО здійснювали:

– на стратегічному рівні

 – представники вашингтонської  адміністрації в особі заступника міністра оборони з політичних питань, Ради національної безпеки, а також міжвідомчого координаційного комітету суспільної дипломатії;

– на оперативному рівні 

– вище командування американськими військами в особі генерала Шварцкопфа;

– на тактичному рівні

 – командири частин  та підрозділів.

Основними каналами, якими  проводилися заходи ІПЗ операції під час конфлікту, були:національні та світові ЗМІ; федеральні відомства (ЦРУ, науково-дослідні інститути тощо); збройні сили (розвідувальне управління Міністерства оборони ЗС США, формування ПсО тощо).

     Спираючись на цей апарат, офіційній дипломатії США вдалося підготувати підґрунття для протидії Іраку: налаштувати проти нього світову суспільну думку, сприяти створенню антиіракської коаліції, поглибити істотний розкол в арабському світі, стимулювати патріотичні настрої у

самих США .

      Серед основних підсумків діяльності оперативної групи ПсО під час проведення операцій“Щит пустелі”, “Буря в пустелі” та “Визволення міста”, на думку автора, можна відмітити таке:

1. Засобами друкованої  пропаганди було виготовлено  та розповсюджено 22342 тис. листівок,із них: 342 тис. прим. – на морі, спеціальними агентами і за допомогою повітряних куль; 18,7 млн. прим. – висотними літаками МС-130; 3,3 млн. прим. – за допомогою авіабомб М 129А1 із винищувачів-бомбардувальників F-16. Під час ведення усної пропаганди із використанням засобів звукомовлення тисячі іракських військовослужбовців здалися у полон ще до початку вогневого впливу з боку військ коаліції.

2. У столицях багатьох  країн Близького Сходу та Середньої Азії був розповсюджений відеоматеріал “Нації світу приймають виклик” (200 копій відеоплівки були нелегально доставлені у Багдад).

3. Радіопрограма “Зраджений  Ірак”, спрямована на підрив  авторитету С. Хусейна, транслювалася на радіо із літаків ЕС-130, а кілька копій на аудіокасетах вдалося розповсюдити навіть у Багдаді.

4. Програми радіостанції  “Голос Затоки” транслювалися  18 год на добу упродовж 40 днів двома наземними і одним передавачем із літака на території Туреччини. Матеріали для передач готувалися в об’єднаній редакції розроблення пропагандистських матеріалів, до складу якої входили саудівські, американські, єгипетські, кувейтські та британські спеціалісти ПсО. За час роботи було підготовлено 3250 випусків новин, 13 інтерв’ю із іракськими військовополоненими, 40 прес-релізів та інтерв’ю, 189 пропагандистських матеріалів.

5. Військовослужбовці підрозділів  ПсО надавали допомогу в роботі із полоненими у двох таборах військовополонених, а також на трьох корпусних та багаточисленних дивізійних пунктах збору полонених.Отже, аналіз подій дає можливість, по-перше, визначити основні форми та методи ІПЗ ОГ ПсО: забезпечення цілодобового мовлення у регіоні проведення військових операцій через встановлення ретрансляторів; формування міжнародної думки до підтримки дій США; залякування іракських військ; сприяння виникненню серед іракців розбіжностей, масового психозу та симуляції, дезертирства та переходу на бік противника; втрати впевненості та здатності до опору, дезертирства та переходу на бік противника; підсилення рішучості дружніх країн у протистоянні агресії;

формування образу США  як надійного захисника, який здібний  упоратися із цією ситуацією.

По-друге, вказати рівні, на яких проводиться психологічна війна  у регіоні:

– на стратегічному рівні  заходи проводяться в інтересах  досягнення довготривалих цілей, які повинні створити сприятливі обставини для ведення бойових дій. Об’єктом ІПВ на цьому рівні є уся світова громадськість;

– на оперативному рівні  виконуються завдання найближчої перспективи, забезпечуючи проведення великих воєнних операцій. Об’єктом впливу у цьому випадку є особовий склад збройних сил та населення регіону;

– на тактичному рівні робота проводилася в інтересах командирів тактичної ланки, де об’єктом впливу виступає угруповання противника, що протистоїть їм.

По-третє, визначити критерії інформаційно-психологічного забезпечення операцій сучаснихвійн та збройних конфліктів:

– контроль до 70 % міжнародної  інформації;

– 100 % контроль інформації в  регіоні ведення операції;

– формування суспільної думки  власного населення щодо підтримки бойових дій на рівні80 %;

– 100 % припинення розповсюдження офіційної інформації із району бойових дій за 48 год до початку наземної операції.Загалом аналіз практичної реалізації планів дезінформації під час операції “Буря в пустелі”дає змогу зробити висновок про те, що дезінформація противника є найважливішим видом бойового забезпечення, який здатний значною мірою вплинути на хід та наслідок кампанії, а ЗМІ є одним із основних інструментів забезпечення ефективної реалізації плану стратегічної дезінформації.Надзвичайно важливим є створення системи теоретичних положень та практичних рекомендацій, реалізація яких дасть змогу успішно протистояти інформаційним та психологічнимопераціям проти нашої держави.

 

 

 

 

 

 

Висновок:

Зв'язки з громадськістю  відіграють важливу роль у житті  суспільства. Спочатку створені для інформування громадськості про ключові події в житті країни та владних структур, вони поступово стали виконувати ще одну не менш важливу функцію - вплив на свідомість своєї аудиторії з метою формування певного ставлення до повідомлень, явищ дійсності. Цей вплив здійснювалося за допомогою методів пропаганди та агітації, що розробляються протягом не однієї тисячі років.

Незабаром зв'язки з громадськістю зайняли важливе  місце в житті держав, а з  розвитком техніки і технології стали активно використовуватися  і на міжнародному рівні з метою  придбання будь-яких переваг контрольованим їм державою. У наші дні особливу увагу слід приділити ролі зв'язків з громадськістю в міжнародних конфліктах, у тому числі й геополітичного характеру, оскільки в останні роки поряд з класичними видами зброї все частіше застосовуються спеціальні інформаційні операції, в основі яких - робота з різними засобами масовоїінформації. 
Таким чином, в ході проробленої роботи ми отримали відповіді :

1.Наступ інформаційної ери призвело до того, що інформаційний вплив, що існував споконвіку у взаєминах між людьми, в наші дні все більш очевидно набуває характеру військових дій.

2. В даний час накопичений значний досвід наукових досліджень у галузі інформаційного протиборства та інформаційних операцій. Який би зміст у поняття "Спеціальні інформаційні операції" не вкладався, воно народилося в середовищі військових і позначає, перш за все, жорстку, рішучу і небезпечну діяльність, яку можна порівняти з реальними бойовими діями. Військові експерти, чітко уявляють собі окремі її грані і види. Цивільне ж населення поки не готове в силу причин соціального і психологічного характеру в повній мірі відчути всю небезпеку неконтрольованого застосуванняінформаційних операцій.

3. Інформація дійсно стала реальною зброєю,що може стати загрозою будь якій державі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. Гушев А. «Підсумки  війни в зоні Перської затоки»  / / Закордонний військовий огляд. - 1991. - № 6. - С. 3-13.

2. Васильєв Г. Завершальний  етап в операції "Буря в пустелі" / / Закордонне військове огляд. - 1991. - № 6. - С. 3-13

3. Волохов В., Лук'янов  А. «Технології псіхологічніх  операцій» / / Політика

і час - 2000. - № 1-2.

.4. Військово-політичний, стратегічний, оперативний и тактовний Зміст локальних війн и збройно конфліктів / Під заг. ред. В.Б. Толубко. - К.: НАОУ, 2001.

.5. Воробйов І. «Уроки війни в зоні Перської затоки / / Військова думку. - 1992. - № 4-5. - С. 67-74.

6. Доценко Е.Л. «Психологічні  маніпуляції.» - М., 1997.

7. Заярна О. «Як переконати  масову аудіторію: психологічні  чинників ефі-

ктівної пропаганди» / / Нова політика. - 1999. - № 1.

8. Литвиненко О.В. «Спеціальні  Інформаційні операції та пропагандістські  кампанії.» - К.: ВКФ "Сатсанга", 2000

9. Михайлов Б. «Психологічні  операції збройних сил США  в конфліктах низької інтенсивності» / / закордон. воєн. огляд. - 1996. - № 8. - С. 2-8.

10. Петрик В.М., Остроухов  В.В., Штоквіш О.А. та ін. «Сучасні  Технології та засоби маніпулювання  свідомістю, ведення інформаційних  війн и спеціальніх інформаційних  операцій»: Навчальний посібник / За ред. В. М. Петрика. - К.: Росава, 2006..

11. Почепцов Г.Г. «Психологічні  війни.» - М., К., 2000..

12. Печорою С. Дезінформація  як метод "Психологічної боротьби" / / Закордонне військове огляд. - 1991. - № 9. - С. 3-9.

13.Опорний конспект лекцій з дісціпліні "Інформаційні Війни" для студентів спеціальності 7.030404 "Міжнародна інформація" / Б. М. Юськів. - Рівне: РІСКСУ, 2003. - 55 с.