Характеристика спеціальних інформаційних операцій

Як замаскувати  пропаганду (мікрорівневі технології).

 "Мікрочастинки" пропаганди – це, насамперед, цитати кандидатів і їхніх консультантів, тенденційні фактики, швидкі коментарі, "шпильки", спеціально відібрані фрагменти.Треба сховати їх у текст "інформаційної" статті.

22). Крапля дьогтю. Щоб продати публіці цистерну рекламного меду, доводиться додавати краплю дьогтю.

23). Пізанська вежа. Статті треба будувати за принципом "переверненої піраміди". Журналісти намагаються "заганяти" вигадку в кінець тексту, маскуючи його під "об'єктивну передісторію питання".

24). Дев'ять з половиною слів. Розмір кожної конкретної "пропагандистської" цитати не повинен перевищувати... дев'яти слів.

25). Витончений аромат сумніву. Якщо журналіст, аналізуючи виступ політика, говорить, що "політик думає (стверджує, розраховує, сподівається), що переможе на виборах", то в читача з’являється сумнів щодо цього.

26). Битися писанками (яйцями). Журналісти "зіштовхують лобом" кандидатів. Створюється ілюзія чесної сутички, але журналіст виставляє позицію "нелюбого" політика ніби "під кутом".

27). Нарізання цитати. Велика цитата відразу відлякує від теми. Довга цитата подрібнюється на найтонші "зрізи" – причому ідеологічна м'якоть цитатипостійно перемежовується "жирними" абзацами непрямого цитування.

. Пропагандистські прийоми телевізійної пропаганди

Активні дослідження прийомів телевізійної пропаганди розгорнулися в США в 70-х роках. Аналізуючи американське телебачення початку 70-х років XX ст., Е.Ефрон визначила наступні характерні пропагандистські прийоми:

1). Читання думок. Журналіст читає думки пересічних людей, але насправді вкладає в їхні вуста свої міркування.

2). Анонімність. Полягає у використанні анонімного або фактично анонімного джерела повідомлень.

3). Вилучання. Суть прийому зводиться до фільтрування думок співрозмовника. Розрізняють чотири типи вилучань:

– відхилення. Ведучий стверджує, що надає слово обом сторонам, тоді як у повідомлення потрапляє лише одна;

– перспектива. Висвітлюючи певний конфлікт, комунікатор надає слово лише одній стороні;

– підміна. Полягає у використанні слабких, сприятливих визначень для позначення насильницьких дій;

– останнє слово. Комунікатор передає зміст дискусії коректно, проте завершує її акцентом на позиції однієї сторони;

4). Звеличення. Виокремлюють шість видів "звеличення":

– похвала. Комунікатор позитивно змальовує певну дію або характеристику;

– придушення негативу;

– найменування і звеличення негативів. Для виправдання негативного факту знаходять жорстко позитивно емоціонально закріплені терміни, наприклад "національна гордість", "солідарність трудящих" тощо;

– ігнорування негативних характеристик. Використання позитивних епітетів для характеристики людини;

– збільшення значущості. Характерний приклад – "іконостас" радянських

марксистських вождів (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І.Ленін, Й.В.Сталін) плюс сучасний керівник;

– обзивання опонентів аморальними особами. Зміст подібного прийому у використанні моралізаторської критики опонентів.

5). Приниження. Існує сім різноманітних видів приниження:

– пряма атака;

– непряма атака;

– атака за допомогою подвійного стандарту. Використовуються спеціальні правила гри для об'єкта звинувачення;

– гумор, сарказм, сатира, іронія. Одним із найпоширеніших прийомів приниження є використання гумору;

– аргумент. Повідомивши про позицію однієї сторони, журналіст детально її аналізує і розбиває вщент, ніби це робить протилежна сторона;

– звинувачення за асоціацією. Об'єкт прив'язується до чогось зовсім поганого, наприклад, фашизму;

– код. Не маючи можливості критикувати відкрито, комунікатор звертається до мови Езопа.

6). Підроблений інтелект. Штучно створюється враження про нейтралітет комунікатора, який насправді ангажований однією зі сторін. Шість варіантів цих прийомів:

– фальшивий комплімент;

– фальшива критика;

– фальшиві серії. Комунікатор критикує опонентів за схожі помилки, але забуває про критику, коли доходить черга до його протеже;

– фальшивий прототип. Комунікатор знаходить представника певної групи і постійно надає йому слово від її імені;

– напівдебати. Комунікатор активно і постійно стверджує, що він надає слово обом сторонам. Насправді дозволяє дуже детально висловлювати позицію лише своєму протеже, повністю ігноруючи опонентів;

– подвійна бесіда. Комунікатор на початку виступу стисло розповідає про певний позитив щодо опонентів, а потім тривалий час присвячує спростуванню власного твердження.

7). Повна фальсифікація. Комунікатор цитує висловлювання (читай позицію) сторони зі значними неточностями і навіть помилками для посилення позицій опонуючої сторони.

8). Редагування структури. Психологічний вплив за рахунок структуризації текстів:

– "отруйний сандвіч". Комунікатор подає позитивне повідомлення між негативною передмовою та негативним висновком;

– "цукровий сандвіч". Негативне повідомлення маскується позитивним вступом і позитивними висновками;

– перебільшення деталі. Комунікатор знаходить, а потім акцентує увагу на маленькій, але негативній, деталі.

9). Інша техніка:

– суперузагальнення. Комунікатор, не базуючись на об'єктивних фактах,робить надзвичайно широке узагальнення;

– недоведена теорія. Прийом ґрунтується на авторитеті наукового знання як такого;

– навідне запитання. Репортер запитує співрозмовника, висловлюючи вже сформовану думку щодо проблеми;

– однослівна журналістика. Комунікатор використовує одне слово або лаконічну фразу для визначення своєї позиції. Залежно від семантичного потенціалу слова, ним можна передавати як схвальне, так і негативне ставлення.

 

 

РозділІІ. Особливості підготовки та веденняспеціальних інформаційних операцій.

2.2 Інформаційно-психологічне забезпечення операцій у зоні Перської затоки(1990-1991рр.)

Аналіз локальних війн і збройних конфліктів другої половини ХХ ст., причин їх виникнення,тенденцій  розвитку свідчить про те, що поряд  з використанням сучасної зброї  та бойової техніки чітко визначилась тенденція розроблення та застосування високих інформаційних технологій у воєнних цілях.Серйозною загрозою в інформаційній сфері є намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, поширенням недостовірної, неповної або упередженої інформації.

      Тому особливе значення в сучасних умовах має інформаційно-психологічного забезпечення (ІПЗ)збройного протиборства. Поєднання інформаційного потенціалу та військової сили може створювати загрозу не тільки безпеці окремих країн, але й стабільності міжнародних відносин загалом.

        Інформаційно-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. вийшло на якісно новий рівень у розвитку теорії та практики ведення інформаційного протиборства, що потребує глибшого наукового усвідомлення та обґрунтування.За роки незалежності України дещо збільшився інтерес до наукового дослідження окремих елементів і напрямів інформаційно-психологічного забезпечення збройного протиборства як надзвичайно складної й багатогранної проблеми. Про це свідчить значна кількість наукових праць представників різних наук, присвячених аналізу цієї проблеми.

        Однією з найдетальніших робіт цієї тематики є дисертаційне дослідження В.М. Вилка Поряд із цим необхідно відзначити, що, незважаючи на доволі великий перелік праць як військових, так і цивільних авторів, у них недостатньо висвітлена історія інформаційно-психологічного забезпечення операцій сучасних війн та збройних конфліктів.

         Отже, наукове розроблення цього питання на користь розвитку ЗС України є актуальним і метою цієї роботи.

        Аналіз інформаційно-психологічного забезпечення під час підготовки та проведення операцій “Щит пустелі” та “Буря в пустелі” у зоні Перської затоки у 1990–1991 рр. дає можливість визначити механізм інформаційних технологій широкомасштабного застосування військ (сил).

       Основні завдання щодо організації і здійснення ІПЗ під час підготовки та проведення операцій “Щит пустелі” та “Буря в пустелі” були покладені на 4 групу психологічних операцій (ПсО) армії США у складі 8-ї оперативної групи ПсО та 96-го батальйону з роботи з цивільним населенням.

         Спочатку 8-а оперативна група ПсО складалася із підрозділів 193-ї авіагрупи спеціальних операцій (ГСО) Національної гвардії ВПС США, підрозділів 4-ї групи ПсО, 8-го регіонального батальйону ПсО, 9-го батальйону тактичних ПсО та батальйону підготовки та розповсюдження матеріалів ПсО.

          У подальшому чисельність 8-ї оперативної групи ПсО була збільшена за рахунок включення до її складу батальйону тактичних ПсО для підтримки частин армійського корпусу, підрозділів тактичних ПсО для підтримки частин корпусу морської піхоти (яким підпорядковувалися звукомовні команди із складу рот ПсО), батальйону для роботи серед військовополонених,затриманих цивільних осіб, підрозділів ПсО у складі об’єднаної оперативної групи “Прувен форс” у Туреччині та підрозділів зв’язку на Кіпрі.Усі вищеперелічені частини та підрозділи були розміщені у регіоні до початку повітряної операції у січні 1991 р.

27 лютого 1991 р. окремий  оперативний підрозділ ПсО, підпорядкований командуваннюспеціальних операцій Центрального командування США, був передислокований у Кувейт з метою здійснення підтримки операцій за визволення території країни

           Для контролю за роботою іноземних кореспондентів, акредитованих при штабі ОЦК ЗС США, було створено спеціальне інформаційне бюро, на яке покладалась вся повнота відповідальності за забезпечення збереження та цензури інформації про діяльність БНС у зоні Перської затоки. До складу бюро увійшли представники усіх видів ЗС США, уповноважені підтримувати офіційні контакти із журналістами у межах своєї компетенції. Це бюро визначило категорії інформації та перелік відомостей, заборонених до друку, а також встановило правила контактів іноземних кореспондентів з американськими військовослужбовцями та військовослужбовцями БНС.Характерним для організації ІПЗ на початковому етапі є перебування спеціалістів із групи ПсО у регіоні операцій сучасних війн та збройних конфліктів з метою отримання інформації в етнокультурній, мовній та воєнній областях.Наприклад, за кілька місяців до іракського вторгнення у Кувейт спеціалісти із 4-ї групи ПсО перебували у регіоні, працювали у посольствах та представництвах США в Ірані, Кувейті, Йорданії,Джібуті, Ємені і Пакистані, при місії військових радників США у Саудівській Аравії, як спостерігачі у складі багатонаціональних сил на Синайському півострові. Інформація та досвід,який отримали спеціалісти ПсО, був використаний під час проведення широкомасштабних інформаційних операцій у Перській затоці 4-ю групою ПсО був розроблений план проведення ПсО на театрі воєнних дій (ТВД) із відпрацюванням усіх деталей аж до тактичної ланки. У міру розвитку операції частинами ПсО проводились заходи для додаткового розгортання сил та засобів.

         Перед 8-ю оперативною групою (ОГ) ПсО на ТВД були поставлені такі завдання.

На першому  етапі – продемонструвати рішучість США, консолідацію країн коаліції у їх підтримці дій США, звести нанівець регіональну підтримку воєнних дій та забезпечити тісну взаємодію багатонаціональних сил (БНС).

На другом етапі – консолідувати оборонні зусилля США та їх союзників, а також переконати Ірак не продовжувати бойові дії.

На третьому етапі – забезпечити наступальні дії коаліційних військ, а також підтримку і розуміння дій БНС на місцевому, регіональному та міжнародному рівні

Психологічні операції у  Перській затоці проводилися за двома напрямками. Перший належав до зовнішньополітичної сфери і мав за мету забезпечити підтримку заходів, які здійснювалися стосовно Іраку, а також закріпити позиції антиіракської коаліції. Другий напрямок стосувався безпосередньо військової сфери. Заходи, які проводилися, були спрямовані на зниження МПС населення та особового складу збройних сил Іраку, що врешті-решт знижувало їхню боєздатність

    Оперативна група ПсО підготувала відеофільм під назвою “Нації світу сприймають виклик”.Він був розповсюджений в країнах Близького Сходу та Південно-Західної Азії як продукт Інформаційного агентства США. У відеоматеріалі багатонаціональна коаліція була висвітлена як впливова сила, яка об’єдналася заради загальної справедливої справи .

       Потім був розпочатий процес планомірного випуску пропагандистських листівок, у яких послідовно використовувалася низка тем із поступовим їх підсиленням. У кінці грудня 1990 р.пролунали заклики “Мир, а не війна”, “Арабське братерство”, “Час плине”, “Світ об’єднується після агресії” та “Саддам зрадив вас”. У міру закінчення терміну, який відводився Іраку ООН,основною темою стала “технічна перевага військ коаліції та неминуча поразка Іраку”.Для розповсюдження листівок широко застосовувалися ВПС США та Великої Британії.Наприклад, тільки 31 січня 1991 р. було розповсюджено 5 млн. листівок, які скидали 50 літаків та вертольотів. У подальшому до розповсюдження листівок були залучені артилерійські частини морської піхоти ВМС США З початком бойових дій 17 січня 1991 р. інтенсивність та ефективність ІПВ неймовірно зросла. Пізніше коаліція відкрила “другий фронт” у проведенні психологічної боротьби з метою здійснення психологічного впливу на міста та військові об’єкти північного Іраку. У цьому випадку радіопропаганда та операції щодо розповсюдження листівок проводилися із Південної Туреччини об’єднаною оперативною групою “Прувен Форс”.

ІПВ здійснювався шляхом проведення таких заходів: