Характеристика спеціальних інформаційних операцій

1.3.Методи дослідження спеціальних інформаційних операцій

Серед класичних методів  аналізу спеціальних інформаційних  операцій розрізняють методи, які стосуються: окремих повідомлень; інформаційних кампаній в цілому; каналів передачі інформації; окремих характеристик елементівоперацій. Практично всі вони побудовані на лінійному математичному апараті,що викликано необхідністю жорсткого управління інформаційними операціямита їхньою спрямованістю.

Схема класичного пропагандистського аналізу  Лассуела ґрунтується на порівнянні підозрюваних на пропагандистськість повідомлень з еталонним пропагандистським потоком і спрямована на перевірку матеріалів суперечливого або невизначеного походження. Перевірка здійснюється за критеріями:

– пряме визначення (пряма ідентифікації джерела з противником);

– паралелізм (визначає наявність збігів з офіційною пропагандою противника);

– пов'язаність (визначає наявність зв'язків з цілями пропаганди противника);

– презентація (визначає баланс позитивного і негативного щодо використання символів сторін);

– джерела (визначає співвідношення між посиланнями на матеріали сторін);

– приховане джерело (визначає баланс між повідомленнями без посилань та повідомленнями з посиланнями);

– своєрідність (характеризує стилістику текстів, її близькість до стилістики противника);

– перекручення (наявність перекручення на користь противника).

Метод Дж.Джовет і В.О'Доннелл.

 Ґрунтується на вивченні не конкретних текстів, а комплексних операцій, кампаній:

– визначення ідеології  і цілей кампанії;

– визначення контексту, в  якому здійснюється кампанія: характеристики аудиторії, ситуації проведення операції, події, що супроводжували психологічну (пропагандистську) операцію;

– визначення інформаційного приводу. З'ясувати, яким чином вибрано привід для кампанії або як його створено;

– ідентифікація пропагандиста. На цьому етапі необхідно визначити  справжнє джерело пропаганди;

– вивчення структури пропагандистської  організації, характеристик пропагандистського джерела;

– визначення цільової аудиторії. Цьому допомагає аналіз текстів, каналів пропагандистського впливу та порівняння отриманих матеріалів з даними, характерними для кожного типу аудиторії;

– визначення техніки ЗМІ, яка використовується пропагандистом – стандартні прийоми пропаганди;

– дослідження спеціальної  техніки, яка використовується. Наприклад, методи сугестивного впливу;

– визначення реакції аудиторії  на техніку впливу;

– визначення каналів пропагандистського впливу, зокрема, поширення чуток, повідомлень  у сучасних електронних мережах (Інтернет) тощо;

– дослідження системи  контрпропаганди, якщо вона ведеться;

– підведення підсумків, визначення ефективності.

Визначення  термінів проведення операції.

Процедура виглядає так:

– обирається інформаційний  канал, який, по-перше, є близьким за жанровими характеристиками, цільовою аудиторією, іншими показниками до каналів пропагандистського впливу; по-друге, він не може бути використаний для вміщення пропагандистських  матеріалів;

– досліджувані матеріали  порівнюються з цим еталоном. Процедура  порівняння подібна до методики Лассуела.

Метод аналізу пропаганди SCAME отримав назву за першими літерами слів: Source – Content – Audience – Media – Effect. За змістом – це спрощена схема О'Доннела і Джовет:

– джерело (source). Досліджуються характеристики джерела пропаганди,його зв'язки із противником, достовірність;

– зміст (content). Необхідно оцінити характеристики повідомлення;

– аудиторія (audience). Визначити цільову аудиторію впливу та оцінити її характеристики;

– медіа (media). Визначення змісту повідомлення: що, як і чому було використано для передачі повідомлення;

– ефект (effect). Визначаються можливі наслідки пропагандистського повідомлення.

Аналіз  каналів пропагандистського впливу. Американський дослідник П.Кац вважає, що використання радіо потребує аналізу за такими 8 позиціями:

– кількість і типи приймачів, наявних у цільовій групі;

– звичний час слухання радіопередач;

– заборони й обмеження  на слухання "ворожих" передач;

– потужність кожної станції;

– характеристики техніки  глушіння;

– види програм, які цікавлять  аудиторію (новини, радіоспектаклі, музичні

програми);

– оптимальна тривалість програм;

– реакція влади і цільових груп на передачі.

Ефективність використання листівок можна оцінювати за нижче вказаними показниками:

– територія, яка покривається розповсюджувачами листівок;

– методи, які використовує "ворожий режим" для боротьби з розповсюдженням листівок;

– покарання, що застосовуються проти розповсюджувачів і читачів  листі-

вок;

– реакція населення на зміст повідомлень;

– реакція влади на зміст повідомлень;

– реакція цільових груп на зміст повідомлень

1.4.Система захисту інформаційного простору від спеціальних

інформаційних операцій

Головна ідея системи захисту інформаційного простору.

 Система наці-ональної безпеки країни гарантує захист лише від тих загроз, проти яких вонаспрямована. Подолати будь-яку систему безпеки, зокрема національну, можливо одним з трьох способів:

– посилити тиск за напрямками, проти яких спрямована система безпеки;

– знайти і створити такі загрози, проти яких система безпеки не спрацює;

– змінити систему інтересів, а відповідно і комплекс загроз, щоб нейтралізувати дії системи безпеки.

    У сучасному світі надійний захист масової свідомості від сучасної пропаганди, а тим більше спеціальних інформаційних операцій, надійний захист національного інформаційного простору може забезпечити лише високорозвинене духовне виробництво, спроможність національної еліти генерувати справ-жні ідеї, здатні надихати людей.

Форми і напрямки контролю власного інформаційного простору.

Вирізняють дві основні форми жорсткого державного контролю (цензури):

– прямий контроль (цензура у вузькому розумінні), який, в свою чергу, поділяється на попередній і наступний контроль. Попередній контроль полягає утому, що відповідний урядовець (цензор) переглядає пресу до її виходу у світ ідозволяє або не дозволяє публікацію. Прямий наступний контроль з використанням засобів судового переслідування застосовується у багатьох сучаснихдержавах;

– опосередкований контроль передбачає застосування економічних важелів щодо ЗМI з метою коригування їхньої політичної лінії.

Відомо три основні напрямки розв'язання проблеми контролю національного інформаційного простору в нових умовах:

1). встановлення контролю над приймальними пристроями через неможливість встановити повний контроль над засобами передачі інформації, наприклад, у разі їхнього знаходження на території іншої держави;

2). використання методів глушіння радіосигналу, створення перешкод для поширення його інформаційної складової; до цієї групи методів належить і такий технічний прийом як зміна діапазону поширення радіосигналів (вітчизняний стандарт УКХ і західний FM не повністю збігаються);

3). ведення контрпропаганди, тобто створення модифікованого інформаційного потоку з метою послаблення, а в ідеалі – повної ліквідації ефекту від пропаганди противника.

1.5.Схема здійснення спеціальних інформаційних операцій

Спеціальні інформаційні операції різних типів здійснюються за приблизно однаковою схемою:

1). Попередній етап. Метою є планування операції, зокрема визначення доцільності її проведення, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії впливу, прийомів і методів впливу тощо.

2). Інформаційний привід. На цьому етапі необхідно вибрати або створити так званий інформаційний привід. Під інформаційним приводом будемо розуміти подію (можливо і "псевдоподію"), яку можна використати як привід дляпропагандистської кампанії або інформаційної операції.

3). "Розкрутка" інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною будь-якої інформаційної операції. Його сутність полягає у використанні інформаційного приводу для досягнення цілей операції, тобто посилення, формування або руйнування певних психічних стереотипів і установок.

4). Вихід зі спеціальної інформаційної операції або етап закріплення. Найважливіше завдання цього етапу – забезпечення плавного завершення пропагандистської кампанії або інформаційної операції після досягнення поставленихцілей або через форс-мажорні обставини.

1.6. Сценарії спеціальних інформаційних операцій

Сценарний підхід є одним  із найпоширеніших методів досліджень сучасної науки. Його основою є уявлення про детермінованість майбутнього системи сучасним. Сценарний підхід дозволяє адекватно формулювати думки фахівцівщодо прогнозування перебігу подій у складних системах. Розглянемо приклади двох сценаріїв.

Сценарій  впливу на особу, що ухвалює рішення. Об'єктом описуваного сценарію має бути особа, бажано авторитарного складу, яка є не ритуальним, а справжнім лідером, може особисто ухвалювати рішення, і в у кризових ситуаціях звикла спиратися на власні відчуття, а не на поради експертів.

Етапи операції за цим сценарієм:

– на підготовчому етапі створюється політичний і психологічний портрет об'єкта, на який буде спрямовано операцію;

– другий етап покликаний вивести об'єкт зі стану психологічної рівноваги.

Для цього необхідно викликати  в об'єкта будь-які сильні емоції. Залежно від цілей кампанії і психологічних характеристик об'єкта це може бути гнів, роздратування, розслабленість, самозаспокоєння, неспокій тощо. Класичними методами дій на цьому етапі є використання дратівливих карикатур, наклепницьких статей та інших подібних матеріалів;

– послабивши, а в ідеалі пригнітивши або вимкнувши, раціональну складову свідомості об'єкта впливу, на третьому етапі в свідомість реципієнта намагаються вкласти вже готові рішення, за витонченіших підходів – бачення, оцінки ситуації;

– завдання четвертого етапу – закріплення досягнутих результатів, поступовий вихід з операції. Залежно від психологічних характеристик об'єкта для закріплення можна використовувати широкий спектр дій, починаючи з похвали.

Сценарії  впливу на великі маси людей за умов дестабілізованої обста-

новки. Ці сценарії спрямовані на зміну політичного курсу держави, передбачають масований політичний та інформаційний вплив із залученням значних ресурсів. Вони можуть використовуватися, наприклад, під час страйків, кампаній непокори тощо. Умови здійснення подібних сценаріїв:

– дестабілізована ситуація, наявність значних груп людей, які висувають будь-які вимоги до центральної влади – від суто економічних до політичних включно (група "протестуючі");

– можливість "протестуючих" контролювати деякий життєво важливий для суспільства (держави) ресурс;

– існує певне політичне угруповання, яке бажає використати потенціал "протестуючих" для досягнення своїх політичних цілей (група "провокуючі");

– контроль "провокуючими" потужних ЗМІ, до аудиторії яких входять "протестуючі" (бажано, щоб з міркувань оперативності ці ЗМІ були електронними).

Сценарій  масованої інформаційної операції стратегічного характеру може мати такий вигляд.

Перший  (підготовчий) етап операції є, точніше може бути, латентним (прихованим). На ньому виявляється або створюється сервільна (кишенькова) опозиція ("п'ята колона").

Другий  етап: нагнітання і "розкручування" – характеризується напівявни ми діями, спрямованими на інформаційне "розкручування" опозиції під гаслами на кшталт "режим веде державу до катастрофи". При цьому використовуєтьсямінімум 2–3 загальнонаціональних видання, 1-2 популярні столичні радіостанції FM-діапазону, також бажано телеканал. Пропаганда опозиції орієнтуєтьсясаме на столицю, конкретно – на столичну молодь, зокрема студентів.

Третій  етап передбачає дестабілізацію суспільно-економічного життя в

столиці. Можливий шлях: організація несанкціонованої емісії великих обсягівнаціональної валюти з виведенням їх на валютну біржу (емоційний ефект відпадіння національної валюти на десятки відсотків за один день), масові крадіжки грошей (це досить легко зробити, практично не втрачаючи коштів, шляхом проникнення через захист системи електронних платежів; технічні подробиці залежать від конкретних характеристик системи).