Вклад української цивільної авіації у розгром фашистської Німеччини

З розмахом бойових дій на фронтах підрозділи ЦПФ усе більше й цілеспрямовано втягувалися до напруженої бойової  роботи з надання допомоги радянським військам. Підрозділи Київської авіагрупи ЦПФ допомогли військам в районі Луцьк-Броди-Рівне, де розгорнувся самий значний в початковий період війни бій. Льотчики ЦПФ протягом декількох днів постачили для військ Південно-Західного фронту біля 34 тонн запасних частин для танків, 7,3 тонн боєприпасів, багато пального, 7,2 тонн медикаментів, 151,2 тонн інших вантажів.

Київська  авіагрупа поступово поповнювалась  літаками й екіпажами з Харківського, Донецького, Дніпропетровського, Полтавського та інших підрозділів ЦПФ.

27 червня 1941 року з Донецького аеропорту  піднялися в повітря біля ЗО літаків По-2 на чолі з командиром загону В.І.Вдовіним. Вони взяли курс на Київ, куди німецько-фашистські загарбники направили один з головних своїх ударів. Авіаторів донецького аеропорту було включенно до Київської особливої авіагрупи ЦПФ, що базувалася на аеродромах під Києвом. Вони відразу ж почали виконувати бойові завдання. За самовідданий подвиг, проявлений під час рятування поранених воїнів, першим в підрозділі був нагороджений орденом Червоної Зірки пілот Андрій Кузовлів.

Незабаром противник зрозумів, яку загрозу для нього представляють По-2, і їх знищення відзначалося великими нагородами.

Бойової роботи вистачало на всіх. На неозброєних  літаках, відвертаючись від атак ворожих винищувачів, під згубним вогнем зенітної артилерії, льотчики показували зразки стійкості у виконанні свого воїнського обов'язку в важких умовах першого періоду Великої Вітчизняної війни.

Особливу  складність мали нічні польоти, що почалися незабаром до глибокого тилу ворога. їх звичайно доручали самим досвідченим екіпажам. Літаки злітали і сідали, як правило, при тьмяно-мерехтливих ліхтарях або вогнищах, а часто — тільки при місячному світлі. Стали звичайними польоти в хмарах. Через відсутність на борту озброєння і тихохідність літаків, щоб уникнути ускладнень під час прольоту зон протиповітряної оборони противника, або зустрічі з його винищувачами, змусили всіх пілотів терміново оволодіти тактикою бриючих польотів у прифронтовій смузі.

Багато  польотів екіпажів ЦПФ можна назвати, без перебільшення, бойовими. Відбувалися вони з великим ризиком для життя.

Про участь екіпажів Київської особливої авіагрупи  ЦПФ в бойових діях відзначалося в повідомленнях Радянського Інформбюро і в пресі. 11 липня 1941 року Радінформбюро передавало: "Пілоти цивільного повітряного флоту України відмінно несуть свою службу. Десятки рейсів здійснюють вони на фронт, перевозячи поранених і кров для переливання. Під час польотів їм доводиться витримувати атаки фашистських стерв'ятників. 4 липня пілот санітарної ланки т.Кузовлів, доставив на фронт медикаменти, прийняв на борт двох поранених бійців. У дорозі він підпав під атаку трьох фашистських "месершміттів". Незважаючи на ушкодження літака, товариш Кузовлів благополучно посадив літак на одне колесо.

Молодого  пілота т.Федченко, який перевозив поранених, атакували два німецьких винищувачі. Фашистам вдалося пошкодити машину. Федченко перейшов на бриючий політ і повів машину в декількох метрах від землі. Поранені були благополучно доставлені в шпиталь".

Доблесні  дії цивільних авіаторів в  обороні Києва одержали високу оцінку з боку командування наших військ. В листі Політуправління Південно-Західного фронту особовому складу підрозділу Київської авіагрупи, яким командував К.Н.Воропаєв, вказувалося: "Льотно-технічний склад Вашої частини з перших днів Вітчизняної війни виявив мужність і відвагу під час виконання бойових завдань командування".

У важких боях на київському напрямку, коли два  полки радянської дивізії опинилися в оточенні, пілоту І.Будаєву було надано завдання терміново доставити в ці частини вказівки командування щодо маршрутів виходу з оточення. Пілот успішно виконав завдання, незважаючи на те, що йому прийшлося зробити посадку на невідомій, малопридатній площадці. Він допоміг нашим частинам з мінімальними втратами вийти з оточення. Аналогічне завдання виконав тоді і пілот І. Лісовий.

З ранку  до пізнього вечора пілоти Київської  авіагрупи безперервно доставляли до лінії фронту боєприпаси в райони Вінниці, Шепетівки, Проскурова, Бердичева й інших пунктів, де радянські війська також вели жорстокі оборонні бої.

У серпні 1941 року в боях за Київ відзначилися підрозділи Київської авіагрупи ЦПФ, якими командували К.Н.Воропаєв, П.П.Збиковський, А.П.Золотов, А.Т.Василенко, І.П.Литвинов. Прекрасно знаючи район дій, льотчики України уміло виявляли скупчення ворожих військ, їхньої бойової техніки і доповідали командуванню. На Ізюмо-Харківському напрямку екіпажі Київської авіагрупи протягом чотирьох ночей доставили (скинули на парашутах) 73т боєприпасів оточеним частинам Південно-Західному фронту. Командування фронту дало високу оцінку авіагрупі. Багато кого з захисників столиці України було нагороджено медаллю "За оборону Києва".

З приведених численних фактів можна зробити  висновок, що особовий склад усіх прикордонних підрозділів цивільного повітряного флоту вже в процесі формування з них фронтових частин проявив мужність, самовідданість і свою фахову майстерність і надав вагому допомогу Червоній Армії.

Поряд з пілотами сміливо й самовіддано  діяли бортмеханіки й інші працівники, надаючи один одному моральну підтримку і допомогу. А на польових аеродромах в пунктах базування бойової авіації бортмеханіки виконували термінові роботи з ремонту літаків, технічному обслуговуванню двигунів і устаткування. До війни цим займалися наземні технічні служби в аеропортах.

Полум'я  війни обпалило чимало доль цивільних  авіаторів. Вже в перші дні з'явилися важкі втрати й похоронки. Зазнали збитків і українські авіатори. У серпні фашистам удалося збити 18 транспортних літаків ЦПФ.

З липня 1941 року важкі транспортні літаки стали озброюватися турельними і хвостовими кулеметними установками.

Якщо  врахувати, що на той час загинуло вже чимало беззахисних машин ПС-84 і екіпажів, то установка озброєння на літаки стала величезним успіхом інженерно-технічного складу ЦПФ. Тепер, маючи на борту кулемети, транспортні повітряні кораблі могли самі робити опір вогнем. У майстернях ЦПФ озброювалися також транспортні літаки ВПС і ДБА.

У зв'язку з запеклими боями на фронті збільшувалися  втрати сухопутних військ. Перед авіагрупами ЦПФ усе частіше ставилися завдання щодо перевезення до лінії фронту медикаментів і медичного персоналу для надання екстреної допомоги пораненим. З 23 червня по 1 вересня літаками ЦПФ у прифронтові шпиталі було перевезено вже 46,5т консервованої крові, 184,9т медикаментів і шпитального устаткування, вивезено в тил ЗО тисяч поранених.

Фронтовими  підрозділами, сформованими на базі ЦПФ, було зроблено більше 135 тисяч вильотів, з них 1384 — у тил супротивника і 482 — на бомбування. У межах фронту перевезено більш 232 тисяч чоловік, з них біля 70 тисяч поранених.

Виконання цих завдань призвело до перших жертв. За шість місяців війни втрати ЦПФ на фронті склали більше 200 чоловік  загиблих, з них 78 пілотів, 185 чоловік пропало без звістки (з них 77 пілотів). У повітрі й на аеродромах ворогом було знищено 25 відсотків літакового парку ЦПФ, тим самим літаковий парк особливих авіагруп зменшився майже на одну третину. Хоча це і менше ніж у ВПС, але втрати були суттєві. У середньому за місяць ЦПФ втрачав по 92 літаки.

У найтяжчий  період початку війни, коли треба було організувати роботу і на фронті, і в тилу, командування ЦПФ приймало рішучі заходи щодо термінової підготовки кадрів для поповнення своїх фронтових підрозділів.

В ході бойових дій Радянської Армії  Київську особливу авіагрупу ЦПФ  було реформовано в 7-й окремий авіаполк ЦПФ, який брав участь в героїчній обороні Сталінграду, у визволенні України від німецько-фашистських загарбників і їх остаточному розгромі. В травні 1943 року авіаполку було присвоєно ім'я гвардійського, і він одержав найменування 87-го окремого гвардійського Сталінградського авіаполку ЦПФ. 
 

Польоти до партизан

Найбільше місце в бойовій роботі авіачастин ЦПФ займали польоти в тил противника і до партизан.

Регулярний  авіазв'язок з партизанами організував  і підтримував Центральний штаб партизанського руху (ЦІППР) при Ставці ВГК, а безпосереднє виконання польотів до партизан — транспортні підрозділи АДД і ЦПФ. Польоти до партизан здійснювалися всю війну і тому заслуговують окремої розповіді.

Мужня боротьба радянських партизан в тилу ворога — одна з найбільш яскравих і незабутніх сторінок історії Великої Вітчизняної війни. В розгортанні партизанського руху надзвичайно важлива роль належала авіації тому, що тільки літаками можливо було забезпечувати партизан зброєю, вибухівкою, медикаментами, засобами зв'язку, літературою, вивозити поранених на Велику Землю.

Вже з  перших днів війни до найтяжчої і  ризикованої роботи з підтримки партизан включилися практично всі авіагрупи і авіазагони ЦПФ особливого призначення. В їх структурах були сформовані спеціальні підрозділи, а пізніше — ескадрильї і ланки, що укомплектовувалися найбільше підготовленим льотним і інженерно-технічним складом, а також відповідним літаковим парком. Польоти в тил противника до партизан стали незабутніми для фронтовиків Аерофлоту. Спочатку вони носили епізодичний характер. їх ціль була в тому, щоб визначити місцезнаходження загонів, організувати стійкий зв'язок з ними, виявити потреби партизан в озброєнні, боєприпасах і іншому майні, доставити в загони досвідчених організаторів бойових дій, групи підривників, радистів та інших військових спеціалістів.

З кінця 1941 року такі польоти прийняли вже  систематичний характер. Доставка авіаторами боєприпасів, продовольства і газет, вивіз поранених і хворих множили сили партизанських ударів по ворогу, зміцнювали моральний дух народних месників.

Поряд з екіпажами ЦПФ, зв'язок з партизанами  підтримували частини ДВА, особливо її 101-й транспортний полк під командуванням вихованця Аерофлоту Героя Радянського Союзу В.С.Гризодубової.

Велика  частина цього полку складалася з колишніх аерофлотовців. В архівних матеріалах тих років збереглося чимало радіограм і листів, у яких керівники партизанських загонів і бригад з теплотою і подякою відзиваються про мужність екіпажів ЦПФ, про величезну і своєчасну допомогу, яку вони надавали партизанам у самі важкі для них періоди, доставляючи все необхідне для знищення окупантів і захисту місцевого населення від карателів.

Перші польоти до партизан України здійснювалися  вже восени 1941 року. В лютому 1942 року Чернігівський обласний партизанський загін вперше прийняв на своєму аеродромі літак. Льотчики підрозділів цивільної авіації, не шкодуючи сил і самого життя, з честю виконували бойові завдання.

Кількість завдань на польоти в тил ворога все росло. Льотчики кожну ніч літали над містами і селами тимчасово окупованої території і

розкидали листівки.

До кінця 1941 року льотчики Київської особливої  авіагрупи ЦПФ скинули в тилу ворога і на лінії фронту 112 тонн листівок.

Після розгрому німців під Сталінградом почався  наступ Червоної Армії на всьому фронті і зросла активність боротьби партизан. До літа 1943 року понад 200 тисяч кв.км окупованої ворогом території перейшло вже під повний контроль партизан. В партизанських з'єднаннях до кінця війни було 250 тисяч народних месниківУ 1943 році особливістю бойових польотів до партизан стало те, що часта зміна дислокації загонів і зростаюча кількість посадок вимагали присутності авіаспеціалістів на площадках для прийому важких літаків. Майже 99 відсотків польотів до партизан виконувалося вночі. Збільшилася кількість вильотів для евакуації поранених. Росла тривалість маршрутів польотів, особливо за завданнями Розвідуправління Генштабу. Причому, при такій напруженій роботі бойові втрати літаків і льотного складу ЦПФ значно знизилися.

Польоти в тил ворога в 1943 році виконували усі фронтові частини ЦПФ, а кількість  використовуваних для цього літаків  зросла в три рази. У три рази збільшилося перевезення людей, а боєприпасів і зброї — в п'ять разів. Кожний бойовий виліт в тил ворога транспортного літака був пов'заний з величезними труднощами і ризиком. Політ звичайно тривав багато годин і проходив над територією, зайнятою ворогом, де наш тихохід у будь-який момент міг бути атакованим його винищувачами або потрапити під обстріл зеніток. Екіпаж, що потрапляв "у кліщі" прожекторів, засліплювався і втрачав спроможність до орієнтування.

На завершальному  етапі битви за Радянську Україну 9-й авіаполк ЦПФ в окремі місяці розкидав до 36 тонн різних агітматеріалів. Протягом 1944 року в окуповані райони було перевезено 5млн. екземплярів агітаційних матеріалів.

До того часу, коли наші війська дійшли до радянського  кордону і повністю визволили Україну від окупантів, тобто до 14 жовтня 1944 року, льотчики здійснили 1964 вильоти, доставили до партизанських загонів 1532 тонни вантажів, переправили в тил ворога 4374 партизана.