Вклад української цивільної авіації у розгром фашистської Німеччини

       Міністерство освіти та науки України

     Національний авіаційний університет

               Факультет менеджменту та логістики

Домашня творча робота

З дисципліни «Історія України»

На  тему: «Вклад української  цивільної авіації  у розгром фашистської  Німеччини»

 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                 Виконала

Студентка I курсу 103 групи

Денної форми  навчання

Вербова Анастасія

Київ 2008

Зміст

1. Вступ

2. Цивільна авіація в Україні на початку війни

3. Київська особлива авіагрупа ЦПФ

4. Польоти до партизан

5. Київський авіаційний інститут ЦПФ у роки Другої світової війни

6. Тил цивільного повітряного флоту

7. Висновок. Підсумки участі ЦПФ України у Великій Вітчизняній війні 
 
 
 

 

Вступ

Київ 22 червня прокинувся від вибухів бомб, шуму моторів. Над Хрещатиком зімкнутими рядами, як на параді, йшли німецькі бомбардувальники. Літаки йшли на висоті біля 600 метрів, і фашистські свастики на крилах літаків було виразно видно з землі.

З цього  часу для радянського народу, в  тому числі і працівників цивільної авіації, почалось нове, важке, повне випробувань життя в умовах війни. Як і передбачалося спеціалістами, найважливішою ударною силою гітлерівців стала авіація. За висновками американського історика Он Харцесті, що при аналізі спирався на німецькі джерела, у перші дні війни від ударів фашистської авіації радянські ВПС втратили більше 4 тисяч літаків, у той час, як "Люфтваффе" втратив тільки 150 машин. Удари було нанесено по 66 аеродромах, на яких базувалося майже чверть бойових літаків СРСР. В результаті гітлерівська авіація набула повного контролю в повітрі і вже через десять днів основну свою увагу зосередила на підтримці своїх наземних військ, що просувалися по фронту в 3000км.

Особовий склад цивільного повітряного флоту, як і весь радянський народ, піднявся на захист Батьківщини. 22 червня, хоча це була неділя, застало пілотів у буденній роботі. Хто був у польоті, хто разом з технічним складом проводив техогляд літаків, хто знаходився у відрядженні і тільки невеличка частина — у відпустці. Але де б вони не знаходилися, тривожна звістка про війну застала їх майже одночасно і приголомшила. На аеродромах і гарнізонах стихійно виникали мітинги і збори.   

 

Цивільна  авіація в Україні на початку війни

Початок військових дій склався вкрай  несприятливо для військових сил нашої країни. Несподівані масовані удари, нанесені німецькою авіацією по аеродромах, призвели до значних втрат людських і матеріальних ресурсів, в тому числі літаків. Німецько-фашистська авіація захопила ініціативу дій в повітрі, тим самим створила сприятливі умови танковим і моторизованим з'єднанням для швидкого уклинення і просування на радянській території.

В перші  дні війни фашистська авіація  завдала по аеропортам Українського управляння ЦПФ нищівних ударів. Фашисти намагалися зруйнувати основні споруди і, головне, вивести з ладу літаки і злітно-посадкові смуги.

23 червня 1941 року РНК СРСР затвердила "Положення  про Головне управління цивільного повітряного флоту на воєнний час". На його підставі було приведено у дію мобілізаційний план. В оперативному відношенні цивільний повітряний флот підпорядкували наркомату оборони, хоча багато функцій, властивих для галузі, збереглися за Головним управлінням ЦПФ.

Подальші події показали, що вже в 1941 році гітлерівський задум блискавичної війни з СРСР було зірвано, а із серпня по 4 вересня столиця рейха Берлін відчула на собі перші десять ударів радянської авіації.

З перших днів війни радянське керівництво  розпочало термінову мобілізацію всіх ресурсів на опір окупантам. ЗО червня 1941 року було створено Державний Комітет Оборони (ДКО), в руках якого зосередилася вся повнота влади в СРСР. 

В перші  дні війни в Українському управлінні ЦПФ вирувала робота. Вирішувались невідкладні питання, пов'язані з реорганізацією всієї діяльності управління, переводом всіх підрозділів на воєнний лад відповідно з новими задачами.

Радянським  урядом заздалегідь був розроблений  і прийнятий план перебудови промисловості на військовий лад протягом 1941 і 1942 років.

Ці заходи, як виявилось в перші дні війни, були запізнілими і недостатніми для відбиття натиску величезної армії вторгнення. Так, ретельно підготовлений "в мирний час план не охоплював навіть деяких питань з безлічі тих, що виникли в перші дні війни.

Апарат  Українського управління ЦПФ, як штаб цивільної авіації України, приступив до організації бойових полків і ескадрилій з числа підрозділів, розташованих в містах України.

Ці підрозділи негайно включилися в обслуговування потреб фронту. Виробничі організації й склади проводили евакуацію майна. Люди працювали цілими добами без відпочинку. Нічого не повинно було дістатися ворогу. Кожний розумів, що верстати, деталі, матеріали будуть дуже потрібними для перемоги над ворогом. Одночасно було організовано евакуацію сімей робітників київського гарнізону. Літаки доставляли на фронт боєприпаси, запасні частини до танків та інше. При виконанні зворотних рейсів вивозили в глибокий тил сім'ї з невеликою кількістю майна.

Аеродром "Бровари" став центром військової і цивільної авіації. Рух літаків в цей період був дуже інтенсивним. Сюди злітались літаки з усіх міст Радянського Союзу, доставляючи офіцерів, солдат і різні вантажі. ' В 25-30 кілометрах від Броварів були створені тимчасові площадки і, як правило, всі літаки, вільні від завдань, знаходились на цих площадках. Таким розосередженням уникали втрат від ворожих літаків. За розпорядженням командувача ВПС фронту генерала Астахова в десяти кілометрах від Броварів було споруджено хибний аеродром з фанерними макетами літаків. Два По-2 протягом дня виконували зльоти і посадки і, таким чином, імітували діючий аеродром.

На початку  війни літаки цивільної авіації не мали ніякої зброї. Аеродроми також не були забезпечені ні зенітною артилерією, ні кулеметами. Через це цивільні авіатори були лише спостерігачами ворожих нальотів. Загиблих того дня було поховано на аеродромі. Над свіжими могилами авіатори присяглися жорстоко помститися ворогові за пролиту кров. Навчальні ескадрильї незабаром евакуювали в глиб країни.

На боротьбу з ворогом були мобілізовані матеріальні  і людські ресурси промисловості, сільського господарства і транспорту, в тому числі цивільної авіації. 23 червня 1941 року Рада Народних Комісарів СРСР затвердила "Положення про Головне управління ЦПФ на воєнний час". Авіаційне обслуговування народного господарства і населення припинилось. ЦПФ в оперативному відношенні було підпорядковано Народному Комісаріату Оборони. Наказом наркому оборони визначались основні завдання ЦПФ:

обслуговування Червоної Армії і оборонної промисловості повітря 
ними перевезеннями на фронті і в тилу;

керівництво роботою підрозділів ЦПФ, які  обслуговували військово- 
транспортними перевезеннями діючі частини Червоної Армії;

виконання окремих завдань Державного Комітету Оборони, Нарко 
му Оборони і Наркомвоєнморфлоту щодо спеціальних перевезень військо 
вих вантажів і десантування;

підготовка  пілотів для бойової авіації  й підвищення кваліфікації 
льотно-підйомного складу;

обслуговування  авіаперевезеннями потреб народного господарства, 
що працювало на оборону.

Командування  Головного управління ЦПФ наказало територіальним управлінням виділити кращі екіпажі і літаки для участі в бойових операціях Червоної Армії. До 25 червня було сформовано три особливих авіазагони для обслуговування Військово-Морського флоту, а також шість особливих авіаційних груп, які направлено до різних фронтів.

На базі Українського управління ЦПФ були сформовані Київська і Південно-Західна особливі авіагрупи ЦПФ, які було підпорядковано командуючому Південно-Західним фронтом. На базі Сімферопольського аеропорту сформовано особливий Чорноморський авіазагін ЦПФ, підпорядкований Чорноморському ВМФ. У період мобілізації авіагруп вони забезпечувалися регламентуючими документами, розробленими заздалегідь у мирний час: "Положення про особливі авіагрупи ЦПФ воєнних часів", "Типові штати авіагруп і їхніх загонів", "Табель майна авіагруп", інструкції і вказівки.

9 липня  1941 року вийшов наказ народного  Комісара оборони СРСР про  те, що "...Особовий склад ЦПФ, безпосередньо зарахований в особливі авіагрупи ЦПФ, вважати призваним до лав Червоної Армії, на нього поширюються усі права і переваги, встановлені для військової Червоної Армії". Увесь інший склад ЦПФ, що працював в підрозділах у тилу, за цим наказом залишався у підпорядкуванні ГУ ЦПФ і призову не підлягав.

Створення авіагруп викликало потребу в  переводі багатьох працівників Українського управління ЦПФ до штабів авіагруп. З числа працівників, що залишилися, було вирішено створити тимчасове Українське управління, призначенням якого стало обслуговування українського уряду в тилу.

Для співробітників управління тепер почалася гаряча робота щодо підготовки до евакуації і знищення великої кількості роками писаного паперу. Погода стояла і без того тепла, а вогонь у печах робив знаходження в приміщеннях неможливим. Труби багатьох будинків в місті димиіли, мов пароплави, що пливли на повній потужності.

Противник пересувався надто швидко . Наші частини з боями відходили, і близькість передової лінії фронту відчувалася в місті все більше. Про це свідчили артилерійська канонада й часті повітряні нальоти. Треба було поспішати з евакуацією Управління і сімей співробітників. Увесь зайвий автотранспорт, ремонтні майстерні, складське майно було залишено Українському управлінню ЦПФ. Для зв'язку і обслуговування уряду в тилу за управлінням закріпили авіаційний загін із застарілих типів літаків.

Управління  і штаби авіагруп пішли з Києва  в різних напрямках. Українське управління ЦПФ евакуювали до Харкова, а штаб Київської особливої авіагрупи розмістився в Броварах. Не можна думати, що подорож працівників управління до тилу була приємною для них. Немало горя зазнали працівники Українського управління, кочуючи спочатку до Харкова, потім до Ростова, Владикавказа і Тбілісі. Після Сталінградської події — подорож до Камишина. Потім тривало поступове наближення до України і в жовтні 1943 року — до Харкова. А в січні 1944 року на підставі постанови Ради Народних Комісарів УССР від 20 січня №20 Українське управління ЦПФ повернулось до Києва. 

2. Київська особлива  авіагрупа ЦПФ

Авіатори  Київської особливої авіагрупи  виконували велику і важку роботу. Вони доставляли на передові позиції зброю, боєприпаси, продовольство, медикаменти і консервовану кров, пошту і газети, розкидали листівки на окупованій фашистами території, вивозили в тилові шпиталі поранених і хворих воїнів. Невдовзі, коли почало розгортатись полум'я партизанської війни, вони підтримували постійний зв'язок з партизанськими загонами в тилу ворога, надавали їм велику допомогу щодо доставки підкріплень, боєприпасів, радіообладнання, вивозили через лінію фронту дітей, жінок і поранених партизан.

25 червня 1941 року велика група літаків  Київського підрозділу авіації спецзастосування вилетіла до Тернополя у розпорядження Південно-Західного фронту, її очолював командир ескадрильї П.В.Сиба-чин. Другою ескадрильєю командував К.М.Воропаєв. Через декілька днів групу транспортних літаків привів в район Тернополя командир Київського транспортного підрозділу О.П.Золотов.

Перші завдання для неозброєних літаків По-2 складалися з польотів для підтримання зв'язку. Польоти, як правило, були пов"язані з необхідністю вибору майданчиків для посадки. До військових з'єднань доставлялись офіцери зв'язку штабу фронту. Це мало дуже велике значення, якщо було порушено взаємодію між окремими нашими з'єднаннями. За виконання такого завдання в районі Сарни і проявлену при цьому сміливість, мужність і дотепність заступника командира ескадрильї Д.В.Пономарьова, одного із перших льотчиків Аерофлоту було нагороджено орденом Червоного Прапора.