Українські землі під владою Польщі та Литви (кінець XIV — перша половина ХУП ст.) - розвиток українських земель у 14 - 17 ст

Як і раніше, у внутрішній торгівлі значну роль відігравали місцеві  торги та ярмарки, що відбувалися  у містах і містечках, визначених королівськими грамотами - привілеями. Деякі ярмарки (у Києві, Львові, Кам'янці, Луцьку) мали загальноукраїнське значення. Сюди з'їжджалося і купецтво із сусідніх країн. У містах розвивалася постійна торгівля, зростало число крамниць.

Підносилася зовнішня торгівля. Тісними були економічні зв'язки українських  земель з Росією. Україна торгувала  із Західною Європою через Краків і Прибалтику. Особливо важливу роль в експорті українських товарів (хліба, вовни, воску тощо) відігравав Гданськ. Через нього ж на Україну йшов європейський і східний експорт.

Таким чином, незважаючи на посилення  феодально-кріпосницької системи, протягом XIV — першої половини XVII ст.

у соціально-економічному становищі  України сталися значні позитивні  зрушення. Саме у вказаний період українські селяни, козаки, міщани освоїли великі простори Правобережної та Лівобережної України, заселивши їх і заснувавши сотні сіл, слобід, міст і містечок.

Латинська мова, будучи в  Середні віки мовою права на території  практично всієї Західної Європи, зробив колосальний вплив на формування юридичної термінології в абсолютній більшості європейських мов. Не був  винятком і Старобілоруська - державна мова Великого Князівства Литовського. Між тим, нам не відомо жодного спеціального дослідження, присвяченого латинізми в Старобілоруська юридичної термінології.

При розгляді матеріалу всі  виявлені нами латинізми були розподілені  по п'яти групам. До першої групи  належать слова, що перейшли в Старобілоруська мова без скільки-небудь істотних змін звучання і значення: апеляция (лат. apellatio) - "звернення у вищу судову інстанцію", артикул (лат. articulus) - "стаття, параграф, розділ", куратар (лат. curator) - "Опікун", магiстрат (лат. magistratus) - "керівництво, влади ", магнат (лат. magnatus) -" багатий, знатний чоловік, власник великих земельних угідь ", статут (лат. statutum) -" постанову, збори законодавчих актів "та багато іншого.

До другої групи належать слова, що зберегли в Старобілоруська мовою своє звучання, але змінили значення: аутентик (лат. authentus "справжній, достовірний ") -" точний текст якого-небудь документа, переписаний з оригіналу та завірений печаткою та підписом посадової особи ", дукти (лат. ductus "напрям") - "межова лінія", iнстигатар (лат. instigator "підбурювач") - "державний позивач", канвакация (лат. convocatio "созиваніе") - "сейм, який збирався примасом у разі смерті короля ", пракуратор (лат. procurator "уповноважений") - професійний юрист, який займався адвокатською практикою ", прапiнація (лат. propinatio" Zdravicza, тост ") -" виключне право феодалів на виробництво спиртних напоїв ", реституция (лат. restitutio" відновлення, оновлення ") - "Повернення отриманого в результаті операції, якщо угода визнавалася незаконною ", екземпт (лат. exemptus" вилучений, вийнятий ") -- "особа, на яку не поширювалися загальногромадянські норми права". У більшості наведених прикладах тут ми маємо справу зі звуженням значення слова, його термінологізаціей при переході з латинського в Старобілоруська мову. При порівнянні слів першої та другої груп звертає на себе увагу наступний факт: всі слова першої групи вживалися як юридичних термінів вже в латинською мовою, в той час як слова другої групи в класичній латині юридичними термінами не були.

Третю складають слова, що змінили своє звучання, але зберегли значення, властиве їм у латинській мові. Таких слів у нас всього два: шкрутиніум (лат. scrutinium "дослідження, огляд, слідство") - "слідство у кримінальних справах "і шкрутатар (лат. scrutator) -" слідчий ". Перехід "с" у "ш" на початку слова пов'язаний, мабуть, з впливом польської мови. Не виключено, що ці два слова були запозичені не посередньо з латини, але за посередництвом польського, що й відбилося на їх фонетичному вигляді.

До розряду слів, змінили  як звучання, так і значення, відноситься  тільки один термін - Кусташ "зберігач державного архіву". Це слово запозичене з польського kustosz, де є аналогічне значення [2, с.219]. Польське ж kustosz у свою чергу походить від латинського слова custos - "сторож, страж, охоронець ".

П'яту, досить численну групу, складають слова, відсутні в класичної  латини, але створені в Середні  віки на базі латинських коренів і  словотворчих форматів: актикация (лат. acta - "протоколи, постанови") -- "запис документів в актові книги", секвестр (лат. seguestro -- "відділяю") - "обмеження особистих немайнових прав людини ". Іменник квiт -" розписка, вексель ", згідно з М. Фасмер, походить від лат. quietus - "спокійний" [3, с.219]. Утворений на базі цього іменника дієслово квiтаваць - "видавати вексель ", судячи з його словотворчі характеристикам, сформувався вже в одному з мов Речі Посполитої: або в польській, або в Старобілоруська. Не менш цікавим видається нам слово банiт -- "особа, позбавлена прав і засуджений до вигнання". Це слово виводиться з латинської bonitas - "справедливість". У іменника банiт був синонім слов'янського походження - виваланец [1, с.471].

Розглянутий нами лексичний  матеріал дозволяє зробити декілька висновків:

1. Основну масу латинізмів  в юридичній термінології становлять  слова першого, другого і п'ята  груп. Чи не численність слів, що змінили свій фонетичний  вигляд під впливом інших мов,  свідчить про те, що основна  маса латинської лексики безпосередньо  з латини, а не через польський  чи будь-якої іншої третя мова.

2. Численність слів, що  належать до першої групи, свідчать  про гарний знайомстві творців  Статуту з римським правом, з  системою притаманних йому термінів  і понять.

3. Необхідність термінологічно  оформити поняття і явища, пов'язані  з державною структурою Великого  Князівства Литовського і не  мали аналогів в римському  праві, породила слова друга  і п'ята групи. 

Список літератури

1. Статут Вялiкага Княства Лiтоускага 1588. Тексти. Дапаведнiк. - Мiнск. - 1989.

2. Стипула Р., Ковалева Г. Польсько-російський словник. - М., 1980.

3. Фасмер М. Етимологічний словник російської мови. - Т. 2, М., 1986.

4. А.Ю. Мусорін. Латинізми в юридичній термінології Статути КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОЇ 1588 РОКУ