Українські народні ліричні пісні

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 18:33, курсовая работа

Описание работы

З давніх-давен, з прадавньої історії український народ має славу народу дуже музичного. Українська пісня, здобула для себе визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях. Наприклад, подорож української капели, з хоровим співом у 1919 та наступних роках по Європі та Америці була загальним тріумфом слов'янських хорів звичайно за українцями була визнана першість.

Содержание

Вступ
Розділ 1. Становлення та розвиток українських ліричних пісень
Розділ 2. Класифікація ліричних пісень:
2.1. історичний характер соціально-побутових пісень
2.2. родинно-побутові пісні як вид ліричних пісень
2.3. жартівливі та сатиричні пісні
Розділ 3. Ліричні пісні на території Дніпропетровщини
Розділ 4. Значення українських літературних пісень в сучасній державі
Висновки
Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

ref_4820_parta_ua.doc

— 142.50 Кб (Скачать)

 

 

Список використаної літератури

 

  1. Гнатюк В. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності // К.: Наукова думка, 1966.
  2.      Давлетов К.С. Фольклор как вид искусства. – М.: Наука, 1966. – 365 с.
  3.      Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: Нариси і статті. – Львів, 2002. – 352 с.
  4. Колеса Ф. українська народна словесність. - Едмонтон, 1983.
  5. Козацькі пісні / Фольклорні записи та упорядкування Н.Г. Полякової. – К.: “Музична Україна”,  1991.  – 150 с.
  6. Кушніренко І.К., Жилінський В.І.  Фольклор Гуляйпільщини: Запорізька та Дніпропетровська область / За ред. проф. В.О.Горпинича. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. -  171 с.
  7.     Лирические песни / Составление, предисловие, подготовка текстов и примечания П.С. Выходцева. – М.: Современник, 1990. – 653 с.
  8. Махновець Л. „Давній український гумор і сатира”, 1959 р.
  9. Ой у полі дві тополі”. Українські народні пісні Запорізького краю. Випуск 1. Упорядник і редактор Н.Полякова. – Запоріжжя: Культурний центр “Хортиця”, 2000. – 103 с.
  10. Січова скарбниця. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Упорядкування, передмова та примітки Віктора Чабаненка.– Запоріжжя, ЗДУ, 1999. – 392 с.
  11. Стрюк Л. Етнологія України у пісенному фольклорі. – Тернопіль: Астон, 2001.
  12.      Українські народні пісні в записах М. В. Лисенка / Упор., вступна стаття та примітки Єфремової Л. О. – Ч. 1. – К.: Музична Україна, 1990. – С. 181.
  13.      Українські народні пісні та думи. – К.: Товариство «Знання» України 1992р.
  14.     Українські січові стрільці у піснях / Вступ, ст.. Левченко О. – Тернопіль, 1991р.
  15. Шумада Н. С. Поетична творчість українського народу // Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К, 1989.
  16. Яворницький Д.І. Вольності запорозьких козаків. – Дніпропетровськ: Січ, 2002. - 359 с.

 

 

Додатки

В додатках ми вирішили навести найбільш характерні приклади українських ліричних пісень.

 

 

ЧОМ ДУБ НЕ ЗЕЛЕНИЙ?  БО ТЕ ТУЧА ЗБИЛА

Чом дуб не зелений? Бо Те туча збила,

Козак зажурений: лишила дівчина.

А хто хоче знати, най  мене спитає,

Що дівчина любить, як сім років має.

Як сім років має, то до школи ходить,

А вже за собою штирки хлопці водить

А як десять має, го вже  мелюєся,

Вийде на вулицю, до хлопців  сміється.

Як п’ятнадцять має, то вже віддаєся,

А вна си гадає, що так  і здаєся.

Я в чужої мами треба  рано встати

Не будеш, дівчино, личко  малювати.

А як має двадцять, то цвіте, як ружа,

А люди все кажуть:" он пішла сивуля!”

 

ЩО ЗА ПАРУБОЧОК, ЩО НАБІК  ЧУБОЧОК

Що за парубочок, що на бік чубочок,

Сидить коло столу, як з рожі цвіточок? (2)

Сидить коло столу, як мак процвітає,

Не одна дівчина на нього чекає. (2)

Не одна дівчина, та й  не одна мати

Хоче свою доньку за нього  віддати. (2)

 

ОЙ НА ГОРІ НА МОГИЛІ

Ой на горі на могилі

Там пасуться три кобилі

Їдна кара, друга бура ...

Що то в дівки за натура:

Йшла за дров’ми та й заснула.

Прийшов кабан тай  торкає:

- Вставай, дівко, бо  світає.

Пішла дівка до пана

Позивати кабана:

- Ой ти, пане, твій кабан

Такий самий, як сам пан.

ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ

- Грицю, Грицю, до  роботи!

В Гриця порвані чоботи.

- Грицю, Грицю, до  Марусі!

- Зараз, зараз приберуся!

- Грицю, Грицю, врубай  дров!

Ой! Гриць щось нездоров.

- Грицю, Грицю, до  Марусі!

- Зараз, зараз приберуся!

- Грицю, Грицю, молотити!

Гриць нездужає робити.

- Грицю, Грицю, до  Марусі!

- Зараз, зараз приберуся!

- Грицю, Грицю, до  телят!

В Гриця ніженьки болять.

- Грицю, Грицю, до  Марусі!

- Зараз, зараз приберуся!

- Грицю, Грицю, роби  хліб!

- Кахи, кахи, щось охрип!

- Грицю, Грицю, до  Марусі!

- Зараз, зараз приберуся!

Грицю, Грицю, хоч жениться?

Не може одговориться!

- Грицю, Грицю, кого  взяти?

- Краще Марусі не  зискати!

- Марусенько, серце моє,

Чи підеш за мене?

- Стидкий, бридкий,  не люблю

І за тебе не піду.

Пішов Гриць, зажурився

Да і в ченці постригся.

Тепер Грицю скучно жити,

Було Марусі не любити.

Грицю всюди не в покой,

Гриць іду уже домой.

Грицю, Грицю, пошукай,

Краще Марусі вибирай.

Єсть Наталка і Ганнуся,

Та миліш нема Марусі.

Хоч ізгину, пропаду,

Краще Марусі не найду.

 

ЗА РІЧКОЮ ГЕРАСИМ

За річкою Герасим,

В Герасима гарний син,

Мати любить Герасима,

А я, дочка,- його сина.

- Ой ти казав люблю,  люблю

І в осені візьму, візьму,

А тепер довелося-

Ти без чобіт, а я боса

-Ходи ж, мила моя,  боса,

Бо тобі так довелося,

Мені ж босим не годиться,

Буде жито не родиться.

Нехай краще не родиться,

Коли таке поводиться,

Ми ж на теє не здаваймось

Та ходімо обвінчаймось.

-Та ще ж бо я  не збісився,

Щоб на тобі оженився

Поглянь ти на свою вроду,

Краще з мосту кинусь в воду

Таки ж Гандзя доскочила,

Петра таки зморочила,

Як він на ній оженився,

Мов за стіну заступився.

Через річку, через став,

Любив, поки перестав.

Та й вона ж його любила,

Так,що й розум загубила.

Ой гоп-чук-чук, поберемся

Та й будемо панувати,

Ой ти будеш кози пасти,

А я вівці заганяти.

Оженився навісний

Та взяв біснувату.

Та не мали що робить,

Запалили хату.

 

 

 

І УЧОРА У КУМИ

І учора у куми,

І сьогодні у куми,

Гей, ой коли ж я куму

Та й до себе зазву?

Ой найму я стрільця

тай застрелю горобця,

Гей, та й тоді я куму

Та й у гості зазву.

Ой продам я груди

Та куплю блюди,

Гей, ой продам я реберця

Та покуплю видельця

І зварила горобця

На дванадцять блюдів,

Гей, на дванадцять блюдів,

На дванадцять столів.

Аж тоді вже я куму

Тай у гості зазву.

- Гей, їж, кумо, горобця,

Не засалювайся,

Гей, за пазуху не бери,

Своїм діткам не неси!

 




Информация о работе Українські народні ліричні пісні