Українські народні ліричні пісні

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ  ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З предмету: Історія української літератури

На тему: «Українські народні ліричні пісні»

 

 

 

Роботу виконала:

студентка 2-го курсу

групи УМЛ 06-1

Колісник А. О.

МЕТОДИЧНИЙ КЕРІВНИК

Гончаренко О. М.

 

 

 

 

м. Кривий Ріг

2008 р.             

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Становлення та розвиток українських ліричних пісень

Розділ 2. Класифікація ліричних пісень:

2.1. історичний характер соціально-побутових  пісень

2.2. родинно-побутові пісні як  вид ліричних пісень

2.3. жартівливі та сатиричні пісні

Розділ 3. Ліричні пісні на території  Дніпропетровщини

Розділ 4. Значення українських літературних пісень в сучасній державі

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Вступ

 

Українська народна пісенність – дорогоцінне надбання народу, нев’януча окраса його духовної культури.

З давніх-давен, з прадавньої історії український народ має славу народу дуже музичного. Українська пісня, здобула для себе визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях. Наприклад, подорож української капели, з хоровим співом у 1919 та наступних роках по Європі та Америці була загальним тріумфом слов'янських хорів звичайно за українцями була визнана першість.

Один з перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в  українських піснях звучить душа українського народу і нерідко –  його істинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різних народів. Наприклад, Лев Толстой таку глибоку й містку оцінку нашій національній скарбниці: „Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво й гарно, як народ український”. „Щасливі ви, народилися серед народу з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їх музику я душею спочиваю. Стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття й сили”.

Українські селяни, співаючи без  усякої науки, керуючись вродженою  музичністю, ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на різні  голоси і кожен веде свою партію. Український церковний спів є, мабуть,  одним із кращих у світі зі своїми стародавніми розспівами й найновішими композиціями майстрів церковного співу, всесвітньо відомих композиторів.

В українській пісні, як частині  фольклору, втілені світоглядно-соціальні й естетико-художні переконання українців. І як частина фольклору вона має усі властиві йому ознаки: усність передачі й існування в устах носіїв, анонімність і колективність творення і побутування, імпровізаційність, варіативність, функціонування за законами усної традиції і притаманний усім видам первісного мистецтва синкретизм.

Дана курсова робота присвячена вивченню українських ліричних пісень як невід’ємної складової частини  українського народу, української ментальності, української пісні та нашого повсякденного життя, життя з піснею.

Ціллю нашої курсової роботи є встановлення визначення поняття «українська лірична пісня», її становлення та історичний розвиток під впливом різних зовнішніх факторів та подій, дослідити різні види ліричних пісень, попередньо розділивши їх на групи, зробити аналіз ліричних пісень Дніпропетровщини та сусідніх областей, виділити значення ліричної української пісні в сучасній українській державі та в нашому повсякденному житті.

Об’єктом дослідження в нашій курсовій роботі виступає українська лірична пісня, її особливості в різних регіонах України загалом та в Дніпропетровській області зокрема.

Предметом дослідження в нашій курсовій роботі є особливі види українських ліричних пісень в різних регіонах нашої держави, особливості виконання цих пісень, їх обрядовість та святковість.

Задачі які ми ставимо для дослідження перед собою при написанні даної курсової роботи:

1. Узагальнити та систематизувати всю знайдену по даній темі інформацію;
2. Виділити українську ліричну пісню з поміж інших різних видів українських народних пісень;
3. Зробити повну класифікацію українських ліричних пісень, розділивши їх на соціально-побутові, родинно-побутові, жартівливі та сатиричні пісні;
4. Дати характеристику ліричним пісням, що співаються на території Дніпропетровської та розташованих поблизу областей;
5. Виділити значення української пісні взагалі та ліричних зокрема в сучасній державі, в наш час технологічних перетворень;
6. Підбивши підсумок по нашій курсовій роботі зробити остаточний підсумок щодо українських ліричних пісень.

 

Розділ 1. Становлення та розвиток українських ліричних пісень

 

Увесь вік людину супроводять пісні  – „від колиски до могили, бо нема такої значної події в житті  народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому”, - говорив М. Стельмах. Народні пісні є вагомим внеском України в загальнослов’янську й світову художню творчість. Незліченне й різноманітне їхнє багатство. Вважають, що тільки цих творів записано понад дві тисячі.

  Пісні породжувались подіями  та явищами суспільного життя,  громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою  проти іноземних загарбників,  національного та соціального  гноблення і палкою любов’ю  до Вітчизни. У народній пісні  майже немає розповідної основи, уся увага зосереджена на відтворенні внутрішнього світу людини        ( психічного стану, думок, бажань, надій, страждань і т. ін. ).

Народна лірика своїм походженням  сягає в глибину століть. Людна  уважно придивлялась до оточуючої природи, напружено вдивлялась у себе i за допомогою мовних засобів художньої уяви та фантазії, а також перебираючи струни свого серця, свій настрій, свої емоції, запліднені думкою, вплітала у надзвичайної краси i вiртуозностi мелодії. Сучасна дослідниця С. Я. Єрмоленко зазначала, що “мова усної народної творчості, зокрема мова народної пiснi, є скарбницею національного свiтобачення, своєрідною енциклопедією почуттів, художньо-емоцiйною пам’яттю народу. Вона має важливе пiзнавально-виховне та естетичне значення. Народна пiсня чи не найяскравіша за усі види фольклору здатна передавати специфіку художнього мислення своїх творців i носіїв, вона й донині перебуває в стані активного побутування, отже, підтримує формування національної самосвідомості українців.

Протягом століть усна народна  творчість була чи не єдиним засобом  узагальнення життєвого досвіду  українського народу, втіленням народної мудрості, світогляду та ідеалів. Фольклор став віддзеркаленням не тільки найважливіших  подій в історії України, починаючи з княжої доби, а й зберіг численні архаїчні язичницькі мотиви і символи, які часто приховуються під покровом християнської традиції. Завдяки фольклорній спадщині ми можемо ознайомитися із побутом далеких і близьких поколінь українців, уявити їх свята і будні, сповнені магічних і захоплюючих обрядів.

Характеризуючи ліричні пісні  та їх різновиди, то їх по праву можна  вважати наймолодшим родом пісенного  фольклору. Їх становлення відбулось  переважно у XVI - XIX століттях. Усі  ліричні пісні українського народу можна згрупувати у два великі розряди: соціально-побутові і родинно-побутові. До першої групи належать зокрема козацькі, рекрутські, чумацькі, наймитські, емігрантські пісні. До родинно-побутових зараховують практично усі пісні про родинне життя, а також ті, що стосуються особистого життя людини (пісні про кохання, жіночу долю, сирітство, гумористичні, колискові, пісні дітей, молоді і дорослих).

Частиною, так би мовити, українських  ліричних пісень можна вважати найвизначнішу частину українського усного епосу думи. Попередниками дум були билини княжої доби, які на теренах України зазнали цілковитої трансформації і збереглись лише в європейській частині Росії. Фахівці пов’язують походження дум з такої давньої форми як ритуальний плач. Здебільшого думи розповідають про козацьке життя, війни із загарбниками, воєнні походи козаків в інші землі, побут родин козаків, які залишилися в Україні. У XVII–ХІХ ст. кобзарі та лірники – виконавці дум та історичних пісень об’єднувалися у так звані кобзарські братства/цехи. У таких цехах був свій статут і правила, жорстка субординація членів і визначений репертуар. Кобзарство з XVII ст. було шанованою професією в Україні.

Цікавими зразками побутової пісенної лірики є також танкові (танцювальні, до танцю) пісні та українські коломийки, що поділяються на групи "до танцю" і "до співу", їх науковці і ми відносимо до такого підвиду ліричних пісень як жартівливі та сатиричні. Ця так звана "коломийкова" форма виникла найраніше в порівнянні з попередніми видами народної лірики та активно поширилась у різних жанрах традиційного фольклору, прижившись також у професійній українській поезії.

Саме такий ранній розвиток української  ліричної пісні зумовив її популярність та поширення на велику територію  нашої держави, а близький кожному  громадянину сюжет, мотиви, інколи страждання обумовили її неймовірну, так би мовити, популярність серед населення нашої Батьківщини.

 

Розділ 2. Класифікація ліричних пісень

 

Перш ніж приступити до класифікації ліричної пісні, необхідно сказати  декілька слів про особливості класифікації цього жанру. У науці це питання довгий час залишається невирішеним і до цих пір не сформульована єдина точка зору. Більшість учених в основу пісенної класифікації поклали тематичний принцип.

Так С. Г.  Лазутін, виділяє побутову селянську пісню і історичну. Побутова пісня присвячена спочатку темам любові і сімейно-побутових відносин. Пізніше в них розвиваються і різного роду соціальні мотиви, перш за все –  антикріпосницька тема. У побутових піснях розкриваються суспільно-громадські відносини людей: селяни розповідають про своє важке життя в умовах кріпацтва, яскраво представлено і нелегке життя дворових людей.

До соціально-побутової пісні  багато вчених відносять також солдатські і робочі пісні, в яких сімейні  відносини ніяким чином не зачіпаються. Сюди входить і так звана лакейська пісня. До солдатських пісень тісно примикають козацькі пісні.

Дехто з вчених указує і на існування  військово-історичних пісень, куди також  входили солдатські пісні, що відрізняються  від солдатських пісень побутової тематики. Тут з'являються нові герої, нові мотиви і теми. Крім пісень, що розповідають про нелегке життя солдатів і козаків, в солдатському середовищі виникають також жартівливі, гумористичні пісні.

До трудових пісень відносять і  робочі пісні, в яких головною темою стає тема праці, що розкриває «взаємини між робочими і тими, кому вони вимушені були підкорятися (господар, підприємець, адміністрація, майстри, наглядачі)».

Багаті сюжетами і близькі до любовно-побутової тематики прощальницькі пісні, що виникли в другій половині XVIII, – початку XIX  століття. У них дівчина просить свого дружка, що відправляється до Пітера, відкласти від'їзд, але він відповідає, що ніяк не може. Засмучена дівчина присягається у вічній любові.

До XVIII - п. XIX ст. у піснях представлений образ боязкої, соромливої дівчини, але з вказаного періоду в піснях з'являється і інший образ дівчини- сміливої, бойової, рішучої.

У деяких вчених виділяються і міські пісні, названі міщанським романсом, головною темою яких є нещасна любов.

Існує і інша класифікація пісенної творчості – по функції. Вона представлена К. С.  Давлетовим. Традиційна пісня «розпадалася на чотири основні жанри: пісень заклинальних, ігрових, величальних і ліричних» До ліричних пісень він відносить, наприклад, любовні, сімейні, або солдатські, робочі. К. С.  Давлетов указує на те, що саме ліричні пісні піддалися історичній зміні. Також їм виділені так звані «емігрантські» пісні, в плані професійному – пісні бурлаків, студентів.

Існує також і наступна думка: до ліричних віршованих жанрів відносяться пісні соціального змісту, любовні пісні, сімейні пісні, малі ліричні жанри.

Ми пропонуємо свою класифікацію пісень, враховуючи приведені вище.

1. Соціально-побутова пісня. Сюди ми включаємо козацькі пісні, анти кріпацькі, рекрутські, солдатські, чумацькі, бурлацько-наймитські, заробітчанські, стрілецькі та емігрантські.

2. Наступним видом ми виділяємо  родинно-побутові пісні, пісні  любовної і сімейної тематики, які розкривають взаємини коханих, а також повною мірою розкривають внутрішньо-сімейні відносини, нелегке життя селянства в умовах кріпацтва.

3. Окремо виділяємо жартівливі пісні, сатиричні пісні та пісні хороводи.

Особливої уваги заслуговує кожний виділений нами вид ліричної народної творчості, адже це все ж та лірична пісня, але кожна зі своїми особливостями, багатством тематики, образів, символів, художньо-виразних засобів.

 

2.1. історичний характер  соціально-побутових пісень

 

Пісня живе в народі своїм життям. Розвиваючись, вона змінюється по-різному  на кожному історичному етапі. Пісня змінюється так само, як змінюються погляди і відчуття, настрої і світогляди народу. Вони «прагнуть відповісти сучасним ідейно-естетичним потребам народу.

Як вже було зазначено вище до цього, виділеного нами, виду пісень ми відносимо народні пісні про козаків, анти кріпацькі пісні, рекрутські та інші пісні що безпосередньо стосуються суспільних відносин та побуту українців.