ІНДЗ

 з  дисципліни:

Історія економіки та економічної думки

на тему:

  „Сучасні теорії інформаційного суспільства” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2010

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

     1. Становлення інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

     2. Теорії інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

Список  використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Сучасний етап розвитку світової цивілізації визначається як перехід від індустріального суспільства до інформаційного, появу якого пов`язують з інформаційною революцією, розвитком інформаційних технологій, що радикально змінюють суспільне життя. Цей перехід відбувається нерівномірно, що обумовлюється як національною специфікою, так і станом розвитку світового співтовариства. Поняття “інформаційне суспільство” сьогодні використовують для визначення суспільства, у якому економіка, політика та культура залежать від створення, збереження і доступності інформації у національному і світовому масштабах.

     Існують різноманітні підходи до становлення і розвитку інформаційного суспільства, навіть у розвинених країнах світу. Теоретичне обґрунтування розвитку інформаційного устрою значно відстає від практичних потреб, що розвиваються досить швидкими темпами. Сьогодні практично кожна країна постала перед необхідністю здійснення інноваційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття. Оскільки інформаційне суспільство будується в межах двох його моделей (західна і азійська), і стало глобальним політичним, ідеологічним, соціально-практичним явищем. [3]

     Пріоритет у розробці теорії інформаційного суспільства із самого початку належав західним соціологам, які називали становлення майбутнього інформаційного устрою по-різному: “посткапіталістичним”, “постмодерним”, “постцивілізаційним” тощо.

     Протягом останніх років у вітчизняній науці був продемонстрований конструктивний підхід до західних теорій інформаційного суспільства. В Україні предметне поле досліджень у рамках проблематики “інформаційне суспільство” тільки формується.

     Теорія інформаційного суспільства – важливий елемент сучасної теорії суспільного процесу, вона розкриває об`єктивну тенденцію переходу людства до інформаційного розвитку, визначає гуманістичний вимір технологічного прогресу. Поява теорії інформаційного суспільства в 60-х роках минулого століття зумовила суспільну полеміку щодо сутності та ролі новітніх технологічних перетворень. Проте, протягом останніх десятиліть стрімкий розвиток і поширення інформаційно-комунікаційних технологій, а також збільшення обсягів інформації та знань створили належне підґрунтя для сприйняття нового устрою суспільства саме у практичному контексті. Інформаційне суспільство почали сприймати не просто як термін, який потребує наукового обґрунтування, а як стратегічний суспільно-політичний та соціально-економічний орієнтир розвитку країни на сучасному етапі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО  СУСПІЛЬСТВА

     Широке  впровадження досягнень науково - технічного прогресу в усі соціально - економічні і виробничі процеси зумовило переведення інформації у розряд політичних категорій. Процес цей об'єктивно - суб'єктивний, оскільки, по - перше, відбувається посилення ролі інформації як у житті людей, так і в процесах прийняття державних управлінських рішень. По - друге, спостерігаються якісно - кількісні зміни інформаційних потреб суспільства, збільшення частки людських ресурсів у роботі з інформацією, що підтверджує реальність побудови інформаційної економіки. По - третє, інформація вносить низку суттєвих змін у характер розроблення стратегії розбудови державності. Головною формою соціального надбання стають не стільки матеріальні елементи виробництва, скільки накопичення знань і корисної інформації.

     Ціла  низка держав світу вже прийняла свої національні програми входження  в епоху панування інформаційних  технологій. Однак їхні розробники випускають з поля зору світоглядний зміст цього етапу розвитку людства, роблячи основний акцент на інформаційних технологіях, які передують інформаційному суспільству.

     Проте термін «інформація» в сучасній науці має вельми широке поле визначень. Наприклад, Н. Вінер вважає інформацію як визначення змісту, отриманого від зовнішнього світу в процесі пристосування до нього. У. Ешбі, вбачає, що інформація - це передача різноманіття, яке може мати певний вплив на подальший розвиток подій, вчинків, шляхів розв'язання завдань; А. Моль визначає її як міру складності структур або вірогідність. Л. Бриллюен інформацію пов'язав з ентропією, визначивши її як протилежність невпорядкованості. К. Штейнбух стверджує: «Те, що ми спостерігаємо як духовні функції людини, і є отримання, переробка, збереження та передача інформації». Акаде мік А. Колмогоров розглядає інформацію як першооснову нових перспективних галузей науки та техніки, пов'язуючи це з передачею інформаційних функцій від людини до машин у найширших масштабах.

     Тобто інформацію розуміють у двох аспектах: як форма відображення, що пов'язана з самокерованими системами, і як аспект, сторона відображення, що може передаватися, ставати об'єктивованою.

     Інформаційне  суспільство як соціологічна та футурологічна  концепція, де основним фактором суспільного розвитку є виробництво та використання науково - технічної та іншої інформації, виникає у 80-ті роки у зв'язку з мікроелектронною революцією. Основу теорії інформаційного суспільства заклали Д. Белл, Т. Стоуньєр, А. Турен, У. Дайзард, А. Тоффлер. Саме в їхніх фундаментальних працях 1970-1980-х рр. було окреслено основні риси концепції інформаційного суспільства, яка змінила концепцію індустріального та постіндустріального суспільства. Вона базована на передумовах того, що інформатика та інформаційна технологія виступають засобом зміни соціальної структури суспільства, продуктивних сил й утворення цілісної індустрії інформації.

     Поряд із терміном «інформаційне суспільство» у міжнародній практиці вживається також термін «цифровий розрив», чи «цифрова нерівність»: убачається нерівномірний доступ до інформаційно-комунікаційних технологій, інформаційне домінування одних країн над одними, що є серйозною перешкодою на шляху створення стійкого глобалізаційного інформаційного суспільства. Крім зазначених, є ще низка назв цього типу організації соціального життя людини – таких, як постбуржуазне, суперіндустріальне, постцивілізаційне тощо. А. Тоффлер, наприклад, називає це суспільством «третьої хвилі», або «електронним будинком»; у межах котеджної цивілізації виокремлюють теорію Г. Мак-Люена «глобального села». Існують теорії, що пропагують становлення екорозумної цивілізації перехід від техноцентризму (природа як майстерня) до екологізму (природа як храм), спрямовані на збереження навколишнього середовища, та теорія цивілізації дозвілля. Автори останньої пропагують самовираження особистості, вільний час і дозвілля, приватне життя. Виокремлюють також такі назви цивілізації майбутнього, як кібернетична, технотронна, суспільство мереж та ін.

     Новий етап у дослідженні соціально-політичних та економічних особливостей інформаційного суспільства пов'язаний з ім'ям М. Кастельса. Відправною точкою його побудов є глобальна економіка та міжнародні фінансові ринки. Дотримуючись думки, що сама природа інформації дає їй змогу легко долати будь-які перешкоди і кордони, М. Кастельс характеризує інформаційну еру як епоху глобалізації. При цьому мережеві структури є водночас і засобом, і продуктом глобалізації суспільства. «Саме мережі, – як вважає М. Кастельс, становлять нову соціальну морфологію наших суспільств, а поширення «мережевої» логіки значною мірою позначається на ході та результаті процесів, пов'язаних із виробництвом, повсякденним життям, культурою і владою». Отже, за М. Кастельсом, влада за структуру виявляється сильнішою структури влади, а її найважливішим джерелом є приналежність до тієї чи іншої мережі вкупі з динамікою розвитку одних мереж стосовно інших.

     Сучасні дослідники пропонують покласти в основу поняття «інформаційне суспільство» уявлення про «колективний інтелект» («колективний розум») як системну властивість сукупності індивідуальних розумів людей, здатних обмінюватись інформацією, формувати загальне світорозуміння, колективну пам'ять і приймати колективні рішення.  

     «Ми вступаємо у XXI століття, – пише М. Мойсеєв, цивілізація якого буде пронизана електронікою подібно до того, як організм пронизаний нервовими волокнами.

     Вираз «інформаційне суспільство» у Д. Белла – це нова назва для постіндустріального суспільства, яка підкреслює основу визначення соціальної структури інформацію. Інформаційне суспільство в його трактуванні має всі основні характеристики постіндустріального суспільства (економіка послуг, центральна роль теоретичного знання, орієнтація на майбутнє й зумовлені нею моделі управління, розвиток нової інтелектуальної технології). Однак, якщо становлення постіндустріального суспільства пов'язувалося з виробництвом електронно-обчислювальної техніки, то в становленні інформаційного суспільства великого значення надається конвергенції електронно-обчислювальної техніки з технікою засобів зв'язку. Дослідивши соціальні межі інформаційного суспільства, Д. Белл зробив висновок, що «в наступному (ХХІст.-прим. авт.) столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для засобів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становлення нового соціального укладу, що ґрунтується на телекомунікаціях».

     Проте більшість дослідників сприймає термін «інформаційне суспільство», хоч між ними й є певні розбіжності  щодо інтерпретації особливостей цього нового суспільства. Й. Масуда твердить, що, на відміну від туманного терміна «індустріальне суспільство», поняття «інформаційне суспільство» надає можливість глибше охарактеризувати й структуру цього майбутнього суспільства. Професор Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші визначав його як суспільство, в якому процес комп'ютеризації дає людям доступ до надійних джерел інформації, рятує їх від рутинної роботи, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва:«Виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального буде рушійною силою освіти та розвитку суспільства».

     Концепція Д. Белла зазнала критики з  боку французької соціологічної  школи, яка запропонувала розглядати інформаційне суспільство в ширшому  контексті. На думку представників цієї школи, інформаційна революція, поширюючись на всі сфери життєдіяльності людини, дає змогу кожному усвідомити колективні обмеження, викликає появу суспільства досконалого планування, де центр одержує від кожної підсистеми достовірну інформацію про локальні переваги, згідно з якими розробляється загальна програма дій. Дж. Нейсбітт вважає термін «постіндустріальне суспільство» невдалим: «Ми завжди називаємо ери чи рухи «пост» або «непро», якщо не знаємо, як їх назвати». 

     Прихильники цієї концепції говорять про формування єдиної інформаційної єдності людської цивілізації, де реалізовано вільний доступ кожної особи до всіх інформаційних ресурсів. Домінуючими стають гуманістичні принципи управління суспільством, базовані на прозорості влади, загальному доступі до інформації, демократичності прийняття суспільних рішень. Природно, що є й негативні явища, серед яких слід назвати зайвий («зомбувальний») вплив на суспільство засобів масової інформації (особливо реклами); небажане втручання в приватне життя людей і організацій на базі інформаційних технологій (наприклад, «хакерство» через Інтернет); складність адаптації до середовища інформаційного суспільства; небезпеку розриву між «інформаційною елітою» (людьми, що розробляють інформаційні технології) і простими споживачами.

     Порівняння  «технократичного підходу» Д. Белла з соціологічним підходом французької школи підводить до висновку, що в першому випадку базовою концепцією є ринкова (ліберальна) концепція, а в другому - соціально-культурна. В інформаційному суспільстві, за Д. Беллом, інформація керує поведінкою виробників і споживачів; згідно з французькою школою – задовольняє соціальні та культурні потреби. У першому випадку побудова суспільства ґрунтується на ієрархічній структурі, у другому – організація базована на добровільності та пріоритеті особистих прав. Влада заснована на інформації про локальні підсистеми. Вона «прозора» для демократичних інститутів. Якщо в першому випадку сутність інформації економічна, то в другому – комунікаційна.