Історія козацтва.Козацькі отамани – вихідці з Тернопільщини

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Україно-нідерландський факультет

економіки та менеджменту

 

 

І Н Д З

на тему:

«Історія козацтва.Козацькі отамани – вихідці з Тернопільщини»

 

Виконала:

студентка Гриник Тетяна

група МУНІД-11

Перевірив:

 

 

 

Тернопіль 2008

 

ПЛАН

   Вступ

1.Причини виникнення  козацтва:

• економічні
• соціальні
• політичні
• стратегічні
• національно — релігійні 

2.Виникнення реєстрового  козацтва.

3.Козацькі отамани  Тернопільського краю:

-Дмитро Вишневецький

-Северин Наливайко

4.Побут та звичаї  козаків.

5.Правова система козацтва.

6.Національно — визвольна  боротьба українських козаків  проти Речі Посполитої.

Висновок.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

ВСТУП

 

Почуття патріотизму плідне тільки тоді,  коли воно поєднується з історичною свідомістю. Ми сповна  відчуваємо землю Батьківщини, лише пізнаючи пласти її історії. Нині, коли наш народ починає усвідомлювати себе великим   європейським народом, могутня хвиля національного відродження підняла його дух до небачених висот. Народ прагне знати чисту правду  про свою самобутню історію.

Відомо, що історія українців  у результаті різних перекручень  і замовчувань багатша на всілякі «білі» та «чорні» плями,  ніж будь-якого іншого народу. Але нині ця історія, так би мовити, в повному обсязі   і первозданній чистоті повертається  до нас, справляє дедалі більший вплив на перебіг подій, що відбуваються  з  суспільстві .Народ свято береже пам'ять про своє героїчне минуле.

   На кордоні лісу і  дикого степу, на стику слов'янської осілої

сталості і  розгульної вольниці кочівників народилося козацтво. Багато

хто говорять про  його особливу культуру і навіть цивілізацію. Степова

місцевість  нижче дніпровських порогів одержала назву Запоріжжя, а

плавні, що примикають до Дніпра - Великого Лугу. Саме тут у середні

століття зародилося й зміцніло запорізьке козацтво. Запорожці  назвали

себе ще "січовиками". Слово це походить від дієслова "сікти" і має той

самий корінь зі словом "засіка ". Козацька столиця - Січ - для захисту

обставлялася  вирубаними (висіченими) деревами. Однак  дотепер не відомі

точні місця  їхнього розташування. І взагалі  в історії запорізького

козацтва ще багато білих плям. Спробуємо, призвавши  на допомогу

свідчення деяких авторитетних дослідників козацького побуту і народну

поголоску, висвітити  окремі, найбільш загадкові моменти  історії

запорізьких козаків, особливості їхньої культури.

 

 

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОЗАЦТВА

 

  В половині ХVІ ст. України була в тяжкому занепаді. Український народ вже не мав своєї держави, був розчленований між п'ять держав. Найбільше українців було під Литвою - до неї належала ціла східна Україна. До Польщі належали, західноукраїнські землі. До Семи городу - Закарпатська України, під владою Молдовії найшлися Буковина й Басарабія, Московщина зайняла Сіверщину. 
   Але є бо й на зверхні обставини були для України некорисні. На місці давньої візантійської держави була в той час варварська Туреччина. І найважливіше - у Криму в ХV ст. зорганізувалася окрема татарська орда, яка стала дуже небезпечним сусідом України. 
   Почалася одна з найстрашніших дію історії східної України. Хижацька орда нападала часто, не раз кілька разів у році, на українські землі, що були під Литвою й Польщею, нищила людське добро, людей брала в тяжку неволю. Через те східна Україна сильно занепала і збідніла. 
   Але найгірше було те, що татарські напади йшли далі, й то не тільки у східній Україні, а й у Західній. Польща й Литва, що повинні були боронити цих земель, як боронили їх колись наші князі, не мали на це сили; з військового погляду не були до того добре зорганізовані. 
   Після зруйнування Києва татарами ще проживали над Волгою, потім частина їх переселилася до Криму і тут заснувала свою державу.Відтоді, як у 1240 р. було зруйновано Київ, головною ареною подій української історії стає Галичина та Волинь. Проте на кінець XVI століття центр подій переміщується на схід у Придніпров’я.

  Скрутно велося українському народові під пануванням чужих володарів, бо

скрізь на Україні  заведено панщину. Селяни працювали  на панській землі,

бо всю землю  отримали у власність великі пани — вельможі. Селянин (якого

прозвано з-московська «холопом») зовсім не мав свободи. Пан  міг його

продати або  й убити, і годі було з паном  судитися, бо і суддями стали ті

самі вельможі.

   Деякі волелюбні люди по селах, здебільшого на Великій Україні, не могли

стерпіти такої  неволі. Вони кидали все й утікали  в степи за Дніпрові

пороги. Там  не, було ані сіл, ані міст, не було жодної влади. Тож ті

люди гуртувалися  по сто і по тисячу, здобували  собі зброю, полювали на

дикого звіра  і так жили. На ті степи нападали не раз з півдня, з Криму

татари, бо вони шукали в степах паші для своїх  табунів коней та

домашньої худоби... Озброєні люди з України оборонялися  від татар, не

раз самі гинули в битві, але часто й побивали татар і відбирали від них

їхні табуни, а здобич ділили між собою. Іноді, як збиралося тих

свобідних людей  кілька тисяч, то вони й самі нападали на татар або на

турків аж за Чорним Морем і верталися в  степи з багатою здобиччю.

   Ці люди називалися «козаки»,— може, від татарського слова «кайзак», що

значить «вільний чоловік», «безстрашний вояк». Перші звістки про козаків записані в хроніках і літописах уже в 1492 році. Тодішній кримський хан нарікай «Кияни і черкасці розбили татарський корабель під Тягинею».     

    Наступного року знов турецький султан жаліється   Польщі,  що  козаки  під  проводом  князя   Богдана Глинського,  старости черкаського,  зруйнували турецьку фортецю Очаків. Тут називає султан цих людей виразно «козаками».  Від того часу вже  безперестанку повторюються напади козаків на  татар і турківТа певніші й докладніші історичні дати про козаків починаються щойно близько 1550 року, коли козаки осіли першим Кошем на Дніпрі і обрали  єдиного кошового. Козацька сила зростала з року на рік і ставала грізною  не тільки для татар  і  турків,  що  сусідували  на   півдні з 

Україною,   але  й  для   всіх   інших   суміжних  держав.

  Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі. Були серед них також міщани, позбавлені сану, священики, збідніла знать. Хоч до козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни і навіть татари, все ж величезну більшість населення Придніпров’я складали українці. Російський різновид козацтва розвинувся далі на схід на ріці Дон. Основними причинами виникнення козацтва були:

   а) економічні (нестача власної орної землі, народна колонізація вільних земель Придніпров’я та Дикого поля - степів за Дніпровськими порогами);

   б) соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);

   в) політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);

   г) стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства);

   д) національно-релігійні (політична полонізація українського населення та наступ католицької церкви на права православної).

  Спочатку козаки ставили собі за мету відвести напади татар, сприяючи у такий спосіб освоєнню окраїн. Але, в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію, здобуваючи кожен раз переконливі перемоги над татарами, українське суспільство стало дивитися на козаків не лише як на борців проти мусульманської загрози, а й як на оборонців від національно-релігійного та суспільно-економічного гноблення польської шляхти.       

    Поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козаки стали брати дедалі активнішу участь у розв’язанні ключових питань українського життя. У пошуках волі українські козаки просувалися все нижче Дніпром і його південними притоками за прикордонні застави Канева та Черкас.

  Вирушаючи в походи, козаки вибирали своїми ватажками або отаманами найбільш винахідливих, сміливих, досвідчених, щоб краще було оборонятися від татар.   

   Дуже скупі історичні  відомості маємо про перших справжніх

козацьких отаманів, що водили козаків, поки ще не було Січі.

   Історія записала кілька імен таких отаманів, які вийшли не з панів, а з

бідних утікачів, які вславилися відвагою і за те їх вибрано отаманами.

Такими були Карпо Масло з Черкас, який здобув турецьку твердиню Очаків,

Яцко Білоус з Переяслава, Андрушко з Брацлава і Лесун.

   Всі вони групувалися в об’єднані загони. Вони називалися ватаги. Згодом в степу засновувалися укріплені табори і для багатьох козакування перетворилося на постійне заняття. Одним з найважливіших обов’язків був захист кордонів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИНИКНЕННЯ  РЕЄСТРОВОГО КОЗАЦТВА

 

   Козаки ігнорували урядову владу. Вони визнавали лише своїх старшин. Польський уряд сподівався залучити до себе на службу міське козацтво або певну його частину. В 1572 році король Август санкціонував утворення загону з 300 оплачуваних козаків на чолі з польським ватажком, який формально не підпорядковувався урядовим чиновникам. І хоча цей загін незабаром розформували, його поява стала важливим прецендентом. Вперше польський уряд визнав козацтво як окрему соціальну верству, що мала право на самоврядування. Друга більш вдала спроба створення санкціонованого урядом козацького загону мала місце в 1578 році. Король встановив плату шести сотням козаків і дозволив їм розташовувати в місті Трохтемирові свій арсенал і шпиталь. За це козаки погоджувалися визнати за старшин призначених шляхтичів. Завдання цих негайно внесених до реєстру козаків полягало в охороні кордонів та в контролі за реєстровими козаками. До 1589 року реєстрових козаків налічувалося 3 тисячі.                                                   Реєстрове козацтво і шляхта жило без усякого діла і складали тільки почесну варту свого магната.В основному це були вихідці з місцевих жителів. Вони мали значну власність. Один реєстровий козак мав маєток, ставок для риби, ліс і пасовисько, вулики, золото. Відносно заможне реєстрове козацтво різко відрізнялося від нереєстрових козаків, які рідко коли мали більше ніж прості селяни. Реєстрові козаки мали великий вплив на рішення ради в Січі. Тому стосунки між 3 тисячами і близько 40-50 тисяч нереєстрових козаків часто досягали крайнього напруження. Проте ці відмінності не перешкоджали синам заможніших козаків іти на Січ в пошуках долі або вступати до реєстрових тим козакам, що спромоглися нажити собі багатства. Рятуючись від репресій польського уряду та феодального гніту, чимало українських козаків, які не попали до реєстру, та біглих селян рушали у пониззя Дніпра, створюючи укріплення. Вони називалися засіки. А сукупність цих засік дістала назву “Січ”.

КОЗАЦЬКІ ОТАМАНИ  ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО КРАЮ

 Першими магнатами,  що організовували козаків, були православні українці. До найславетніших з них належав Дмитро Вишневецький (Байда),вихідець з Тернопільщини. 

 

  Вишневецький Дмитро Іванович („Байда“, 1516-156 рр.) – український князь, перший із достовірно відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок старовинного волинського роду Гедиміновичів. Власник земельних маєтків на Тернопільщині (зокрема м. Вишнівець).

 

 

   Він походив з роду давніх українських князів з міста  Вишнівця на

Тернопільщині. Йому дуже  подобалися войовничі й лицарські козаки, і він

десь близько 1550 року прибув до козаків, а вони й  вибрали його своїм

отаманом. Під  його проводом збудували собі запорожці  першу таку укріплену Січ на острові  Хортиці, серед Дніпра. Той острівець оточили валом і частоколом, а над брамами поставили гармати.

   Ця Січ не подобалася татарам, бо вони знали, що через тих козаків не

зможуть нападати на Україну. Тому вже в 1557 році прийшов  татарський хан

з великим військом і обліг Січ довкола. Та простояв там 24 дні і не міг

Січі здобути, бо козаки боронилися завзято. Хан завернув назад на Крим.

Але наступного літа прийшов ще з більшим військом. Козаки боронилися

довго, та нарешті  побачили, що не зможуть встояти, бо їх удесятеро

менше, як татар. Під проводом Байди-Вишневецького вийшли з Січі,

продерлися  відважно крізь татарські ряди і  сховалися в неозорих степах.

   Через кілька ліг пішов Байда з козаками на Молдавію, в ті землі, де нині

Буковина й  Румунія. Молдавію заселяли здебільшого  українці, і поки краєм

управляли молдавські воєводи, то українцям було там добре, бо ті

воєводи, або  «господарі» прийняли були українську мову, віру і звичаї.

Але в 1514 році завоювали  Молдавію турки й почали знущатися  над усім

хрещеним народом. І тому козаки пішли з Байдою визволяти  сусідню

Молдавію з турецької займанщини.

   Та цей похід скінчився для кошового Байди нещасливо. Турки підкупили

кількох молдаван, і вони зрадою та підступом зловили  Байду, закували в

кайдани та повезли  в Царгород, до турецького султана  Селіма II. Султан

казав Байду вбити за те, що він з запорожцями напав на його Молдавію. То

було в 1563 році.

  Так Дмитро Вишневецький заснував Запорізьку Січ, яка вважається колискою українського козацтва.

 

    Історія визвольної боротьби нашого народу,багатьма славними 
сторінками пов’язана з Тернопільщиною.

      Северин Наливайко(1560-1596рр.) відомий український гатьман, вихідець           з сімї ремісника в м.Гусятині,що на Тернопільщині.

  На початку 1590-х Северин Наливайко був прийнятий на службу сотником надвірної хоругви князя Костянтина Василя (Острозького). Польський літописець Й.Бельський згадує про Северина як про надзвичайну людину, прекрасного гармаша.