Сталінградська битва

    30 січня південне угруповання було  розчленовано військами 64-й і  57-й армій, 21-я армія наступала  з північно-заходу. 31 січня ворог  змушений був скласти зброю.  У підвалі будинку універмагу  був узятий у полон Паулюс  і його штаб. Напередодні Гітлер  зробив його у фельдмаршали. Він відмовився дати розпорядження про припинення вогню військам, що перебувають у північному “казані”, а командуючий генерал Штреккер відмовився від капітуляції.

    1 лютого на супротивника з ранку  були завалені потужні удари  артилерії й авіації. На багатьох ділянках стихійно з'являлися білі прапори мимо волі командування. 2 лютого 1943 року північна група військ також капітулювала. Понад 40 тисячі німецьких солдатів і офіцерів на чолі з генералом Штреккером склали зброю. Бойові дії на березі Волги припинилися.

    При ліквідації оточеного угруповання  з10 січня по 2 лютого 1943 року війська  Донського фронту під командуванням  К. К. Рокоссовского розгромили 22 дивізії  супротивника, побрали в полон 91 тисячу гітлерівців, у тому числі 2500 офіцерів і 24 генерала. У цих боях супротивник втратив 147 тисяч людей.

    Розділ 6. Значення перемоги під Сталінградом.

    Г. К.Жуков пише у своїй книзі: “Перемога  наших військ під Сталінградом ознаменувала собою початок докорінного перелому у війні на користь Радянського Союзу й початок масового вигнання ворожих військ з нашої території. Із цього часу й до самого закінчення війни радянське командування повністю опанувало стратегічною ініціативою.”³

    З такою оцінкою не можна не погодитися. Якщо припустити, що не було перемоги під Сталінградом, то ставати ясно, що німці закріпилися б на Кавказі, у Поволжі, почали б нове настання на Москву, і війна затяглася б на довгі роки, повні позбавлень і страждань нашого народу, Побачивши нашу поразку, союзники чи навряд залишилися з нами. Вони й так затягували відкриття другого фронту в Європі, спостерігаючи за ходом подій і очікуючи хто виявиться сильніше – ми або німці. Можливо,  що Німеччина досяглася б світового панування, як мріяв Гітлер,  але цього не відбулося.  Після Сталінградської битви все зрозуміли,  що настав поворот, і сумніву в нашій силі зникли. Ми почали новий наступальний етап у війні, приведшей до перемоги над фашистською Німеччиною. Цей перелом відбувся після Сталінграда.

    Що  значила битва на Волзі для  німців, пише генерал-лейтенант Всетфаль: “Поразка під Сталінградом повалило в жах, як німецький народ,  так і його армію.  Ніколи раніше за всю історію Німеччини не було випадку настільки страшної  загибелі  такої кількості військ”.⁴

    Після ліквідації оточеного угруповання німецьких військ під Сталінградом, фашисти самі в паніці бігли з Кавказу, боячись нового “казана”.

    Радянські війська, розбудовуючи зимове настання на захід, зайняли Ростов, Новочеркаськ, Курськ, Харків і ряд інших важливих районів. Загальна оперативно-стратегічна обстановка для супротивника різко погіршилася на всім радянсько-германському фронті.

    Окремі  закордонні історики перекручують факти,  коли затверджують,  що перемога під  Сталінградом була досягнута не військовим мистецтвом,  а нашою гнітючою перевагою в силах і засобах.⁵ Оцінюючи значення Сталінградської битви,  маршал А.М.Василевський пише у своїй книзі “Справа всьому життя”: “Скільки б не усердствовали сучасні буржуазні фальсифікатори в зловмиснім  викривленні історії,  їм  не  вдатися  витравити  з  витравити  зі  свідомості  людства  величі Сталінградської перемоги.  І для нашого й для майбутніх поколінь назавжди залишиться безперечним те, що після поразки під Сталінградом гітлерівська кліка незважаючи на всі зусилля, не змогла відновити колишню працездатність своєї армії, опинилася в смузі глибокої військово-політичної кризи. Сталінградську битву по праву визначають як найбільша військово-політична подія всієї другої світової війни”.⁶

      До цього можна додати думка  американського президента США Франкліна Рузвельта,  висловлене в грамоті,  подарованої Сталінграду після битви: “ Від імені народу Сполучених Штатів Америки я вручаю цю грамоту Сталінграду,  щоб відзначити  наше замилування його доблесними захисниками,  хоробрість, сила духу й самовідданість яких під час облоги з 13 вересня 19442 року по 31 січня 1943 року будуть вічно надихати серця всіх вільних людей. Їхня славна перемога зупинила хвилю навали й стала поворотним пунктом війни союзних націй проти сил агресії”.⁷

    Про героїчну битву довідався увесь світ. От її підсумки:

    1. Під впливом Сталінградської  битви відбулися великі зміни  в міжнародній обстановці. Мир  зрозумів,  що відбувся докорінний  перелом у ході другої світової  війни,  що військовий потенціал  Радянського Союзу настільки великий,  що він здатний на війну до переможного кінця.

    2. Поразка вермахту під Сталінградом  прискорило розпад гітлерівської  коаліції: з неї вийшла Італія, на цьому шляху були Угорщина, Румунія й інші союзники Німеччини.

    3. Загибель добірних військ під  Сталінградом викликала занепад морального духу населення Німеччини.  За 200 днів битви на Волзі втрати супротивника вбитими,  пораненими й полоненими склали 1,5 мил. людей. У країні була оголошена триденна жалоба. Усе більше німців стали думати, що фашисти ведуть їх до загибелі.

    4. Перемога на Волзі викликала  підйом национально-освобо- дительного  руху в країнах, поневолених  фашистами. У Югославії, Чехословаччині, Польщі наростала боротьба проти  окупантів.

    5. У Радянському Союзі розгром  німців під Сталінградом зміцнив віру народу в перемогу, додав сили для життя в ім'я допомоги фронту, подав надію на закінчення війни.

    6. Битва на Волзі показала високий  рівень військової майстерності  й тактичного мистецтва Червоної  Армії і її командування, безмежний  героїзм і стійкість її бійців, відданих Родині й народу.

    7. Після Сталінградської битви  почався новий етап війни. На  всіх фронтах ішло настання  наших військ на захід,  звільнення  окупованих територій Радянського  Союзу й країн Європи від  фашистських агресорів.  Результат війни був вирішений у нашу користь.⁸ 

    Висновок.

    На  закінчення проведеної роботи я можу сказати,  що довідався багато нового й цікавого для себе про війну  зі спогадів таких видатних полководців  як Г. К. Жуков,  К. К. Рокоссовский,  В. І. Чуйков і ін.  Довідався який, була військова техніка в той час, яким мужністю відрізнялися наші солдати й командири, як багато їх загинуло. Я одержав свою виставу про війну, розібрався в подіях під Сталінградом, довідався, що значили відступу, оборона й настання.

    Про другу світову війну написана безліч книг різного роду,  проаналізовані всі операції,  дані оцінки.  Що стосується значення Сталінградської битви,  те все сходяться в думці,  що це був перелом у війні,  поворотний  момент.  Про  це свідчать  усі наступні події.  Інших думок я не знайшов і сам приєднуюся до нього.  Я не міг сказати щось нове в цьому питанні, тому що вже все сказане за минулі більш ніж 50 років.  Але я зрозумів і затверджую,  що бій за Сталінград, що почалося ще влітку 1942 року в межиріччя  Волги й Дону, що й закінчилося в січні 1943 року безпосередньо в Сталінграді, по розмаху й наслідкам є найбільшою битвою в історії нашої держави. У ній прийняло по обидва боки більш 2 млн. чоловік. З нею по масштабах не можуть рівнятися відомі нам Куликово поле, Полтавська й Бородінська битви, хоча й вони для свого часу були вирішальними.

    Про Сталінград пам'ятають у Європі, особливо у Франції. Його іменем у різних містах названі школи, вулиці, площі, а в  Парижу станція метро. Дуже жалко,  що в нас немає свого Сталінграда  й уважаю,  що на згадку про героїчну битву потрібно повернути місту Волгограду його колишня назва - Сталінград. Не заради Сталіна, а на згадку про загиблих. Це наша історія й гордість. 

    Список  літератури

1. Алексєєв  М. Н. “Мій Сталінград”, изд. Москва, Фонд ім. Сытина, 1995 р.
2. Василевський А. М. “Справа всього життя”, Москва, изд. Політлить, 1990 р.
3. Жуків Г. К. “Спогаду й міркування”, изд. АПН,Москва,1975 р.
4. Некрасов В. П. “В окопах Сталінграда”, Лениздат, 1991 р.
5. Рокоссовский К. К. “Солдатський борг”, Москва, Воениздат, 1971 р.
6. Самсонов А. М. “Крах фашистської агресії 1939-1945. Історичний нарис”, изд. Наука, Москва, 1975 р.
7. Чуйков В. І. “ Від Сталінграда до Берліна. Військові мемуари”, изд. Сов. Росія, Москва 1985 р.
8. “1418 днів війни. Зі спогадів про Велику Вітчизняну”, изд. Політлить, Москва 1990 р.