Розвиток освіти у Новій Одесі наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

  Обставини післявоєнного життя були досить специфічними і це породжувало свої проблеми. У  цьому сенсі хочемо навести витяг з наказу № 46 по Новоодеському РВНО від 09.04.1946 року : «За последнее время в райцентре Н-Одессы произошло ряд случаев трагической смерти учеников вследствии баловства трофейными снарядами, гранатами, минами, порохом и другими боеприпасами и взрывчатыми веществами. Особенно эти случаи участились в связи со сбором металлолома». Відділ освіти рекомендував директорам, учителям, піонервожатим, военрукам провести серед учнів і населення розяснювальну роботу про наслідки необережного поводження з мінами, снарядами , гранатами і т.д. Керівникам шкіл у випадку знаходження мін чи інших боєприпасів слід було одразу повідомляти у Військкомат. Наказом завідуючого РВНО на керівництво закладів покладалася «суровая ответственность» [ 25 ].

Як бачимо з наведених  вище матеріалів, діловодство у школах та відділі народної освіти велося не лише українською, а й російською мовами.

Налагоджувалась і методична  робота відділу освіти. Наказом № 36 по Новоодеському відділу освіти від 08.03.1946 року призначено викладачів консультпункту при методичному кабінеті: « Фощенко Матильда Ипполитовна ( украинский язык и литература), Кранга Вера ивановна (русский язык и литература), Кокул Василий Филиппович (арифметика, алгебра), Кинбург Соломон Григорьевич (история, география), Бурлаченко Екатерина Ивановна (биология). Наказом РВНО № 52 від 25.09.1948 року  створено « для колективної методичної роботи вчителів шкіл Новоодеського району в 1949-1949 н.р. 9 методичних кущових обєднань» Школи Нової Одеси, зокрема Новоодеська СШ, Новоодеська семирічна школа № 2, Новоодеська початкова школа № 3, Новоодеська початкова школа № 4, Касперівська семирічна школа, Спиридонівська початкова школа, увійшли у Новоодеський методкущ. Керівником кущового методобєднання призначено Шпака О.Н., позаштатним  інспектором Сафонцеву М.І. Відділ народної освіти зобовязував скликати раз на місяць у позаурочний час вчителів куща для колективного обговорення підготовлених методичних питань та організовувати відкриті уроки для учителів I – VII класів куща з наступним обговоренням їх [25].

Наявні документи відділу  НО дозволяють зробити певні висновки і про кадрову політику у державі  на той час. Усі, хто під час війни перебував у зоні окупації, у післявоєнний період підозрювались в колабораціонізмі. Тому під час прийому на роботу у своїх автобіографіях більшість учителів змушені були вказувати (детально описувати) про свої заняття чи місця роботи під час перебування на окупованій території.Так Якуніна Олександра Феофанівна у своїй автобіографії в графі «Где проживала и кем работала в период немецкой окупации » зазначає: «В период немецкой окупации работала в колхозе рядовым рабочим». Також схожі рядки знаходимо в автобіграфії Зубрицької  Віри Мефодіївни, яка пише «Під час перебування німців на нашій території з німцями, поліцією й гестапо не мала ніякого зв’язку. Всі мої рідні теж не мали зв’язку» (див.додаток 13). Ці  власноруч написані рядки мали  дещо виправдальний відтінок , хоча для виправдання не було вагомих причин.

Війна змінювала долі людей. У школи Нової Одеси  влаштовувались на роботу люди з інших районів та міст (див.додаток 14 ). Не завжди вони мали відповідну освіту.

Отже, за спогадами сучасників у 1942-1943 рр. школи у Новій Одесі  було закрито. Багато вчителів  працювали  у колгоспах, оскільки потрібно було годувати сімї. Після війни приміщення шкіл перебували у жахливому стані, тому починається їх інтенсивне відновлення. З перших днів після визволення Нової Одеси починає роботу Новоодеський районний відділ народної освіти, ведеться кадрова та методична робота. Відновлюють діяльність  дитячі піонерська та жовтенятська організації. Школярів залучають до господарських робіт, збору металолому. Однак, післявоєнне життя накладає свій відбиток : діти гинуть від необережного поводження з боєприпасами.

Висновки.

Досліджуючи історію шкільної освіти у м.Нова Одеса з кінця ХІХ – до середини ХХ століття, автор прослідковує, як загальні процеси політичного, економічного та культурного життя у державі відбивались на розвитку освітянської галузі.

Так, у XIX – на початку ХХст.   освіта знаходилась під впливом церкви, а школи, як правило, функціонували при церквах . Учителювали в  них в основному  священослужителі. На території Новоодещини були поширені церковно-приходські школи, також почала формуватись нова волосна школа. Гостро стояла проблема дефіциту кваліфікованих педагогічних кадрів. За навчання у школі батьки повині були вносити певну плату. Спеціальних шкільних приміщень не було. Діти навчалися у пристосованих спорудах – церковних сторожках, сільських будинках.

           У   20-ті роки XX ст. шкільна система зазнає змін, у селищі Нова Одеса почали працювати 4 початкові школи. Розпочинається українізація шкіл, але в той же час відбувається проникнення соціалістичної ідеології в шкільну освіту. У школах Нової Одеси ведеться антирелігійна пропаганда, організовуються школи ліквідації неписьменності для дорослих. Вважається, що повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення було у 1939р.

У 30-х роках на території  Нової Одеси працює одна семирічна  школа, дві початкові та школа колгоспної молоді (ШКМ). Державою приділялась увага підвищенню кваліфікації та спеціальних знань населення, тому організовувались агрокурси, спеціальні професійні навчальні заклади, де здобували освіту старші школярі або дорослі. З 12 січня 1929 р. по 3 червня  1930 року діяла   Новоодеська кустарно-реміснича професійна школа [12]. Школа керамстройтресту була реоганізована в автотракторну [14], також було організовано курси трактористів [13]. У школах працює велика кількість гуртків: драматичний, фізкультурний, співочий та інші. На кінець 30-х років на Новоодещині навчанням було охоплено близько 2-х тисяч учнів.

У ході Великої Вітчизняної  війни Нову Одесу було захоплено 12-13 серпня 1941 року . За спогадами сучасників у 1942-1943 рр. школи у Новій Одесі  було закрито. У період окупації вчителі не працювали за фахом, а виконували будь-яку запропоновану роботу.

З архівних джерел (квітень 1944 року) дізнаємося : «Шкільне приміщення майже зовсім розорене німцями і потребує особливого ремонту» [20]. Школи, які були зруйновані під час війни, відбудовуються силами батьків, дітей, за допомогою держави. Районний відділ освіти у квітні 1944 року поновив свою роботу в Новій Одесі. Працівників відділу також спіткали певні  труднощі  в післяокупаційний період, зокрема в організації діловодства. Не вистачало паперу для роботи, учням у школах не вистачало меблів, підручників, зошитів. Однак, освітній процес швидко було відновлено.

У 1944-1945 роках крім навчання, учні надавали посильну допомогу фронту: писали на фронт листи, відсилали посилки з продуктами і дитячими виробами. Прикметною рисою того часу було залучення учнів та учителів до виконання різних господарських та польових робіт у колгоспах, збирання металолому. У Новій Одесі були випадки травмування та смертей школярів від необережного поводження з трофейними боєприпасами. Значна увага приділялась виховній роботі: патріотичному, антирелігійному вихованню. Поновили роботу піонерська та жовтенятська організації. У Новій Одесі працював піонерклуб, у якому була своя дитяча бібліотека.

  Війна змінювала долі людей.  Вчителювати доводилося людям,  які не мали належної педагогічної  освіти. Усі, хто перебував у зоні окупації, підозрювались у колабораціонізмі, тому вчителі, заповнюючи документи для прийому на роботу, змушені були детально писати про рід занять чи місця роботи в період з 1941 по 1944 рік.

Відділ освіти організовував  роботу для підвищення професійного рівня  вчитеклів: з 1946 року при методкабінету  відділу освіти працює консультпункт з залученням 5 кращих вчителів шкіл селища.У 1948 році створено 9 методкущів.

Автор вважає, що завдяки наполегливій праці вчителів та учнів відбудовувались  школи,  відновлювався та вдосконалювався  освітній процес, поступово налагоджувалась  система освіти. Учні та вчителі з надією дивилось у майбутнє ( див.додаток 15).

Шкільна освіта у м.Нова Одеса у  період з кінця ХІХ до середини ХХ століття,  який розглядався в даній роботі, була віддзеркаленням процесів, що відбувалися по всій державі.