Розвиток освіти у Новій Одесі наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

Вступ

У ХХІ століття Україна вступила як незалежна держава. Цьому передував  непростий період державної розбудови, численні реформи у різних галузях  політичного та економічного життя. Наші часи позначені надзвичайним зростанням інтересу до проблем вітчизняної історії, до витоків національної культури, непересічних досягнень минулого.

В Україні відбулись освітні реформи : введення 12-ти річного навчання та дванадцятибальної системи оцінювання, запровадження зовнішнього незалежного тестування. Школа, у якій навчалися наші батьки, дідусі та школа, у якій навчаємося ми сьогодні, значно відрізняються. Автор вважає, що висвітлення  сторінок  історії освіти на Новоодещині є цікавою і важливою справою. Багато поколінь учителів Новоодещини заслуговують на те, щоб пам’ятали їх та їхню працю. І якщо неможливо відтворити імена більшості з них, то хоча б загальні обриси освітнього процесу можуть відкритися нам сьогодні завдяки архівним матеріалам. До того ж батьки автора за фахом вчителі початкової школи. Це  спонукало автора, уродженця Нової Одеси, дослідити питання шкільної освіти, а саме поширення та запровадження у м.Нова Одеса наприкінці ХІХ та її розвиток до середини ХХ століття.

Обрану тему вважаємо надзвичайно актуальною. На це є ряд причин. Сьогодні кожна країна світу прагне здобути першість у певній галузі, особливо у освітній. З давніх-давен суспільство розвивалось та  вдосконалювалось. Та лише освічені люди, яка мали потяг до знань та прагли до пошуку істини,  підштовхували прогрес. І лише та держава, громадяни якої є перш за все освіченими, досягне високих стандартів. Саме тому питання розвитку освіти є досить важливе в наш час. Вважаємо, що неможливо оцінити здобутки сучасної освітньої системи та розбудовувати освітню галузь, не знаючи витоків, традицій  минулого.

      Метою роботи є дослідження шкільної освіти у місті Нова Одеса. 

      

  Завданнями даної роботи є:

- зібрати  інформацію про створення шкіл, розвиток шкільної освіти у місті Нова Одеса наприкінці ХІХ – до середини ХХ століття;

        -  виявити особливості навчального процесу в різні часи .

 Сутність та  новизна дослідження полягає у авторському аналізі доступних автору джерел, що стосуються історії становлення та розвитку шкільної освіти у м. Нова Одеса, оприлюненні знайдених автором документів, що підтверджують  як загальновідомі, так і маловідомі фактів розвитку освітянської галузі.

 Оскільки дана робота є науково-дослідницькою, то результатами цієї праці  можуть користуватись як вчителі, так і учні, щоб познайомитися та поглибити свої знання з історії рідного краю та розвитку освіти в м Нова Одеса. Також ця робота може бути використана на уроках історії в загальноосвітніх закладах, краєзнавчих музеях.

 Наукова робота складається: зі вступу, де розкривається тема та мета роботи; з 2 розділів, які містять основний зміст роботи; висновку,  у якому узагальнюється дана інформація; списку використаних джерел та додатків.

          Автором систематизовано та проаналізовано  публікації про шкільну освіту  у нашому краї наприкінці ХІХ ст., за часів радянської влади , зібрано фотоматеріали.   Опрацювано матеріали районного краєзнавчого та шкільних музеїв, архів відділу освіти Новоодеської районної державної адміністрації. Значну інформацію про дореволюційну освіту було одержано в публікації Федорчук О. О. «Церковно-приходскі школи Миколаєва в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.». Допоміг у роботі і краєзнавець, ієрей Свято-Ольгинської православної церкви м.Нова Одеса Чурсін О.В., певні відомості з даної теми вдалося віднайти у його книгах «История церковних приходов Новоодесского района» та «От Федоровки до Новой Одессы». Доволі інформативною виявилась книга «Нова Одеса. Історія міста в подіях, документах та спогадах». Автор отримав деякі відомості працюючи у Миколаївському обласному державному архіві.

Розділ І. Освіта у Новій Одесі наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

 

1.1. Освіта у Новій Одесі наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

          Місто Нова Одеса наприкінці XIX – на початку ХХ ст. у складі Херсонської губернії входила до Російської імперії. Після шкільної реформи 1864 року у Російській імперії почали розвиватися церковно-приходські школи. Особливого розповсюдження вони набули в кінці 80-х - на початку 90-х років ХІХ століття. Їх поява була викликана потребами розвитку суспільства. У 1884 році Центральний статистичний комітет Росії розрахував, що для навчання дітей потрібно було 269 тис. шкіл замість 23 тис. існуючих. Наблизитися до загального навчання без надмірних видатків – таким було завдання церковних шкіл. І як наслідок цього наказом  Св. Синоду, затвердженого імператором, з’явилися «Правила про церковно-приходські школи» від 13.06 1984 р., які регламентували їхню діяльність. В  1 «Правил» про мету цих шкіл говориться, що вони мають «утверджувати в народі православне вчення віри і моралі християнської повідомляти початкові корисні знання». Тим самим підкреслювався конфесійний характер церковно-приходських шкіл [13].

 У 1860р. в містечку Нова Одеса відкрилась волосна школа, де навчалось 25 -30 хлопчиків. Вчителювали в них випадкові люди. Так, у 1860-1864рр. дітей виховували відставні унтер-офіцер, штабс-капітан, чиновники, семінарист. Міністерську та церковнопарафіяльну школи, що почали працювати з 1880р., відвідували переважно діти заможних міщан. 80% населення Нової Одеси не знало грамоти, зокрема, серед жінок 90% були неписьменними [5; 592].

            Право вчителювання у школі одержували місцеві священики або інші члени причту, а також спеціально призначені для цього, з утвердження єпархіального архієрея, вчителі під контролем священика. Церковно-приходські школи поділялися на однокласні з дворічним терміном навчання і двокласні – з чотирирічним [13].

У Новій Одесі в той час існували школи грамоти та однокласні  церковно-приходські школи. Одна з них розміщувалась у церковній сторожці. Опалення здійснювалось за рахунок батьків учнів. Іноді школи отримували спонсорські пожертви [15].

У друкованому виданні  «Список школ церковно-приходских и школ грамоты Херсонськой епархии за 1895-1896 учебный год» вказано, Новоодеська церковно-приходська школа діє з 03.10.1888 року. Вона знаходиться  у церковній сторожці «крайне тесной и неудобной» , засвідує школою проієрей Яків Опойченко; законовчитель священик Сергій Бузков, учитель диякон Степан Карлашевич [15].

У школах навчалися діти селян, різночинців, священників.Школами завідували сященники, а учителювали диякони, псаломщики, які закінчували духовні та учительські семінарії, духовні училища. У деяких випадках уроки вели самі священники [ 15].

Згідно з новим «Положенням  про церковні школи», яке вийшло 1 квітня 1902р., вони стали відповідно три- та п’ятирічними. В однокласній школі вивчали церковний спів, церковнослов’янську грамоту, російську мову, письмо, начала арифметики, ручну працю, у двокласній – відповідно: начала географії, креслення, малювання. В усіх школах викладався Закон Божий, який був головним предметом. Протягом першого року навчання: учні опановували священні історії Святого і Нового завітів, молитви; другого – короткий катехізис і вчення про богослужіння; третього – повторення священної   старо- і новозавітної історії з включенням нових статей, початкові відомості з історії церкви; четвертого – повторення катехізису і вчення про богослужіння з доповненням нових статей. Для заохочення до навчання найкращих учнів допускали прислуговувати священику біля вівтаря, подавати кадило, виносити свічки з храму, почесним також вважалось чергування в класі. Тим учням, які демонстрували особливі успіхи в навчанні, вчитель давав додому їхні улюблені книги, проводив з ними позакласні читання, прогулянки, знайомив з новими іграми під час перерв. По закінченню школи відмінників нагороджували похвальними листами і книгами. До тих учнів, які не відвідували школу без поважних причин, не виконували домашніх завдань, порушували дисципліну під час уроків, не проявляли старанності в навчанні, застосовували такі види покарань: 1) зауваження, догана на одинці і перед всіма учнями; 2) відсторонення винуватця від участі в загальних іграх на перервах; 3) стояння біля класної дошки в кутку і за лавою; 4) залишення в класі після уроків і на деякий час за певним заняттям; 5) повідомлення батькам про проступок їхньої дитини; учнів, які були помічені в не благовидних вчинках, виключали зі школи.В церковно-приходських школах, крім безпосереднього навчального процесу, велика увага приділялась позашкільним виховним закладам. Так, учні брали участь у святкуванні 100-річчя з дня народження О.С. Пушкіна, храмових святах, богослужіннях на честь реформи 1861 р., шкільних паломництвах у святі місяця, молебнях за царську родину [13].

У школах навчальний рік розпочинався з 1-20 вересня і закінчувався в кінці травня – на початку червня. Заняття тривали з 8 до 14 годин або з 9 до 16 годин. Кошти на утримання церковних шкіл надходили, як правило, з таких джерел: залишків з минулого року; від єпархіальної Училищної ради, церков, монастирів, причтів, земства, парафіяльних опікунів, волосних і сільських громад, батьківської плати за навчання , благодійників.

Однією з найгостріших проблем функціонування церковних  шкіл був дефіцит кваліфікованих вчительських кадрів. Середня зарплата вчителя складала 95 рублів на рік, членів причту, які вчителювали, - 40 рублів на рік. Цих коштів, як правило, було недостатньо, тому у щорічних звітах про стан шкіл наголошувалось на тому, щоб залучати до роботи в найбільш кваліфікованих кадрів з достатньою зарплатою – до 360 рублів на рік, для вчителів однокласних шкіл і для вчителів другокласних шкіл підвищити зарплату старшому вчителю до 600, другому  – до 480, молодшому – 360 рублів, бо «існуюче забезпечення вчителів церковних шкіл нижче тої бажаної норми і недостатнє за умовами життя в Херсонській єпархії.» [13 ]. Виховна система не зуміла виконати завдань, поставлених перед церковно-приходськими школами. Це особливо проявилось на початку ХХ ст., коли популярність церковних шкіл знизилась у порівнянні зі школами міністерськими і земськими.

 У друкованому виданні  «Звіт про діяльність Херсонської  повітової земської управи за 1907 рік» у відомості про земські  школи вказано, що «…земська школа у с. Нова Одеса заснована у 1907 році. Законовчитель: священник Василь Іванов; учителі: Памукчі Андрій Іванович і Плугатар Олександр Петрович. У школі навчається 64 хлопчики та 39 дівчаток»  [15 ].

        Особливий інтерес у дослідника викликає щоденник священномученика протоієрея Миколи Романовського, який у період до 1917 року був інспектором церковно-приходських і недільних шкіл Миколаївщини, а також членом благочинницької ради Новоодеського благочинницького округу. Жив М.Романовський у Миколаєві, але, будучи інспектором шкіл, регулярно відвідував увірені йому навчальні заклади. При цьому перевіряв як знання учнів, так і педагогів, вивчав стан шкільних бібліотек, шкільних будівель, класів. Всю цю інформацію він занотовував у свій щоденник, пізніше аналізуючи і на цій підставі даючи необхідні рекомендації, спрямовані на поліпшення якості шкільної освіти. Ось рядки з щоденника:

«Новоодесская шк. 2 дек.

Учебниками снабжена в достатке. Просил из запаса выделить в КаспероНик. шк. 4 экз. Одинцева и  в Кандыб. 6 экз. Радонежскаго. Школьное здание предполагается с весны строить новое.

По слав. III отдел. читает псалмы и наизусть. По Русск. яз. введена книга Одинцева в III отд., во II только Попова.

По Зак. Б. в III отдел. употр. учебник … и катихизиса учат пространно.

Чтение во II и III отдел. довольно порядочно» [16].

Щоденник Миколи Романовського  зберігається у Миколаївському краєзнавчому музеї  (див. додаток 1).

 

У 1909 році була заснована Кашперівська земська школа. Навчання було платним. Тому відвідували школу більше діти заможних селян. У школі існувала практика фізичних покарань дітей [5;195 ].

У архіві Новоодеського районного  краєзнавчого музею виявлено фото випуску  «Новоодесского двуклассного училища» 1913 року, на якому зображено учнів-випускників з їх наставниками. Вражає ідея дизайну фото, яка  за дев’яносто сім років у принципі не змінилася – зображено глобус, шкільні підручники,  вставки з зображенням місцевих визначних місць тощо ( див. додаток 3).

Отже можна зробити висновок, що у Новій Одесі, як і у всій Російській імперії, у XIX – на початку ХХст.  освіта знаходилась під впливом церкви, а школи, як правило, функціонували при церквах . Учителювали в них в основному священослужителі.У Новій Одесі були церковно-приходські школи, також з’явилась волосна школа. Гостро стояла проблема дефіциту кваліфікованих педагогічних кадрів. За навчання у школі батьки повині були вносити певну плату. Спеціальних шкільних приміщень не було. Діти навчалися у пристосованих спорудах – церковних сторожках, сільських будинках.

 

            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Розвиток освіти в Новій Одесі в 20 – 40-х рр. ХХ століття

2.1 Освіта в  20 –  30ті рр.

1917-1920 роки становлять  один з найскладніших періодів  в історії України. Вони ввібрали  в себе таку кількість подій  та явищ, що їх вистачило б на цілу історичну добу. Піднесення національної свідомості, становлення української державності, військові баталії, розшарування суспільства, утвердження більшовицької влади – це лише основні політичні події цього періоду. Проте він був важливим і цікавим в історії української освіти. Саме в цей час виникла ідея створення національної системи освіти та було зроблено перші теоретичні і практичні кроки в цій галузі.

На початку 20-х років  намітився курс на гуманізацію шкільної освіти. Центральне місце  відводилося естетичному вихованню. У звітах про діяльність Херсонської губернської народної освіти знаходимо інформацію про створення відділу мистецтв. Він складався з двох секцій «Ізо» та «Музо».