Розвиток освіти у Новій Одесі наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

У школах Миколаївщини розгорталась антирелігійна пропаганда. З цією метою створювались дитячі антирелігійні організації. Їхньою метою було залучення дітей до боротьби з тими, хто вірує в Бога, і будь-якою ціною прищеплення дітям атеїстичного світогляду. Таким чином сіявся розлад між дітьми та батьками. З метою антирелігійної пропаганди і «популяризації знань з боротьби із засухою» проводились спеціальні лекції , а в школах вводився спеціальний курс «Міжнародне становище і голод» [1] .

З перших років Радянської влади комуністи і комсомольці  дбали про поліпшення культурно-освітньої роботи на селі. На початку 20-х років у Новій Одесі  почали працювати 4 початкові школи, які відвідували усі діти шкільного віку. Розгортається робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Гуртками лікнепу керували близько 150 культармійців.  Вважається, що повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення було у 1939р. [5;596]. У школах запроваджувалося викладання українською мовою. Для дорослих створювалися курси вивчення української мови.

         Кількість учнів у школах постійно зростала, наприклад у  Кашперівській школі в 1924 році налічувалось 127 учнів, а у 30-х роках їх кількість зросла до 250 [5;195]. Було  введено загальноосвітню програму: церкву відділено від школи і запроваджено безкоштовне навчання.

 У 30-тих роках на території Нової Одеси існувала одна семирічна школа, дві початкові школи і школа колгоспної молоді (ШКМ). Згодом ШКМ було переіменовано на школу №1, директором якої призначено Бондарьова Семена Борисовича (1933-1941р.). Державою приділялась увага підвищенню кваліфікації та спеціальних знань населення, тому організовувались агрокурси, спеціальні професійні навчальні заклади, де здобували освіту старші школярі або дорослі.Поява таких закладів була зумовлена потребами часу: у країні відбувалися процеси індустріалізації та колективізації, які торкнулися відповідним чином і жителів Нової Одеси. З 12 січня 1929 р. по 3 червня  1930 року діяла   Новоодеська кустарно-реміснича професійна школа [19]. Школа керамстройтресту була реоганізована в автотракторну [22], також було організовано курси трактористів [21]. 

У зв’язку зі зростанням кількості учнів постало питання про розбудову шкільних приміщень. Вирішено було спорудити школу у центрі містечка. Будівництво розпочалося у 1932 році, а завершилось у 1936. Так з’явилося приміщення середної школи №1 на території парку (стара частина приміщення нинішньої СШ №2) ( див.додатки 3,4,5). Під час будівництва використовували будівельні матеріали з церкви, яку розбирали [ 15;80].   Влітку 1937 року відбувся перший випуск 10 класу.

За спогадами старожилів, які були наведені авторами у книзі «Нова Одеса. Історія міста в подіях, документах та спогадах» [10;82] у ті часи загальною любов’ю і повагою серед учнів і батьків користувалися вчителі: Сафонцева Матрона Іванівна (за сумлінну працю була удостоєна найвищої на той час нагороди - золотого годинника) та Махно Григорій Іванович - вчитель біології, добра, чуйна, інтелегентна людина, прекрасно грав на бандурі, чудово виконував українські пісні та думи. Шляхом вмілої організації роботи на пришкільній ділянці він прищеплював учням навички дослідницької роботи.

         У школах працювала велика кількість гуртків. Вони мали такі назви: драматичний, співочий, фізкультурний, військово- фізичної підготовки [ 15 ].   У школі № 1 особливою популярністю користувався  драматичний гурток, яким керував Байбарак Степан Дмитрович-вчитель креслення і малювання. Драматичний гурток став справжнім осередком культурного життя не тільки школи, але й усієї Нової Одеси [10; 182 ].

На кінець 30-х років  на Новоодещині навчанням було охоплено близько 2 тис. учнів [5;596]. Якщо порівнювати з кількістю учнів 1- 9 класів ЗНЗ Новоодеського району у 2008-2009 роках (2140 чол.) [7], - це приблизно стільки ж, скільки й у наші дні (навчання в 30-х роках було семирічним).

Значна увага приділялась виховній роботі : велася атеїстична пропаганда, утворювались політичні гуртки, школи політграмоти.

Однак, негативні явища, поширені у  державі, відбилися й на долях  учителів Новоодещині. Учителі, як і інші громадяни держави, переживали тиск політичних переслідувань .

Отже, у 20-30-х роках XXст. шкільна система зазнає змін. Проводиться українізація шкіл, відбувається активне впровадження соціалістичної ідеології у шкільну освіту, у школах ведеться антирелігійна пропаганда. Збільшується кількість дітей, охоплених навчанням. Будуються нові приміщення Розгортається робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Відкриваються ремісничі та професійні навчальні заклади.  Поряд з цим спостерігаються й деякі негативні явища: тиск та перегини на грунті релігійних уподобань, преслідування  учителів на хвилі політичних репресій.

2.2    Шкільна освіта у м.Нова Одеса  у воєнні та    повоєнні роки

  Мирне життя було перерване нападом фашистської Німеччини. Розпочалася Велика Вітчизняна війна. 12-13 серпня 1941 року було захоплено Нову Одесу, 17 серпня  захоплено м. Миколаїв , а  4 листопада була окупована вся область. В серпні того ж року територія Миколаївщини була розділена на німецьку (рейхскомісаріат «Україна») і румунську (Трансністрія) зони окупації. Нова Одеса входила до останньої.  Всі окупаційні управління складалися з десятків відділів, один з яких був відділом освіти. Він відповідав за шкільну, бібліотечну справу, діяльність театрів, музеїв, кіно. Кінотеатри були в Миколаєві, Новому Бузі, Первомайську, Вознесенську та Новій Одесі [3;20]. У них демонструвалися здебільшого розважальні стрічки та фільми ідеологічного спрямування, зокрема антибільшовицького. Перед сеансами демонструвалися кіножурнали – хроніки, які демонстрували грандіозні успіхи вермахту на всіх театрах бойових дій, мали переконувати глядача, що радянська влада більше не повернеться.

 За спогадами сучасників у 1942-1943 рр. школи у Новій Одесі було закрито. У період окупації вчителі не працювали за фахом, а виконували будь-яку запропоновану роботу,  оскільки інакше не можна було прогодувати родину  ( див. додаток 13).

 Випускники шкіл  району, педагоги захищали Вітчизну  від фашистських загарбників.  Деякі  з них загинули смертю хоробрих. Не повернулися до мирної праці вчителі школи №1   Кузнець Іван Наумович, Глінський Борис Прокопович, Зінгер Манфісій Якович. Багато колишніх учнів за мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями, а льотчик Леонід Агеєв  удостоєний найвищого звання Героя Радянського Союзу

[ 10;183].

У загальноосвітній школі № 3 в роки Великої Вітчизняної війни навчання припинилося. Під час визволення від фашистів тут розташовувався військовий шпиталь, а молоді вчительки допомагали доглядати поранених. Випускники СШ № 3 самовіддано захищали Батьківщину від грізного ворога. Серед них Герой Радянського Союзу І.І.Решетєєв, ім’я якого носить школа сьогодні [9].

          Відновлення шкільної мережі почалося одразу ж після визволення території Миколаївської області від фашистів. Органи місцевої влади залучили до участі в цій справі промислові і сільськогосподарські підприємства та населення. Однак умови для навчання дітей були складними.  З причини нестачі приміщень деякі школи працювали у дві-три зміни, класи були перевантажені.Кількість учнів в окремих класах сягала 60 чоловік. У 1945 роців кашперівській школі було більше 300 дітей [ 9].

 У 1945-46 навчальному році багато дітей не могли відвідувати заняття через важкі матеріально-побутові проблеми, відсутність одягу, взутя, тяжкі захворювання.

         У березні 1944 року Нова Одеса  була визволена від ворога. А уже у квітні 1944 року було налагоджено роботу освітніх закладів, про що свідчать наявні архівні матеріали (див. додаток 8).

  Як і до війни на території міста  розпочали роботу декілька шкіл: новоодеська неповно-середня школа №1, школи №2, №3,№4 та Спиридонівська початкова школа. Приміщення школи №1 було напівзруйноване: вибиті вікна і шибки, пошкоджений дах і підлога. Та все ж перший післявоєнний 1944-45 навчальний рік розпочався вчасно. Важко було і вчителям, і учням. Не вистачало найнеобхіднішого: підручників, зошитів, крейди. Замість парт стояли саморобні дерев’яні столи та лави, які приносили з дому. Чорнило виготовляли з бузини. Зошити зшивали з газет, підручник був один на 10 учнів і користувалися ним по черзі, передаючи один одному. Буквар був тільки у вчителя. Але прагнення до знань було таке велике, що учні цих труднощів не помічали [ 5; 183]. В архівних джерелах читаємо : 

 « Шкільне приміщення  майже зовсім розорене німцями,  тому потребує особливого ремонту:  вставити 4 вікна, 2 дверей і лісу  для ремонту криші. В школі  нема ні жодної парти, ні  жодного ослона, ні стола. Але,  все таки, діти на протязі всього  навчального року були забезпечені місцями, принісши з дому кожен для себе » ( пунктуацію і орфографію оригіналу збережено –    авт. ) [20].

  Районний відділ освіти у квітні 1944 року поновив свою роботу в Новій Одесі. Працівників відділу також спіткали певні  труднощі в післяокупаційний період, зокрема в організації діловодства. Достеменно не відомо в якому приміщенні знаходився відділ освіти, але зберігся невеликий архів за 1944 рік – це накази, автобіографії, заяви. Перші з них датовано 03.04. 1944 р. (див. додаток 5).  Не вистачало паперу для роботи, ведення документації. Тому для цього використовували всі наявні матеріали : квитанції, бланки, обривки палітурок книг та зошитів, поля газет та ін. (див. додатки 7,9,12). Особливо цікаві для дослідника виявились спеціальні бланки поштового паперу з ілюстраціями  військово-пропагандистської тематики, призначені для листування з фронтовиками. На звороті цих аркушів були написані автобіографії. Виявлено кілька різновидів такого паперу, на них можемо прочитати актуальні гасла того часу: « Мы можем и должны очистить советскую землю от гитлеровской нечисти !», «Смерть немецким окупантам!» (див. додаток 11).

        У 1944-1945 роках крім навчання, учні надавали посильну допомогу фронту: писали на фронт листи, відсилали посилки з продуктами і дитячими виробами. Одночасно допомагали дорослим у польових роботах, працювали на фермах. Школи Нової Одеси шефствувала над Миколаївським госпіта-лем : виступали з концертами,  возили  пораненим подарунки, зроблені власноруч [ 10;183].

Наказом № 43 РВНО від 30.03.1946 року «с целью устранения обезлички инспектирования школ, улучшения оперативного руководства и контроля над работой школ со стороны РОНО»   школи району було розділено на дві ділянки . До першої ділянки увійшли 21 школа району, в тому числі школи Нової Одеси : Новоодеська СШ № 1, Касперівська НСШ, Спиридонівська НСШ, Касперівська ПШ. До другої ділянки увійшли: Новоодеська НСШ № 2, Новоодеська НСШ № 3, Новоодеська ПШ № 4. Таким чином, у селищі Нова Одеса на той час працювало 7 шкіл: початкових – 2, неповно-середніх – 4, середня  - 1 [24]. За відомостями про кількість учнів, що маємо з інших джерел   , у Новоодеській початковій школі № 4 навчалося 84 учня, у Касперівській неповно-середній – 210 учнів, Новоодеській неповно-середній школі № 1 – 103 учня  [20].

         Поступово налагоджувалося шкільне життя. У перші післявоєні роки у НСШ №1 працювали: директор – Дученко, якого згодом замінила Шпак Олександра Никифорівна,завпед – Кокул, вчитель фізики та математики – Теплов Н.П., літератури – Фощенко М.І. Директором школи № 4 була Гороховська С.М., а Спиридонівської початкової школи – Цюпко Е.І.  Колишні учні стали пізніше вчителями - це Ліфанов І.І., Бирзул І.Д., Садовнікова В.М. 

В архіві відділу освіти Новоодеської РДА є згадки про  успішність учнів семирічної школи за 1946 – 1947 навчальний рік, а у Обласному державному архіві Миколаївської області збереглися звіти про роботу шкіл за 1944 – 1945 н.р. Учні вивчали такі дисципліни: українську мову, українське читання, російське читання, арифметику, історію, географію, військово-фізичну підготовку, малювання, співи [20]. Підручники містили багато заідеологізовано інформації.  Зокрема,  підручники з англійської мови того часу містили тексти з історії партії, про Велику Жовтневу соціалістичну революцію

Прикметною рисою того часу було залучення учнів та учителів до виконання різних господарських  робіт у колгоспах, збирання металолому. Так у звітах про роботу шкіл за 1944-1945 н.р. читаємо: «Діти приймали активну  участь у господарській роботі, а саме: у виловленні суслів» [ 20].

  Як і до війни, в школах працює велика кількість гуртків. Найбільшою популярністю в НСШ № 1 користується драматичний гурток, яким керувала вчителька української мови та літератури Кранга Віра Іванівна та Ліфанов Іван Іванович. Популярними були виступи агітколективів виступали не тільки в Новій Одесі. До речі, в Себине, Сухий Єланець добиралися пішки. У школі не було ні актового, ні спортивного залів. Уроки фізкультури і тренування проводилися на спортивному майданчику, вечори відпочинку - у вестибюлі школи. Кращою у районі була пришкільна навчально - дослідна ділянка, яка знаходилась в районі лікарні. Дослідницькою роботою керувала вчитель біології Бурлаченко Катерина Іванівна [5;183].

У післявоєнні роки в  країні продовжувалась політика тоталітарного контролю над суспільством. Значна увага приділялась організації виховної роботи у закладах освіти, виховним та антирелігійним моментам на уроках. Урядом та органами влади на місцях  видавались відповідні розпорядження, накази. Так, в наказі № 20 по Новоодеському РВНО від 05.02.1946 року «Про обследование школ Н-Одессы» стосовно роботи педагогічного колективу Новоодеської СШ читаємо: «Урок литературы в 7 классе у т.Фощенко проведен правильно, методически обоснован. Учительница борется за культуру речи учащихся, увязывает политико-воспитательные моменты с подачей нового материала. Антирелигиозное воспитание ярко проходит через весь материал. …Также отмечаю лучших учителей тт. Музыченко, ФощенкоМ.Л., Григоренко, Макали, Дудеву, которые по-большевистски взялись за воспитание и обучение детей» (виділено автором)  [ 24].

Відновлювали роботу піонерська та жовтенятська дитячі організації. У кожній школі працювала піонервожата [25]. У Новій Одесі працює піонерський клуб – найвірогідніше заклад-прообраз Будинків піонерів 1970-1980-х рр та сучасних Будинків учнівської творчості. Роботі цього закладу приділялася належна увага. Наприклад, наказом № 48 по Новоодеському РВНО від 13.04.1946 року звільнено з роботи бібліотекаря «райпионерклуба т. Шемелюк А.И. как не справившуюся со своими обязанностями» . У штаті піонерклубу був також «массовик-затейник» [ 25 ].