Повсякдення пересічного жителя

 

Міністерство науки  і освіти, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровське  територіальне відділення МАН України

 

Відділення: історія                                                                         

Секція: історія  України 

 

ПОВСЯКДЕННЯ ПЕРЕСІЧНОГО ЖИТЕЛЯ УСРР-УРСР

Роботу виконала:

Гриб Дарія Костянтинівна

учениця 10 класу

художнього профілю

Криворізького обласного

ліцею-інтернату 

для сільської молоді

м. Кривого Рогу

 

Науковий керівник:

Петрик Олександра

Олександрівна

вчитель історії

Криворізького обласного

ліцею-інтернату 

для сільської молоді

Дніпропетровськ – 2013

Тези

ПОВСЯКДЕННЯ ПЕРЕСІЧНОГО ЖИТЕЛЯ УСРР-УРСР

Гриб Дарія Костянтинівна

Дніпропетровське  територіальне відділення МАН України

учениця 10 класу  художнього профілю

Криворізького обласного  ліцею-інтернату для сільської  молоді

м. Кривого Рогу

Керівник: Петрик Олександра Олександрівна, вчитель історії

Науково-дослідницька робота присвячена вивченню повсякдення пересічного жителя радянської України на прикладі життєвого шляху Нечипоренка Петра Петровича.

Мета роботи – дослідити повсякденне життя громадян УСРР-УРСР на прикладі життєвого шляху Нечипоренка Петра Петровича. Досягненню поставленої мети передувало вирішення наступних завдань:проаналізувати історичні джерела, наукову літературу з проблеми дослідження; вивчити матеріальний та соціо-культурний простір повсякдення жителів України радянського періоду; розкрити основні віхи життєвого шляху Нечипоренка П.П.

Актуальність роботи полягає в тому, що вивчення життя  звичайних людей є невід’ємним  фактором для більш глибокого  розуміння історії УРСР.

Провівши дослідження  з даного питання, ми дійшли висновків, що історіографія даного питання  знаходиться на стадії розвитку, а  ґрунтовні праці почали з’являтися лише в останнє десятиліття;повсякденне життя представляє каркас, що забезпечує життєдіяльність окремих людей та усього суспільства завдяки існуванню певних правил організації повсякденності, до яких належать способи та форми задоволення біологічних потреб людини (їжа, одяг, житло), соціальні норми, цінності, традиції. Вивчення життєвого шляху Нечипоренка П.П. продемонстрували особливість перебігу  повсякдення жителів УСРР-УРСР, яка полягає у всеохоплюючому контролі його з боку держави.   
 
Провівши дослідження з даного питання, ми дійшли висновків, що історіографія даного питання знаходиться на стадії розвитку, а ґрунтовні праці почали з’являтися лише в останнє десятиліття;повсякденне життя представляє каркас, що забезпечує життєдіяльність окремих людей та усього суспільства завдяки існуванню певних правил організації повсякденності, до яких належать способи та форми задоволення біологічних потреб людини (їжа, одяг, житло), соціальні норми, цінності, традиції. Вивчення життєвого шляху Нечипоренка П.П. продемонстрували особливість перебігу  повсякдення жителів УСРР-УРСР, яка полягає у всеохоплюючому контролі його з боку держави. 

ЗМІСТ

Вступ…………………………….…………………………………………………4

Розділ1. Повсякденне життя жителя УСРР-УРСР………………….…..……6

1. Історіографія дослідження ………………………………………………..6
1. Джерельна база дослідження………………………………………………6
2. Праці з історії радянського повсякдення українських істориків......…..8
3. Студії закордонних істориків…………………………………….……...10
2. Особливості повсякдення жителя УСРР-УРСР…………………………..12
1. Матеріальний простір повсякденності……………………………………12
2. Соціально-культурний простір повсякденного життя………………….17

Розділ 2. Життєвий шлях Нечипоренка П.П……………….........................20

Висновки…………………………………………………………………………31

Список використаних джерел………………………………………………..

Додатки

 

 

 

ВСТУП

 

Сьогодні істориками України по-новому вивчається минуле українського народу, основою чого є звільнення від будь-яких ідеологічних догм, що дає змогу об’єктивно аналізувати життя пересічних українців. Історія повсякденності як напрям історичного дослідження дозволяє не лише відродити імена, але й визначити для кожного з них належне місце в історії України; поринути в атмосферу даної епохи, більш чітко зрозуміти вплив великого державного механізму на особистість. На сучасному етапі розвитку нашої держави такі дослідження є необхідними, адже важливим завданням є переосмислення ролі особи в історії та вивчення здобутків звичайних людей, що в свою чергу дає можливість будувати індуктивні умовиводи.

Мета роботи – дослідити повсякденне життя громадян УСРР-УРСР на прикладі життєвого шляху Нечипоренка Петра Петровича.

Виходячи з мети сформульовано  основні завдання:

1. Проаналізувати історичні джерела, наукову літературу з проблеми дослідження.
2. Вивчити матеріальний та соціо-культурний простір повсякдення жителів України радянського періоду.
3. Розкрити основні віхи життєвого шляху Нечипоренка П.П.

Об’єктом нашого дослідження є повсякденне життя населення України радянської доби.

Предметом – матеріально-просторова сфера та соціально-культурний простір повсякденності пересічного жителя УСРР-УРСР на прикладі життєвого шляху  Нечипоренка Петра Петровича.

Хронологічні  рамки дослідження: 1922 – 1991 рр., нижня межа – народження Нечипоренка П.П., 1991 – проголошення Україною незалежності.

Методи дослідження: загальні - аналіз наукової літератури, аналітичний, метод синтезу, історичні – історико-порівняльний, хронологічний, метод систематизації, метод аналогії, метод усної історії.

Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості їх використання учнями на гурткових заняттях, у підготовці до уроків з історії України.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.

 

РОЗДІЛ 1

ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ  ГРОМАДЯНИНА УСРР-УРСР

 

1. Історіографія дослідження

 

1. Джерельна база дослідження

 

Початкова джерельна база нашого дослідження є досить потужною, так як будь-які  постанови, накази, рішення, розпорядження, тобто все  що безпосередньо чи опосередковано впливало на повсякдення, має цінність для нашої роботи. Через великий обсяг даної інформації обмежимось лише переліком груп цих документів.

Першу групу джерел становлять законодавчі документи (Конституції  СРСР та УРСР, Цивільний кодекс 1922 р., закони та укази Верховних Рад СРСР та УРСР). Друга група джерел – це актові документи центральних та місцевих органів влади: декрети, укази, постанови урядів СРСР та УРСР,ЦК ВКП (б) розпорядження та накази виконавчих органів влади. Ці дві групи джерел дали змогу вивчати нормативну базу в галузі житлово-комунального господарства, у сфері постачання населенню харчів та промислових товарів, торгівлі, у галузі культурно-освітніх установ, організації свят, керування діяльністю релігійних громад тощо. Серед довоєнних джерел та джерел воєнного часу, особливої уваги заслуговують постанови ЦК ВКП (б): «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву»(від 05.01.1930 р.), «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» (від 07.08.1932 р.), «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі і в Західній області» (від 14.12.1932 р.), «Про зернопоставки червоноармійських колгоспів України» (від 15 липня 1933 р.), «Про розстріл інтернованих польських офіцерів та ув’язнених із західних областей України і Білорусії» (від 05.03.1940 р.), «Про боротьбу з ОУН в західних областях України» (від 14.05.1941 р.) ті інші; накази НКВС СРСР, наприклад, «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» (липень 1937 р.).

Серед законодавчих та актових  документів повоєнних років, що суттєво  вплинули на повсякденне життя населення, варто відзначити такі: закон про  п’ятирічний план відновлення та розвитку народного господарства СРСР на 1946 – 1950 рр. (18 березня 1946 р.), постанови  Ради міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) “Про підвищення пайкових цін” (6 вересня 1946 р.), “Про економію у витрачанні хліба” (27 вересня 1946 р.), “Про проведення грошової реформи та відміну карток на продовольство  й промислові товари” (14 грудня 1947 р.).

У наступні періоди існування  УРСР джерелами дослідження є  постанови, рішення та розпорядження  ЦК КПУ, Ради Міністрів УРСР та ін..

Репрезентативною та органічною частиною джерельної бази із вказаної проблеми є періодичні видання, фото- та відеоматеріали.

Реальною джерельною базою  нашої роботи є: спогади дружини Нечипоренка П.П. Нечипоренко Є.Й., його нагороди, фотографії, статті місцевих періодичних видань.

Отже, джерельна база дослідження  представлена великою кількістю  різноманітних джерел. Вона дає змогу  з великою часткою вірогідності досліджувати повсякдення пересічного  жителя України радянської доби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Праці з історії радянського повсякдення українських дослідників

 

 

 

В Україні історія повсякденності почала досліджуватися лише в останні декілька років, коли зникла цензура, з’явився плюралізм думок, розширилася архівна база досліджень, історична наука почала звільнятись від штампів та ідеологічних нашарувань. Побут і дозвілля населення науковці стали висвітлювати більш об’єктивно та неупереджено. Серед дослідників даної проблематики можна назвати С.Кульчицького, В.Даніленка, К. Заблоцьку, В. Кавку, С. Малооку.

Чи не найбільший відсоток складають праці про радянське  повсякдення. В Інституті історії  України НАН України кілька наукових відділів уже зосередились на спеціальному дослідженні реалій повсякденного  життя радянського суспільства. Передусім, це колектив під керівництвом С.В. Кульчицького, наслідком кількарічної діяльності якого стала публікація низки статей  та вихід колективних  монографій про повсякденність українського суспільства в радянській Україні: Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921–1928 рр.): Колективна монографія / Відп. ред. С. В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. – [Кн. 1], ч. 2. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. - 382 с. – (Серія «З історії повсякденного життя в Україні»)[1];  Якубова Л. Повсякденне життя етнічних меншин радянської України у міжвоєнну добу / НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2011. – 339 с. – (З історії повсякденного життя в Україні)[2]; Українське радянське суспільство 30-х рр. XX ст.: нариси повсякденного життя / Відп. ред. С. В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2012. – 786 с. – (З історії повсякденного життя в Україні)[3];  Повоєнна Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х – середина 1950-х рр.): Колективна монографія / Відп. ред. В. М. Даниленко. НАН України. Інститут історії України. – [Кн. 2], ч. 3. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 336 с. – (Серія «З історії повсякденного життя в Україні»)[4].

 Неабиякий інтерес становить праця Сеньків М.В. «Деякі аспекти повсякденного життя західноукраїнського селянства (1944-1952 рр.)»[5]. У статті висвітлено повсякденне життя захiдноукраїнського селянства в умовах підготовки та здійснення насильницької колективізації, а також у першi роки iснування колгоспного ладу. Аналізуючи важкі умови життя селян, автор наголошує, що головною їх причиною були не стільки наслідки війни, скільки тоталітарний режим, який проводив антинародну політику. Стаття є цінною для даного дослідження через те, що Нечипоренко П.П. приймав участь у акціях придушення противників колективізації, про що у майбутньому волів не згадувати.

Слід зупинити увагу на праці Бондарчука П.М.  «Релігійність населення України у 40-80-х роках ХХ ст.: соціокультурні впливи, особливості, тенденції змін»[6], хоча б через те, що Нечипоренко П.П. після повернення з Західної України повінчався. Автором досліджуються проблеми релігійності населення України із середини 1940-х до середини 1980-х років. У даній праці висвітлюються проблеми участі українців у богослужіннях та відзначеннях релігійних свят, виконання обрядів життєвого циклу в Україні, ставлення до молитов,постів, читання релігійної літератури.

Знаходимо цікаві відомості у праці Оксани Янковської «Повсякденне життя громадян УРСР як втілення політики держави»[7]. Авторка наголошує на бажанні держави якомога швидше відновити контроль у всіх сферах життя суспільства; всі зусилля СРСР витрачались на нарощування ВПК і розвиток необхідних для нього галузей, в той час, як промисловим підприємствам групи Б не надавалась належна підтримка, що красномовно свідчить про орієнтацію соціальної політики держави на забезпечення мінімальних потреб її жителів.

Широку панораму повсякденного  життя українського селянства в  брежнєвську епоху досліджує в монографії «Українське село під владою номенклатури (60–80-ті pp. XX ст.)» дніпропетровський історик Г. Кривчик[8].

Вагомими для дослідження  є також статті: Дмитро Розовик  «Вплив кооперації на повсякденне життя  сільського населення (на матеріалах кооперативного руху Пееряславщини у 1920-х рр..)»[9], Віктор Коцур, Оксана Тарапон «Харчування сільського населення України у 20 - 30 рр. XX ст..»[10], Марина Лобода «Повсякдення робітників важкої промисловості України 1940-х ррр.: огляд поштової кореспонденції»[11], Олена Ісайкіна «Побут міського населення України в повоєнний період (1945-1955 рр.)»[12], Олексій Лукянець «Система харчування міського населення УРСР у 1951-1955 рр.»[13], Андрій Шевченко «Дослідження життя віруючих Руської православної церкви на території УРСР у контексті історії повсякденності (1945-1985 рр.)»[14], Наталія Гордіна «Вплив політики гласності на формування настроїв населення УРСР (1986-1991 рр.): окремі аспекти»[15].