Лексична база прізвищ Села Красне Гусятинського району Тернопільської області

Мотив історичної безіменно сі трудящого селянства, своєрідно переосмислений у семантичному зв’язку із вельможними найменнями на       -ський, -цький. Звичай обирати собі таке прізвище поширився у ХVІІ – ХІХст.

Серед зазначених типів прізвищ, в тому числі й  прізвищ на -енко, та -ук (-юк), -чук, абсолютну більшість становлять утворення, що в минулі віки побутували як патроніми, тобто імена по-батькові. Від імені матері наймення дітей утворювались дуже рідко,головним чином у тих випадках, коли жінка рано лишається вдовою і ставала главою сім’ї.

Виділяють також одну невелику за обсягом антропонімічну групу, основу якої становлять жіночі імена – це група прізвищ із суфіксом -ич, також назви жінок на -аня. Найменування заміжніх жінок з суфіксом -иха виступають твірною основою групи західноукраїнських прізвищ на -ишин.

Щодо  чоловічих імен, то вони стали твірною  основою величезної кількості прізвищ. Лише група прізвищ, похідних від  імені Іван і його різноманітних  варіантів, налічує десятки, а може, й сотні одиниць[5; 28].

Якщо  прізвища, утворені від імен за допомогою  патронімічних суфіксів -ич, -ович, -евич, -енко, -ук (-юк), -чук, -ак (-як), -чак та деяких інших, перш ніж дійти до класу прізвищ, минули стадію побутування у функції імен по-батькові, то ряд інших типів українських прізвищ утворився безпосередньо від розмовних варіантів церковно-християнських імен. У ролі прізвищ булоофіційно закріплено багато здрібнілих форм імен з суфіксом –ко, наприклад одне із них:Петренко.

Надзвичайне розмаїття типів українських  прізвищ виявляється і у великій  групі іменувань, що вказують на ремесло, професію, вид заняття першого носія прізвища. Наприклад: Гончар, Мельник, Ковалів, Ковальчук.

У окрему групу виділяються прізвища, походження яких пов’язане із перебуванням їх перших носіїв у Запорізькій Січі: Гармаш.

Чималу  групу становлять антропоніми, похідні  від назв осіб за етнічною приналежністю: Бойко, Гоцуляк, Цинков.

 Назва  мешканців міста Коломиї, відомого багатими соляними промислами, стала загальною назвою добувача або торгівця сіллю, яка ввійшла і до українського антропонімікону.

Говорячи  про походження сучасних українських  прізвищ, не можна оминути й таке важливе їх джерело, як вуличні прізвиська. Генетичний зв’язок із прізвиськом  закріпився в самому значенні українського слова «прізвище». Інше походження має російське слово «фамилия», запозичене через польську або німецьку мову з латинського familia–«домочадці, родина». Щоправда, слово «фамилия» почало вживатися лише з часів     Петра І, до того друге найменування людини позначали в російській мові словом «прозвище»[5; 31].

Прізвиська, в тому числі й спадкові, були невід’ємною рисою сільського народного  антропонімікону. Показово, що навіть офіційне закріплення прізвищ не змогло витіснити вуличні прізвиська, які дожили до нашого часу. Мешканці багатьох українських сіл, крім прізвища мають вуличне прізвисько, причому останнє нерідко є більш вживаним серед односельців.

Відмінність між двома видами додаткового  найменування людини має чисто юридичний  характер – прізвище є офіційним, документальним найменуванням, вуличне  прізвисько побутує лише в усному мовленні. Значеннєвий діапазон прізвищ, які походять від вуличних прізвиськ, є надзвичайно широким. Вони могли вказувати на якусь рису зовнішності або вдачі першого носія прізвиська.

Нерідко причиною виникнення вуличних найменувань  людини був якийсь недолік у її вимові, звичка часто повторювати  одне і те ж саме слово або вигук. Цю ваду мовлення відбивала первісно значна частина прізвиськ на -ало: Цікало.

Є група  прізвищ, що відображає якусь особливість зовнішньої характеристики: Синяк, Червоняк.

Цікаву  групу утворюють прізвища, які походять від назв коней та волів, володіння якими було настільки важливою обставиною селянського побуту, що характерне для тварин найменування за мастю чи якоюсь іншою ознакою односельці могли перенести на її господаря: Коник, Когут, Коневич.

Далеко  не кожне прізвище легко піддається тепер поясненню навіть у тих  випадках, коли основа його прозора: Качур.

Причини значно ширшого, порівняно з іншими народами, побутування серед українців  колоритних прізвищ з виразним гумористичним  відтінком у значенні слід шукати в нашій історії. Адже величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорізької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків.

Отже, хочеться ще раз підкреслити, що наше прізвище – це не сухий, позбавлений смислу паспортний знак. Це живе слово, пам’ять  роду. І якщо одне прізвище несе в  собі історію роду, то всі разом  вони складають історію народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Лексична база прізвищ

Історія антропонімікону того чи іншого регіону перебуває у тісному зв’язку з суспільно-політичними, економічними, господарсько-побутовими процесами, що діють на цих територіях у певні хронологічні відрізки. Кожен антропонім, у тому числі прізвище чи прізвисько, містять у собі певну лінгвістичну та історичну інформацію[6; 6].

Аналізуючи  прізвища, за лексичною базою поділяємо  їх на такі групи:

• Прізвища, утворені від антропонімів.
• Прізвища, утворені від апелятивно-антропонімних назв.
• Прізвища, утворені від апелятивних означень особи.

 

2.1 Антропоніми в основах прізвищ

Прізвища  самі становлять окремий клас антропонімів. Сформувалися вони в такий клас з  моментом державної нормалізації і  офіційної ідентифікації особи. Оскільки процес творення прізвищ з того часу майже припинився, то вони не становлять продуктивної бази для творення нових прізвищ. Класами антропонімів, що становили базу додаткових засобів ідентифікації особи ще до стабілізації сучасної офіційної антропонімійної системи були особові власні імена та вуличні прізвиська[6; 11].

 

2.1.1 Прізвища, які утворені від давньослов’янських автохтонних імен

Слов’янські автохтонні особові в основах прізвищевих назв представлені іменами-композитами, відкомпозитними безафіксними та афіксальними утвореннями, а також дериватами відапелятивного походження[6; 7].

До цієї групи прізвищ належать такі прізвища: Пучко(<Путимиръ), Білик(<Б лимиръ), Дідоха(<Д думиръ).

 

2.1.2 Прізвища, які відображають тваринний, рослинний світ

Ні Україну, ні українців не можна зрозуміти  поза рідною природою. Шанування тваринного світу сягає своїми коріннями  глибокої давнини. Деякі звірі вважаються вірними покровителями людини, якщо з ними вміло складено дружбу. Тварини і птаство в народних творах завжди антропоморфується, розуміє людську мову, розмовляє.

До цього  типу входять такі прізвища: Вовк, Воробець,  Дюг (дюгонь – «рослиноїдний морський ссавець» - ТСУМ, 276),Качур, Коневич, Коник, Когут, Курик, Рисей, Шершень, Кільчицький (кільчик – «стебло рослини» – ВТССУМ, 428), Струк, Цвіточок, Яворський.

 

2.1.3 Прізвища, в основах яких відображені предмети повсякденного вжитку

У цю групу входять такі прізвища: Дуда (дудка – «музичний інструмент» – НТСУМ, І, 860), Коцан (коц – «грубе вовняне покривало» – ТС, 459),Кушлик (кушла), Туз («гральна карта або впливова особа» – НТСУМ, ІV, 587).

 

2.1.4 Прізвища, в основах яких відображено назви частин тіла людини чи тварини

У цю групу входять такі прізвища: Головчак, Носенко, Рилик («рило» - ВТССУМ, 1030),Усик (ус = вус),Чоланюк («чоло» - ВТССУМ, 1381).

 

2.1.5 Прізвище, в основі якого відображено назвуродинних стосунків

З давнього часу родина була в нас дуже міцна, бо її скріплював родинний культ. Як і  інші народи, українці вбачали в  сім’ї найважливішу й неодмінну  умову життя кожної людини, господарську та моральну основу правильного способу життя[6; 21]. Назва родинних стосунків відбита в основі сучасного прізвища: Бабич.

2.1.6 Прізвища, які походять від християнських чоловічих імен.

В ономастичній літературі спостерігається певна  неусталеність терміна на позначення «християнські імена». Їх називають  ще календарними, церковними, хресними, греко-християнськими[6; 23]. Для прикладу можна навести кілька прізвищ: Василів, Іванів, Івасів, Петрів.

Щодо  чоловічих імен, то вони стали твірною  основою величезної кількості прізвищ. Так група прізвищ, похідних від імені Іван і його різноманітних варіантів, наявні і у селі Довге-Калуське, наприклад: Іванів, Івасів.

Також були утворені прізвища від чоловічих  імен за допомогою таких суфіксів: -ич, -ович, -евич, -енко, -ук (-юк), -чук, -ак (-як). Наприклад:

• повні:Базиляк (<Базиль = Василь), Лаврович (<Лавро), Лаврук (<Лавро), Петренко (<Петро), Філіпович (<Філіп = Пилип);
• усічено-суфіксальні:Стасюк (<Стась<Станіслав), Фецак (<Фець<Федір), Фіцак (<Фіць<Філарет);

Також ще є  прізвища утворені за допомогою суфіксів:-ець,-юр, -ин, -ів, -ун, а саме:

• повні: Василів (<Василь),Вінтонів (<Вінтон = Антон), Гаврилів (<Гаврило), Дмитрів (<Дмитро), Костів (<Кость), Лаврів (<Лавро), Олексин (<Олекса), Павлів (<Павло), Петрів (<Петро), Прокопів (<Прокіп), Романів (<Роман), Семанів (<Семан = Семен), Хоминець (<Хома);
• усічено-суфіксальні:Гринів (<Гринь <Григорій),Ільків (<Ілько <Ілля), Лесів (<Лесь <Олександр),Паньків (<Панько <Пантелеймон), Стасів (<Стась<Станіслав), Федів (<Федь <Федір), Місюра (<Місьо<Михайло);
• суфіксальні:Левкун(<Левко), Матвейців (<Матвейцьо<Матвійцьо).

 

2.1.7 Прізвища, які походять від християнських жіночих імен

 

П. Чучка відзначає, що основна функція суфікса -их-ана Закарпатті, як і в інших місцевостях України – андронімічна. Словотвірний тип з суфіксом -их-а охоплює територію усіх трьох східнослов’янських мов, а також східні говірки Польщі, говори сусідньої нами території словацької мови. Оскільки у глибині західнослов’янських та південнослов’янських мовних територій андроніми із суфіксом -их-а не відомі, зауважує П. Чучка, то є підстави вважати такі андроніми за самобутній східнослов’янський словотвірний тип [6; 37].

Найменування  заміжніх жінок з суфіксом -их-а виступають твірною основою групи західноукраїнських прізвищ на -ишин, типуГнатишин (Гнатиха – Гнат), Лазоришин (Лазориха – Лазар),Павлишин (Павлиха – Павло),Петришин (Петриха – Петро), Семанишин (Семаниха – Семен), Тимчишин (Тимчиха – Тимко – Тимофій), Федоришин (Федориха – Федір).Ще по-іншому їх називають андронімами.

 

2.2 Антропонімно-апелятивні назви в основах прізвищ

Антропонімно-апелятивними вважаємо такі найменування, які давались їх носіям за фізичними, психічними рисами чи особливостями поведінки, що спостерігалася в реальній дійсності, тобто вони мають ознаки апелятивів[6; 39].

Семантичне  розмаїття апелятивно-антропонімних назв пояснюється тим, що фізичні чи психічні особливості насамперед фіксуються оточенням. Вдало підмічені і до слова сказані знайомими чи незнайомими, такі назви інколи супроводжують людину все життя, стають прізвиськом, яке в багатьох випадках успадковується.

 

2.2.1 Прізвища, в основах яких  відображені назви за характерними  особливостями зовнішності людини

До цієї групи входять такі прізвища:Бордун («темно-червоний колір» - НТСУМ, І, 173),Гладенький, Довган, Котоус, Синяк, Червоняк, Чорній.

2.2.2 Прізвища, в основах яких відображені назви за особливостями характеру, поведінки людини, її інтелектуальним рівнем

 

До такої  групи входять такі прізвища: Бабій, Кохан, Смірнов.

 

2.3Апелятивні назви в основах прізвищ

Уже з першого погляду на списки прізвищ односельців видно, що серед них – нащадки князівських і шляхетських родів, представники багатьох професій. В основу частини прізвищ лягли чоловічі імена, назви музичних інструментів, посади церковних служителів. У декого прізвища пов'язані з історією Запорізького козацтва чи Гетьманщини. За деякими можна і сьогодні визначити етнічну належність першого носія чи місце його проживання. Особливу увагу викликають колоритні прізвища, частина з яких – з виразним гумористичним відтінком.

Юрій  Редько визначає основні чотири групи  прізвищ за семантикою твірних основ: 1) утворені від особових власних  імен; 2) за походженням або за місцем проживання; 3) за соціальною належністю або за постійним заняттям; 4) від  індивідуальної ознаки їх першого носія. Саме деякими з цих пунктів ми керувалися у ході дослідження.

Словотвірну структуру прізвищ він розглядає  у порівнянні їх за будовою загальних  назв. На цій основі виявлені як спільні, так і специфічні прізвищеві словотворчі елементи. Тож оскільки результати нашого дослідження щодо визначення семантики прізвищ за твірною основою та словотвірної структури прізвищ часто переплітаються, взаємодоповнюють один одного, то і поділ на окремі розділи є умовний.

 

2.3.1 Прізвища, що утворені від назв осіб за професією, родом занять і соціальним станом

Виникнення  значної частини прізвищ пов’язана з соціальним станом, професією людини чи родом занять. Такий тип є обширеним матеріалом для вивчення історії народу. Справа в тому, що діапазон сучасних ремесел і промислів значно звузився, оскільки з ІІ пол.. ХІХ ст. народні ремесла і промисли почали занепадати[6; 43]. Тому прізвища, в основах яких відображені назви давніх професій і соціальних станів, є благодатним матеріалом для вивчення етнографії життя.