Культура Украины в период независимости

Науковий потенціал незалежної України, як бачимо, в основному збережено  за рахунок наукових досягнень України  у попередньому радянському періоду  розвитку, до того ж частково структуроване, а на окремих напрямках і примножено відповідно до вимог часу та задля  утвердження самодостатності української  економіки й загалом української  державності. Проте, оскільки ринковий потенціал науки в Україні  низький з огляду на відсутність  глибокої внутрішньої трансформації  і реформ в управлінні нею, то вона до сих пір переживає загальну кризу у всіх вимірах: в когнітивному, функціональному, соціальному, інформаційному. Хоча слід відзначити, що загальна криза  по-різному вплинула на наукові галузі. Перехідний період в Україні продемонстрував  цікаве явище: в той час, коли природознавство  розвивається надзвичайно повільно, втрачає престиж, такі суспільні  науки, як соціологія, політологія, філософія, психологія, правничі та історичні  дисципліни переживають період відносного розвитку.

ВИСНОВКИ

Отже, наука в сучасній Україні є важливою складовою  частиною духовної культури, формою суспільної свідомості, потенціал якої в Україні  залишається порівняно високим. Активізації наукового пошуку сприяло  створення та заснування наукових установ  та інституцій, які стали локомотивом  в організації академічної та прикладної науки в Україні. Водночас, в науковій сфері простежується  і низка негативних тенденцій, зокрема: постійне зниження витрат на науку  у внутрішньому валовому продукті, недостатня матеріальна база, обмежений  доступ до новітньої наукової інформації, зниження ефективності функціонування наукових установ, внутрішній і зовнішній  «відплив умів».

Логіка суспільного розвитку сьогодні вимагає продовження структурного системного реформування освіти. Масштабність галузі, значна диференціація ступенів готовності різних ланок освіти до цих перетворень, запізнення із розробленням і впровадженням значного обсягу законодавчих та нормативних документів, брак належної взаємодії центру та регіонів об'єктивно уповільнюють і  ускладнюють цей процес. Це змушує зробити висновок, що досягнення стабілізації функціонування галузі, її адаптації  й розвитку не може бути швидким  і здійсненим лише можливостями галузі. Послідовне, еволюційне реформування системи освіти країни повинно відбуватися  водночас із радикальними змінами в  ставленні до освіти. Утвердження  пріоритетності освіти вимагає принципових  змін не лише в нормуванні фінансових витрат, а й у свідомості людей  та суспільства загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Академічна наука і  науковці в сучасній Україні  (за результатами соціологічного  дослідження). -К, 1998. - 137 с.

2. Бокань В.А., Польовий  Л.П. Історія культури України:  Навч. посіб.- Вид. 2-е допов.- К.: МАУП, 2001. - 256 с.

3. Бондар М. Пріоритети  трансформації української освіти // Мандрівець. - 2002. - № 5. - С. 34-40.

4. Вища освіта в Україні:  Навчальний посібник / В.Г. Кремень,  С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко. - К., 2005. - 327 с.

5. Головний капітал України  - її науковий потенціал // Освіта  України. - 2004. - 14 травня. - С. 2-3.

6. Жулинський М.Г. Сучасне  українське суспільство і наука  // Гуманітарні науки. - 2004. - № 2. - С. 124-126.

7. Історія світової та  української культури / В.А. Греченко, Г.В. Чорний, В.А. Кушнерук та  ін. - К.: Літера ЛТД, 2005. - 464 с.

8. Історія України / Під  ред. В.А.Смолія.-К., «Альтернативи», 2002.-448 с.

9. Коваленко О. Українська  освіта в світовому просторі // Освіта України. - 2006. - 17 листопада. - С. 6.

10. Кремень В.Г. Освіта  і наука в Україні - інноваційні  аспекти, стратегія, реалізація, результати. - К., 2005. - 448 с.

11. Медвідь Л. Національна  освіта незалежної України ХХІ  століття: тенденції, проблеми // Початкова  школа. - 2002. - № 1. - С. 1-4.

12. Україна: утвердження  незалежної держави (1991-2001) / Н.П.  Барановська, В.Ф. Верстюк, С.Д.  Віднянський та ін. Під ред.  В.М. Литвина. - К.: Альтернативи, 2001. - 704 с.