Карпатська Україна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Проголошення незалежності Карпатської України.

Ситуація  ще більше загострилася, коли десь о  полудні в Хуст дійшла звістка  про проголошення незалежності Словаччиною  та розпаду Чехословацько-української  федерації.А.Волошин оголошує мобілізацію та призначає засідання Сойму на 15 березня за погодженням з президентом федерації, яке має початися о 16 годині. Генерала Сватека, який перебував у Сваляві призначено головним комендантом всіх збройних сил Карпатської України.О шостій годині вечора на мітингу в Хусті, а о восьмій годині по радіо А.Волошин проголосив промову-звернення до громадян  Карпатської України про те, що 15 березня на Соймі буде офіційно проголошено незалежність  Карпатської України. Крім того він оголосив про формування складу нового уряду:прем’єр – А.Волошин;міністр внутрішніх справ – Ю.Перевузник;міністр заграничних справ – Ю.Ревай;міністр військових і господарських справ – С.Клочурак;фінанси й комунікація - д-р Ю.Бращайко;здоров’я і соціальна опіка - д-р М.Долинай. [15.с.71-98]

Сойм скликаний 15 березня 1939 р. на 16 годину в приміщенні спортзали Хустської гімназії. Посли посідали на свої місця. Прикрашена зала гімназії була декорована надзвичайно святково. Стіна напроти розвішана прапорами. Посередині стіни величезний герб Карпатської України: щит, що розділений на дві половини, а на ньому з лівого боку чотири сині і три жовті рівні смуги, що заповнюють цілу половину; з правого боку — червоний ведмідь на срібному полі. Почалося засідання Сойму о 16-20. Прем'єр А.Волошин, як голова найвищого політичного форуму Української Народної Ради відкриває сойм. секретар Г. Кочерган зачитує програму відкриття.  Голова  УНРади констатує що з тридцяти двох послів присутні 22:Д-р. А.Волошин; Д-р М.Бращайко; Д-р Ю.Бращайко;4. І.Грига;о. А.Довбак; Д-р М.Долинай;ДрМ.Дрбал;А.Дутка;І.Ігнатко;В.Клемпуш;М.Мандзюк;М.Феделеш;Інж.Л.Романюк;Г.Мойш;Д.Німчук;Ю.Пазуханич;Ф.Ревай;Д-рС.Росоха;

В.Шобей; А.Штефан; о. К.Тулик; М.Тулик.

Прем'єр відкриває засідання Сойму своє промовою, яку закінчує рядками одного з віршів Т.Шевченка. Кочерган зачитує результати виборів до сойму.  Проводятся вибори голови сойму, на посаду якого кандидатами обрано М. Бращайка та А. Штефана. Голосування проходило виборчими листками. А. Штефан отримує 20 голосів, М. Бращайко - 2. Головою сойму обрано  А. Штефана , який зачитує присягу. Присягає також голова уряду.  Заступниками голови сойму обрано Ф.Ревая та С. Росоху. Секретарями        А. Дутку та А. Романюка. Впорядниками М. Тулика та Д. Німчука.

Сформовано  п'ять комісій - конституційно-правову, культурно-освітню, фінансову, соціально-медичну  та комісія для захисту Карпатської України. На цьому перше засідання закінчується.

Друге засідання починається о 17-38. Розглядається законопроект поданий урядом про незалежність Карпатської України, державний устрій, назву, мову, прапор, герб та гімн. Референтом законопроекту виступає М. Бращайко. За скороченою процедурою було зачитано  О. Стебельским промову про значення законопроекту для майбутнього Карпатської України. Законопроект прийнято в першому читанні одноголосно. Голосування піднятими руками. Після цього М. Бращайко зачитує промову. Засідання завершується.

Засідання третє законопроект про незалежність Карпатської України прийнято в другому та третьому читаннях.

ДЖЕРЕЛА

Ось текст  Закону :

" Закон  ч. 1. Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:

Пар. 1. Карпатська Україна є незалежною державою.Пар. 2. Назва держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.Пар. 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибираним Соймом Карпатської України на чолі.Пар. 4. Державною мовою Карпатської України є мова українська.Пар. 5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня.Пар. 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: чотири сині та три жовті смуги у лівому півполі і червоний ведмідь у срібному полі на правій стороні, а також тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові.Пар. 7. Державний гімн Карпатської України є: "Ще не вмерла Україна".Пар. 8. Цей закон обов’язує зараз із хвилиною його прийняття.

Частина 2.

Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:

Пар.1 Сойм уповноважує уряд, щоб за згодою президента Карпато - Української Республіки видавав аж до відкликання розпорядження з силою законів.Пар.2 Розпорядження видані за пар.1, мають бути предложені Соймові на його найближчім засіданні. Інакше тратять зобов’язуючу силу.Пар.3 Цей закон обов'язує зараз від його прийняття. "Засідання четверте :А.Волошин оголошує промову про вибори першого президента Карпатської України. Вибори проводяться виборчими листками.З приводу цього в залі здіймається хвиля оплесків. Обраний президент зачитує текст присяги. Цим закінчується засідання.Засідання п'яте розпочалося розглядом законопроекту про повноваження уряду. Референтом виступає М.Бращайко. Законопроект передбачав надання урядові права видавати розпорядження які б мали силу законів, до остаточного їх затвердження Соймом. [3.с.235-267]

Донесення Д.Готвані уряду від 13 березня 1939 р. свідчить, що угорська армія готувала наступ проти Карпатської України в трьох напрямках. Перша група військ - Східна, готова наступати на Королево – Хуст – Рахів - Ясіня.

Друга група  військ - Центр, місцем базування якої були міста Берегово і Мукачево, наступатиме в двох напрямках: на Іршаву - Білки - Довге до Нересниці з поверненням потім на Сваляву. Друга група мала рухатися в напрямку Свалява - Нижні Верецьки.

Третя група  військ - Захід, яка базувалася в  Ужгороді мала наступати на Перечин - Великий Березний - Ужок. Частина сил мала бути кинута в напрямку сіл Тур'я Ремети -Порошково. Командуючий просив уряд встановити контакти з Польщею, щоб та у разі потреби подала допомогу угорським військам.

В лютому й березні 1939 р. міністр закордонних справ Угорщини Й.Бек пожвавив свою акцію проти Карпатської України. Німеччина все відкладала прийняття декларації про забезпечення кордонів Чехословацької федерації. Угорщина використовувала таку ситуацію, з можливістю окупувати Карпатську Україну. Вдалим моментом для цього було 12 лютого 1939р.- день виборів до Сойму Карпатської України, кілька днів перед тим сконцентрувавши гвардію терористів - "Рондьош гарду ". Але німецький уряд не дав добро на таку акцію. Це зумовлювалося таємним планом "Грюн" по захопленню Чехословаччини  десь в середині березня 1939 р.

Під вечір 12 березня 1939р. А.Гітлер закликав до себе угорського посла в Берліні Д.Стояї та сказав, щоб той негайно їхав до Будапешту і особисто поінформував владу, що розвал Чехословацької федерації остаточний, а про долю Карпатської України Угорці  можуть вирішувати самі.Німецька делегація вимагала щоб Угорщина розпочала агресію проти Карпатської України негайно. Після телефонної розмови Алтенбурга з Гітлером і переповідження Гітлерової вимоги угорцям, коронна рада запевнила німецьку делегацію, що в найближчих  дванадцятьох годинах розпочнуть наступ проти Карпатської України. Але Гітлер не задовольняється тим, що Горті хотів відкласти головний наступ, так як заплановано за німецьким планом операції "Грюн". Тому угорцям дано наказ розпочати наступ без проволоки. Гітлер хотів справити враження для світової громадськості, що Словаки як окрема нація проголосили незалежність. У цій ситуації Німеччині нічого не залишалося, як окупувати Чехію та Моравію щоб не допустити чесько-словацької війни.[7.с 41-67].

 

4.1 Збройні сили Карпатської України

Формування власних збройних сил  Карпатської України зайнялас організація Карпатська Січ.Бойовий склад формувався переважно з галицьких емігрантів. З Галичини члени ОУН масово переїжджали в Підкарпаття. Тут вони сподівалися добитися створення незалежної української держави, яка б була плацдармом для звільнення Галичини й Волині від Польщі.

Сутички між січовиками та чеськими військами 13-14 березня в Хусті стали саме виявом боротьби січовиків за отримання зброї. З початками боїв з угорськими військами отриману силою зброю відразу ж роздавали групам січовиків, які йшли на фронт.Кількість січовиків була незначна, й за даними М.Вегеша складала від 2 до 4 тисяч чоловік. Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів. На початку березня 1939р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів.

Отже, Карпатська Січ на середину березня 1939року була збройною силою,  яка хоч і складалася з патріотів, готових до бою за Батьківщину, за українську державність, але булла позбавлена відповідних умов для виконання місії.

 

 

 

 

4.2 Окупація Закарпаття угорськими   військами                                        

О полудні 14 березня стало відомо, що Словаччина проголосила незалежність, і Чехословацька федерація припинила своє існування. Відразу ж угорські війська безпосередньо зосередженні на кордонах почали нападати на територію Карпатської України.

А.Волошин оголосив мобілізацію, звістка про яку одначе була серед населення лише 15-16 березня. Генерала Сватека, який перебував у Сваляві призначено комендантом всіх збройних сил Карпатської України. Фактично ж чеськими військами керував ген. Л. Прхала, і тому ген. Сватек відмовився вислати війська на кордон.

В кінці  заклик - " ... служили ми цісарям, всяким чужим президентам, то послужіть  тепер своєму народові. " В дійсності зміст цього заклику не дійшов кожної української хати Закарпаття. Народні маси, до яких цей голос дійшов стали масово збиратися на збірних пунктах. Але їм часто відмовляли, мотивуючи відсутністю зброї та уніформи, щоб їх відправити на фронт.

З Севлюша штаб отримав звістку про роззброєння чехів. Там викладачі Торгової школи і озброїли семінаристів. Семінаристи поряд з сотнею січовиків мужньо оборонялися проти переважаючих сил ворога, але надвечір 15 березня їх опір був зламаний.  Біля головної команди в Хусті Румунській поставлено кулемет.До Хуста повернулися січовики, які 14 березня врятувалися з оточення біля січового коша. Вони розповіли, що поручник Силятинський та 80 січовиків обеззброїли жандармів в Велятині, Вишкові, Буштині. З Волівщини прийшла телефонна звістка про подвиги Торунських січовиків, що розбили групу чеських військ в помсту за події 14 березня в Хусті. 25 січовиків на чолі С. Дубика обеззброїли 200 солдатів отримавши 7 кулеметів та 150 рушниць, 40 револьверів, 30 мінометів, 600 гранат, 30 протигазів, 50 тисяч набоїв. Такі приклади показують мужність закарпатців в боротьбі з чеськими військами за озброєння, яке було конче потрібно січовикам в обороні Карпатської України від угорських завойовників.

Причини поразки

Політична недалекоглядність, цілковита орієнтованість уряду Карпатської України на Німеччину як протектора, складні  внутрішні відносини з чеськими військами, зовнішня агресія Угорщини  призвели до краху планів А. Волошина закріпити визнання держави на міжнародному рівні забезпечити оборону її інтересів від агресії Угорщини та зберегти державність карпатських українців. Ранком 15 березня 1939 р. угорська армія почала генеральний наступ.

На цьому  напрямку Угорці зустріли рішучий опір січовиків біля сіл Королево, Велика Копаня, Веряця, Рокосово. Взявши з боями ці села зав'язалися важкі бої на " Красному полі ", що розмітився на правому березі Тиси на підході до Хуста.Основну масу серед оборонців становили гімназисти, яких вивів на красне поле учитель Я.Голота. Угорці вісім раз здійснювали атаки, але кожен раз січовики їх відбивали. Кілька разів контратакою вдалося загнати угорців в Тису. Січовики мужньо тримали оборону на Верецькому мості де були, за свідченням учасника подій, десятки трупів угорських солдат.За даними угорських джерел січовики втратили 230 чоловік вбитими, багато поранених, в полон взято 450 чоловік. Угорці втратили близько 16о солдат і офіцерів, і ще близько 400 поранено. Частина січовиків на чолі полковника М. Гузара відійшли до Хуста.

Посадовці Карпатської України побачивши, що Хуст вже не можна втримати в  ночі з 15 на 16 березня почали виїжджати  в різні напрямки. А.Волошин розпустив уряд і дозволив всім вільно розпоряджатися своєю долею. Наступного ранку, о восьмій годині двома автомашинами в супроводі А.Штефана і декількох урядовців А.Волошин перетнув румунський кордон.

М.Бращайко, Ю.Перевузник та Ф.Ревай залишилися в Хусті для командування обороною міста. Над Хустом з'являлися угорські бомбардувальники, які стріляли з кулемета та скидали бомби. На вулицях міста весь день тривали бої. Захоплюючи окремі райони міста проводили арешти. Всіх захоплених січовиків, а їх було понад 200, розстріляно. Перед розстрілом вони дружно прокричали : " Слава Україні ".

Остаточно Хуст окупований ввечері 16 березня. Угорська армія з Хуста  вирушила на Вишково, Буштино, Солотвино.Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів. На початку березня 1939р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня. [6.35-40]