Карпатська Україна

Відділ  інформації при Президії влади Карпатської  України очолював   В.Комарницький. Засадниче завдання  внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим  часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін. [8.с.98-143]

Отже, автономний уряд А.Волошина приділяв  значну увагу  вирішенню наболілих економічних, культурних та інших проблем. Однак, брак коштів, активна політична діяльність та багато складних як внутрішніх так  і зовнішніх факторів не дали можливості уряду цілковито зайнятися проблемами народного господарства та культури.

Внутрішня політика уряду

У галузі державного права Кабінет Міністрів  і його ресорти видавали нормативні акти різної форми та створювали систему державного управління. 14 листопада 1938 р. Президія Ради Міністрів Підкарпатської Русі прийняла рішення про створення служби безпеки. Додатковим розпорядженням ця служба виводилася зі структури міністерства внутрішніх справ і ставала підзвітною лише голові уряду. 15 листопада Президія поліційної Дирекції в Хусті звернулася до автономного уряду з приводу створення в цьому місті управління поліції.

Влада погодилася з цією пропозицією 16 листопада і міністр внутрішніх справ Е.Бачинський приступив до виконання обов'язків, підписав розпорядження про реорганізацію свого відомства й утворення в ньому чотирьох відділів. До концентраційного табору мали засилатися дезертири та втікачі з за кордону, особи які провиняться проти " інтересів держави " та злочинці. Фактично, ж концтабір став місцем для перебування інакомислячих, в першу чергу - русофільської орієнтації, та " непевних" людей, які втікали з-за кордону в Підкарпаття.

Уряд  Підкарпатської Русі також взявся за реорганізацію власної адміністрації, в нових умовах розмежовуючи всі ділянки життя автономії в компетенцію відповідних міністерств. Потрібно було негайно провести розмежування нових адміністративних округ, зокрема тих, що їх частини були окуповані угорцями, як Чинадіївського, Середнянського та інших.  У зв’язку  з цим було в деяких районах провести й реорганізацію нотаріальних волостей. Голова Президії міністерства внутрішніх справ, О.Павлюх досить непогано справлявся з цими обов’язками. Багато чеських працівників адміністрацій почало масово вчити Українську мову щоб залишитися на своїх місцях.

Затвердження  правової компетенції автономії  Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини стало можливим лише 22 листопада 1938р., коли Народні Збори внесли до конституції ЧСР поправку в формі " Конституційного закону про автономію Підкарпатської Русі " за яким закріплювалася влада уряду А.Волошина, автономний статус Підкарпатської Русі. Уряд мав дотримуватися повноважень зазначених в даному положенні. Це розпорядження практично порушило положення конституційної грамоти ЧСР щодо Підкарпатської Русі. Адже за цією конституційною поправкою назву автономної території мав призначити сойм.

Розпорядженням  міністерства внутрішніх справ від 24 січня 1939р. завершено формування структури виконавчо-розпорядчої влади у Карпатській Україні. В цьому документі зазначається :" Уповноважую всіх окружних начальників аж до відкликання, щоби громадські заступництва там де  окажеться потрібно іменувати правительственого комісара та дорадчу комісію Опис свого розпорядження о розв'язанню громадських заступництв та іменуванню комісарів предложіть міністерству вунтрішніх справ в Хусті. [8.с.143-156]

 

Місцеве самоврядування

Якщо  взяти до уваги, що до цього часу в сільських населених пунктах  краю низовими ланками системи державного управління виступали сільські заступництва, очолювані старостами, то після цього розпорядження окружні начальники отримали повноваження розпускати сільські заступництва повсюди "де укажеться потреба", призначивши на їх місця урядових комісарів. Вже у січні такі органи самоврядування були розпущені в Великих Лучках, Тересві, згодом в Тереблі, Довгому та ін. селах. Це робилося під впливом українофілів, які доводили до відома окружного начальника, що діяльність обраних загальною громадою заступництва і старости є                    " ...виразно протидержавною".

Отже, реформа  місцевого управління спираючись на ідеї загальнодемократичних принципів  фактично переростала в вертикально  ієрархічну структуру виконавчої влади  авторитарного типу, що було характерною  тенденцією того часу під тиском зовнішньо  і внутрішньо політичних обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4.Судова система.

До отримання  автономії Підкарпатської Русі функціонувала  така модель судової системи: окружні  суди - крайовий суд в Ужгороді - " Підкарпатський відділ " Верховного суду ЧСР в Кошице.Судова влада виступала окремою й незалежною гілкою влади.

 Краєвий суд висунув уряду А.Волошина пропозицію про реорганізацію судової системи. Запропоновано роздроблення великих окружних судів на малі окружні суди  під керівництвом одного - двох суддів для опрацювання справ на околичних територіях та відсутність повного взаємозв’язку цих судів, зважаючи на розірваність комунікацій.  Президія Верховного суду в с. Лавочне 9 грудня 1938 р. прийняла рішення про структуру окружних судів на територіях які залишилися від окружних судів в містах Ужгород і Мукачево. Замість них засновувалися окружні суди у Великому Березному, у Нижніх Верецьках, та в с. Іршава.

Судова  справа в Карпатській Україні остаточно отримала юридичне закріплення виданням ряду розпоряджень від 16 січня 1939 р. Одне з них стосувалося процедури судочинства, в якому зазначалося про діяльність краєвих судів у В.Березному та Хусті та про ведення карних справ.У другому розпорядженні уряду А. Волошина йшла мова про створення вищого суду й вищої державної прокуратури, принципів їх організації та про склад окружних судів та прокуратури.Третім розпорядженням було запроваджено виконання у краї закону ЧСР " Про охорону республіки", та принципів судівництва таких справ у краєвому суді в Хусті. [8.с.98-143]

Отже, вимушена реформа судової системи, її територіальної компетенції, складу судів призвело до неоднозначних наслідків. Суди позбавилися можливості розгляду деяких справ, особливо в сфері безпеки республіки, зросло свавілля й політичне переслідування з боку чиновників і фактично судова система втратила незалежність як окрема гілка влади.

3.На  шляху до не залежності

12 січня  1939р. А.Волошин підписав "Оголошення міністерства внутрішніх справ в Хусті про розписання виборів до першого Сойму Карпатської України ". Вибори призначалися на 12 лютого 1939р.

Отже, партіям  пропонувалося до 21 січня подати свої кандидатські листи голові крайової виборчої комісії. Але фактичний тиск і заборона діяльності Русофільських організацій зменшували демократичність виборів.

Для цього, по перше, формування виборчої комісії  та призначення її голови затягувалося близько тиждень. Лише 16 січня вийшло розпорядження уряду про призначення головою виборчої комісії старшого комісара політичної управи П.Калинюка.

По-друге, сама публікація оголошення про призначення  виборів до Сойму Карпатської України вийшла лише 18 січня в газеті " Нова Свобода".

В документі  від 16 січня про призначення голови виборчої комісії,ще одною перепоною до вільних виборів стало розпорядження кабінету міністрів про розпуск всіх існуючих партій. 18 січня ідея створення УНО закріплена постановою уряду. З складенням проводу від 24 січня остаточно створено УНО. Очолив УНО Ф. Ревай. Заступником обрано М.Тулика. Генеральним секретарем А.Ворона. Секретарем  І. Рогача. Друкований орган УНО газета " Нова Свобода " редактована В.Гренджою - Донським. До складу проводу ввійшли всі діячі тогочасних Українофільських організацій:А.Штефан,М.Бращайко, І.Климпуш, С.Клочуряк та інші. що характерно, провід УНО призначався урядом, і сама партія стала державною. В УНО, фактично, влилися всі творчі елементи Українофільської течії. Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів. На початку березня 1939р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня.

Відділ  інформації при Президії влади Карпатської  України очолював   В.Комарницький. Засадниче завдання  внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим  часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін. [11,13.]

Для популяризування  УНО та кандидатів виборчого списку почалася виборча кампанія. Її вели осередки УНО, Карпатської Січі та емігранти. Для пропаганди були широко використані анти угорські настрої населення. В останній перед виборами тиждень УНО організовано 98 публічних зборів.

31 січня  засідання УНО розподілило агітаторів  по автономії. Головою пропаганди  призначено Комаринського. Масово використовувались плакати та агітки. Штаб УНО розміщувався в канцелярії уряду. На плечі І.Шерегія спадала вся адміністративно-організаторська робота. Люди самі вигадували гасла і способи агітації, пишуть і розношують агітки. В.Комаринський подав гасло, яке стало основою виборчої кампанії -- "змагання за білий прапор". Вивішування білого прапора - ідея А.Волошина, яка передбачала умовний знак для зображення перемоги кандидатського списку УНО в населеному пункті з 98 відсотками голосів. [4.с75-85]

Чеська Народна Рада 9 лютого 1939р. видала заклик, в якому закликала підтримати на виборах Українську владу уряду А.Волошина, тобто УНО. Що особливо було дивно , заклик підписав відвертий Русофіл генерал Л.Прхала. 11 лютого всі кандидати роз’їхалися для агітації на околиці. Всього в той день відбулося близько шістдесяти агітаційних зборів. Під вечір більшість кандидатів зібралися в Хусті.З боку Угорщини та опозиції проводилася анти агітація. [4.с.85-103]

Отже, передвиборча підготовка влади йшла в напрямку збереження її монополії в законодавчому  органі - Соймі, для цього уряд пішов на утворення єдиної провладної партії УНО та недопущення інших політичних організацій до участі в виборах. Вибори пройшли в неділю  12 лютого 1939 р. На кожну дільницю проводом УНО призначено виборного комісара.

Члени УНО, які згодом писали про події періоду  Карпатської України розглядали вибори однозначно як позитивний момент в розвитку демократії в Карпатської України. Всі вони вважають, що вибори пройшли чисто, ніхто ні на кого не впливав,інші вважають, що вибори 12 лютого 1939 р. це тотальна фальсифікація волевиявлення населення. Надзвичайно високий відсоток голосів (92, 4 %) за кандидатський список УНО відразу ж викликав хвилю критики ходу виборів. Можливість критики виборів дало відсутність контролю з боку конкуруючих партій та закордонних спостерігачів на виборах до сойму. Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів. На початку березня 1939р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня.

Відділ  інформації при Президії влади Карпатської  України очолював   В.Комарницький. Засадниче завдання  внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим  часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін. [9]

В результаті виборів всього проголосувало 263202 громадян з 284365 тих хто мав право голосу. За УНО проголосувало 244992 (92,4 %) голосуючих, проти 17752 (6,7 %). Недійсних бюлетенів визнано 2338 (0,8 %).

Підрахунок  голосів організовано в Хусті. Для  оголошення результатів виборів  в округах на балконі Січового готелю вивісили мегафони, через які цілий день оголошували результати голосування та про "вивішення білого прапора ".За офіційними даними 130 сіл вивісили білий прапор. Закордонна преса розглядала вибори неоднозначно. Чеська преса в загальному холодно віднеслася до виборів. Угорська преса однозначно засудила вибори вважаючи їх загально-сфальсифікованими. Емігрантська преса переважно позитивно оцінила хід і результати виборів. [4.с.110-125]

Отже, волевиявлення  населення на виборах до сойму Карпатської України, хоча й безальтернативних і з беззаперечними фальсифікаціями, показало підтримку переважної більшості населення політики влади та довірило провладній УНО вирішувати долю автономії  на засіданнях Cойму. Вибори до сойму Карпатської України закінчилися перемогою українських національних сил. В майбутньому соймі мало засідати 32 посли, які пройшли по виборчому списку.Найбільш вірогідною датою скликання сойму  було 2 березня в м.Рахові..

Вже 28 лютого 1939р. стало відомо, що планове скликання Cойму 2 березня в Рахові не відбудеться. Новою датою скликання Cойму мало бути 9 березня в Хусті. Зважаючи на затягування президентом Гахою з цим питанням змусило з'їхавшихся послів в Хусті почати наради, на яких розпочато підготовчу роботу до офіційної першої сесії Сойму. Всі чекали декрету Е.Гахи про скликання Сойму. Тільки 10 березня федеральний президент Гаха видав декрет про скликання сойму Карпатської України на засідання на 21 березня 1939 р.

Так довго  чекати не довелося, зважаючи на загострення  політичної ситуації в Чехословаччині А. Волошин настирливими вимогами добився  перенесення дати скликання сойму на 15 березня 1939 р. [5.с.10]

Отже, боротьба уряду  Карпатської України за якнайшвидше скликання сойму, постійними відтягуванням президента федерації Е.Гахи скликання сойму вирішилося лише завдяки погіршенню внутрішньої ситуації в ЧСР та завдяки вдалому компромісу.

Скликання сойму ускладнювалося сутичками між чеськими військами генерала Прхали та військами Карпатської Січі, підготовкою Угорщини до наступу на  Карпатську Україну. Найскладнішою проблемою в підготовці сойму були бої січовиків з чеськими військами в Хусті в ніч з 13 на 14 березня 1939р.О шостій годині чеські жандарми почали обстріл будинку ОНОКСу. Вони, за свідченням В.Гренджі-Донського знущалися з полонених і ранених січовиків.Особливо жорстокі бої тривали на площі перед Січовим готелем. Чехи підвели сюди танки та панцерники. Почалася облога готелю. В готелі крім січовиків були німецький консул Д.Гофман з обслугою та іноземні гості. Танк розбив браму і солдати ввійшли до двору готелю. Січовики забарикадували сходи і відновили оборону. Бій тривав до полудня, поки посильний А.Волошина М.Тулик не вмовив відчинитися наказу скласти зброю. Комендантом героїчної оборони був К.Гузар. [6.с.35-40]