Держава і право стародавнього Риму

У середні віки (та й пізніше) відбувається ґрунтовне  вивчення римського права. Воно почалось ще XI ст. в Італії. Тодішні юристи вивчали текст за текстом в юстиніанівській кодифікації, складали узагальнюючі правила, пояснення, усували застарілі тексти, протиріччя. їхні зауваження, примітки до текстів називалися глосами. Тому юристи цього напряму дістали назву глосаторів. Вважалось, що ті місця Кодифікації Юстиніана, які не були пояснені глосами, не є рецептованими і, отже, не мали сили діючого права. На "глосовані" норми та інститути римського права посилалися урядовці, вирішуючи державні справи, судові справи — судді. Римське право почали викладати в юридичних школах та університетах, які у XII ст. з'явилися в Італії, Іспанії, Франції.

У ХІУ-ХУ ст. виникла  школа постглосаторів. Предметом їх розробок було не стільки римське право, скільки коментування складених раніше глос. Вони вивчали також канонічне право, нове законодавство, їхні праці мали значне практичне спрямування.

Зародження буржуазної ідеології та культури заклало підвалини  суспільно-політичного і культурного  руху, що дістав назву Ренесансу, або  Відродження. На зміну феодальній схоластиці прийшла світська наука — гуманізм. У галузі розробки римського права гуманізм особливо виявився у Франції (ХУІ-ХУП ст.). Цей напрям характерний поверненням до історичного вивчення оригінальних джерел римського права, безпосередньо до текстів, їх критичного аналізу й осмислення. На цій основі ґрунтовно вивчається римське право з метою його широкого застосування в умовах зародження і розвитку нових буржуазних відносин.

У Німеччині  в ХУІ-ХУП ст. у зв'язку з тим, що римське право остаточно стало діючим правом, знову виник практичний напрям, який, однак, ігнорував наукове історичне значення вивчення римського права. У практичного питання. Цей напрям, по суті, був пристосуванням римського права до практичних потреб.

У ХУШ-ХІХ ст. з'являється чимало фундаментальних  праць французьких, бельгійських, німецьких, італійських юристів і вчених, присвячених римському праву (Потье, Жирардо, Вільямса, К'юї, Гроція, Савіньї, Ієринга, Моммзена та ін.).

Однак суто римське  право було для багатьох з них  лише основою, матеріалом для створення  струнких і переконливих логічних структур із завершеними визначеннями, чіткою структурою, теоретичними висновками, з допомогою яких треба було виправдати й обґрунтувати нові соціальні відносини, економічний устрій, новий спосіб виробництва.

Кінець ХІХ-початок XX ст. характеризується новою посиленою увагою до вивчення історії римського права, яке вже перестало бути загалом діючим правом. У цей період вивчаються нові римські тексти, інститути римського права, робляться висновки, даються глибші оцінки, з'являються узагальнюючі праці. Простежується критичний підхід до окремих попередніх гіпотез, накопичується багато нового фактичного матеріалу.

Римське право, точніше його досконало розроблені інститути і норми зобов'язального  характеру, спадкового права, було одним  з важливих джерел у процесі створення знаменитих буржуазних кодифікацій у Європі ХІХ-ХХ ст. Мається на увазі насамперед Цивільний (1804 р.) і Торговельний (1807 р.) кодекси Наполеона Бонапарта, Німецький цивільний кодекс (1900 р.).

Норми римського  приватного права використовуються (у дещо видозміненому, пристосованому до нових умов вигляді) у наші дні  під час розробки конкретних законів  і кодексів з цивільного, зобов'язального, сімейно-спадкового права у багатьох країнах Європи, Латинської Америки, Африки, в тому числі і в Україні, де продовжується праця над створенням нового Цивільного кодексу. 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

Авдиев В.И. История Древнего Востока. М., 1960.

Воробйов-ДесятовськийВ.С., УтсР.Ф.,ЛипінЛ.О.,ПетровськийМ.С.Нарисиісторїі Стародавнього Сходу. К., 1957.

Графский В.Г. Всеобщая история права и государства. М., 2000.

Древний Рим /Под ред. С.Л.Утченко. М., 1950.

Дроніков В.К. Римське приватне право. К., 1961.

Жидков О.А. История государства и права Древнего Востока. М., 1963.

Історія Стародавнього  світу /За ред. Ю.С.Крушкол. К., 1976.

История государства и права зарубежньїх стран /Под общей ред. проф. П.Н.Га-ланза: В 2 т,М., 1963. Т.1.

История государства и права зарубежньїх стран /Под ред. проф. О.А.Жидкова и проф. Н.А.Крашенинниковой: У 2 ч. М., 1997.4.1.

История Древнего Рима /Под ред. В.И.Кузищина. М., 1981.

История Древнего Рима /Сост. К.В.Паневин. СПб., 1998.

История Древней Греции /Сост. К.В.Паневин. СПб., 1999.

КерамК. Боги. Гробницьі. Ученьїе. М., 1960.

Кечекьян С.Ф. Всеобщая история государства и права. Древний мир: У 2 ч. М., 1944.4.1.

Кечекьян С.Ф. Государство и право Древней Греции: Учебн. пособие. М., 1963.

Кригіякевич І. Всесвітня історія: У 3 кн. К., 1995. Кн.1.

Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн. К., 2000.

Машкін М.О. Історія  Стародавньго Риму. К., 1952.

Моммзен Теодор. История Рима: В 3 т. СПб, 1994-1995. Т.1-3.

Нариси історії  Стародавньго Сходу /За ред. акад. В.В.Струве. К., 1957.

Окіншевич Лев. Вступ до науки про право і державу. Мюнхен, 1987.

Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. Львів, 2000.

Перетерский И.С. Дигестм Юстиниана. М., 1956.

Перетерсшй И.С. Всеобщая история государства и права: В 2 ч. М., 1945. Ч. 1. Вьш.2.

Підопригора О.А. Основи Римського приватного права. Львів, 1995.

Рабовладельческое и феодальное государство и право стран Азии и Африки /Под ред. проф. А.И.Рогожина и проф. Н.Н.Страхова. Харьков, 1981.

Сергеев В.С. История Древней Греции. М., 1948.

Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Харків, 1999.

Тит Ливий. История Рима от основания города: В 3 т. М., 1989-1993. Т.1-3.

Федоров К.Г. Історія  держави і права зарубіжних країн. К., 1994.

Хрестоматія з  історії держави і права зарубіжних країн: У 2 т. /За ред. чл.-кор. АПН України  В.Д.Гончаренка. К., 1998.

Хрестоматия по истории Древнего Рима /Под ред. С.Л.Утченко. М, 1962.