Чеська громада на ториторії України

     Польські та чеські автори  відзначають лояльний характер стосунків чеської общини до уряду в міжвоєнний період. Це підтверджуються й результатами виборів до Сейму у 1920 році, коли переважна більшість чеської меншини голосувала за кандидатів безпартійного блоку співпраці з урядом (BBWR). Серед обраних послів до сейму був і чех з Волині Владімір Медина. Лояльне ставлення до влади показали і вибори у місцеві органи 1934-1935 років.

   Однак знайдені і опрацьовані  автором архівні документи дають  підставу дещо змінити думку  щодо політичної позиції певної  частини чеської громади.

   У 1923 році в середовищі чехів  Волині виникає ідея створення  організації під назвою « Чехословацьке  Народне Об’єднання».

    Перше зібрання представників  чеських поселень на Волині  відбулося в с.Квасилів Рівненського  повіту з ініціативи А. Перного, редактора часопису « Hlas Volyne». У зборах взяли участь  52 делегати. Був обраний тимчасовий комітет , головою якого став А.Перний, а членами – Й.Раж , пекар з м. Рівне, Й. Свіховський , городник з с.Басів Кут , Й.Земан , пивовар з с. Квасилів, Й.Новотний та інші.

     Після загального зібрання відбулося  засідання новообраного тимчасового  комітету Об’єднання, на якому  розглядалося питання про становлення  організації до майбутніх виборів  у законодавчі органи Польщі. Тимчасовий комітет обрав делегацію , яка вступила у переговори із Волинським воєводським Комітетом  BBWR , проте , вони не дали результатів , і за дорученням BBWR передвиборну агітацію серед чехів проводило не Чехословацьке Народне Об’єднання , а комітет Чеської Матіци Шкільної (ЧМШ). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.1. Репресії та утиски з боку радянської влади чехів в Україні 

           Наприкінці 20-х – початку 30-х  років пройшли сумнозвісні судові  процеси у «Шахтинській справі»,  у справі «Промпартії» та ін. По всій країні їм відгукувались  свої маленькі процеси над місцевими «контрреволюціонерами». Водночас продовжувалися розкуркулення та насильницька колективізація (економічні репресії під політичними гаслами). Етнічні чехи – громадяни УСРР повною мірою розділили долю українського народу в цю трагічну добу. Було розкуркулені тисячі чехів, вони також зазнавали політичних утисків, якщо на виборах 1925–26 рр., як «куркулів» було позбавлено голосу 1,4% чехів, то 1926–27 рр. 13,8%.²⁴У жовтні 1930 р. у селищі Чехоград, Кизіярського району, Мелітопольської округи було заарештовано трьох осіб: бухгалтера Зозулю Антона Францевича та двох вчителів (прізвище одного з них було Іона). їх відвезли до Харкова, де у слідчому управлінні ГПУ їм висунули обвинувачення у шпигунстві на користь чеського Генерального штабу. Заарештованим прямо роз'яснили, чого від них вимагають: «Нам потрібно створити контрреволюційну організацію і ми її створимо – ви будете її керівниками, а інші – виконавцями».Після допитів із застосуванням засобів психічного і фізичного тиску на заарештованих співробітники ГПУ отримали необхідні їм свідчення і 15 грудня 1930 р. у Чехограді почались масові арешти. Декого брали під варту прямо на роботі, за деякими приходили додому, прохали тепліше одягтися і піти на якісь збори. Більшість людей ніколи не повернулася з тих зборів. У справі проходили 30 осіб. Спочатку їх тримали під арештом у Чехограді, потім перевезли до Мелітопольської міської в'язниці. Вирок винесли влітку 1931 р. В більшості випадків це – 10 років ув'язнення без права листування. Родини засуджених проголошувалися куркульськими, їхнє майно конфіскувалося, будинки відбиралися, а жінкам і дітям надавалося 2 години, щоб залишити помешкання. Інколи, трохи згодом, заарештовувалися і дружини засуджених. За рішенням «трійки» при Колегії ГПУ УСРР від 25 липня 1931 р. за обвинуваченням у причетності до створення і діяльності на користь чеського Генерального штабу на території УСРР шпигунської та контрреволюційної організації були засуджені до ув'язнення у виправних таборах НКВД на різні терміни 11 осіб.²⁵Було знищено кілька сотень селян та інтелігентів, серед яких були майже всі ті, хто якимсь чином брав участь у культурному житті чехів 1920-х рр. Отже, ці репресії набули катастрофічного характеру для існування чеської еліти. Можна сказати, що було її винищено. За визначенням Військового трибуналу Київського військового округу від 31 серпня 1965 р. всі ці особи були реабілітовані за відсутністю в їх діях складу злочину. Втративши можливість розвивати далі господарчу культурну традицію й не маючи іншого стрижня, крім релігії, виробивши в мовній ізоляції самобутню мову, яка вже мала значні відмінності від чеської оригінальної, чехи, почали існування без надії.

        Друга хвиля арештів спіткала  Чехоград через рік – у 1932 р. – і була пов'язана з державною кампанією тотального викачування з села продовольчих запасів, що, як відомо, призвело до страшного голодомору.З інформаційного листа Дніпропетровської обласної прокуратури та облсуду про роботу на терені сприяння хлібозаготовкам за станом на 20 грудня 1932 р. по Мелітопольському району:«Слідством встановлено, що низка куркулів пролізла до артілі «Пру-копник» Чехоградської сільради, зайняли там командні висоти і чинили опір виконанню хлібозаготівлі²⁶. За офіційними даними у 1932–1933 рр. у Чехограді було зареєстровано понад 50 осіб, що потерпали (пухли) з голоду. На початок 1933 р. фактів смерті від голоду офіційно зареєстровано не було.²⁷Зазначимо, що події, подібні до чехоградських, відбувалися в цей час і в інших місцях УСРР. Так, у Крошні-Чеській під Житомиром від голови сільради вимагали дозволу на проведення трусу у чеха – колгоспника Кржебіжа, до якого українські селяни привезли свій хліб для схову від співробітників НКВД. А коли голова сільради попросив районне керівництво дозволити використати кошти з колгоспного фонду, що призначалися на культурні потреби, на допомогу голодуючим, йому заборонили це, пояснивши що ці гроші можуть витрачатися тільки за цільовим призначенням²⁸. Все це відбувалося в умовах, коли, наприклад, протягом 1932 р. кожного місяця здійснювалися державні заготівлі: спочатку зерна, потім худоби, овочів і наприкінці – сіна. Коли у селян нічого не залишалось, вони, особливо ті, хто мав по кілька хворих членів родини, просили дозволу продати облігації державної позики. Деяким дозволяли продаж, але лише 30% загальної вартості облігацій і за умови, що селяни відразу підпишуться на нову держпозику²⁹.

       Як відомо, у Південно-західному регіоні України компактні чеські поселення існували, головним чином, навколо Миколаєва та Одеси. Яскравим, документально доведеним фактом економічних репресій проти чеського населення в цьому регіоні є шахрайство із наданням сільгоспартілі у селищі Богемка Врадієвського району Миколаївської області сільгоспмеханізмів у кредит. Вірогідно, влада це зробила з метою з'ясувати, чи не залишилось у досить заможних чехів якихось заощаджень. Ще у 1928 р. радянські чиновники з Москви разом із представником чеського торгпредставництва (якого потім так і не знайшли) уклали з селянами Богемки договір про поставку їм із Чехословаччини сільгоспмашин на суму 15 млн. чеських крон на умовах безпроцентної позики на 5 років. Машини дійсно почали надходити, але старі, поламані, без запчастин, наполовину комісійні чеські, наполовину старі російські. Невідомо звідки з'явилися чималі відсотки за наданий кредит. Село в 300 дворів виявилося боржником держави на суму 14 тисяч американських доларів. До органів державної влади вони звернулися лише на останньому етапі справи. Якимсь чином це шахрайство, що, можливо, мало за мету в легальний спосіб перевірити фінансову спроможність чехів і викачати з них кошти ще до розкуркулення, було скасовано. Значних втрат зазнало у 30-ті роки і чеське населення багатонаціональної Житомирщини, де були поширені так звані «лінійні» арешти, тобто арешти за національною ознакою. Документи свідчать, що для затримання органами НКВД іноді достатньо було визнати себе поляком, німцем, чехом чи ще якимось «нацменом». Відпрацьована система автоматично дозволяла обвинуватити затриману людину в участі в націоналістичній, повстанській, антирадянській, контрреволюційній і т. п. організації. Протоколи затримань і допитів, проте, не дають інформації про будь-які документальні або речові докази злочинної діяльності проти влади чи закону. «Факти», «докази» і «визнання» провини з'являлися у процесі слідства³⁰.У 1928–1929 рр. Штромбах створив у Житомирі «Чеське дружство», яке очолило всю роботу чеської військово-повстанської організації. Склад «Чеського дружства» впродовж декількох років постійно змінювався у зв'язку з арештами і виїздами окремих його членів. На початок 1937 р. до його складу входили: Томан С.А., Яндура Й.М., Голан В.В. і Маркуб Ф.Й.  Створені в області повстанські дружини і «отбочки» вели підготовку до збройного повстання та проводили шпигунську роботу на користь чеської розвідки. Слідством було «викрито» на території області 4 чеські дружини та 12 «отбочок», що діяли у Черняхівському, Андрушівському, Малинському та інших районах.³¹ У справі проходило 80 громадян, 77 з яких були чеської національності . У кримінальній справі, що налічує 7 томів, зберігаються документи на арешти та обшуки, протоколи допитів заарештованих. З них видно, що не всі обвинувачені одразу визнали свою «провину»³².Серед представників чеського етносу в Україні, що стали жертвами репресій, неможливо не згадати професорів Євгена Рихліла і Олександра Янати, талановитих педагогів Ярослава Боучека і Я. Волседалека, краєзнавця і винахідника Стефана Кржижанека та інших. Під час Другої світової війни була викликана хвиля репатріації чехів. Так, у складі Чехословацької окремої бригади були й мешканці України чеського походження, котрі, дійшовши до своєї батьківщини , там і залишилися. За другої світової війни чехи, так звані волинські, підтримали заходи творити чехословацькі війська, частини, вступивши в 1944 до Чехо-словацької бригади. На підставі чехо-словацько-советської  угоди про обмін населення 1945, частина чехів виїхала з України на батьківщину. Залишилося кільканадцять тис., найбільше у Волинській обл.  У повоєнний час чеські навчальні заклади на території України вже не існували ,  лише у двох університетах – Київському та Львівському діяли кафедри слов’янської філології , які забезпечували підготовку фахівців-славістів. 

Розділ 2. Найбільші чеські колонії на теренах  сучасної України 

2.1. Кримські чехи 

       Переселення чехів у Таврійську губернію пов'язано з масовою еміграцією їх в Україні в 60-х рр.. XIX ст. з Чехії (Богемія, Моравія). Восени 1861 р. по селах Устецького, Літомішлского і Високомотского округів рознеслося звістка, що з Росії до Туреччини переселилися люди (маються на увазі кримські татари), звільнилося багато землі і повсюдно потрібні працівники. Перша група вирушила на запрошення князя Кочубея (маєток Диканька Полтавської губернії), деякі з цієї групи переселилися до Криму. З 1861 по 1862 рр.. в Крим переїхало близько 170 чеських родин. Переселенці розмістилися в Євпаторії та Сімферополі, а звідси почали роз'їжджатися по півострову в пошуках роботи.

   У 1863 р. на місці кримськотатарського селища Джадрія чехами було засновано поселення Богемка (нині с. Лобанове Джанкойського району). У 1864 р. на місці селища Біакай-Кемельчи разом з німцями було засновано поселення Олександрівка (нині с. Олександрівка Красногвардійського р-ну). Ці поселення були засновані в Перекопському повіті; незабаром у цьому ж повіті на місці селищ Курман-Келечі і Кирей виникли поселення Цареквіч (нині с. Пушкіно Красногвардійського р-ну) та Табор (нині с. Макарівка Первомайського р-ну).

    Життя у степовому краю нелегка. Чехи вирішили шукати інше місце для поселення. Державою була виділена земля в Мелітопольському повіті, і в квітні 1869 р. було засноване село Чехоград (нині с. Новгородківка Мелітопольського р-ну Запорізької області). Земельні наділи переїхали в Україні були додані до наділів що залишилися в Криму і збільшені до 30 десятин. За даними Всеросійського перепису населення 1897 р., В Таврійській губернії проживало 1962 чеха.

   Значну роль в житті чехів грала релігійна громада. У 1911 р. у с. Олександрівка був побудований римо-католицький собор. У с Богемка в 80-х рр.. XIX ст. побудовано римо-католицький будинок. 25 січня 1911 р. на сході сільської громади, під керівництвом сільського старости Йосипа Прохасько було вирішено побудувати новий молитовний будинок. До осені 1912 р. будівництво завершилася, а восени 1913 р. в будинку пройшло перше богослужіння.

      Календарні свята та звичаї чехів - складне переплетення древніх язичницьких основ із пізнішими народними традиціями й елементами християнської обрядовості. Треба відзначити, що одні свята та обряди пустили свої коріння в Криму, інші зазнали змін, а були й такі, які забулися. З кінця XIX - початку ХХ ст. велике значення для чехів стали набувати церковно-релігійні обряди (за віруванням чехи Криму - католики).Серед старовинних чеських свят свою етнічну специфіку на новій батьківщині зберегли: Св. Мікулаша (Миколи, 6 грудня), Різдво (25 грудня), Великдень, Хресні дні (Кшізові дні), свята врожаю (обжинки, посвіцані).Одним з місць збереження чеської культури в Криму була школа. Перша чеська школа була відкрита на півострові в 1867 р. в Богемка. У 1904 р. в Богемської школі навчалося 46 чехів і 3 російських, при ній працювали бібліотеки - учнівська і вчительська. У 90-х рр.. XIX ст. вчителем був Алоїзій Мігулка, який окрім викладання основних предметів пройшов навчання в Нікітському училищі садівництва і вів у школі шовківництво і виноградарство. У с Кирей-Табор в 90-і рр.. XIX ст. в чеській школі викладав Каплан, який закінчив вчительську семінарію. Заслуговує уваги і земська школа в с. Олександрівка, заснована в 1884 р. Першим вчителем у школі був Йосип Домбровський. У 1904 р. в Олександрівській школі навчалися 24 чеха, 2 поляка, 2 німця і 9 росіян. При школі відкрито дві бібліотеки: учнівська - 317 книг, учительська - 584 книги.³³

     Найбільш відомим чеським поселенням є Богемка, тому ми його детальніше розглянемо.

      У серпні 1905р. в долині безіменної  притоки річки Чичиклії в Ананьївському  повіті Херсонської губернії  Російської імперії ( нині Врадіївський  район Миколаївської області  в Україні) між селами Новопавлівка ( засн..1780 р.) та Доброжанівка ( засн..1892 р.) взяли в оренду земельні ділянки у поміщиків Броцького і Крауса та заснували село Богемку нащадки чеських побілогорських євангельських емігрантів , які разом прибули з родинами з м.Зелова ( Польща, у складі Російської імперії) та Чехії. Це були брати у Христі Ігнац Андрш, Фрідріх Горта, Фрідріх Єлінек (1867-1957), Павел Полачек ( 1879-1957)  з Моравії та Франтішек Златнік (1868-1933) з с.Драгаржіце біля м.Подєбради.

     Вже наступного року, коли в село прибув Вілем Рейхрт (1835-1910), уродженець м.Зелова, учитель та художник, виникла реформована релігійна громада, яка існувала до 1962р, коли до 1962 р., коли змушена була через величезні податки, встановлені радянською владою, припинити існування. У 1910-1962 рр. Братам у Христі проповідували Вацлав Пуйман(1878-1952) та Вілем Пуйман (1896-1967), а потім до 1992р. Франтішек Нехута ( 1892-1965), Лудвік Єрсак (1893-1968) та Амалія Єрсак (1913 – 1998), уроджена Вінтр. Після виникнення незалежної України у лютому 1992р. громада була відроджена як чеська незалежна євангельська громада. Проповідником було обрано брата Йозефа Янчіка, уродженця Богемки , колишнього вояка Чехо-Словацької східної армії ( Чехо-Словацький армійський корпус в СРСР) та одного з визволителів Чехословаччини.

    Чеські протестантські церкви  і організації ніколи не забували  тих, які покинули Батьківщину  через релігійні переслідування. Братам у Богемці допомагала  Чеська церква реформована ( 1908-1914 рр.), громадська організація «Костніцка Єднота» (1908-1937рр.), а від 1922 р. з перервою у  1933-1991 рр. – Чеськобратська  церква євангельська ( ЧБЦЄ). За їхнім дорученням Богемку відвідали у 1908 та 1909 рр. – пастор Франтішек Прудки ( 1872-1939) , у 1911, 1922 та 1923 рр. – диякон Рудолф Шеди (1873-1970) і у 1914р. – пастор Франтішек Беднарж (1884-1963). Крім того, « Костніцка Єднота» відрядила у 1908-1910 рр. у Богемку учителя Еміла Дробного ( 1879-1921), у 1923 р. за її дорученням  вікарій Рудолф Шеди взяв на навчання в ЧСР десять дітей з бідних чеських родин та під час голодоморів 1921-1922 та 1932-1933 рр. спільно з ЧБЦЄ допомагала селу їх пережити. Коли, у 1991 році, Богемку відвідав пастор Мілослав Чейка , зв’язки з ЧБЦЄ відновилися і успішно розвиваються. 

     У серпні 1994 р. Богемку відвідав найвищий представник ЧБЦЄ брат синодальний сеньйор мгр. Павел Сметана . 29 серпня 1994 р. він посвятив у сан проповідника брата пресвітера Йозефа Янчіка, а також освятив початок будівництва протестантського костелу. Було також обрано «старшовство» ( раду) та куратора громади інж. Йозефа Гарта. В урочистостях взяв участь перший посол Чеської Республіки в Україні мгр. Павел Маша (нині редактор газети «Lidove noviny» ).  Куратор, проповідник, їх родини та більшість братів і сестер у Христі при визначній фінансовій допомозі ЧБЦЄ брали участь у будівництві першого чеського євангельського костела в незалежній Україні – Віфлеємської каплиці. 20 жовтеня 1996 р. відбулося її освячення, у якому також взяв участь синодний сеньйор ЧБЦЄ мгр. Павел Сметана.

Одночасно він посвятив у сан проповідника брата пресвітера Лудвіка Швейдера . До цієї події надіслав вітального листа президент ЧР Вацлав Гавел. Цікаво, що до освячення Віфлеємської каплиці богослужби відбувалися  у світлицях будинків деяких братів ( 1906-1962 рр.), у школі та будинку культури (1992-1996 рр.). Для відновлення справжнього церковного порядку та історичної пам’яті про славне минуле чеських братів  ЧБЦЄ відгукнулася на прохання богемських братів і сестер і відряджає у село молодих богословів з Чеської Республіки. Там же проповідували диякони Давід Балцар з Праги ( 01.11.1994 – 23.04.1995рр.), Алеш Мостецки з м.Костелец над Лабою(01.10.1997- 18.05.1998р) та Даніел Геллер з Праги ( 27.09.1999р.-28.05. 2000). Координатором співпраці з громадою в Богемці ЧБЦЄ призначила у 1997р. мгр. Петра Бродського.

       Одночасно з громадою виникла  також школа. Для неї у 1907 р. побудували землянку, у 1927 р.  придбали цегляний будинок, а  у 1978 р. побудували новий великий  будинок. У 1906-1938 рр. навчання в школі відбувалося чеською мовою,  від 1938 р. – відбувається виключно українською мовою ( писати і читати чеською мовою діти навчалися лише дома),  а від 1991р. в школі знову вивчається чеська мова,  але вже як факультатив. Чеськими учителями у Богемці працювали Вілем Рейхрт, Франтішек Достал , Еміл Дробни, Вацлав Пуйман, Алоїз Грнчірж, військовополонений та колишній вояк айстро-угорської армії , Александра Сівачук , уродженка с.Чеховки Подільської губернії , Емілія Кулгава, Франтішек Модержіч , уродженець Чеського Малина на Волині. Від 10.09.1991 р. навчає чеської мови Ольга Андрш, а нині також Анна Донченко.

     Від самого заснування Богемки  краяни намагалися зберегти свою  національну ідентичність. Тому  вже у березні 1909 р. заснували  християнське товариство «Гус», на жаль, не зареєстроване губернатором Херсонської губернії. Наступні історичні події дозволили спорадично ставити лише аматорські театральні вистави . Нові можливості з’явилися лише після Другої світової війни, під час т.зв. хрущовської відлиги. Тоді виник духовий оркестр в 1954 році та фольклорний колектив «Нива» (заснований у 1961р., а згодом «Богемка») , відомий нині всій Україні. Під час перебудови в СРСР 9 травня 1990 року виникло національно-культурне товариство «Чешті братржі» ( голова Йозеф Гарт) як осередок Чехо-Словацького культурно-освітнього товариства ім..Я.А.Коменского в Україні ( від 30 травня 1995 року товариство є членом Чеської Національної Ради України). Першою акцією товариства було встановлення українсько-чеських таблиць на будинках правління колгоспу , будинку культури і школи та відкриття Пам’ятника першим мешканцям Богемки 22 вересня 1990р. В урочистостях взяв участь Генеральний консул ЧСФР у Києві Станіслав Гинар, який був взагалі першим чехо-словацьким дипломатом у Богемці. Від серпня 1999 року товариство видає для своїх членів вісник «Hlas Bohemky».