Богдан Хмельницький

    Хмельницький  зачувши про наближення короля, взяв частину війська, перебіг до Зборова і став там ще до приходу короля. Хмельницький укрив і розпорошив своє військо так, що поляки прийшовши на Сприту і не підозрювали, що ворог вже тут. Польське військо було необачним, переправивши через річку тільки половину свого війська, поляки почали обідати. І саме в цей час ударив Хмельницький. З правого боку польське військо було перебито, а з лівого поспішно король зібрав військо, і почалась остання спроба оборонитися. Тричі польське військо хотіло тікати, тричі король їх зупиняв. Ніч зупинила бій. Наступного дня козаки перемагали, і ось настав момент зловити самого короля, як тут Хмельницький крикнув: „Згода!..” і бій спинився – король спася. Це ще одна з загадок.

    Король  мусив підписати Зборівський  договір, після якого козакам  верталися їх давні права, реєстр побільшав на 40 тисяч, київський метрополіт мав крісло у сенаті, жиди виселялися з України, права українських шкіл мали бути непорушними, релігійні суперечки полагоджені... Хмельницький побачив незабаром, що прав селянам цей договір дає мало. Селян залишалися їхні пани з витікаючи ми з цього наслідками. Тільки козаки були вільні, так селяни могли вільно переходити до козаків, але всі люди в козаки податися фізично не могли. Українці захвилювались, не вже всі ті війни були дарма? Хмельницький почав думати про даль нішу боротьбу.

    Хмельницький  почав шукати союзників писав  до Москви, Терції, до семигородського  князя, до шведів, не залишаючи відносин з ханом. Зупинився Хмельницький на допомозі хана. Але хан тягнув з помічу, йому невигідно коли рішуча перемога буде чи за козаками, чи то за поляками. Хан пішов на допомогу Хмельницькому, але то лиш під натиском з Константинополя.

    Зійшлись  поляки з козаками під Берестечком. Була поразка козаків, не поляками а  зрадою татар. В самий розпал бою  перекуплений поляками хан завертає нараз всі татарські полки, біжить з ними геть з поля битви, творить замішання між козаками, а Хмельницького, гетьмана, бере в неволю і тримає у себе. Козаки окопалися. Козацьке військо залишилось без вождя, ніхто навіть не знав чи живий гетьман, чи його вбито. Між козаками почалась паніка, деякі говорили, що Хмельницький їх зрадив і втік, козаки хотіли здатися полякам. І тоді брацлавський полковник Богун, задумав сміливий план: вивести регулярне козацьке військо з окопів і вдарити на поляків з тилу. Одну сторону козацького табору поляки не облягли, бо там було болото, - і от через це болото задумав Богун провести козаків. Він почав загачувати болото чим прийдеться возами, кожухами... Гать виросла за кілька годин, і вночі, тихо в повнім порядку почали переходити козаки...

    Все йшло добре але на біду прокинулись  інші та підняли галас, що полковники тікають, і тут почався хаос. Паніка заволоділа людьми хлопи лізли на гать, гать не витримала, все ринуло в воду.  Люди топляться, кричать, божеволіють. Люди гинули тисячами. А тут поляки, здогадалися, наперли на табір, увірвалися, і тут почалось. Побили поляки козаків. Але деяку частину війська козакам вдалося вивести з оточення.

    Хмельницького з полону відпустив хан, лише за великий  відкуп. Хмельницький зібрав нове військо з нових повстанців, не минуло багато часу, як Хмельницький знов був з військом. І готовий пристати панам.

    Почалися  переговори. Скінчилося тим, що договір  був підписаний (так званий Білоцерківський). В нім реєстр козаків зменшував до 20 тисяч, решта мусила вертатись у кріпацтво, жиди мусили бути на Україні... Нічого не передвіщало спокою, навпаки, Хмельницький не хотів зупинятися на цьому. Пани знов давили на селян, а селяни вставали проти панів, а пани кликали на допомогу військо, і починалася різанина. Багато тоді селян паливши хати втікали шукати спокою до Московської держави, селилась в степах. А Москва тому і рада, тисячі людей звиклих воювати на границях степів, - це жива стіна проти татар. І цар робив все щоб переманити переселенців.

    Давно Хмельницький хотів віддати свого  сина Тимоша за доньку молдавського господаря  Лупула, але Лупул не був радий  з такого зятя, та зволікав з весіллям. Лупул шкодив Хмельницькому перехоплюючи листи гетьмана і віддаючи їх полякам. Раніше Хмельницькому було не до сватання, а тепер він взявся за нього і послав чотири полки сватів під проводом самого Тимора.

    Тимошеві  заступив дорогу гетьман Калиновський, та програв, загинув він та його військо. Ця поразка була несподіванкою для  Польщі. Ще раз виступив король проти козаків, ще раз з`єднався Хмельницький з татарами, і ще раз татари зрадили під Жванцем і вийшли з поляками проти козаків. Боячись щоб не трапилось друге Берестечко Хмельницький, береже військо, та відходить в глиб України. Хмельницький посилає послів до Москви просить допомоги.

    1 жовтня 1653р. скликав цар Земський собор  та питав поради, що робити  з пропозицією Хмельницького?  Було ухвалено рішення прийняти  Україну під протекторат Москви, а з Польщею вчинити війну.  В січні 1654р. Україна перейшла під царську руку. Фактично це був воєнний договір про допомогу. Польща за гроші заключила договір з татарами. Козаки почали тіснити поляків: забрали південну Литву, Могилів, Мінськ, Ковно. Та ще шведський король постановивши приятельський договір з Хмельницький, напав на Польщу з північної сторони, і Познань, Мазовія, Велика Польща – присягнули шведському королю. Ян – Казимир втік до Сілезії. Хмельницький з Бутурліним побили Потоцького біля Городка.

    Поляки  вдались до дипломатії, сказавши московському царю, що по смерті  Яна – Казимира оберуть його собі королем. Москва почала хилити на мир з поляками. Не послухавши  Хмельницького Москва замирила з поляками. Австрія, Терція прислали послів, та дорікали Хмельницькому за союз з Москвою, навіть грозилися  воювати з Україною . Москва кинула в рішучий момент, Хмельницький сказав: „нема чого сподіватись нам добра від Москви”.   На початку 1657р. між Швецією, Трансільванією і Україною був заключне договір про поділ між собою Польщі. Війна почалась. Уже козаки з Ракочі вступили в Краків, шведський король теж наступав, - і от – от здається все кінець, поляки викрутились вони здобули собі союзника в особі австрійського імператора. Не маючи сили опиратися ворожім військам, вислали своє військо до Семигородії, аби в відсутності Ракочі пустошити і палити край; турецькому султану показували страшні наслідки, які ведуть до союзу України з Москвою, - і султан грозив висилкою татарського війська проти козаків; а Москві все обіцяли польську корону – і цар грозив, що буде обороняти Польщу, ніби свою відчизну.

    Але так і не довелось великому гетьману побачити плоди свого бурхливого життя. Все більше й більше підупадав  він в силах. Чуючи близьку  смерть, зібрав гетьман козацьку раду і просив вибрати собі заступника. З пошаною до Хмельницького було вибрано його сина Юрка, а що він був молодий, то, поки дійде літ, гетьманувати мав військовий писар Іван Виговський. Помер Хмельницький 27 липня 1657 в Чигирині. Поховали гетьмана в його Суботеві, в ним самим збудованій церкві.

    ВИСНОВОК

    Богдан  Хмельницький був видатний політичний діяч, талановитий оратор, добрий військовий стратег та дипломат сучасності. Ми це бачимо коли, Хмельницький  дурить поляків, заставляючи думати їх, що на допомогу козакам прийшли 40 тисяч  татарів, як він вів переговори з багатьма країнами про допомогу в боротьбі з Польщею, як вмів організовувати простих селян навчаючи їх нелегкій військовій справі... Хмельницький почав, сам цього не знаючи, війну за вільну Україну. На початку війни він думав про Україну в складі Польщі, але з кращими умовами життя для людей. Пізніше він зрозумів, що Україна повинна бути самостійною, та він віддав всі свої сили щоб це побачити. Але не судилось гетьманові побачити здійснення своїх мрій на власні очі. 

    Так у Хмельницького було також і помилки, але він був людиною, а людина не досконала. Хмельницький дуже часто надіявся на татар, та звісно татари йшли де їм вигідно, та декілька раз татари його підводили, одного разу забрали навіть гетьмана в полон. Можна ще зазначити, що одного разу зовсім розбивши польське військо та трохи не схопивши польського короля, Хмельницький зупинився, і в цей момент Польщу нема було кому захищати. Тут можна сказати, що тоді Хмельницький мріяв про Україну в складі Польщі. Але щоб тоді було коли б Хмельницький захопив повністю Польщу? Ще деякі історики нарікають за заключення договору з Москвою. Але фактично той договір що заключив Богдан був воєнний, про допомогу Москви Україні в війні проти Польщі. Щоб там не було але зараз український народ поставив пам’ятник своєму герою, який мріяв про незалежну Україну, Хмельницькому у Києві на площі, та на ньому написав: „ЄДИНА І НЕДІЛИМА УКРАЇНА”         
 

Список  використаної літератури 

1. Гнат Хоткевич  „Два гетьмани К-  „Дніпро”, 1 991р., 107ст.

2. Полонська-  Василенко Н.  "Історія України" -К -"Либидь" 1993 рік.

3. Субтельний  О.  "Україна.  Історія. ".  -К -"Либидь" 1993 рік. 

4. Гриценко І.  С.  "Гомін віків" // РВЦ "Проза" - Київ - 1994р. - с.85-88

5. Меріме П. "Богдан  Хмельницький" // "Маяк" - Одеса  - 1993р. - с.65-91

6. Швидко Г.  К. "Історія України XVI-XVII століття" // видавництво "Генеза" - Київ - 1997р. - с.131-191.

7. Володарі гетьманської  булави: В. Замлинський, Історичні  портрети/К.: «Варта», 1994.

8. Галерея  портретів: М. І. Костомаров  Біограф. нариси:/К.: Веселка, 1993.

9. Історія  України: О. Д. Бойко,/К.: Видавничий  центр «Академія», 1999.

10. Історія  України в особах: В. Замлинський,/ К.: Україна, 1993.

11. Енциклопедія  українознавства. – Харків: Видавничий  дім «Школа», 2003 р. – 453 с.

12. Зарудний  Євген "Протектор козаків та «гетьман» індепендентів" – К.: «Форум», 2004 р. – 312 с.

13. Василевський  Михайло «Пилявецька битва 1648 року — Канни Богдана Хмельницького» - К.: Освіта, 1998 р. – 190 с.

14. Крип’якевич  Іван. Богдан Хмельницький. – К.: Освіта, 2000 р. – 303 с.