Степан Бандера

  5.2.1 Діяльність  в УВО

Вирісши в атмосфері  українського патріотизму та боротьби за державну незалежність України, Степан Бандера вже в гімназійний період шукав і знаходив контакт з українським підпільним національно-визвольним рухом, який очолювала і організовує на західно-українських землях Українська військова організація (УВО). З її ідеями і діяльністю він познайомився частково через родичів, частково під час роботи в підпільній організації школярів середніх класів. Вже у вищих гімназійних класах почав виконувати деякі завдання УВО - поширення її підпільного видання, працював зв'язковим. І вже тут проявилися його видатні організаційні здібності. Формально членом УВО Бандера став у 1928 році, отримавши призначення в розвідувальний, а потім у пропагандистський відділ. Коли на початку 1929 року була створена ОУН - Організація українських націоналістів, він був одним з перших у Західній Україні, хто став її членом. Однак, для того щоб стати членом ОУН, Степану довелося приписати собі рік, оскільки в організацію приймали тільки після досягнення двадцяти одного року. Але, незважаючи на свою молодість, Степан Бандера дуже швидко посів лідируючий стан, ставши однією з впливових фігур серед працівників на місцях.

   5.2.2 Перші  кроки в ОУН

У січні 1933 року Провід українських  націоналістів на чолі з Євгенієм Коновальцем призначив його виконувати обов'язки крайового провідника ОУН у Західній Україні і крайового коменданта бойового відділу ОУН-УВО. З перших же днів керівництва Бандера проявив себе як жорсткий і іноді навіть жорстокий лідер. Так, за його вказівкою було знищено сільського коваля Михайла Белицького, професора філології Львівської української гімназіі Івана Бабія, студента університету Яківа Бачинського та багато інших.

Існує думка, що саме при Бандері, коли він перебував на посаді провідника, посилилася терористична діяльність ОУН. З одного боку, це вірно, оскільки найгучніші замаху проходили під безпосереднім його керівництвом. Однак, з іншого боку, такі методи широко використовувалися і раніше. Ще УВО вважала своїм головним методом боротьби замаху на тих, хто, на думку керівництва, був ворогами України. Вбивали поляків, які особливо сильно переслідували українців, а також українців, які погоджувалися на співпрацю з поляками. Тепер можна засуджувати ці вчинки, але так було, а історію не можна змінити ні в кращу, ні в гіршу сторону. Український поет і журналіст Сидір Твердохліб був убитий бойовиками УВО в Кам'янці-Струмиловій в 1922 році, після чого Є. Коновалець, який віддав наказ про цю акцію, змушений був виїхати з Галичини за кордон.

5.3 Судові процеси ХХ сторіччя

   5.3.1 Варшавський  судовий процес

Загальновідомим і популярним стало ім'я Степана Бандери в Україні й у світі під час Варшавського судового процесу, що відбувався з 18 листопада 1935 року до 13 січня 1936 року. Головним підсудним був на цьому процесі Степан Бандера й одинадцять членів ОУН, його друзів (Додаток Є). На суді "хлопці'' не хотіли ніяких поступок у ставленні до  себе  і поводилися  не   просто відважно, а визивно. Відмовились відовідати на суді   польською   мовою.   Вітали один одного вигуком: «Слава Україні!» їхній приклад наслідували деякі  свідки,  за  що їх  карано штрафом у 200 злотих або 10 днями тюрми. Оборонці підсудних, їх було чотири – Володимир Горбовий, Олександр Павенцький, Лея Ганкевич, Ярослав Шлапак, — постійно зверталися до суду  з різними поданнями і запитами, які судом незмінно відхилялися. Зрештою, запити були сформульовані так, що в них уже була готова відповідь. Зате всі газети повідомляли, що не було ще такого процесу, на якому стільки адвокатських запитів було б відхилено і стільки свідків покарано. Самого Степана Бандеру силою виводили з залу суду, коли судді приходили до висновку, що його поведінка виходить за межі допустимого. Польський журналіст вважав це , комічним. Що ж, можливо, це справді комічно, коли непоказного юнака витягують за руки і за ноги кілька дебелих поліціантів.

   5.3.2 Львівський судовий процес

Не менше голосним був і Львівський судови процес, що  тривав від 25 травня до 27 червня 1936 року проти членів Крайової Екзекугиви ОУН на ЗУЗ. На лаві підсудних засіло 23 члени ОУН. Головним підсудним тут також був і Степан Бандера, Провідник КЕ ОУН у 1933-1934 роках. Було йому тоді 27 років. З того часу ім'я Бандери й бандерівців з гордістю звучало в устах політв'язнів у тюрмах і концтаборах Совєцького Союзу, Німецького Райху та їх сателітів; з пошаною і любов'ю вимовляється українськими патріотами, а в його честь складаються і співаються пісні, і пишуться вірші, знімаються і демонструються кінофільми, іменуються вулиці, створюються музеї, споруджуються пам'ятники (Додаток В). І водночас з лютою ненавистю і злістю вимовляють ці слова вороги державної незалежності України.

Процес тривав майже  два місяці і широко висвітлювався  не лише польською, а й радянською пресою. Ось кілька відгуків польських журналістів. Анонімний журналіст «Газеги польськєй» дав не  лише список всіх підсудних, а й зовнішності. Але обмежимося тим, що він писав про Бандеру: "Має вигляд досить непоказний: низького зросту, щуплий, мізерний, виглядає на 20-22  роки.  Впадає насамперед в око, коли дивишся на нього, висунуте підборіддя. Гострі риси обличчя надають йому неприємного вигляду. Це враження посилюють чіпкі, трохи скошені очі, замкнені, вузкі, нерівні зуби, розмовляє зі своїм адвокатом із жвавою жестикуляіцією (Цитату подано за політичним детективом Полікарна Шафети «Убивство міністра Перацького»). Журналіст Ксавери Грушинські в  «Вядомосцях літерацкіх» пише дещо інакше: «...бачимо двох дівчат і кількох хлопців, молодих, а навіть молоденьких, що дивляться нам у вічі сміло й ясно. «З-під лоба», як писала преса, не дивиться ані Гнатківська, ані Лебедь, ані той 26-літній провідник революйної екзекутиви й її трибуналу, звихнений студент політехніки Бандера якому хіба повіримо на слово, що за ним шукали під чотирьома   псевдошмами бойовика»⁵

5.4 Бандера Провідник ОУН(б)

Після смерті Євгена Коновальця, згідно з заповітом, Провід ОУН очолив полковник Андрій Мельник, соратник Коновальця з часів боротьби УНР  та спільної праці в лавах УВО. У серпні 1939 року в Римі відбувся другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді голови ПУН. Проте група молодих націоналістів на чолі з Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем і була відірвана від діяльності Організації, в ультимативній формі почала домагатися від ПУН та його голови полковника Андрія Мельника зміни тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів.  Наслідок зустрічі був негативним. Андрій Мельник не погоджується усунути Я. Барановського з Проводу. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу.  Через кілька тижнів, 10 лютого 1940 року, революційно налаштовані члени ОУН створюють Революційний Провід (ОУН-б). На початку квітня цього ж року відбувається Великий Збір ОУН, на якому Провідником було обрано Степана Бандеру. Хоч прихильники Мельника і не визнають цього Збору, але, щойно він відбувся, сталося те, про що попереджував Коновалець: «Націоналістичний рух на зах. землях нас ще толерує, - я певний, одначе, що з його скріпленням і внутрішнім оформленням, він, коли ми не намагатимемось знайти спільну мову, витворить свій власний провід.»⁶

5.5 Новий етап  діяльності Степана Бандери

У травні 1941 р. Революційний Провід скликає II Великий Збір ОУН, на якому Степана Бандеру обирають Головою Проводу. Майбутня німецько-радянська війна для ОУН є очевидною, тому на окупованій німцями території створюються похідні групи, їх завдання – встановлювати українську державну адміністрацію на територіях, зайнятих вермахтом, до приходу німецької адміністрації. Життєво важливо для держави є підготовка офіцерських кадрів. Щоб вирішити це питання, бандерівці домовились із вермахтом про створення українського легіону.

  5.5.1 Краків

Степан Бандера прибуває у Краків і активно включається в діяльність ОУН, хоча спочатку його становище в організації фактично дещо неокреслене. Так, він колись очолював Крайову Екзекутиву, але ж був засуджений на довге ув'язнення, після нього цей пост вже по черзі займали кілька інших людей. Проте останні  визнали незаперечний авторитет Степана Бандери, очевидно, підтримували  усі плани Бандери відносно, реорганізації роботи ОУН, бо лише цим можна пояснити, що вони разом поїхали до Мельника в Італію.

Чим займався Бандера у свій «краківський період»? Очевидно, найбільше уваги він приділяв використанню будь-яких можливостей підготовки воєнних кадрів. Усі    радянські    публіцисти одностайно гнівно таврували  Степана Бандеру і  взагалі  всіх  націоналістів  за співпрацю з Гітлером. Але найперше давайте встановимо, що перед Другою світовою війною Гітлер був політичним діячем, який міг подобатися чи не подобатися, але він ще не був злочинцем людства, і стосунки з ним підтримували політичні діячі всього світу. Отже,  якщо  українські   націоналісти   використовували будь-які можливості,  щоб члени ОУН дістали військовий вишкіл, то в цьому не було нічого ганебного чи злочинного.

5.6 Акт відновлення  Української державності

30 червня 1941 року у  Львові бандерівці захопили радіостанцію і проголосили «Акт відновлення незалежності України» (Додаток Д). Перші слова Акту звучали: «Волею Українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України»⁷. Було створено уряд, який очолив один з найближчих сподвижників Бандери Ярослав Стецько. Самого Степана Бандеру заарештували у Кракові. «22 червня 1941 року вибухла німецько-совєтська війна, це був час напруженої праці для членів ОУН-бандерівців. Скоро стало відомо, що німецька поліція після проголошення Акта Відновлення Держави 30 червня арештувала Провідника Бандеру, Голову Державного Правління Я. Стецька та почала масові арешти бандерівців. Мій шлях був важкий, на якому мене не оминули арешт, тюрма, концтабір.»⁸

Це пов'язане ось  з чим. Бандера вирішив «поставитии  німців перед доконаним фактом»  — незалежна українська держава  є! Мабуть, це був не роздумливий  вчинок, який не мав вагомих наслідків, але він був — і з цим не можна не рахуватися. Через кілька днів майже всі члени так званого «уряду Стецька» разом із самим прем'єром, а також  ряд провідних  членів обох ОУН були арештовані нацистами й ув'язнені у конці Заксенхаузен. Туди ж після перебування у тюрмі в Берліні був відправлений і Степан Бандера. Андрій Мельник потрапив у цей табір лише в 1944 році, – до  того він був під домашнім арештом. Знову ж  таки в радянській літературі прочитати, що Степан Бандера мало не перебував у санаторних умовах. Так, Заксенхаузен значно відрізнявся  від Бухенвальда чи Аушвіца (Освенціма). Сюди нацисти відправляли найбільш важливих своїх  в'язнів. Наприклад, саме тут перебував син Сталіна Яків Джугашвілі.

Роль і значення Бандери  в проголошенні Акту Незалежності від 30 червня безсумнівні. Він був і співавтором тексту Акту, й ініціатором його оприлюднення, і взяв на себе всю відповідальність за його обнародування.

  5.6.1 Наслідки  Акту відновлення Укаїнської  державності

Проголошення Акту відновлення  Української Державності було для німців болючим і несподіваним ударом. Гітлерівська влада вороже віднеслась до відновлення української державності й всякими способами старалась примусити Провід ОУН цей Акт відкликати. Тому вже 3 липня у Кракові викликано Бандеру на переслухання до німецького державного підсекретаря Кундта з вимогою відкликати Акт 30 червня. На недвозначні погрози Кундта репресіями, якщо ОУН не припинить своєї державно творчої діяльності, Степан Бандера заявив: «Ми вступили у бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни. Я віддав цей наказ ще перед початком війни». На подальші запитання Кундта відповів: «Я віддав наказ, будучи головою ОУН, тобто як провідник українських націоналістів, оскільки ця організація знаходиться у проводі українського народу. Я говорю тут від імені ОУН, як провідник українського народу. ОУН – єдина організація, що вела боротьбу, і вона має право, на підставі тої боротьби, творити уряд».⁹

У зневажливій тональності вести розмови з представниками німецької імперії Бандера міг тому, бо вважав себе рівнорядним партнером і почував себе Провідником ОУН і Провідником українського народу. Переговори з Бандерою та з Головою Українського Державного Правління (УДП) Стецьком продовжувались ще в Берліні, але не домігшись від них жодних уступок відносно відкликання Акту 30 червня, німецька влада у вересні 1941 року їх обох замкнула в концтабір, де вони промучились до 27 вересья 1944 року. Одночасно були проведені масові арешти націоналістів на всій окупованій німцями території. З цього часу почався новий етап діяльності ОУН — збройно-повстанської боротьби проти німецьких окупаний, що тривала до вигнання їх з України у жовтні 1944 року.

5.7 Загальна  характеристика діяльності

Нині про революційну  й громадсько-політичну діяльність Степана Бандери існує вже  значна кількість різних літературно-публіцистичних праць, написаних як з прихильних, так і з ворожих позицій. Але наукової історичної монографії про його особу та діяльність досі немає. Щоб могла така монографія появитися, невідкладним завданням є публікація документів, що зберігаються у державних та організаційних архівах і приватних колекціях. Дуже бажаним було б, щоб це сталось у його 90-річчя від дня народження.

У його політично-революційній діяльності можна хронологічно виділити такі періоди:

1. Революційна діяльність  проти польських окупантів у  1926-1934 роках

2. Організація революціійно-повстанської боротьби проти московсько-большевицьких окупантів з вересня 1939 до вересня 1941року (проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року та організація державних органів, влади).

3. Громадсько-політична  й революційна діяльність у 1945-1959 роках за кордоном, (Від звільнення з німецького концтабору у вересні 1944 року до його загибелі 14 жовтня 1959 року)

4. Судові пррцеси та  перебування у польських та  німецьких, тюрмах і концтаборах.

 5.8 Підсумки

Підсумовуючи політичну й революційно організаційну діяльність Степана Бандери на становищі Провідника ОУН (з лютого 1940 до його арешту у вересні 1941) з перспективи сьогодення, безсумнівним є, що ОУН за його керівництва стала наймогутнішою політичною і бойовою силою українського народу Крайовий Провідник ОУН Іван Климів у липні 1941 року звітував Бандері, що за неповними даними у 7-ми західних областях та у Львові діють з 300 станиць (осередків) ОУН, у яких є 20 000 членів. У наступному році кількість членів ОУН та їх прихильників подвоїлась.

У відповідь на цей  звіт Івана Климіва Степан Бандера  висловив йому й усім членам ОУН  в Україні сердечний привіт, подяку та признання і покликання перед  пам'яттю полеглих у боротьбі Друзів виконувати свої обов'язки Провідника ОУН по своїх силах якнайкраще. А «непохитна віра, — писав він, — що наш шлях правильний, що усі жертви і труди, які ви кладете в безупинній боротьбі — конечні і принесуть Україні перемогу — дає мені силу давати твердий наказ до дальшої, важкої борні доки Україна в неволі. Берлін, 15.07.1941 р.»¹⁰.