Теоретико-методологічні основи геополітики і геоекономіки

1. Теоретико-методологічні основи геополітики і геоекономіки.

ПЛАН

1. Об’єкт та предмет геополітики і геоекономіки.
2. Структура геополітики та геоекономіки, їх місце в системі наук.
3. Світові геополітичні епохи.
4. Основні закони геополітики.
5. Методи геополітичної науки.
6. Функції сучасної геополітики.

1. Об’єкт та предмет геополітики і геоекономіки.

Термін «геополітика» існує  вже понад сто років. За своєю  сутністю, геополітика – це політологічна  концепція, згідно до якої політика держави (головним чином, зовнішня) визначається географічними факторами.

Намагаючись зрозуміти сутність геополітики  нам необхідно проаналізувати наявні визначення:

• Енциклопедія «Britanica» 1994 р.: Геополітика служить визначенню національної політики з врахуванням факторів впливу на неї природного середовища.
• “The encyclopedia Americana” 1973 р.: це наука, яка вивчає і аналізує в єдності географічні, історичні, політичні та інші взаємопов’язані фактори, які впливають на стратегічний потенціал держави.
• Збігнев Бжезінський, 1997 р.: Геополітка – це поєднання географічних і політичних факторів, що визначають положення держави чи регіону з ухилом на вплив географії на політику.
• П.Галлуа, 1990 р.: наука про вивчення відносин між владною політикою в міжнародному плані і тими географічними рамками, в яких вона проводиться.
• В.Мадіссон, В.Шахов, 2003 р.: геополітика – це наука про контроль над простором.

В зв’язку з цим можна говорити про об’єкт та предмет геополітики. Об’єктом геополітики як науки є планетарний простір, геополітичні процеси та явища в світовій спільноті як системі. Предмет геополітики – це взаємовідносини між геополітичними суб’єктами при розв’язанні світових та регіональних проблем. Звісно, предмет пізнання не є тотожним об’єкту, тому предметом геополітики в самому першому наближенні буде контроль над планетарним простором. Впродовж останніх десятиліть геополітика стала комплексною та багаторівневою дисципліною, при чому це супроводжувалось трансформаціями самих об’єктів її дослідження: багатополярним став світ, багаторівневої структури набула глобальна світова політика. Сучасна геополітика аналізує розвиток подій на глобальному, регіональному, субрегіональному та внутрідержавному рівнях, що відображають інтереси окремих держав та їх коаліцій. Під впливом нових обставин світ постійно змінюється, і нові елементи не скасовують географічні чинники, а додаються до них, формуючи при цьому геополітичну модель сучасного світу.

Таким чином, роль тих чи інших чинників у геополітиці історично змінювалась. Наприклад, ще дві сотні років назад на першому місці стояли географічні, природно-кліматичні, просторові та економічні чинники, а також рівень розвитку виробничих сил з відповідною виробничо-матеріальною базою. На початку ХХІ століття ми стали свідками перехідного періоду від попередньої моделі світового порядку до нової – глобалістської. Геополітична ситуація в світі стала менш стійкою та стабільною, оскільки в ній діє значно більше чинників, аніж це було 100-200 років назад.

Незмінними залишаються географічні чинники – середовище, простір, клімат (обмежено), ландшафт тощо. При цьому геополітика спирається на такі дисципліни як географія, історія, економіка, демографія, етнографія, релігієзнавство, екологія, військова справа, стратегія, ідеологія, соціологія, політологія тощо.

Але в ХХІ ст. на перший план вийшли інформаційні чинники, що зачіпають військові, технологічні, фінансові, культурні та інші проблеми. Це означає високий ступінь залежності систем державного, військового, економічного управління від інформаційних та комп’ютерних технологій, що використовуються в мережах різного рівня.

В останні десятиліття предметом  геополітики все частіше виступають інформаційні війни, спрямовані перш за все на психологічну поразку супротивника, формування громадської думки. Приклад: виступи в Лондоні влітку 2011 класифікувались як злочинні дії, в той час як аналогічні дії в Лівії та Сирії – як народні виступи за демократію. Напади на представників правопорядку на півдні Казахстану (м. Жанаозен) – «боротьба проти правлячого режиму», аналогічні дії в Іраку та Афганістані – «напади терористів на захисників закону», страти за рішенням суду в Білорусії – «варварство», в Саудівській Аравії – «внутрішні справи іншої держави», в США – «торжество правосуддя». Таким чином, предмет геополітики постійно змінюється, у той час як об’єкт залишається більш менш стабільним.

З середини ХХ ст. в результаті науково-технічної  революції до нових елементів  предмету геополітики додались техніко-економічні чинники, вплив яких на політичну ситуацію в світі наприкінці століття різко виріс. Суспільний поділ праці, багато в чому пов’язаний з НТП, добуванням корисних копалин, їх переробкою, утилізацією відходів тощо, призвів до реальної глобалізації економічних процесів. Це виявилось не тільки в техніко-технологічному та організаційному плані. Глобалізація зачепила міжнародну торгівлю, міждержавний рух капіталів та інвестицій, переміщення робочої сили та валюти, активізацію та розподіл інформаційних потоків тощо. Ці та інші процеси справляють все більший вплив на всі сфери міжнародного життя.

Економічні чинники в ХХІ ст. будуть справляти ще більший вплив, і економічні конфлікти лише закріпляться на першому місці серед усіх видів міждержавних конфліктів. І для їх вирішення все частіше буде використовуватись сила – військова та військово-політична, яка, у свою чергу, залежить від стану економіки. Тому сьогодні будь-який аналіз геополітичної ситуації без аналізу економічних чинників не дозволить зробити всеохоплюючі науково-обґрунтовані висновки, а також надати відповідні рекомендації політичним лідерам.

Економічні  процеси, науково-технічна революція  все більше впливають на оточуюче географічне середовище, екологічне середовище, на саму людину та суспільство. Економічні інтереси виступають на перший план при встановленні всіх форм міжнародних  відносин. При цьому глобальні економічні процеси відрізняються високою динамічністю, визначаючи нестабільність сучасної геополітичної ситуації.

Існують і  інші чинники, що впливають на геополітику  та служать об’єктом її дослідження.

1. В результаті науково-технічної революції з’явились новітні військово-технічні засоби: зброя масового ураження та засоби її доставки, засоби виявлення і ураження озброєння противника, управління військами та їх маневрами тощо. Сучасний стан справ у військовій сфері такий, що під сумнів можна ставити основну тезу засновників сучасної геополітики про невразливість країн Північної Атлантики («зовнішнього півмісяція» або «Хартленду»).
2. Науково-технічна революція зробила істотний внесок у розвиток електронних засобів зв’язку, які сформували «комунікативне» світове співтовариство, зокрема Інтернет. Від стану електронного зв’язку перш за все залежить військова те економічна сфери.
3. Важливого значення набули темпи розвитку наук, при чому не тільки фундаментальних, але і суспільно-політичних, що відповідають за стратегію та тактику геополітичного вектора у міжнародних відносинах.
4. Від рівня освіти та культури населення у значній мірі залежать на практиці точних технологій, розвиток економічної сфери і науки, військової справи тощо.
5. Рівень культури впливає на стан світових релігій, які впродовж останнього десятиріччя ХХ ст. справляють все більший вплив на геополітичний баланс сил (в першу чергу, це стосується ісламу).
6. Немаловажне значення має і політичний чинник: ефективність діяльності політичного режиму держави, рівень мислення і компетентності правлячої еліти, повага населення країни, суспільства до законів та наказів.

Результатом науково-технічного прогресу є зниження ролі окремих географічних елементів: великих просторів, океанів, морів, гір, річок, тощо. Разом з тим знизився і ранг багатьох видів комунікацій (залізниці, водних шляхів сполучення). При цьому зросло значення трубопроводів, автотранспорту, повітряних перевезень; зросло значення країн, відносно малих за розмірами, але володіючих значним науковим потенціалом, технологіями та фінансами.

При розв’язанні  геополітичних та регіональних проблем  зараз все частіше використовується військова сила. Небагато регіонів уникнули так званих локальних війн, серед країн або регіонів, які пережили це – Ірак, Югославія, Ліван, Чечня та Дагестан, Карабах, Абхазія, Придністров’я, Південна Осетія, Лівія, Афганістан. І є всі підстави прогнозувати, що в майбутньому частота застосування сили зросте, оскільки загострюються головні протиріччя планети: переділ світу та ринків сировини, економічне протистояння, боротьба за ринки збуту продукції тощо. Відповідно, будуть зростати і вимоги до якості військового потенціалу держав, тобто до їх навченості, оснащеності, ефективності постачання та управління тощо.

На геополітичну обстановку в світі впливає розширення числа ядерних держав, а також розширення активності військових блоків (в першу чергу, НАТО).

Значний вплив  на геополітичний баланс сил справляє демографічна ситуація в країнах  Південно-Східної Азії. У зв’язку  з цим загострюється комплекс проблем: економічних, соціальних, військових, екологічних тощо. Проблеми демографії разом з міграційними проблемами створюють проблеми і для європейських країн – підтвердження цьому – заворушення, підпали та інші протиправні дії, які прокотились в останні роки такими країнами як Франція, Австрія, Великобританія. І викликані вони впливом соціальних, релігійних, етнічних та культурних чинників.

Таким чином, геополітика – це сфера діяльності та наука, яка вивчає закономірності і рушійні сили розвитку політичних відносин країн та регіонів з урахуванням розташування країн, впливу на цю діяльність морських, повітряно-космічних, демографічних, інформаційних, оборонних, соціально-економічних, комунікаційних, духовно-моральних, релігійних, етнічних та інших чинників.

2. Структура  геополітики та геоекономіки, їх місце в системі наук.

Базуючись на розподілі  геополітики на теоретичну та практичну (геостратегічну) складові, структуру  сучасної геополітики можна подати у наступному вигляді:

Виходячи з диференціації  геополітичного знання геополітику  можна поділити на цілий ряд складових (рис. 2). Мова йде про місце геополітики  в системі наук, про взаємодію, взаємовплив, а також запозичення  методів дослідження та термінології в суміжних наукових галузей.

За масштабністю досліджуваних  процесів та явищ, геополітичним статусом акторів геополітику поділяють  на глобальну, регіонально-континентальну, регіонально-локальну. В першому випадку розглядається всесвітній рівень взаємовідносин супердержав, або ж світових акторів геополітики. Що стосується другої складової, то вона досліджує ситуації та процеси в регіонах континентального масштабу, виділяючи у кожній частині світу власних лідерів та акторів. Регіонально-локальна геополітика займається проблемами регіонів кожної країни зокрема. Для України це взаємодія регіонів держави, областей, АРК тощо.

Для того, щоб  краще зрозуміти місце геополітики в системі сучасних наук, розглянемо основні її категорії.

Як правило, всі геополітичні теорії розвивають основну категорію цієї науки – контроль над простором. Геополітика вивчає основи, можливості, механізм та форми контролю над простором зі сторони політичних інститутів, в першу чергу держав та їх союзів. Територія, яку контролює, або прагне контролювати держава, характеризується перш за все ступенем їх освоєності центром, а також рівнем розвитку їх зв’язків (центру та решти держави). Простір, який контролюється державою або союзом держав, називають найчастіше геополітичним полем.

Геополітик К.В.Плешаков запропонував наступну класифікацію подібних полів.

Ендемічне поле (від грецького endemos – місцевий) – простір, що контролюється державою тривалий час. Приналежність цієї території даній національній спільності визнають сусіди. (іноді територія ендемічного поля може ставитись під сумнів сусідніми народами і це стає підставою для конфліктів).

Прикордонне поле – територія, що перебуває під контролем даної держави, але недостатньо демографічно, економічно та політично освоєна. Найчастіше такими полями бувають простори, населені національними меншинами. Сусідні країни іноді ставлять під сумнів ці території, але все ж не розглядають їх як свої.

Перехресне  поле – простір, на який претендують декілька суміжних держав. До прикладів належать території колишнього СРСР, які стали місцем протистоянь: Придністров’я, Пд. Осетія, Абхазія, Нагірний Карабах.

Тотальне  поле – безперервний простір, що перебуває під контролем національної спільноти.

Геополітична  опорна точка – місце (територія), що знаходиться за межами тотального поля, яке (яка) контролюється будь-якою державою, але комунікації з опорною точкою перебувають під контролем іншої держави (держав). Приклад: Калінінградська область в РФ.

Метаполе – простір, що освоюється одночасно кількома країнами. Найчастіше це відбувається під тиском ззовні.